КРУК

(євр. оре́в; грец. ко́ракс).

Перший птах, назва якого згадується в Біблії (Бт 8:7). Це найбільший представник родини воронових. Довжина тіла крука становить приблизно 0,6 м, а розмах крил — понад 1 м. Крук славиться своїм вугільно-чорним оперенням (Псн 5:11), яке має синюватий або фіолетовий металевий відблиск. Нижні частини тіла птаха інколи переливаються зеленим. Меню крука дуже різноманітне. Він їсть усе — від горіхів, ягід і злаків до гризунів, рептилій, риб і пташенят інших птахів. Хоча крук здатний нападати на молодих і слабких дрібних тварин, здебільшого він надає перевагу падалі. Знайшовши труп тварини, він, як правило, спершу видзьобує в неї очі та інші м’які тканини, а потім своїм твердим дзьобом розпорює їй живіт (Пр 30:17). Крук чудово літає. Під час польоту він робить рівномірні потужні змахи крилами або з легкістю ширяє, кружляючи в повітрі і пильно вдивляючись вниз у пошуках їжі. Шукаючи поживу, крук щодня облітає значні території.

На думку природознавців, крук — це один з найбільш винахідливих і здатних пристосовуватись до різних обставин птахів. Якщо взяти до уваги здатність крука довго літати і харчуватись практично чим завгодно, в тому числі падаллю, стає зрозумілим, чому Ной випустив з ковчега саме його, коли після Потопу води почали спадати. З Буття 8:5—7 видно, що після цього крук літав ззовні, повертаючись до ковчега лише час від часу.

За Мойсеєвим законом крук вважався нечистим птахом (Лв 11:13, 15; Пв 14:12, 14), а з виразу «всі з роду крука» зрозуміло, що нечистими також вважалися ворона та інші птахи з родини воронових, які були поширені в Палестині, зокрема грак, галка і клушиця червонодзьоба.

На відміну від ворон, круки зазвичай мешкають у відлюдних місцевостях, часто в гірських районах і навіть пустелях. У видінні, яке бачив пророк Ісая, круки були серед тварин, які населяли спустошені території зруйнованого Едому (Іс 34:11). Також відомо, що круки ховають залишки їжі в ущелинах або під листям. Тому не дивно, що Бог використав саме цих птахів, аби вони двічі на день приносили пророку Іллі хліб і м’ясо, коли він переховувався в долині Керит (1Цр 17:2—6).

Круки гніздяться на скелях, скелястих мисах і в кронах великих дерев. Вони вибирають пару на все життя і є дбайливими батьками. Бог Єгова, який ніжно піклується всіма своїми створіннями, спонукав Йова пороздумувати про Нього, запитавши: «Хто готує їжу для крука, коли його пташенята благають Бога про допомогу і блукають, бо немає поживи?» (Йв 38:41). Псалмоспівець писав, що пожива, яку птахи здалеку приносять своїм голодним галасливим пташенятам, теж є щедрим даром від Творця (Пс 147:7—9). Ісус також згадав про круків, щоб запевнити своїх послідовників у тому, що Єгова, який дбає про небесних птахів, обов’язково попіклується про потреби своїх служителів (Лк 12:24; пор. Пс 104:27, 28; Мт 6:26).

Очевидно, через великий розмір, темне оперення та тужливе каркання стародавні язичницькі народи сприймали появу крука як поганий знак або передвісник смерті. Греки вважали цього сміливого і часто зухвалого птаха свого роду провидцем, можливо з огляду на його хитрість і кмітливість. Для них він був священним супутником бога Аполлона та оракулів, дехто з яких одягався у чорне.

Одного з мідіянських князів, який жив за днів судді Гедеона, звали Орев, що означає «крук» (Сд 7:25).