Не втрачайте мужності!

«Роблячи добре, не знуджуймося [«не втрачаймо мужності», НС], бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо» (ГАЛАТІВ 6:9).

1, 2. а) Як полює лев? б) На кого Диявол особливо полює?

ЛЕВ полює по-різному. Деколи він чекає на свою жертву у засідці біля водних джерел або коло стежок, якими часто ходять тварини. Але в інших випадках, згідно з книжкою «Картини дикої природи» (англ.), лев «просто користає із ситуації, коли, наприклад, випадково натрапляє на сонне лоша зебри».

² Апостол Павло пояснює, що наш «противник... диявол, як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти» (1 Петра 5:8, Куліш). Знаючи, що його час короткий, Сатана створює щораз більший тиск на людей, щоб стримати їх від служіння Єгові. Та особливо цей «лев рикаючий» цікавиться слугами Єгови (Об’явлення 12:12, 17). Його мисливські методи подібні до методів буквальних левів у царстві звірів. Чим саме?

3, 4. а) Які методи Сатана використовує у полюванні на слуг Єгови? б) Які виникають питання з огляду на те, що ми живемо у «тяжкі часи»?

³ Деколи Сатана нападає із засідки — використовує переслідування й опір, щоб зламати нашу бездоганність і змусити нас припинити служіння Єгові (2 Тимофія 3:12). Але в інших випадках Диявол, як лев, використовує нагоду. Він чекає, коли ми знеохотимося або знесилимося, і тоді пробує скористатися нашим пригніченням, щоб примусити нас втратити мужність. Ми не повинні ставати легкою здобиччю!

⁴ Ми живемо у найважчий період усієї людській історії. У ці «тяжкі часи» багато з нас деколи відчуває знеохочення та пригнічення (2 Тимофія 3:1). Але як нам не знесилюватися настільки, щоб аж стати легкою здобиччю для Диявола? Як нам слухатися натхненої поради апостола Павла: «Роблячи добре, не знуджуймося [«не втрачаймо мужності», НС], бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо»? (Галатів 6:9).

Коли нас засмучують інші

5. Що пригнічувало Давида, але чого він не робив?

⁵ У біблійні часи навіть найвірніші слуги Єгови деколи почувалися пригніченими. «Змучився я від стогнання свого,— писав псалмоспівець Давид,— щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своє!... Моє око зів’яло з печалі». Чому Давид так себе почував? «Через усіх ворогів моїх»,— пояснив він. Вчинки інших людей завдавали йому такого душевного болю, що він аж плакав. Але Давид не відвертався від Єгови через те, що́ йому чинили інші (Псалом 6:7—10).

6. а) Як на нас можуть вплинути слова або вчинки інших? б) Як дехто робить себе легкою здобиччю для Диявола?

⁶ Слова та вчинки інших людей можуть подібним чином пригнічувати нас і завдавати нам багато душевного болю. «Інший пустослов ранить язиком, мов мечем»,— говориться в Приповістей 12:18 (Кул.). Коли ті пусті слова походять від християнського брата чи сестри, «рана» може бути дуже глибокою. Люди схильні ображатися, можливо навіть затаювати образу. Це особливо стосується ситуацій, коли ми відчуваємо, що з нами повелися недобре або несправедливо. Нам може важко розмовляти з кривдником, так що ми навіть свідомо уникаємо його чи її. Пригнічені образою, деякі навіть втратили мужність і перестали приходити на християнські зібрання. На жаль, таким чином вони ‘дають місце дияволові’, стаючи для нього легкою здобиччю (Ефесян 4:27).

7. а) Як нам вести себе, щоб не грати на руку Дияволові, коли інші засмучують нас або завдають нам болю? б) Чому нам слід залишити свою образу?

⁷ Як же нам не грати на руку Дияволові, коли інші засмучують нас або завдають нам болю? Слід докладати зусиль, щоб не затаювати образи. Замість цього проявляймо ініціативу, щоб помиритися і владнати справу якомога швидше (Ефесян 4:26). Вірш у Колосян 3:13 (Деркач) наполягає: «Прощайте взаємно, коли б хтось мав скаргу на кого». Прощення особливо доречне, коли кривдник визнає свою помилку і щиро жалкує про неї. (Порівняйте Псалом 32:3—5 і Приповістей 28:13). Однак корисно пам’ятати, що прощати не означає оправдувати чи применшувати чиїсь погані вчинки. Простити означає залишити свою образу. Почуття образи — важкий тягар. Воно може поглинути наші думки і позбавити нас радості. Воно також може вплинути на здоров’я. На відміну від нього, прощення, коли належне, приносить користь нам самим. Тому-то нам потрібно, як це робив Давид, не втрачати мужності і не віддалятися від Єгови через те, що́ інші люди кажуть чи роблять!

Коли ми згрішили

8. а) Чому деколи люди почуваються особливо винними? б) Чому небезпечно настільки піддатися почуттю вини, щоб аж махнути на себе рукою?

⁸ В Якова 3:2 говориться: «Багато ми всі помиляємось». Цілком природно, що тоді ми почуваємося винними (Псалом 38:4—9). Почуття вини може бути особливо сильним, коли ми боремося з якоюсь плотською слабістю і періодично зазнаємо невдачa. Одна християнка, яка вела таку боротьбу, пояснила: «Мені вже не хотілося жити, бо я не знала, чи мій гріх простимий, чи ні. Також я вважала, що нема чого докладати зусиль у служінні Єгові, оскільки вже, напевно, запізно». Коли нас настільки поглинає почуття вини, що ми махаємо на себе рукою, то даємо Дияволу можливість діяти і він може швидко скористатися нею! (2 Коринтян 2:5—7, 11). Можливо, що в такому випадку потрібно мати більш врівноважений погляд на вину.

9. Чому нам слід покладатися на Боже милосердя?

⁹ Коли ми грішимо, то цілком природно до певної міри відчувати вину. Але деколи почуття вини залишається, бо християнин вважає себе негідним Божого милосердя. Проте Біблія тепло запевнює нас: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Івана 1:9). Чи існують якісь поважні причини вважати, що Бог не зробить цього у нашому випадку? Пам’ятаймо, Єгова каже у своєму Слові, що він «вибачливий [«готовий прощати», НС]» (Псалом 86:5; 130:3, 4). Оскільки він не може обманювати, то вчинить згідно з обіцянкою у його Слові, якщо ми тільки приступаємо до нього з розкаяним серцем (Тита 1:2).

10. Яке сердечне запевнення про боротьбу з плотськими слабостями було опубліковано у ранішому номері «Вартової башти»?

¹⁰ Що тобі робити, коли ти борешся з якоюсь слабістю і повторно піддаєшся їй? Не втрачай мужності! Рецидив не мусить закреслювати всього прогресу, який ти зробив до цього часу. У номері цього журналу за 15 лютого 1954 року (англ.) давалося таке сердечне запевнення: «Ми [можливо] спотикаємося і падаємо багато разів через одну і ту ж саму погану звичку, яка через наш колишній спосіб життя засіла глибше, ніж ми собі уявляли... Не впадай у розпач. Не роби висновку, що ти вчинив непростимий гріх. Сатана хоче, щоб ти думав саме так. Оскільки ти засмучений і занепокоєний, це доказує, що ще не пізно. Ніколи не зволікай смиренно і щиро звернутися до Бога й попросити його прощення, очищення і допомоги. Приступай до нього з проблемами, як дитина до свого батька, без різниці, скільки разів з одної і тої ж причини, і Єгова ласкаво допоможе тобі через свою незаслужену доброту. Якщо ти робиш це щиро, він дасть тобі відчуття чистого сумління».

Коли ми почуваємо, що робимо недостатньо

11. а) Як ми повинні ставитися до своєї участі в праці проповідування Царства? б) З якими почуттями стосовно своєї участі у служінні борються деякі християни?

¹¹ Праця проповідування Царства відіграє важливу роль в житті християнина, і участь у цій праці приносить радість (Псалом 40:9). Проте деякі християни почуваються дуже винними через те, що не можуть робити більше у служінні. Таке почуття вини може навіть знищити радість і позбавити нас мужності, оскільки нам здається, що Єгова ніколи не задоволений тим, що ми робимо. Подумаймо про те, як дехто почувається.

«Чи ви знаєте, скільки часу забирає бідність? — писала одна християнка, яка разом зі своїм чоловіком виховує трьох дітей.— Я мушу економити, де тільки можу. Це значить витрачати час на магазини вживаних речей, розпродажі та пошиття одягу. Кожного тижня я також витрачаю кілька годин на вирізання, складання і отоварювання відривних талонів [на харчі по знижених цінах]. Деколи я почуваюся винною за все це, бо думаю, що цей час я повинна проводити у проповідуванні».

«Я думала, що недостатньо люблю Єгову,— пояснює сестра, яка має чотирьох дітей і невіруючого чоловіка.— Тому я з усіх сил старалася служити Єгові. Я докладала багато зусиль, але ніколи не відчувала, що вже роблю достатньо. Справа в тім, що я не мала почуття власної гідності, тому не могла собі уявити, як Єгова може приймати моє служіння».

Інша християнка, яка була змушена припинити повночасне служіння, сказала: «Я не могла позбутися думки, що відступаю від своєї постанови повночасно служити Єгові. Ви не можете собі уявити, яке це було розчарування! Я ще сьогодні плачу, коли згадую про той час».

12. Чому деякі християни почуваються дуже винними через те, що не можуть робити більше у служінні?

¹² Це природно хотіти служити Єгові якомога повніше (Псалом 86:12). Але чому дехто почувається винним, коли не може робити більше? Здається, що у декого це має зв’язок з почуттям нікчемності, яке деколи є результатом неприємних випадків у житті. В інших неналежне почуття вини корениться в нереалістичному погляді на те, чого Єгова сподівається від нас. «Я вважала, що коли ти не вибиваєшся із сил, то не робиш достатньо»,— призналася одна християнка. Через це вона ставила собі занадто високі норми, і, коли не могла їх досягнути, її почуття вини ще більше поглиблювалося.

13. Чого від нас сподівається Єгова?

¹³ Чого від нас сподівається Єгова? Просто кажучи, Єгова сподівається, що ми служитимемо йому від душі, роблячи те, що дозволяють наші обставини (Колосян 3:23). Однак може існувати велика різниця між тим, що ми хотіли б робити і що ми реально можемо. Нас часто обмежують такі фактори, як вік, стан здоров’я, брак фізичних сил або сімейні обов’язки. Проте коли ми робимо все, що в наших силах, то можемо з упевненістю вважати, що ми служимо Єгові від душі, не більше і не менше, ніж хтось інший, чиє здоров’я або обставини дозволяють служити повночасно (Матвія 13:18—23).

14. Що можна зробити, коли тобі потрібна допомога визначити, чого реалістично сподіватися від себе?

¹⁴ Як же визначити реалістичний рівень, якого ми могли б дотримуватися? Можна обговорити справу з надійним, зрілим християнським другом, наприклад старійшиною або досвідченою сестрою, що знає наші можливості, обмеження та сімейні відповідальності (Приповістей 15:22). Пам’ятай, що в Божих очах твоя цінність не вимірюється тим, скільки ти проповідуєш. Усі слуги Єгови цінні для нього (Огія 2:7; Малахії 3:16, 17). Твоя участь у проповідницькій праці може бути більшою чи меншою від участі інших, але поки ти робиш все, що у твоїх силах, Єгова задоволений і тобі немає потреби почуватися винним (Галатів 6:4).

Коли від нас багато вимагається

15. Чому можна сказати, що від старійшин збору багато вимагається?

¹⁵ «Від кожного, кому дано багато, багато вимагається»,— говорив Ісус (Луки 12:48, Дерк.). Безумовно, від старійшин збору «багато вимагається». Подібно до Павла, вони використовують свої сили на користь збору (2 Коринтян 12:15). Вони мусять готувати промови, робити пастирські візити, займатися судовими справами і поряд з цим не занедбувати своїх сімей (1 Тимофія 3:4, 5). Деякі старійшини зайняті будуванням Залів Царства, служінням у Комітетах зв’язку з лікарнями і добровільною службою на конгресах. Як же цим відданим чоловікам, що так тяжко працюють, не знесилитися під тягарем стількох відповідальностей?

16. а) Яке практичне розв’язання проблеми запропонував Мойсеєві Їтро? б) Яка риса допоможе старійшині ділитися відповідними обов’язками з іншими?

¹⁶ Коли Мойсей, скромний і смиренний чоловік, виснажився, турбуючись проблемами людей, його тесть Їтро запропонував практичне розв’язання: поділитися відповідальністю з іншими компетентними чоловіками (Вихід 18:17—26; Числа 12:3). «З сумирними [«скромними», НС] — мудрість»,— говориться в Приповістей 11:2. Бути скромним значить усвідомлювати і визнавати обмеженість своїх можливостей. Скромний чоловік не боїться надавати іншим повноважень, він також не побоюється, що втрачає контроль, наділяючи відповідними обов’язками інших кваліфікованих чоловіківb. (Числа 11:16, 17, 26—29). Він завжди охочий допомогти їм прогресувати (1 Тимофія 4:15).

17. а) Як члени збору можуть полегшити ношу старійшин? б) Чим жертвують дружини старійшин і як ми можемо показувати, що цінуємо це?

¹⁷ Члени збору можуть значно полегшити ношу старійшин. Розуміючи, що старійшини мають власні сім’ї, брати і сестри не будуть ставити нерозсудливих вимог щодо часу й уваги старійшин. Вони також не будуть недооцінювати те, що дружини старійшин багато чим жертвують, коли несамолюбно діляться зі збором часом своїх чоловіків. Одна сестра з трьома дітьми, чоловік якої служить старійшиною, пояснює: «Я ніколи не нарікаю на додаткові обов’язки, які охоче беру на себе вдома, щоб мій чоловік міг служити старійшиною. Я знаю, що Єгова щедро благословляє нашу сім’ю за служіння чоловіка, і не жалкую за часом та енергією, яку він віддає. Однак на ділі мені доводиться більше працювати на городі і дисциплінувати дітей, бо чоловік зайнятий». На жаль, ця сестра каже, що дехто, замість цінувати її за такі додаткові навантаження, робить холодні зауваження, як, наприклад: «Чому ти не піонеруєш?». (Приповістей 12:18). Наскільки ж краще хвалити інших за те, що вони роблять, ніж критикувати їх за те, чого вони не можуть робити! (Приповістей 16:24; 25:11).

Через те, що кінець ще не прийшов

18, 19. а) Чому зараз не час припиняти біг за вічним життям? б) Яку вчасну пораду дав апостол Павло єрусалимським християнам?

¹⁸ Коли бігун знає, що кінець довгого бігу близько, він не втрачає мужності. Його тіло, можливо, вже на межі витривалості — виснажене, перегріте, обезводнене, але коли вже так близько до фінішу, це не час припиняти біг. Подібно і ми, як християни, біжимо за нагородою життя і вже дуже близько до фінішу. Сьогодні не час припиняти біг! (Порівняйте 1 Коринтян 9:24; Филип’ян 2:16; 3:13, 14).

¹⁹ Християни першого століття були у подібній ситуації. Близько 61 року н. е. апостол Павло написав до християн в Єрусалимі. Час закінчувався, зле «покоління» — відступницька єврейська система речей — невдовзі мало «перейти». Особливо єрусалимським християнам слід було пильнувати і залишатися вірними; вони мали втікати з міста, коли побачать, що його оточили війська (Луки 21:20—24, 32, НС). Тому вчасною була Павлова натхнена порада: ‘Не знемагайтеся і не ослабніть душами вашими’ (Євреїв 12:3, Філарет). Апостол Павло використав тут два яскравих грецьких слова: «знемогтися» (ка́·мно) і «ослабнути» (е·кли́·о·маі). Згідно з одним біблеїстом, ці слова «Арістотель застосовував до бігунів, які розслаблюються і падають після того, як перетнули фінішну лінію. Для читачів [Павлового послання] біг ще не закінчився. Вони не повинні передчасно піддаватися втомі. Вони не повинні дозволяти собі розслаблюватися і падати через знесилення. Знову дається заклик бути стійкими перед лицем труднощів».

20. Чому Павлова порада вчасна для нас сьогодні?

²⁰ Якою ж вчасною є Павлова порада і для нас сьогодні! Проблем стає щораз більше, і деколи ми можемо почуватися, як той виснажений бігун, ноги якого ось-ось здадуть. Але оскільки вже так близько до фінішної лінії, нам не можна втрачати мужності! (2 Хронік 29:11). Саме цього хоче наш Супротивник — «лев рикаючий». Але Єгова «змученому дає силу» (Ісаї 40:29). Те, як він робить це і як нам скористатися з його допомоги, обговорюватиметься у наступній статті.

[Примітки]

Єгова змученому дає силу

«Ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли» (ІСАЇ 40:31).

1, 2. Що Єгова дає тим, хто покладається на нього, і що ми далі будемо розглядати?

ОРЛИ — одні з найсильніших небесних птахів. Вони можуть планерувати, долаючи великі відстані без жодного помаху крил. «З усіх орлів найбільше вражає» «Цар птахів» беркут, розмах крил якого сягає за два метри; «злітаючи понад гори і долини, [він] годинами ширяє над гірськими кряжами, а тоді колами піднімається вгору, аж поки не перетвориться у чорну цятку в небі» («Енциклопедія товариства Аудубон північноамериканських птахів», англ.).

² Маючи на увазі такі видатні здібності орла літати, Ісая писав: «[Єгова] змученому дає силу, а безсилому — міць. І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись — спіткнуться, а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати — і не потомляться, будуть ходити — і не помучаться!» (Ісаї 40:29—31). Як же підбадьорює знання, що Єгова дає сили тим, хто покладається на нього,— ніби споряджає їх невтомними крилами орла! Розгляньмо тепер деякі способи, у які він дає змученому силу.

Сила молитви

3, 4. а) Що спонукував робити своїх учнів Ісус? б) Чого нам можна сподіватися від Єгови у відповідь на наші молитви?

³ Ісус спонукував своїх учнів «молитися завжди, і не занепадати духом» (Луки 18:1). Якщо ми виллємо серце Єгові, чи це справді допоможе нам відновити сили і не занепадати духом, коли життєві проблеми здаються непереборними? Так, але потрібно мати дещо на увазі.

⁴ Ми мусимо бути реалістичними у сподіваннях того, що́ Єгова зробить для нас у відповідь на наші молитви. Одна християнка, котра впала у глибоку депресію, пізніше сказала: «Сьогодні Єгова не робить чудес із цією хворобою, подібно як і з іншими хворобами. Але він таки допомагає нам поправитися і вилікуватися, наскільки це можливо у теперішній системі». Пояснюючи вплив своїх молитов, вона додала: «Я мала доступ до святого духу Єгови 24 години на добу». Отже, Єгова не захищає нас від життєвих проблем, що обтяжують нас, але він ‘дає Духа Святого всім тим, хто просить в Нього’ (Луки 11:13; Псалом 88:2—4). Цей дух може спорядити нас до будь-якого випробування чи проблеми (1 Коринтян 10:13). Коли необхідно, він може дати нам «наднормальну силу», щоб ми залишалися витривалими, аж поки у новому світі, який вже так близько, Боже Царство усуне всі проблеми і напруження (2 Коринтян 4:7, НС).

5. а) Які дві речі важливі для ефективності наших молитов? б) Як ми можемо молитися, коли боремося з якоюсь плотською слабістю? в) Про що говоритимуть Єгові наші наполегливі і конкретні молитви?

⁵ Проте щоб наші молитви були ефективними, ми повинні бути наполегливими і конкретними (Римлян 12:12). Наприклад, якщо тебе знесилює боротьба з плотською слабістю, кожного ранку перш за все проси в Єгови допомоги не піддатися цій конкретній слабості протягом дня. Молися подібним чином в інший час дня і перед сном. Якщо ти зазнаєш невдачі, благай у Єгови прощення, але також говори йому про обставини, які довели до неї, і про те, як ти хочеш уникати цих обставин у майбутньому. Такі наполегливі і конкретні молитви покажуть ‘Тому, що молитви вислухує’ щирість твого бажання перемогти у боротьбі (Псалом 65:3; Луки 11:5—13).

6. Чому ми можемо по праву сподіватися, що Єгова слухає наші молитви, навіть коли ми почуваємося недостойними молитися?

⁶ Але деколи знесилені люди почувають себе недостойними молитися. Одна християнка, яка так почувалася, пізніше сказала: «Це дуже небезпечне мислення, бо говорить про те, що ми взяли на себе відповідальність судити самих себе, а це не наша справа». Дійсно, «Бог — Він суддя» (Псалом 50:6). Біблія запевняє нас, що хоча «винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та відає все!» (1 Івана 3:20). Як же потішає думка про те, що, коли ми засуджуємо себе як недостойних молитися, Єгова може так не вважати! Він «відає все» про нас, у тому числі обставини нашого життя, які, можливо, змушують нас почуватися недостойними (Псалом 103:10—14). Милосердя і глибоке розуміння спонукують його вислуховувати молитви людини, що звертається із «серцем зламаним та упокореним» (Псалом 51:19). Як же він міг би не вислухати наших благань про допомогу, коли він сам засуджує усіх, «хто вухо своє затикає від зойку убогого»? (Приповістей 21:13).

Сердечне братство

7. а) Яким іншим засобом Єгова допомагає нам поновити сили? б) Яка думка про наше братство може зміцнити нас?

⁷ Ще один засіб, яким Єгова допомагає нам відновляти сили,— це наше християнське братство. Який же цінний привілей належати до всесвітньої сім’ї братів і сестер! (1 Петра 2:17). Коли життєві проблеми обтяжують нас, сердечність нашого братства може допомогти нам відновити сили. Як? Саме усвідомлення того, що ми не одні у своїх випробовуваннях, зміцнює нас. Серед братів і сестер, безумовно, є такі, що зустрічаються із подібними ситуаціями і почуваються подібно до нас (1 Петра 5:9). Дуже підбадьорює усвідомлення, що наші проблеми не є унікальними і що наші почуття не є чимось незвичайним.

8. а) Які приклади показують, що багато людей знаходять необхідну допомогу і підтримку серед братів? б) Як тобі особисто допоміг чи підтримав тебе «правдивий друг»?

⁸ У нашому сердечному братстві ми можемо знайти ‘правдивих друзів’, які підтримають і потішать нас, коли нам цього дуже потрібно (Приповістей 17:17). Часто потрібно лише лагідного слова або чуйного вчинку. Одна християнка, що боролася з почуттям нікчемності, пригадує: «Мої друзі постійно говорили мені щось добре про мене, допомагаючи мені побороти негативні думки» (Приповістей 15:23). Іншій сестрі, у якої померла мала дочка, було важко співати на зібраннях пісні Царства, особливо пісні, в яких згадувалося воскресіння. «Одного разу,— каже вона,— сестра, що сиділа по інший бік проходу, побачила, як я плачу. Вона підійшла до мене, обняла, і ми доспівали пісню разом. Я відчула велику любов до братів та сестер і велику радість, що у нас є зібрання і що в Залі Царства нам справді можна шукати допомоги».

9, 10. а) Як ми можемо посприяти сердечності нашого братства? б) Хто особливо потребує здорового спілкування? в) Як ми можемо допомогти особам, що потребують підбадьорення?

⁹ Звичайно, кожен з нас має відповідальність сприяти сердечності християнського братства. Наші серця повинні ‘розширятися’ і приймати всіх братів і сестер (2 Коринтян 6:13). Як сумно було б, якби знесилені особи відчули, що любов братів до них охолола! Однак деякі християни кажуть, що почуваються одинокими і зайвими. Одна сестра, чоловік котрої противиться правді, просила: «Хто ж не потребує дружби, підбадьорення і сердечного спілкування? Будь ласка, нагадайте нашим братам і сестрам, що ми потребуємо їх!» Так, особливо ті, кого обтяжують життєві обставини,— в кого невіруючий партнер, хто змушений у неповній сім’ї виховувати дітей, хто має хронічні проблеми зі здоров’ям, старші віком та інші — потребують здорового спілкування. Чи потрібно декому з нас нагадати про це?

¹⁰ Як ми можемо допомогти? Розширюймось у вияві любові. Запрошуючи гостей, не забуваймо про тих, кому потрібне підбадьорення (Луки 14:12—14; Євреїв 13:2). Замість того щоб казати: «Вони і так не зможуть прийняти запрошення», чому б не запросити їх? Запроси, а тоді хай вони самі вирішують. Навіть якщо вони не зможуть прийти, їх, безумовно, підкріпить думка, що інші згадали про них. Можливо, їм саме цього потрібно для відновлення сил.

11. Якої допомоги можуть потребувати особи, обтяжені проблемами?

¹¹ Обтяженим особам деколи потрібна допомога ще іншого роду. Наприклад, одинокій матері, можливо, треба, щоб зрілий брат виявляв інтерес до її сина (Якова 1:27). Братові або сестрі з серйозними проблемами зі здоров’ям можна допомогти зробити покупки чи виконати якусь хатню роботу. Старшій особі, можливо, потрібно партнера для проповідування. Коли потреба у такій допомозі постійна, вона може ‘випробувати щирість нашої любови’ (2 Коринтян 8:8, Хом.). Замість сторонитися таких осіб через час і зусилля, необхідні для спілкування з ними, ми можемо випробувати свою християнську любов, відгукуючись на потреби інших.

Сила Божого Слова

12. Як Боже Слово допомагає нам поновити сили?

¹² Людина, яка припиняє їсти, невдовзі втратить сили. Тому Єгова має ще один спосіб додавати нам сил — добре годуючи нас духовно (Ісаї 65:13, 14). Який же духовний харч він дає нам? Перш за все, він дав нам своє Слово — Біблію. (Матвія 4:4; порівняйте Євреїв 4:12). Як вона допомагає нам поновлювати сили? Коли проблеми і труднощі починають поглинати наші сили, ми можемо почерпнути нових, читаючи про почуття та боротьбу вірних чоловіків і жінок біблійних часів. Хоча вони і дали визначні приклади бездоганності, це були люди ‘такі самі, як ми’ (Якова 5:17, Хом.; Дії 14:15). Вони мали випробовування і проблеми, подібні до наших. Розгляньмо кілька прикладів.

13. Які біблійні приклади показують, що вірні чоловіки і жінки у біблійні часи мали такі ж почуття і зазнавали таких самих проблем, що і ми?

¹³ Патріарх Авраам сильно оплакував смерть своєї дружини, хоча він і мав віру у воскресіння. (Буття 23:2; порівняйте Євреїв 11:8—10, 17—19). Розкаяний Давид вважав, що через свої гріхи він був недостойний служити Єгові (Псалом 51:13). Мойсей почував себе неповноцінним (Вихід 4:10). Епафродит сумував, коли стало відомо, що серйозна хвороба обмежила його діяльність у «ділі Христовім» (Филип’ян 2:25—30). Павло мусив боротися з грішною плоттю (Римлян 7:21—25). Еводія та Синтихія, дві помазані сестри в зборі у Филипах, очевидно мали труднощі у спілкуванні одна з одною (Филип’ян 1:1; 4:2, 3). Як підбадьорливо знати, що ці вірні особи мали такі ж почуття і зазнавали таких самих проблем, що й ми, однак не втрачали мужності! І Єгова не залишив їх.

14. а) Кого Єгова використовує, щоб допомагати нам черпати сили з його Слова? б) Чому у «Вартовій башті» та «Пробудись!» публікуються статті на суспільні, сімейні та емоційні теми?

¹⁴ Щоб допомогти нам почерпнути сил зі свого Слова, Єгова використовує клас вірного і мудрого раба, який постійно дає нам «своєчасно поживу» (Матвія 24:45). Цей вірний клас вже довгий час використовує журнали «Вартова башта» і «Пробудись!» для захисту біблійної правди і проголошення Божого Царства як єдиної надії людей. Особливо останніх кілька десятиліть ці журнали публікують своєчасні біблійні статті на тему суспільних, сімейних та емоційних проблем, які має дехто з Божих людей. З якою метою публікуються ці матеріали? Звичайно, щоб допомогти справлятися з цими проблемами, почерпнути сил і підбадьорення з Божого Слова. Але разом з цим такі статті також допомагають усім нам краще розуміти випробовування, яких зазнають деякі наші брати і сестри. Таким чином вони готують нас краще виконувати пораду Павла: «Потішайте малодушних [«пригнічені душі», НС], підтримуйте слабих, усім довготерпіть!» (1 Солунян 5:14).

Старійшини, що є «захистом від вітру»

15. Що Ісая пророкував про старійшин і до чого це їх забов’язує?

¹⁵ Єгова попіклувався про ще один спосіб допомагати нам, коли ми знесилюємося,— він дав старійшин збору. Пророк Ісая писав про них: «Станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі» (Ісаї 32:1, 2, Огієнко, 1988). Отже старійшини мають відповідальність бути такими, як про них пророкував Єгова. Вони повинні стати джерелом потіхи і підбадьорення і бути готовими ‘носити тягарі [або «клопіткі речі»; буквально, «важкі речі»]’ інших (Галатів 6:2, примітка в НС). Як їм робити це?

16. Як старійшини можуть допомогти особі, що почувається недостойною молитися?

¹⁶ Як уже згадувалося раніше, деколи знесилена особа може почуватися недостойною молитися. Що можуть зробити старійшини? Вони можуть молитися разом з цією особою і за неї (Якова 5:14). Навіть якщо лише попросити Єгову у присутності знесиленої особи допомогти їй зрозуміти, як її любить Єгова та інші, це вже дуже допоможе. Щира, сердечна молитва старійшини може додати впевненості пригніченій особі. Коли старійшина впевнений, що Єгова відповість на молитви за неї, тоді й вона може мати таку впевненість.

17. Чому старійшини мусять бути співчутливими слухачами?

¹⁷ «Нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити»,— сказано в Якова 1:19. Щоб допомогти знесиленому поновити сили, старійшини мусять бути співчутливими слухачами. Деякі члени збору борються з проблемами і труднощами, які можна вирішити тільки у новій системі речей. У такому випадку їм потрібно не почути «розв’язання» проблеми, а просто поговорити з добрим слухачем — кимось, хто не казатиме їм, як вони повинні себе почувати, а слухатиме їх не судячи (Луки 6:37; Римлян 14:13).

18, 19. а) Як старійшина уникне ненавмисних дій, котрі ще більше обтяжать ношу людини, коли буде швидким послухати? б) Чого старійшини можуть досягти співчуттям?

¹⁸ Старійшини, якщо ви будете швидкими послухати, то уникнете ненавмисних дій, які обтяжуть і без того важку ношу знесиленої людини. Наприклад, якщо брат чи сестра пропустили кілька зібрань або сповільнилися у проповідуванні, чи їй або йому справді потрібна порада робити більше у служінні або регулярніше ходити на зібрання? Можливо. Але чи ви знаєте усі деталі ситуації? Може, в людини проблеми із здоров’ям? Може, змінилися сімейні обов’язки? Може, є інші обставини чи проблеми, які обтяжують особу? Пам’ятайте, вона вже сама, можливо, почувається дуже винною через те, що не робить більше.

¹⁹ Як же можна допомогти такому брату чи сестрі? Перш ніж робити висновки, слухайте! (Приповістей 18:13). ‘Вичерпуйте’ почуття із серця людини за допомогою проникливих запитань (Приповістей 20:5). Не нехтуйте цими почуттями, визнавайте їх. Обтяжена особа може потребувати запевнення, що Єгова турбується нами і розуміє, що деколи обставини обмежують нас (1 Петра 5:7). Коли старійшини виявляють таке співчуття, пригнічені особи ‘знайдуть спокій душам своїм’ (1 Петра 3:8; Матвія 11:28—30). І після такого підбадьорення їм не треба нічого більше говорити; серця спонукають їх робити все, що в їхніх силах, у служінні Єгові. (Порівняйте 2 Коринтян 8:12; 9:7).

20. Оскільки кінець цього злого покоління такий близький, що ми повинні постановити?

²⁰ Ми справді живемо у найважчий період людської історії. Чим далі ми просуваємося у часі кінця, тим гіршими стають життєві проблеми у світі Сатани. Пам’ятаймо, Диявол подібний до лева, що вийшов на полювання, і він чекає, щоб ми, знесилившись і втративши мужність, стали для нього легкою здобиччю. Які ж ми вдячні, що Єгова змученому дає силу! Користаймо з усіх способів, якими він додає нам сили, ніби споряджаючи нас сильними крилами орла. Оскільки кінець цього злого покоління такий близький, зараз не час припиняти біг за нагородою — вічним життям (Євреїв 12:1).