ЗВИЧАЙНИЙ день, який почався для молодого рільника Єлисея оранкою, виявився найважливішим у його житті. Коли Єлисей працював у полі, до нього несподівано прийшов Ілля — найголовніший пророк Ізраїлю. «Чому він прийшов до мене?» — мабуть подумав Єлисей. І йому не довелося довго чекати на відповідь. Ілля накинув на Єлисея свій плащ, вказуючи цим, що колись Єлисей стане його наступником. Єлисей не поставився до цього покликання легковажно. Він зразу ж полишив своє поле, щоб стати слугою Іллі (1 Царів 19:19—21).

Коли Ілля запросив Єлисея до спеціального служіння, той негайно залишив своє поле, аби допомагати провідному пророку Ізраїлю. Очевидно, він мав деякі непрестижні обов’язки, бо був знаний, як той, що «подавав Іллі воду на руки»c (2 Царів 3:11, Хом.). Проте Єлисей вважав свою працю привілеєм та вірно й віддано перебував з Іллею.

Багато Божих слуг сьогодні виявляють подібний дух саможертовності. Декотрі покидають свої «поля», тобто засоби для існування, щоб проповідувати добру новину у віддалених територіях або стати членами родини Бетелю. Інші їдуть за кордон працювати на новобудовах Товариства. Чимало погодилося виконувати так звану непрестижну роботу. Але жоден, хто з усіх сил служить Єгові, не займається маловажним служінням. Єгова цінує всіх, хто охоче служить йому, і він благословлятиме їхній дух саможертовності (Марка 10:29, 30).