Пророк Єгови почав бігти тією ж дорогою, якою їхав Ахав. Було мокро й темно, а попереду була ще довга дорога. Та сталося щось дивовижне.

«Господня рука була на Іллі. І він оперезав свої стегна, та й побіг перед Ахавом аж до самого Їзреелу» (вірш 46). Безперечно, «Господня рука» чудом підтримувала Іллю. Адже пророк був уже немолодий, а до Їзреелу приблизно 30 кілометрівe. Уявіть собі, як пророк підперізує довгі шати, щоб вони не заважали йому, і біжить розмитою дощем дорогою. Він наздоганяє царського воза і навіть випереджує його!

Як же це підбадьорило Іллю. Можливо, навіть у юному віці він не відчував такої сили й бадьорості. Читаючи цю історію, пригадуються пророцтва про майбутній земний рай, в якому вірні Богові люди матимуть досконале здоров’я і силу (Ісаї 35:6; Луки 23:43). Коли Ілля біг тією дорогою, то добре розумів, що його підтримує Єгова, єдиний правдивий Бог.