Витривалість, яка здобуває перемогу

«Бо вам терпеливість [витривалість, НС] потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю» (ЄВРЕЇВ 10:36).

1. Чому всі слуги Бога Єгови мусять тривати в наш час?

ВЕСЬ світ лежить під владою бунтарського бога. Невидимий правитель світу цього, Сатана Диявол, не шкодує зусиль чинити Єгові опір і вести боротьбу проти виправдання всесвітнього суверенітету Єгови Месіанським Царством. Тому цей світ постійно чинить опір усім дюдям, які присвячують себе служити Богові й обстоюють Його суверенітет (Івана 15:18​-20; 1 Івана 5:19). Тому, ми всі мусимо підбадьорюватися, щоб тривати аж поки цей світ не буде знищений в Армагеддоні. Щоб зостатися між Божими переможцями, які перемагають світ вірою й вірністю, ми конче мусимо наполегливо тривати аж до самого кінця (1 Івана 5:4). Але як же нам тривати?

2, 3. Як Бог Єгова й Ісус Христос є найкращими прикладами витривалості?

² По-перше, можна підбадьорюватися двома видатними прикладами витривалості. Котрими прикладами? Один — Ісус Христос, «роджений перш усякого творива», Який наполегливо продовжував служити Богові ще від Його творіння. Своїм вірним і наполегливим служінням, Ісус дав приклад усім інтелігентним створінням, які пізніше будуть створені до життя на небі й на землі (Колосян 1:15, 16). Проте найкращий приклад витривалості є Сам Бог Єгова, Який вже так довго терпів бунтові проти Його всесвітнього суверенітету й буде терпіти аж поки остаточно не полагодить спірне питання стосовно Свого суверенітету.

³ Єгова є досконалим прикладом витривалості в справах у які входять Його повага й палкі особисті почуття. Він стримував Себе всупереч великому роздратуванню й не діяв проти образників — а навіть Сатани Диявола. Ми вдячні Богові за Його терпіння і Його милосердність. Без цих рис ми ніколи не існували б. Справді своєю витривалістю Бог Єгова відзначається від усіх інших.

4, 5. (а) Як у Павловій ілюстрації про ганчаря виявляються Божа витривалість і милосердя? (б) Як виявиться, що Бог не витрачав марно Своє милосердя?

⁴ Апостол Павло звертає увагу на Божу витривалість як і Його милосердя, коли каже: «Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь а одну на нечесть? Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль, і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу, на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган» (Римлян 9:21​-24).

⁵ Як бачимо з того, що Павло тут говорить, у цей час Своєї витривалості, Єгова завершує Свій славетний намір і виявляє милосердя над деякими людськими посудинами. Він приготовляє ці посудини до вічної слави й таким чином переборює лукаві заміри Свого великого противника, Сатани Диявола й всіх його прихильників. Не всі люди виявилися посудинами гніву, які заслуговують знищення. Це є гарним доказом терпеливої витривалості Всемогутнього Бога. Він не виявляє милосердя даремно. Воно здійснить (1) славетну царську родину на небі під владою Ісуса Христа, улюбленого Сина Єгови, і (2) поновлене та досконале людство, яке житиме в раю на землі успадкує вічне життя.

Тривання до самого кінця

6. (а) Чому християни не можуть уникнути випробування їхньої витривалості? (б) Що значить грецьке слово на «витривалість»?

⁶ Маючи таку чудесну майбутню надію, ми ніколи не повинні забувати цих Ісусових підбадьорюючих слів: «Хто витерпить аж до кінця,— той буде спасений!» (Матвія 24:13). Дуже важливим є покласти добрий початок християнського учнівства. Проте найважливішим є наша витривалість, як ми закінчимо наш життєвий християнський шлях. Апостол Павло підкреслив, це коли сказав: «Вам терпеливість [витривалість, НС] потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю» (Євреїв 10:36). Українське слово «витривалість» перекладається з грецького гі·по·мо·ніʹ. Звичайно це слово значить бути відважним, непохитним, або терпіти з витривалістю, яка не втрачає надії всупереч перешкодам, переслідуванню, випробуванню, і спокусам. Якщо маємо надію спастися, то конче мусимо бути випробувані відносно витривалості.

7. Якої помилкової думки нам слід уникати, і чий приклад допоможе нам тривати?

⁷ Не обманюймо себе самокорисливою думкою, що наше випробування скоро закінчиться. Єгова не шкодував зусиль, але рішуче відповів на спірне питання стосовно всесвітнього суверенітету й вірності людини. Він терпів неприємностям хоч відразу міг знищити їх. Ісус Христос був зразком витривалості. (1 Петра 2:21; порівняйте Римлян 15:3​-5). Маючи такі яскраві приклади наслідувати, ми теж будемо охоче тривати до самого кінця (Євреїв 12:2, 3).

Потрібна кваліфікація

8. Яка риса, каже апостол є потрібна нам усім?

⁸ Усі Божі слуги, а навіть у давнину, мусили доказати їхню вірність витривалістю. Відомі особи біблійної історії, які вірно тривали до самої смерті й стали достойні одержати вічне життя на небі мусили доказати їхню непохитну позицію. Наприклад, колишній фарисей, Савл тарсянин, сказав коринтянам: «Ні в чому я не залишився позад від найперших апостолів, хоч я й ніщо. А ознаки апостола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаменах, і чудах та в силах» (2 Коринтян 12:11, 12). Незважаючи на те, що Павло дуже трудився, то так дорожив своїм служінням, що все витерпів, не стягнувши докору на Нього (2 Коринтян 6:3, 4, 9).

9. (а) Як помазаний останок виявляв витривалість, і з якими наслідками? (б) Що спонукує нас вірно продовжувати наше служіння Богові?

⁹ У наш час, помазані християни, які служили Богові ще перед першою світовою війною знали, що в 1914 році закінчаться часи поган, і багато з них сподівалися одержати їхню небесну нагороду в той незабутній рік. Але вони не одержали нагороди. Так як факти тепер виявляють, вони ще мали багато років тривати. Протягом цього несподіваного продовження їхнього земного життя, Єгова Бог удосконалював їх (Захарія 13:9; Малахії 3:2, 3). Витривалість виявилася виправленням для них. Будучи слугами Єгови, вони дуже зраділи, коли стали народом для Його Ім’я (Ісаї 43:10​-12; Дії 15:14). У наш час, виживши дві світові війни і численність менших сутичок, вони дуже радіють з того, що їм допомагає у проповідуванні доброї новини великий натовп інших овець, який вже налічується на понад чотири мільйони осіб. Духовний рай в якому вони розкошують уже поширився по цілому світі, навіть на віддалені морські острови. Ця привілейована позиція, яку ми все більше й більше оцінюємо чим довше живемо, спонукувала нас вірно служити Єгові аж поки Він повністю не завершить Свою волю й намір.

10. Що конче треба регулярно робити, щоб не ослабнути духовно?

¹⁰ Тому що наша нагорода залежна від витривалості, то нам завжди потрібне підбадьорення (1 Коринтян 15:58; Колосян 1:23). Щоб слуги Єгови не ослабли духовно, то конче мусять регулярно підбадьорюватися, не покидати правди й дорогоцінного привілею проповідувати її, так як новоорганізовані збори в першому столітті підбадьорювалися повторними відвідинами Павла й Варнави (Дії 14:21, 22). Рішуче постановім щоб, як сказав апостол Іван, правда пробувала в нас, і «повік була з нами» (2 Івана 2).

Ждіть і непохитно тривайте

11. Яке, здається, є Боже правило для Його слуг, і як це можна бачити з того що трапилося Йосипові?

¹¹ Треба багато часу, щоб зовсім випробуватися (Якова 1:2​-4). Ждіть! Ждіть! Ждіть! Здається, це було Боже правило, для Його слуг у давнину під час випробування їхньої постанови продовжувати вірно служити Йому. Але в кінці ждання ті вірні слуги завжди одержали нагороду. Йосип, наприклад, ждав 13 років ув’язнений як раб, але такий досвід удосконалив особливості його характеру (Псалом 105:17​-19).

12, 13. (а) Як Авраам був гарним прикладом вірної витривалості? (б) Як Авраамова віра й витривалість є прикладом для нас?

¹² Авраамові вже сповнилося 75 літ, коли Бог покликав його з Ура Халдейського піти в Обітований край. Йому було близько 125 років, коли клятвою Бог підтвердив йому Свою обіцянку — після того як Авраам довів свою сильну віру й майже пожертвував улюбленого Ісака, зупиняючись тільки тоді як ангел Єгови стримав його (Буття 22:1​-18). Авраам ждав п’ятдесят довгих років тимчасовим перебуванням у чужій країні, але був вірним ще 50 років аж до його смерті, коли йому сповнилося 175 літ. Увесь цей час, Авраам служив вірним свідком і пророком Бога Єгови (Псалом 105:9​-15).

¹³ Авраамова віра й витривалість є добрим прикладом усім Божим слугам, які бажають одержати обіцяне благословення через Ісуса Христа, насіння Авраамове (Євреїв 11:8​-10, 17​-19). Про нього в Посланні до євреїв 6:11​-15 читається так: «Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця, щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю. Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою, говорячи: «Поблагословити — Я конче тебе поблагословлю, та розмножити — розмножу тебе!» І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю».

14. Чому ми не повинні думати, що випробування нашої витривалості ніколи не закінчиться, і що нагорода ухильна?

¹⁴ Уже минуло 77 років від закінчення часів поган у 1914 році, в якому помазаний останок сподівався прославлення правдивого християнського збору на небі. Ми не знаємо скільки останок ще буде ждати. Чи ж нам вагатися й думати, що жданню кінця немає, а нагорода ухильна як той блукаючий вогник (щось облудне, невловиме)? Ні! Коли б ми вагалися, то не оправдували б Божого суверенітету й не славили б Його Ім’я. Він не був би виправданий перед світом, коли дасть нам перемогу й результатну нагороду вічного життя. Байдуже скільки часу ще мусимо тривати, то останок, разом з їхніми вірними вівцеподібними друзями, постановили чекати на Єгову, щоб Він діяв у Свій час. Цим шляхом зразкової наполегливості вони наслідують приклад Авраама (Римлян 8:23​-25).

15. (а) Яке є наше гасло, і які переживання Бог допоміг нам зносити? (б) Яке напучування апостола Павла є дуже придатне в наш час?

¹⁵ Гасло таке саме, тобто, непохитно тривайте й виконуйте Божу волю (Римлян 2:6, 7). У минулому Бог підтримував нас під час суворих страждань, а навіть ув’язнень у тюрмах і концтаборах, давши нам перемогу на славу Свого Ім’я та наміруa. Єгова також підтримуватиме нас протягом залишаючого часу, щоб докінчити наше випробування. Павлове напучування стосується нашого дня: «Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю» (Євреїв 10:36; Римлян 8:37).

16. Чому ми не повинні думати, що наше присвячення служити Єгові є обмежене стриманістю?

¹⁶ Поки Єгова ще має працю для нас виконувати серед цього лукавого світу, то, як Ісус Христос, ми хочемо брати участь у ній аж поки вона не закінчиться (Івана 17:4). Ми не присвятили себе Єгові служити Йому тільки якийсь короткий час, до Армагеддону. Ми присвятили себе служити Йому навіки. Божа праця для нас не закінчиться в Армагеддоні. Тільки коли закінчимо працю, яка мусить виконатися перед Армагеддоном, то аж тоді побачимо всі ті чудеса, як закінчиться та велика війна. Тоді, крім щасливого привілею продовжувати Його працю, ми одержимо нагороду давножданих обіцяних нам благословень (Римлян 8:32).

Любов до Бога допомагає нам тривати

17, 18. (а) Під час тяжкої напруги, що допоможе нам тривати з Божою похвалою? (б) Що допоможе нам здобути перемогу, і що ми не говоримо про час який ще залишається?

¹⁷ Під тягарем напруження, ми можливо питаємо: «Як же нам довше тривати?» Яка ж відповідь на те запитання? Тільки коли будемо любити Бога цілим серцем, розумом, душею, і силою. «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,— усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!» (1 Коринтян 13:4, 7, 8). Якщо не будемо тривати тому, що любимо Бога, то наше тривання не матиме значення. Але, коли зносимо тягарі через відданість Єгові, то витривалість заглибить нашу любов до Нього. Любов до Бога, Отця Свого, допомогла Ісусові тривати (Івана 14:30, 31; Євреїв 12:2). Якщо правдива любов до Бога, Отця, спонукує наше служіння, тоді зможемо все витерпіти.

¹⁸ Наша непохитна любов до Бога Єгови перемагає світ у цей критичний час випробування. І Єгова, через Ісуса Христа, дасть нам потрібну допомогу байдуже як довго Він ще дозволить цій системі існувати (1 Петра 5:10). Звичайно, ми не передрікаємо скільки часу ще залишається, і не призначаємо точного дня в який ця система закінчиться. Цю справу залишаємо з Великим Табельником, Богом Єговою (Псалом 31:15).

19, 20. (а) Як ми повинні вважати кожний минаючий день? (б) Якої безглуздості ми хочемо уникати, і чому?

¹⁹ Покоління яке Ісус сказав бачитиме й зазнає «закінчення системи» уже постарілося (Матвія 24:3, 32​-35, НС). Ніколи не забуваймо, що кожен день нашого тривання є один день менше Сатані з його демонами забруднювати всесвіт своїм існуванням і день ближче того часу в який Єгова вже не буде терпіти «посудинам гніву, що готові були на погибіль» (Римлян 9:22). Незабаром довготерпіння Єгови закінчиться, і Він виллє Свій гнів на безбожних чоловіків і жінок. Цим чином, Він виявить Своє божественне несхвалення їхніх вчинків, хоч дозволив їм продовжувати весь цей час.

²⁰ Перестати добиватися славетної нагороди, яку Бог дає нам через Ісуса Христа було б дуже необачно. Краще ми постановили продовжувати вірне служіння як Свідки Єгови в цей дуже критичний час в який Єгова незабаром виправдить Себе як Всесвітній Суверен.

[Примітка]

Біжіть з витривалістю на життєвому шляху

«Біжім з терпеливістю [витривалістю, НС] до боротьби, яка перед нами» (ЄВРЕЇВ 12:1).

1. (а) Що Бог Єгова ставить перед нами, коли ми присвячуємо наше життя служити Йому? (б) До яких перегонів християни мусять приготовлятися?

КОЛИ ми присвятили себе служити Єгові через Ісуса Христа, то Бог поставив перед нами, у переносному значенні, перегони. Усі, які успішно закінчать їх одержать нагороду. Яку нагороду? Вічне життя! Щоб заслужити цієї чудесної нагороди, то християнин-бігун мусить добре приготовитися, не тільки на коротку дистанцію, але далеку. Тому йому потрібна витривалість. Християнин мусить переборювати, не тільки важкий труд самих перегонів, але також виникаючі перешкоди.

2, 3. (а) Що допоможе нам бігти в християнських перегонах до самого кінця? (б) Як радість допомогла Ісусові бігти в перегонах з витривалістю?

² Що допоможе нам бігти в таких перегонах до самого кінця? Що ж допомогло Ісусові тривати під час Його служіння як людина на землі? Він набирався душевної сили з риси радості. У Посланні до євреїв 12:1​-3 читається так: «Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю [витривалістю, НС] до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. Тож подумайте про Того, Хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх».

³ Протягом Свого служіння на землі, Ісус біг у перегонах тому, що мав радість у Єгови. (Порівняйте Неемії 8:10). Радість допомогла Йому витерпіти навіть ганебну смерть на стовпі тортур, після якої Він зазнав невимовну радість із воскресіння з мертвих і вознесіння до правиці Отця Свого на небі, щоб звідти докінчити Божу працю. Своєю витривалістю як людина по Божій стороні, Ісус держався Свого права вічного життя. Так, як говориться в Луки 21:19: «Терпеливістю [витривалістю, НС] вашою душі свої ви здобудете».

4. Який приклад Ісус дав Своїм співбігунам, і що ми повинні завжди пам’ятати?

⁴ Ісус Христос дав Своїм співбігунам найкращий приклад, і Його приклад запевняє нам перемогу (1 Петра 2:21). Ми можемо виконати Ісусову вимогу від нас. Як Він терпів ми теж можемо терпіти. І як непохитно наслідуємо Його приклад, то не забуваймо причин на радість (Івана 15:11, 20, 21). Радість зміцнить нас наполегливо служити Єгові аж до здобуття славетної нагороди вічного життя (Колосян 1:10, 11).

5. Як можна радіти й підкріплятися до перегонів?

⁵ Єгова допомагає нам наполягати в перегонах за життя Своєю наднормальною силою. Коли нас переслідують, то та сила, і знання чому ми є привілейовані зносити переслідування, підкріпляє нас (2 Коринтян 4:7​-9). Які-небудь страждання за привілей прославляти Боже Ім’я й підтримувати Його суверенітет є причиною на радість, якої ніхто не може позбавити нас (Івана 16:22). Це пояснює чому апостоли, коли їх набили під наказом єврейського синедріону за свідчення про чудесні вчинки, які Єгови виконував відносно Ісуса, раділи «що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса» (Дії 5:41, 42). Учні не раділи, тому що їх переслідували. Краще вони відчули глибоке душевне задоволення бо знали, що задовольнили Єгову й Ісуса.

6, 7. Чому християнин-бігун може радіти, тоді як зносить горе, і з якими наслідками?

⁶ Надія яку Бог поставив перед нами також є підкріпляючою силою в нашому житті. Як Павло сказав: «Утішаймося миром з Богом через нашого Господа Ісуса Христа, через Якого одержали ми доступ вірою в Його незаслужену ласку в якій тепер стоїмо; і радіймо, надією Божої слави. І не тільки надією, але радіємо в час горя, бо знаємо що горе приносить витривалість; а витривалість, схвалене становище; схвалене становище — надію, а надія не доводить до розчарування» (Римлян 5:1​-5, НС).

⁷ Терпіти горе саме собою не доводить до радості, але мирний плід. Плоди такі: витривалість, схвалене становище, надія, і сповнення тієї надії. Витривалість доведе до Божого схвалення. І тоді з довір’ям ми можемо надіятися на здійснення всіх Його обіцянок. Якщо маємо надію, то не збочимося з нашого життєвого шляху й та надія підтримуватиме нас під час горя аж до її здійснення (2 Коринтян 4:16​-18).

Щасливі ті, хто триває!

8. Чому таке чекання не є марнування часу?

⁸ Тоді як чекаємо богопризначеного часу нагородити бігунів, то переживаємо зміни. Духовне удосконалення через успішне знесення випробувань заслуговують нам велику ласку з Богом. Вони є доказом на те чим ми дійсно є, і дають нам нагоду практикувати ті самі гарні риси, яких виявляли вірні слуги Божі в давнину, а головно наш Приклад, Ісус Христос. Учень Яків каже: «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість [витривалість, НС]. А терпеливість [витривалість, НС] нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали» (Якова 1:2​-4). Так, ми можемо сподіватися різних випробувань, але ці допоможуть нам розвинути правильні риси. Цим чином ми виявляємо бажання не покидати перегонів, аж поки не одержимо нагороди, незважаючи на перешкоди.

9, 10. (а) Чому зносячі випробування радіють, і як нам зносити його? (б) Хто це ті щасливі стародавні, і як ми можемо бути включені між ними?

⁹ Не дивно, Яків каже: «Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його» (Якова 1:12). Не уникаймо випробувань, будучи озброєні побожними рисами, які підкріплятимуть нас перемогти їх (2 Петра 1:5​-8).

¹⁰ Пам’ятайте, Бог не поводиться з нами в якийсь новий спосіб. Бог так само поводився з вірною «хмарою свідків» у давнину як ці виявляли непохитну вірність до Нього (Євреїв 12:1). Боже схвалення тих свідків є записане в Його Слові, і ми вважаємо їх усіх щасливими, тому що вони витримали випробування. Яків каже: «Візьміть, браття, пророків за приклад страждання та довготерпіння,— вони промовляли Господнім Ім’ям [Єгови, НС]! Отож, за блаженних ми маємо тих, хто витерпів. Ви чули про Йовове терпіння та бачили Господній кінець його, що «вельми Господь [Єгова, НС] милостивий та щедрий» (Якова 5:10, 11). Було передречено, що протягом цих критичних останніх днів, декотрі люди будуть вірно служити Єгові, як ті пророки в минулих століттях. Чи ж ми не радіємо з привілею служити Єгові? (Даниїла 12:3; Об’явлення 7:9).

Підбадьорюйтеся Словом Єгови

11. Як Боже Слово може допомогти нам тривати, і чому ми не повинні бути як ті кам’янисті місця про які Ісус говорив у Своїй притчі?

¹¹ Павло звертає увагу на ще іншу річ, яка допоможе нам тривати, як каже, що «через терплячу витривалість, і заохочення із Святого Письма, ми непохитно держалися надії нашої» (Римлян 15:4, Новий Завіт двадцятого століття). Правда, Боже Слово мусить бути глибоко вкорінене в наших серцях, щоб завжди витягати з нас правильну реакцію. Ми не скористаємо якщо будемо такими, як той кам’янистий грунт про якого Ісус говорив у Своїй притчі про сівача: «Посіяні на кам’янистому грунті,— вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз» (Марка 4:16, 17). Правда з Божого Слова не вкорінюється в таких; і коли виникають утиски, вони не мають правдивого джерела сили й надії, щоб покладатися на нього.

12. Про що ми не повинні бути обманені, коли приймаємо добру новину?

¹² Усі, хто приймає добру новину правди, не повинні обманювати себе фальшивою надією про майбутнє. Такий вступає на життєвий шлях, який стягатиме на нього горе або переслідування (2 Тимофія 3:12). Така людина повинна вважати це «повну радість» мати привілей зносити різні випробування за те, що непохитно держиться Божого Слова й говорить іншим людям про нього (Якова 1:2, 3).

13. Як, і чому Павло радів над християнами в Солунах?

¹³ У першому столітті, противники в Солунах підбурили бунт через Павлове проповідування. Коли Павло вступив у Верею, то переслідники пішли за ним, щоб і там збунтувати народ. Вірним християнам, які залишилися в Солунах, переслідуваний апостол написав: «Ми завжди повинні подяку складати за вас Богові, браття, як і годиться, бо сильно росте віра ваша, і примножується любов кожного з усіх вас один до одного. Так що ми самі хвалимось вами по Божих Церквах [зборах, НС] за ваші страждання та віру в усіх переслідуваннях ваших та в утисках, що їх переносите ви. А це доказ праведного Божого суду, щоб стали ви гідні Божого Царства, що за нього й страждаєте ви!» (2 Солунян 1:3​-5). Незважаючи на страждання з рук ворогів, християни в Солунах усе більше й більше розвивали Христові риси й зростали числом. Як це може бути? Тому що підкріплялися заохочуючим Словом Єгови. Вони послухалися Господнього наказу і з витривалістю бігли в перегонах за життя (2 Солунян 2:13​-17).

Заради спасіння інших

14. (а) З яких причин ми радісно продовжуємо нашу службу всупереч труднощам? (б) Про що ми молимося, і чому?

¹⁴ Ми вірно й без нарікання зносимо труднощі та переслідування головно, щоб виправдати Бога. Але є ще інша несамолюбна причина чому ми зносимо все це: для того, щоб проповідувати людям звістку Царства, і робити ще більше вісників того Царства «устами ісповідувати для спасіння» (Римлян 10:10). Ті що служать Богові повинні молитися, щоб Господь жнив поблагословив їхню працю і дав їм ще більше проповідників Царства (Матвія 9:38). Павло написав Тимофієві: «Що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити. А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса!» (2 Тимофія 2:2, 3).

15. Чому ми повинні поводитися як вояки, і суперники «в іграх»?

¹⁵ Вояк цурається менш обмеженого життя цивільної людини. Так само, ми не повинні вплутуватися в справи тих людей, які не служать при Господньому війську, і в дійсності, знаходяться на противній стороні. Тому Павло продовжує писати до Тимофія: «Бо жоден вояк не в’яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто військо збирає. А як хто йде на змаги, то вінка не одержує, якщо незаконно змагається» (2 Тимофія 2:4, 5). Добиваючись перемоги в перегонах за «вінок життя», бігуни мусять практикувати самовладання і уникати некорисних тягарів та вплутувань. Цим чином вони зможуть повністю зосереджувати увагу на проповідування доброї новини заради спасіння інших людей. (Якова 1:12; порівняйте 1 Коринтян 9:24, 25).

16. Що неможливо зв’язати, і заради кого ми триваємо?

¹⁶ Тому що ми любимо Бога й вівцеподібних людей, які шукають Його, то з радості будемо багато терпіти, щоб проповідувати іншим добру новину спасіння. Вороги можуть ув’язнювати нас за проповідування Божого Слова. Але Божого Слова ніхто не зв’яже, і ніхто не припинить проповідування того слова на спасіння інших. Павло говорив Тимофієві про його охочість зносити випробування і сказав: «Пам’ятай про Ісуса Христа з насіння Давидового, що воскрес із мертвих, за моєю Євангелією, за яку я терплю муки аж до ув’язнення, як той злочинець. Але Слова Божого не ув’язнити! Через це переношу я все ради вибраних, щоб і вони доступили спасіння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною» (2 Тимофія 2:8​-10). У наш час ми маємо на думці, не тільки малий останок у перших лавах посісти своє місце в Божому Царстві, але також великий натовп інших овець Доброго Пастиря, Ісуса Христа, великий натовп, який посяде земний рай під Христовим Царством (Об’явлення 7:9​-17).

17. Чому ми не повинні покидати перегонів, і які будуть наслідки, коли будемо бігти в перегонах до самого кінця?

¹⁷ Якщо покинемо правду, то не допоможемо ні собі ні іншим спастися. Витривалістю в християнських перегонах, всупереч перешкодам, ми завжди будемо в перших лавах посісти нагороду й можемо прямо допомагати людям спастися, тоді як будемо переконливим прикладом непохитності. Яка б не була наша надія, небесна чи жити на землі, то ми повинні наслідувати Павла і його ставлення, коли він сказав про себе самого «я женуся до мети за нагородою» (Филип’ян 3:14, 15).

Непохитна тривалість у перегонах

18. Від чого нагорода залежна, але щоб витримати до самого кінця, то чого мусимо уникати?

¹⁸ Щоб докінчити життєвий шлях християнського життя переможно на виправдання Єгови й одержання нагороди, яку Він зберігає нам, залежить від непохитного тривання протягом цілих перегонів. Ми не витримаємо аж до кінця якщо будемо обтяжуватися речами, які не сприяють праведності. Навіть коли б позбулися всього цього, то вимоги таки суворі й вимагатимуть усієї нашої сили. Тому, Павло дає цю пораду: «Скиньмо всякий тягар та гріх, що оплутує нас, та й біжім з терпеливістю [витривалістю, НС] до боротьби, яка перед нами» (Євреїв 12:1). Так як Ісус, не перебільшуймо наших страждань, але вважаймо їх малою ціною, яку треба заплатити за радісну нагороду. (Порівняйте Римлян 8:18).

19. (а) Яке довір’я Павло висловив при кінці свого життя? (б) Як кінець перегонів за витривалість наближується, то яке довір’я ми повинні плекати в обіцяну нагороду?

¹⁹ При кінці свого життя, Павло міг сказати: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности» (2 Тимофія 4:7, 8). Ми знаходимося в цих перегонах праведності, щоб здобути нагороду вічного життя. Якщо наша витривалість ослабне, тому що перегони здаються довші, ніж ми сподівалися на початку, то не одержимо обіцяної нагороди хоч вона вже дуже близька. Не обманюйтеся щодо нагороди,— вона дійсна.

20. Що ми повинні постановити робити до самого кінця перегонів?

²⁰ Нехай наші очі не втомлюються чеканням на початок великого горя, щоб перше знищити Вавілона великого, а тоді решту диявольської організації (2 Петра 3:11, 12). Беручи до уваги виразні ознаки кінця в наш час, то всі з нас, вірою дивімся просто наперед. Підпережім стегна наших сил витривалості, і хоробро продовжуймо в перегонах, яких Бог Єгова поставив перед нами, до самого кінця на здобуття радісної нагороди, і на виправдання Єгови через Ісуса Христа.