Йов витерпів — ми також можемо!

«Отож, за блаженних ми маємо тих, хто витерпів» (ЯКОВА 5:11).

1. Що сказав про свої випробування один похилий літами християнин?

«ДИЯВОЛ переслідує мене! Я почуваю себе, як Йов!» Такими словами А. Г. Макміллан виразив свої почуття близькому другу у всесвітньому центрі Свідків Єгови. Брат Макміллан скінчив свій земний шлях 26 серпня 1966 року у віці 89 літ. Він знав, що честь за вірне служіння таких помазаних християн, як він, ‘йде за ними слідом’ (Об’явлення 14:13). Дійсно, вони відразу продовжують служити Єгові після воскресіння до безсмертя на небі. Друзі брата Макміллана раділи тим, що він отримав цю нагороду. Проте в похилому віці йому потрібно було зносити чимало випробувань, включаючи проблеми зі здоров’ям, і через це він був глибоко переконаний у тому, що Сатана намагається зламати його бездоганність перед Богом.

2, 3. Ким був Йов?

² Коли брат Макміллан сказав, що почуває себе, як Йов, він згадав чоловіка, який зносив був надзвичайні випробування віри. Йов жив «у країні Уц», правдоподібно в північній Аравії. Він був нащадком Ноєвого сина Сима і служив Єгові. Йов зазнав цих випробувань, очевидно, десь у період між смертю Йосипа і часом, коли Мойсей доказав свою вірність. У цей період жодна інша людина на землі не була такою боговідданою, як Йов. Єгова вважав Йова бездоганним, чесним і богобійним чоловіком (Йова 1:1, 8).

³ Як «більший від усіх синів сходу», Йов мав багато слуг, а його поголів’я худоби становило 11 500. Але найважливішим для нього було духовне багатство. Цілком ймовірно, що Йов, подібно як це роблять сьогоднішні побожні батьки, навчав своїх сімох синів і трьох дочок про Єгову. Навіть після того, як вони вже не жили під одним дахом, він виконував роль сімейного священика, складаючи жертви за них на випадок, якщо вони згрішили (Йова 1:2—5).

4. а) Чому переслідуваним християнам потрібно роздумувати над життям Йова? б) Які питання стосовно Йова ми розглянемо?

⁴ Йов є саме тим, про кого потрібно роздумувати переслідуваним християнам, щоб зміцнитися і терпеливо зносити все. «Отож,— написав учень Яків,— за блаженних ми маємо тих, хто витерпів. Ви чули про Йовове терпіння та бачили Господній кінець його, що «вельми Господь милостивий та щедрий» (Якова 5:11). Подібно як Йову, Ісусовим помазаним послідовникам і сучасному «великому натовпу» потрібно стійкості, щоб справлятися з випробуваннями віри (Об’явлення 7:1—9). Отже, які випробування зносив Йов? Чому він зазнав їх? І як ми можемо скористатися з того, що він пережив?

Пекуче спірне питання

5. Яка невідома Йовові подія відбувалася на небі?

⁵ Йовові не було відомо, що невдовзі на небі мало постати велике спірне питання. Якось «поприходили Божі сини, щоб стати при Господі» (Йова 1:6). Серед присутніх був Божий єдинородний Син, Слово (Івана 1:1—3). Також прийшли праведні ангели і неслухняні ангельські «Божі сини» (Буття 6:1—3). Прибув сюди і Сатана, бо він не мав бути вигнаний з неба, аж поки не заснується Царство в 1914 році (Об’явлення 12:1—12). За днів Йова Сатана підняв пекуче спірне питання. Він був готовий поставити під сумнів законність суверенітету Єгови над усіма Його створіннями.

6. Що Сатана намагався робити і як він очорнив Єгову?

⁶ «Звідки ти йдеш?» — запитав Єгова. Сатана відповів: «Я мандрував по землі та й перейшов її» (Йова 1:7). Він шукав був, кого пожерти (1 Петра 5:8, 9). Ламаючи бездоганність людей, які служать Єгові, Сатана намагався довести, що ніхто не слухатиметься з любові Єгови у всьому. Зосереджуючи увагу на спірному питанні, Єгова запитав Сатану: «Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає» (Йова 1:8). Йов відповідав божественним нормам, в яких враховувалася його недосконалість (Псалом 103:10—14). Але Сатана заперечив: «Чи ж Йов дармо боїться Бога? Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю» (Йова 1:9, 10). Таким чином Диявол очорнив Єгову, натякаючи, що ніхто не любить Бога і не служить Йому за те, ким Він є, але тільки тому, що Він підкупляє свої створіння, аби вони служили Йому. Сатана твердив, що Йов служив Богові, керуючись егоїзмом, а не любов’ю.

Сатана в атаці!

7. Як Сатана кинув виклик Єгові і що відповів Єгова?

⁷ «Але,— сказав Сатана,— простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його,— чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?» Що ж відповість Бог на такий образливий виклик? «Ось,— сказав Єгова,— усе, що його,— у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки!» Диявол заявив був, що весь Йовів маєток благословлявся, поширювався й охоронявся. Бог дозволив, щоб Йов постраждав, але заборонив Сатані торкатися його тіла. Жадібний до зла, Сатана покинув місце цієї зустрічі (Йова 1:11, 12).

8. а) Яких матеріальних збитків зазнав Йов? б) Звідки насправді походив «Божий огонь»?

⁸ Невдовзі сатанинський напад розпочався. Один з Йовових слуг приніс йому цю погану вістку: «Воли якраз орали, а ослиці паслися при них. Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча» (Йова 1:13—15). Від маєтку Йова було забрано охорону. Майже відразу вступила в дію демонічна сила, бо інший слуга повідомив: «З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слуг, та й пожер їх» (Йова 1:16). Як же це було по-диявольськи створити вигляд, що Бог відповідальний за таке лихо, яке спіткало його власного слугу! Єгову можна було легко звинуватити в цьому, бо блискавка вдарила просто з неба, але справжнім джерелом вогню були демони.

9. Чи економічний крах вплинув на Йовові взаємини з Богом?

⁹ Сатана продовжував атакувати, і ще один слуга приніс повідомлення про те, що халдеї захопили Йовових верблюдів і позабивали всіх інших слуг (Йова 1:17). Хоча Йов зазнав економічного краху, це не зруйнувало його взаємин з Богом. Чи ти міг би знести значні матеріальні збитки і залишитися незламним у своїй бездоганності перед Єговою?

Надходить ще більша трагедія

10, 11. а) Що спіткало десятьох Йовових дітей? б) Як Йов ставився до Єгови після трагічної смерті своїх дітей?

¹⁰ Але Диявол на цьому не зупинився. Ще інший слуга приніс таку вістку: «Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата. Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому,— і він упав на юнаків, і вони повмирали... І втік тільки я сам, щоб донести тобі» (Йова 1:18, 19). Хтось погано поінформований міг би сказати, що це викликане вітром розорення є «Божою карою». Але то демони скерували удар в особливо уразливе Йовове місце.

¹¹ Розбитий горем, Йов «роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився». Однак прислу́хайтесь до його слів: «Господь дав,— і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім’я!» У цій розповіді додається: «При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!» (Йова 1:20—22). Знову Сатана зазнав поразки. А що, коли нам як Божим слугам потрібно зносити тяжку втрату, коли ми маємо скорботу? Безкорислива відданість Єгові й надія на нього можуть допомогти нам стійко зносити це, як зносив Йов. Помазанці та їхні товариші, які мають земну надію, можуть отримати неабияку утіху і велике підкріплення з цієї розповіді про Йовову витривалість.

Спірне питання розгоряється

12, 13. Чого домагався Сатана під час іншої зустрічі в небі і як відповів на це Бог?

¹² Незабаром Єгова скликав у небесному дворі ще одну зустріч. Будучи бездітним, зубожілим чоловіком, якому, здавалося б, приніс горе Бог, Йов таки не залишив своєї бездоганності. Певна річ, Сатана не ви́знає своїх звинувачень проти Бога і Йова фальшивими. Тепер, коли Єгова вів Диявола до розв’язки цього спірного питання, «Божі сини» мали почути аргументи і контраргументи.

¹³ Прикликаючи Сатану до відповіді, Єгова запитав: «Звідки ти йдеш?» Що прозвучало у відповідь? «Я мандрував по землі та й перейшов її». Знову Єгова звернув увагу на свого бездоганного, чесного та богобійного слугу Йова, котрий як і раніше міцно тримався своєї бездоганності. Диявол відповів: «Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою. Але простягни но Ти руку свою, і доторкнись до костей його та до тіла його,— чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?» Тому Бог сказав: «Ось він у руці твоїй,— тільки душу його бережи!» (Йова 2:2—6). Натякаючи на те, що Єгова все-таки не забрав усіх захисних перепон, Сатана домагався дозволу уразити Йовові кості й тіло. Дияволу було заборонено вбити Йова, але Сатана знав, що фізична хвороба завдасть Йовові болю і створить враження, ніби його карає Бог за приховані гріхи.

14. Чим Сатана уразив Йова і чому жодна людина не могла принести цьому страднику полегшення?

¹⁴ Після того як Сатана покинув цю зустріч, він із диявольською насолодою розпочав свою справу. Він вразив Йова «злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа». Які ж страждання зносив Йов, коли сидів у попелі та скріб себе черепком! (Йова 2:7, 8). Жоден лікар не міг звільнити його від цієї нестерпно болючої, огидної і принизливої недуги, бо вона була викликана сатанинською силою. Тільки Єгова міг зцілити Йова. Якщо ти, будучи Божим слугою, є хворий, ніколи не забувай, що Бог може допомогти тобі зносити це і може дати життя в новому світі, де не буде хвороб (Псалом 41:1—3; Ісаї 33:24).

15. До чого підбивала Йова його власна дружина і як він відреагував?

¹⁵ Урешті-решт Йовова дружина сказала: «Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!» «Невинність» вказує на бездоганну відданість, але його дружина могла говорити це із сарказмом, підбиваючи Йова проклясти Бога. Однак він відповів: «Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» Навіть такі хитрощі Сатани не мали успіху, бо далі довідуємося: «При всьому тому Йов не згрішив своїми устами» (Йова 2:9, 10). Можливо, члени нашої сім’ї, які противляться, говорять, що ми безрозсудно виснажуємо себе християнськими справами, або вони підбивають нас зректися Бога Єгови. Подібно до Йова, ми можемо знести таке випробування, бо любимо Єгову і прагнемо славити його святе ім’я (Псалом 145:1, 2; Євреїв 13:15).

Троє зарозумілих обманщиків

16. Хто прийшов, начебто утішити Йова, але як ними маніпулював Сатана?

¹⁶ Прихід трьох «приятелів», котрі начебто хотіли утішити Йова, виявився іншою хитрістю Сатани. Еліфаз, один з них, був, мабуть, Авраамовим потомком через Ісава. І напевно, Еліфаз був найстарший, бо він промовляв перший. Присутнім також був Білдад, потомок Шуаха, одного з Авраамових синів від Кетури. Третім чоловіком був Цофар, названий нааматянином, що вказує на його родину або місце його проживання, мабуть, десь на північному заході Аравії (Йова 2:11; Буття 25:1, 2; 36:4, 11). Подібно як Сатана маніпулює тими, хто сьогодні докладає зусиль, щоб змусити Свідків Єгови зректися Бога, він маніпулював і цими трьома, аби примусити Йова визнати себе винним у фальшивих обвинуваченнях і зламати свою бездоганність.

17. Що робили і чого не робили ці троє утішителів протягом семи днів та ночей?

¹⁷ Ці троє вчинили велику показуху, здіймаючи голосіння, роздираючи своє вбрання і посипаючи собі голови порохом. А потім вони сиділи поряд з Йовом сім днів і ночей, не вимовивши ані слова утіхи! (Йова 2:12, 13; Луки 18:10—14). Цим трьом зарозумілим обманщикам настільки бракувало духовності, що вони не могли сказати нічого втішного про Єгову і його обіцянки. Більше того, вони, дійшовши помилкових висновків, готувалися використати їх проти Йова одразу, як тільки виконають церемонію привселюдної жалоби. Цікаво зауважити, що перед кінцем семиденного мовчання до них підсів на відстань чутності юнак Елігу.

18. Чому Йов прагнув заснути смертним сном?

¹⁸ Нарешті мовчанку порушив сам Йов. Не отримавши утіхи від цих трьох, він прокляв день свого народження і запитував себе, чому продовжується його мізерне життя. Тепер він прагнув заснути смертним сном, навіть не сподіваючись перед своєю смертю відчути справжню радість, бо він був нужденний, осиротілий і смертельно хворий. Але Бог не дозволив завдати Йовові смертельної шкоди (Йова 3:1—26).

Напад Йовових обвинувачів

19. У чому Еліфаз фальшиво звинуватив Йова?

¹⁹ Першим у трьох дискусіях, якими додатково випробовувалася Йовова бездоганність, промовляв Еліфаз. У своїй першій мові Еліфаз запитав: «Де праведні вигублені?» Він дійшов висновку, що Йов повинен був зробити щось погане і за це тепер зносить Божу кару (Йова, розділи 4, 5). У своїй другій промові Еліфаз, глумлячись з Йовової мудрості, запитав: «Що ти знаєш, чого б ми не знали?» Еліфаз натякав, що Йов старався поставити себе вище від Всемогутнього. Наприкінці свого другого нападу він сказав, що Йов винний у відступництві, хабарництві та облуді (Йова, розділ 15). У своїй останній мові Еліфаз фальшиво звинуватив Йова у багатьох злочинах — здирстві, стримуванні хліба й води від знеможених та пригноблюванні вдів і сиріт (Йова, розділ 22).

20. Якими були Білдадові напади на Йова?

²⁰ Промовляючи другим у кожному із трьох дискусій, Білдад звичайно продовжував головну тему, розпочату Еліфазом. Білдадові промови були коротші, але уразливіші. Він навіть звинуватив Йовових дітей у злих вчинках і сказав, що вони заслуговували смерті. Він хибно застосував ілюстрацію про папірус й очерет, що висихають та гинуть без води, так само як гинуть ‘всі ті, хто забуває про Бога’. Це твердження правдиве, але воно аж ніяк не стосувалося Йова (Йова, розділ 8). Білдад порівняв Йовове лихо з лихом, яке спадає на злих (Йова, розділ 18). У своїй третій короткій мові Білдад аргументував, що людина — «черв» і «міль», а тому є нечиста перед Богом (Йова, розділ 25, Куліш).

21. У чому Цофар звинуватив Йова?

²¹ Цофар промовляв третім у цих дискусіях. Його думки здебільшого точилися довкола сказаного Еліфазом і Білдадом. Цофар звинуватив Йова у негідності та переконував його покинути свої грішні вчинки (Йова, розділи 11, 20). Після двох дискусій Цофар замовчав. Йому вже було нı́чого додати в третій дискусії. Однак Йов весь цей час відважно відповідав своїм обвинувачам. Приміром, він сказав: «Гіркі з вас усіх утішителі! Чи буде край словам на вітер?» (Йова 16:2, 3, Хоменко).

Ми можемо витримати

22, 23. а) Яким чином Диявол намагається зламати нашу бездоганність перед Богом Єговою, подібно як він намагався зробити це з Йовом? б) Хоча Йов зносив різні випробування, які запитання ми можемо поставити щодо його складу думок?

²² Подібно до Йова, ми також можемо зустрітися в один час з більше ніж одним випробуванням, і Сатана може використовувати знеохочення або щось інше, аби зламати нашу бездоганність. Він може намагатися змусити нас у час економічної скрути виступити проти Єгови. Коли помирає хтось улюблений або погіршується наше здоров’я, Сатана може намагатися спонукати нас винуватити в цьому Бога. Так само як Йовові приятелі, дехто може навіть неправдиво звинувачувати нас самих. Як сказав брат Макміллан, Сатана, можливо, ‘переслідує нас’, але ми спроможні знести це.

²³ Ми побачили, що Йов зносив різні випробування. А втім, чи він лише через силу терпів? Чи він дійсно був людиною із зламаним духом? Подивімося, чи Йов справді втратив усю надію.

Йовова нагорода — джерело надії

«Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його» (ЙОВА 42:12).

1. Що Єгова робить для своїх людей навіть тоді, коли вони вкрай знесилені випробуваннями?

ЄГОВА «тим, хто шукає Його... дає нагороду» (Євреїв 11:6). Він також спонукує своїх присвячених слуг відважно свідкувати, навіть якщо ці люди майже до смерті знесилені випробуваннями (Йова 26:5; Об’явлення 11:3, 7, 11). Це підтвердилося під час страждання Йова. Обмовлений трьома фальшивими розрадниками, він таки не мовчав через страх перед людьми. Ні, він сміливо свідкував.

2. Як Свідки Єгови виходять зі своїх випробувань, хоча зазнають гоніння і труднощів?

² Чимало сучасних Свідків Єгови зазнало такого несамовитого гоніння і труднощів, що були через це майже при смерті (2 Коринтян 11:23). Проте вони, подібно до Йова, виявляли любов до Бога і трималися праведності (Єзекіїля 14:14, 20). Вони також вийшли із своїх випробувань з твердим рішенням подобатись Єгові та новою силою для відважного свідчення і зі справжньою надією, що сповнює їхні серця.

Йов відважно свідкує

3. Яке свідчення дав Йов у своїй кінцевій мові?

³ У своїй кінцевій мові Йов свідкував більше, ніж перед тим. Він примусив замовчати своїх фальшивих розрадників. З гострим сарказмом він сказав: «Ой, як ти допоміг тому, що без сили» (Йова 26:2, Хоменко). Йов вихваляв Єгову, того, завдяки чиїй силі підтримується на нічому в космосі наша земна куля та висять над нею обтяжені водою хмари (Йова 26:7—9). Але Йов сказав, що такі дива — це лише «самі кінці дороги Його» (Йова 26:14).

4. Що Йов сказав про свою бездоганність і чому він міг так сказати про себе?

⁴ Впевнений у своїй непорочності, Йов проголосив: «Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе» (Йова 27:5). Всупереч висунутим проти нього фальшивим звинуваченням, він не зробив був нічого, за що заслуговував би такого покарання. Йов знав, що Єгова не слухає молитов відступників, але винагороджує тих, хто зберігає бездоганність. Це ще раз нагадує нам, що незабаром вихор Армагеддону змете злих з їхніх владних позицій і вони не втечуть від Божої руки, яка тоді не буде щадити. А до того часу народ Єгови ходитиме у своїй бездоганності (Йова 27:11—23).

5. Яке визначення дав Йов справжній мудрості?

⁵ Уявіть собі, як ці три зухвальці слухають Йова, котрий пояснює, що людина докладає зусить, аби знайти золото, срібло та інші скарби в землі й морі. «А набуток премудрості,— сказав він,— ліпший за перли!» (Йова 28:18). Йововим фальшивим розрадникам не купити справжньої мудрості. Її джерелом є Творець вітрів, дощу, блискавок і грому. Безперечно, благоговійний «страх Господній — це мудрість, а відступ від злого — це розум!» (Йова 28:28).

6. Чому Йов говорив про своє колишнє життя?

⁶ Попри свої страждання, Йов не припинив служити Єгові. Замість відвернутися від Всевишнього, цей бездоганний чоловік тужив за його колишніми «тісними стосунками з Богом» (Йова 29:4, НС). Йов не хвалився, коли розповідав, як він ‘рятував бідаря, зодягався у праведність і був батьком бідарям’ (Йова 29:12—16). Навпаки, він наводив факти про своє життя — життя вірного слуги Єгови. Чи ви можете так сказати про себе? Звичайно, Йов також розкривав хибність звинувачень, висунутих трьома обманщиками з напускною побожністю.

7. Якою особою був Йов?

⁷ З Йова сміялися юнаки, ‘що їхніх батьків він би бридився покласти із псами отари своєї’. Ним гидували, плювали на нього. Хоча Йов був тяжко хворий, про нього зовсім не турбувалися (Йова 30:1, 10, 30). Оскільки Йов був цілковито відданий Єгові, він мав чисте сумління і міг сказати: «Нехай на вазі справедливости зважить мене,— і невинність мою Бог пізнає!» (Йова 31:6). Йов не був перелюбником або інтриганом, і він ніколи не пропускав нагоди допомогти нужденним. Маючи багатство, Йов зовсім не покладався на нього. Крім того, Йов не займався ідолопоклонством, віддаючи пошану таким безжиттєвим речам, як місяць (Йова 31:26—28). Покладаючись на Бога, він залишив гарний приклад бездоганної людини. Незважаючи на всі свої страждання та на своїх фальшивих розрадників, Йов уміло захищався і дав яскраве свідчення. Коли він закінчував говорити, то звернувся до Бога — свого Судді та Винагородника (Йова 31:35—40).

Говорить Елігу

8. Ким був Елігу і як він виявив повагу та відвагу?

⁸ Неподалік сидів юнак Елігу, нащадок Нахорового сина Буза, а тому і далекий родич друга Єгови, Авраама (Ісаї 41:8). Елігу виявив повагу до старших чоловіків, слухаючи опонентів усієї цієї дискусії. Однак він відважно виступив проти їхніх хибних тверджень. Приміром, він запалав гнівом через те, що Йов «уважав душу свою справедливішою за Бога». Особливо Елігу обурювався на фальшивих розрадників. Своїми словами вони, здавалося б, прославляли Бога, але насправді стягали на нього ганьбу, стаючи на сторону Сатани в цій суперечці. «Повний словами» і спонуканий святим духом, Елігу був безстороннім свідком Єгови (Йова 32:2, 18, 21).

9. Як Елігу подав надію на відновлення Йовових сил?

⁹ Йов більше турбувався тим, як виправдати самого себе, а не Бога. По суті, він сперечався з Богом. Однак з наближенням Йовової смерті з’явилася надія на відновлення сил. З чого це можна побачити? Елігу був спонуканий сказати, що Єгова виявив милість до Йова такою звісткою: «Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він,— Я викуп знайшов». Тоді відмолодиться тіло його, і поверне до днів його юности» (Йова 33:24, 25).

10. До якої міри було випробувано Йова, але в чому ми можемо бути впевненими, взявши до уваги слова з 1 Коринтян 10:13?

¹⁰ Елігу поправив Йова, бо той сказав, що немає користі в тому, аби зважати на Бога, зберігаючи бездоганність. Елігу промовив: «Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди! Бо за чином людини Він їй надолужить». Йов необдумано наголошував на своїй праведності, але робив це через брак відповідного знання і проникливості. Елігу додав: «Коли б Йов досліджений був аж навіки [«випробуваний був до кінця», НС] за відповіді, як злі люди» (Йова 34:10, 11, 35, 36). Так само і ми можемо повністю довести свою віру та бездоганність лише тоді, коли нас якимось чином ‘випробувано до кінця’. А втім, наш люблячий небесний Отець не дозволить, щоб перед нами постало більше випробування, ніж ми можемо знести (1 Коринтян 10:13).

11. Що ми повинні пам’ятати під час тяжкого випробування?

¹¹ Промовляючи, Елігу знову вказав на те, що Йов занадто наголошував на своїй праведності. Увагу потрібно було зосереджувати на нашому Величному Творцеві (Йова 35:2, 6, 10). Бог «не лишає безбожного... при житті, але право для бідних дає»,— сказав Елігу (Йова 36:6). Ніхто не може вказати Богові його дорогу і сказати, що він неправедний. Він набагато величніший, ніж ми можемо собі уявити, а його роки незбагненно безконечні (Йова 36:22—26). Під час тяжкого випробування пам’ятаймо, що наш довічний Бог є праведним і він винагородить нас за вірну діяльність, через яку йому заноситься слава.

12. На що вказують кінцеві слова Елігу стосовно виконання Божого вироку над злими?

¹² Коли Елігу ще говорив, починалася буря. Вона ставала все ближчою, і йому дуже заколотилося і затремтіло серце. Він згадав про величні діла Єгови і сказав: «Бери, Йове, оце до вух, уставай і розваж Божі чуда!» Подібно до Йова, нам потрібно роздумувати про Божі чудові діла і його гідність, що вселяє благоговіння. «Всемогутній,— Його не знайшли ми,— сказав Елігу,— Він могутній у силі, але [«справедливість і велику праведність він не применшує», НС]... Тому нехай люди бояться Його» (Йова 37:1, 14, 23, 24). Кінцеві слова Елігу нагадують нам, що, коли незабаром Бог виконуватиме вирок над злими, він не применшуватиме справедливості та праведності, але збереже лише тих своїх благоговійних поклонників, котрі бояться його. Який же це привілей бути серед таких бездоганних людей, які визнають Єгову Всесвітнім Сувереном! Терпіть, як терпів Йов, і ніколи не дозволяйте Дияволу змусити вас залишити ваше благословенне місце серед цього щасливого натовпу.

Йовові відповідає Єгова

13, 14. а) Які запитання почав ставити Йовові Єгова? б) Про що можна дізнатися з інших запитань, які Бог поставив Йовові?

¹³ Як же, напевно, здивувався Йов, коли Єгова промовив до нього з бурі! Цю бурю викликав Бог, але вона не була схожою на шалений вітер, який використав Сатана, щоб повалити дім і погубити Йовових дітей. Йов онімів, коли Бог запитав: «Де ти був, коли землю основував Я? [...] Хто поклав камінь наріжний її, коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?» (Йова 38:4, 6, 7). Єгова поставив Йовові цілу низку запитань: про море, його вбрання із хмар, про світанок та брами смерті, про світло і темряву та про сузір’я. Йовові нічого було відповісти на запитання: «Чи ти знаєш устави небес?» (Йова 38:33).

¹⁴ Іншими запитаннями було вказано на те, що перед створенням людини і наділенням її владою над рибами, птахами, тваринами та плазунами Бог піклувався про них, не потребуючи жодної допомоги та поради людини. У додаткових запитаннях Єгови згадувалися такі створіння, як буйвол, страус і кінь. Йовові було поставлено запитання: «Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?» (Йова 39:27). Звичайно, що ні! Уявіть собі реакцію Йова на таке Боже запитання: «Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огудник?» Не дивно, що Йов сказав: «Оце я знікчемнів,— що ж маю Тобі відповісти? Я кладу свою руку на уста свої» (Йова 40:2, 4). Оскільки Єгова завжди правий, то, якщо б ми колись відчули спокусу нарікати на нього, потрібно ‘покласти руку свою на уста свої’. Божі запитання також наголосили його вищість, гідність та могутність, що виявляються у твориві.

Бегемот і левіятан

15. Про яку тварину, як вважається, йшла мова, коли згадувалось бегемота, і які його особливості?

¹⁵ Потім Єгова згадав бегемота, або гіпопотама (Йова 40:15—24). Ця тварина, яка вирізняється своїми велетенськими розмірами, колосальною масою і товстою шкірою, «їсть траву». Його сила та міць в стегнах і сухожиллях його черева. Кістки його ніг, наче «мідні труби». Бегемот не впадає в паніку перед бурхливими водами, але вільно собі пливе проти течії.

16. а) Опис якого створіння відповідає опису левіятана і які подробиці згадуються про нього? б) На що може вказати сила бегемота і левіятана стосовно виконання завдань у служінні Єгові?

¹⁶ Бог також запитав Йова: «Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром?» Опис левіятана відповідає опису крокодила (Йова 40:25—41:26). Крокодил ні з ким не укладає мирної угоди, і жодна мудра людина не наважиться дратувати цю рептилію. Стрілами не відженеш його, і він «сміється із посвисту ратища». Лютий левіятан змушує безодню кипіти, мов горщик з пахощами. Те, що левіятан і бегемот набагато сильніші, ніж Йов, допомогло упокорити його. Нам також потрібно смиренно визнати, що самі по собі ми не є сильні. Нам потрібно мудрості та сили від Бога, щоб ухилятися від ікол Сатани, Вужа, і щоб виконувати свої завдання в служінні Єгові (Филип’ян 4:13; Об’явлення 12:9).

17. а) Як Йов ‘побачив Бога’? б) Що було підтверджено запитаннями, на котрі Йов не зміг відповісти, і як це може допомогти нам?

¹⁷ Цілковито впокорившись, Йов визнав помилковість свого погляду і те, що він говорив, не розуміючи справи. Крім цього, він виявив віру в те, що ‘побачить Бога’ (Йова 19:25—27). Як же це можливо, адже жодна людина не може бачити Єгову і далі жити? (Вихід 33:20). Йов фактично бачив прояв божественної сили, чув Боже слово, і йому було розкрито очі розуміння, щоб пізнати правду про Єгову. Тому Йов ‘зрікся говореного, і покаявся у поросі й попелі’ (Йова 42:1—6). Багатьма запитаннями, на які він не зміг відповісти, було підтверджено Божу вищість і показано незначність людини, навіть такої, як відданий Єгові Йов. Це допомагає нам зрозуміти, що наші справи не повинні ставитися вище, ніж освячення імені Єгови і виправдання його суверенітету (Матвія 6:9, 10). Ми повинні турбуватися головно тим, щоб зберігати свою бездоганність перед Єговою і вихваляти його ім’я.

18. Що повинні були зробити Йовові фальшиві розрадники?

¹⁸ А що можна сказати про самовдоволених фальшивих розрадників? Єгова міг по праву погубити Еліфаза, Білдада і Цофара за те, що вони, на відміну від Йова, говорили неправду про нього. «Візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова,— сказав Бог,— і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас». Ці троє мусили упокоритись. Йов, що не відступив від своєї бездоганності, помолився за них, і Єгова прийняв його молитву (Йова 42:7—9). А що ж сталося з Йововою дружиною, яка переконувала його проклясти Бога і померти? Здається, що вона примирилася з Йовом завдяки Божому милосердю.

Обіцяні нагороди дають нам надію

19. Як Єгова виявив свою вищість над Дияволом у Йововій справі?

¹⁹ Як тільки Йов перестав турбуватися своїм стражданням і почав знову служити Богові, Єгова цілковито змінив його становище. Після того як Йов помолився за цих трьох, Бог «повернув Йовові його становище» і «збільшив усе, що було в Іова, удвоє». Єгова виявив свою вищість над Дияволом, усунувши сатанинську руку, що спричинила хворобу, і в надприродний спосіб зцілив Йова. Бог також відігнав демонські орди та вже більше не підпускав їх до Йова, знову оточивши його табором своїх ангелів (Йова 42:10, Хом.; Псалом 34:8).

20. Яким чином Єгова винагородив і поблагословив Йова?

²⁰ Йовові брати, сестри і колишні знайомі приходили, щоб поїсти з ним, поспівчувати йому та потішити його, бо Єгова допустив на нього це лихо. Кожен з них давав Йовові гроші та золоту обручку. Єгова поблагословив решту Йовових днів рясніше, ніж їхній початок; отже, він дістав 14 000 овець, 6000 верблюдів, 1000 пар великої рогатої худоби і 1000 ослиць. Йовові також народилося семеро синів і три дочки, стільки ж дітей, скільки він мав колись. Його дочки — Єміма, Кеція і Керен-Гаппух — були найвродливішими жінками на землі, і Йов дав їм спадщину поміж їхніми братами (Йова 42:11—15). На додаток до всього цього Йов жив ще 140 років і бачив чотири покоління своїх нащадків. Ця розповідь завершується словами: «І впокоївся Йов старим та насиченим днями» (Йова 42:16, 17). Продовження його життя було чудом від Бога Єгови.

21. Яку допомогу ми отримали з біблійної розповіді про Йова і що нам слід постановити робити?

²¹ Ця біблійна розповідь про Йова дає нам можливість бути більш обізнаними з різними підступами Сатани і полегшує розуміння того, як людська бездоганність пов’язується з всесвітнім суверенітетом. Подібно до Йова, усі, хто любить Бога, будуть випробувані. Але ми зможемо витерпіти, як витерпів Йов. Він вийшов зі своїх випробувань з вірою й надією та отримав чимало нагород. Ми, як сьогоднішні слуги Єгови, маємо справжню віру та надію. І яку ж прекрасну надію дав усім нам Великий Винагородник! Роздумування про небесну нагороду допоможе помазанцям віддано служити Богові до кінця свого життя на землі. Багато людей із земною надією взагалі ніколи не помруть, а ті, хто навіть і помре, отримають нагороду воскресіння в Раю на землі разом з Йовом. Нехай усі, хто любить Бога і має цю справжню надію в серці та розумі, докажуть, що Сатана є брехуном, тим, що непохитно стоятимуть на стороні Єгови, зберігатимуть бездоганність і вірно підтримуватимуть його всесвітній суверенітет.