Біжімо з витривалістю

«Витривало біжімо в забігу, який нам визначено» (ЄВР. 12:1).

1, 2. До чого апостол Павло прирівняв життя християн?

ЩОРОКУ в багатьох країнах влаштовують марафонський біг. У ньому беруть участь найліпші бігуни, які мають одну мету — здобути перемогу. Інші мають простішу мету — добігти до фінішу і пишатися цим досягненням.

² Біблія прирівнює життя християн до бігу. У Першому листі до коринфян апостол Павло звернув на це особливу увагу, сказавши: «Хіба не знаєте, що в забігу біжать усі учасники, але нагороду отримує лише один? Тож біжіть так, щоб отримати нагороду» (1 Кор. 9:24).

3. Як зрозуміти Павлові слова, що перемагає лише один бігун?

³ Чи Павло мав на увазі, що лише один християнин здобуде нагороду життя, а всі інші бігтимуть намарно? Зовсім ні. Щоб здобути перемогу, бігуни наполегливо та ретельно готуються до змагань. Павло заохочував одновірців бути наполегливими в бігові за нагороду вічного життя, адже так вони можуть сподіватися здобути перемогу. У християнському бігові нагороду отримають усі, хто добіжить до мети.

4. Про що треба пам’ятати всім, хто бере участь у забігу за життя?

⁴ Ці слова підбадьорюють та водночас заохочують нас серйозно задуматись над тим, як ми біжимо в забігу за життя. Чому? Тому що нагорода — життя в небі чи в раю на землі — безцінна. Щоправда, забіг є довгим і виснажливим, на шляху трапляється чимало перешкод, небезпек і багато що відвертає увагу від мети (Матв. 7:13, 14). На жаль, дехто сповільнився, ослаб або й зовсім зійшов з дистанції. Які пастки та небезпеки чигають на цьому шляху? Як їх уникати? Що допоможе нам добігти до мети й отримати нагороду?

Потрібно бути витривалим

5. На що звернув увагу Павло, говорячи про змагання з бігу в Євреїв 12:1?

⁵ У листі до єврейських християн в Єрусалимі та Юдеї Павло знову згадав про змагання з бігу. (Прочитайте Євреїв 12:1). Він звернув увагу не лише на те, чому треба брати участь у забігу, але й на те, як перемогти. Перш ніж розглянути натхнену пораду Павла єврейським християнам, в якій є урок і для нас, подивімось, що́ спонукало його написати цей лист і до чого він заохочував читачів.

6. Якого тиску з боку релігійних провідників зазнавали християни?

⁶ Християни першого сторіччя, зокрема ті, що жили в Єрусалимі та Юдеї, зносили чимало випробувань і труднощів. Вони зазнавали великого тиску з боку єврейських релігійних провідників, які все ще справляли чималий вплив на народ. Раніше ці провідники домоглися того, щоб Ісуса Христа засудили як бунтівника і злочинця, а потім стратили. Вони запекло переслідували всіх, хто про нього проповідував. У книзі Дії міститься багато розповідей про те, як погрожували християнам і нападали на них. Усе це почало відбуватися одразу після дивовижних подій у день П’ятидесятниці 33 року н. е. Зрозуміло, життя вірних християн було нелегким (Дії 4:1—3; 5:17, 18; 6:8—12; 7:59; 8:1, 3).

7. За яких скрутних часів жили християни в першому сторіччі?

⁷ Крім того, ті християни жили перед самим кінцем єврейської системи. Раніше Ісус попереджав їх про знищення, яке мало прийти на невірний єврейський народ. Божий Син також розповів своїм послідовникам про події, які відбуватимуться перед знищенням. Він дав чіткі настанови, котрі мали допомогти їм врятуватись. (Прочитайте Луки 21:20—22). Ісус застеріг: «Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися переїданням, надмірним питтям і життєвими тривогами і щоб той день не захопив вас зненацька» (Луки 21:34).

8. Що могло сповільнювати чи знеохочувати деяких християн?

⁸ Павло написав Листа до євреїв майже через 30 років після того, як Ісус попереджав про знищення Єрусалима. Чи змінились християни за ці роки? Так. Дехто піддався проблемам і тривогам повсякденного життя, а також не зростав та не зміцнявся духовно (Євр. 5:11—14). Інші християни, очевидно, вважали, що життя буде набагато простішим, коли жити, як усі. Вони бачили, що євреї здебільшого не зреклися віри в Єгову, бо й далі багато в чому дотримувалися його Закону. Ще інших християн переконали або залякали члени збору, які наполягали на дотриманні Мойсеєвого закону і традицій. Які Павлові слова могли допомогти християнським братам і сестрам пильнувати духовно і бути витривалими в забігу за життя?

9, 10. а) Яке заохочення міститься в кінці 10-го розділу Листа до євреїв? б) Чому Павло згадав про вчинки віри свідків, які жили в давнину?

⁹ Подивімося, як під Божим натхненням Павло вирішив зміцнити єврейських християн. У 10-му розділі Листа до євреїв Павло пояснив, що Закон був «лише тінню прийдешніх благ» і чітко вказав на цінність Христової викупної жертви. У кінці розділу Павло заохотив християн: «Вам потрібно витривалості, щоб, виконавши Божу волю, отримати обіцяне. Бо ще “зовсім трохи” — і “той, хто надходить, прийде і не забариться”» (Євр. 10:1, 36, 37).

¹⁰ В 11-му розділі Листа до євреїв Павло чітко пояснив, що́ таке правдива віра в Бога. Він також навів біблійні приклади чоловіків та жінок, які мали міцну віру. Чому Павло згадав про віру? Він хотів, аби його брати і сестри знали, що віра пов’язана з відвагою та витривалістю. Чудові приклади вірних Божих служителів давнини мали зміцнювати єврейських християн у боротьбі з випробуваннями і труднощами. Нагадавши про вчинки віри тих відданих служителів, Павло сказав: «Оскільки довкола нас є така велика хмара свідків, скиньмо й ми всякий тягар та гріх, що може легко нас обплутати, і витривало біжімо в забігу, який нам визначено» (Євр. 12:1).

«Хмара свідків»

11. До чого заохочують роздуми про «велику хмару свідків»?

¹¹ Ті, хто належав до «великої хмари свідків», не були, так би мовити, спостерігачами перегонів або виступу своєї улюбленої команди. Натомість вони брали участь у забігу за життя. І вони успішно завершили свій біг. Тепер вони сплять смертним сном, але їхній приклад заохочує нових витривало бігти. Уявіть собі, як почувався б учасник змагань, знаючи, що за ним спостерігають найдосвідченіші бігуни. Він, безперечно, старався б з усіх сил перемогти. Ті свідки, які жили в давнину, довели, що в такому символічному бігові, хоч би як важко було, можна здобути перемогу. Тож, пам’ятаючи приклад «хмари свідків», єврейські християни першого сторіччя набиралися відваги і бігли з витривалістю. У цьому ми стараємося наслідувати їх.

12. Чим приклади, наведені Павлом, цінні для нас?

¹² Багато вірних людей, згаданих Павлом, мали такі ж обставини, як і ми. Розгляньмо приклад Ноя. Він жив в останні дні допотопного світу. А ми живемо перед кінцем теперішньої системи. Авраам і Сарра, послухавшись наказу Єгови, покинули рідний край заради правдивого поклоніння і чекали на сповнення Божих обітниць. Ми теж повинні зректися себе і шукати схвалення та благословення Єгови. Мойсей ішов до Обіцяної землі грізною пустелею. Ми також «ідемо» до обіцяного нового світу через цей приречений на знищення світ. Тож варто роздумувати про життя цих людей: про їхні перемоги та невдачі, їхні сильні і слабкі сторони (Рим. 15:4; 1 Кор. 10:11).

Завдяки чому вони мали успіх?

13. Які нелегкі завдання отримав Ной і що допомогло йому виконати їх?

¹³ Що допомагало цим слугам Єгови витривало бігти і здобути перемогу? Подивімося, що Павло написав про Ноя. (Прочитайте Євреїв 11:7). Бог попередив: «Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло» (Бут. 6:17). То мала бути подія, якої Ной ще ніколи не бачив, щось небувале. Проте Ной не вважав потоп чимось неймовірним чи неможливим. Чому? Він був переконаний, що всі слова Єгови обов’язково збудуться. Ной не думав, ніби Єгова вимагає від нього чогось надто складного. Натомість він зробив усе так, як наказав Єгова (Бут. 6:22). Він мав збудувати ковчег, привести тварин, зібрати для всіх запаси їжі, проголошувати застереження і дбати про духовність своєї родини. Це було нелегке завдання, але завдяки вірі й витривалості Ной з родиною отримав життя і благословення.

14. Які випробування зносили Авраам та Сарра і який урок ми беремо для себе?

¹⁴ Наступними, кого згадав Павло серед «великої хмари свідків», були Авраам і Сарра. Вони покинули рідний дім і комфортне життя в Урі, не знаючи, що їх чекає в майбутньому. Навіть за часу випробувань вони виявляли непохитну віру та слухняність Богові. За готовність Авраама йти на великі жертви ради правдивого поклоніння він названий «батьком для всіх, хто... мав віру» (Рим. 4:11). Павло згадав лише деякі визначні факти з Авраамового життя, добре відомі його читачам. А втім, Павло робить важливий висновок: «Усі ті люди [серед них Авраам та його родина] повмирали, зберігши віру, хоча й не дочекалися сповнення обітниць, а лише здалека побачили й прийняли їх. Вони прилюдно визнавали, що є чужинцями і тимчасовими жителями в землі свого перебування» (Євр. 11:13). Отже, завдяки своїй вірі та близьким стосункам з Богом вони змогли бігти з витривалістю.

15. Що спонукало Мойсея жити з Божим народом?

¹⁵ Серед «хмари свідків» згадується також інший вірний служитель Єгови — Мойсей. Він покинув розкішне, привілейоване життя і «хотів радше зазнавати знущань з Божим народом». Чому Мойсей зробив такий вибір? Павло пояснює: «Він пильно дивився на винагороду... Поводячись так, начебто бачив Невидимого». (Прочитайте Євреїв 11:24—27). Його не приваблювало «тимчасове задоволення від гріха». Бог та його обітниці були настільки реальними для Мойсея, що він виявляв надзвичайну сміливість і витривалість. Він невтомно вів ізраїльтян з Єгипту в Обіцяну землю.

16. Чому Мойсей не занепав духом, коли Бог не дозволив йому ввійти до Обіцяної землі?

¹⁶ Мойсей, як і Авраам, не побачив за свого життя виконання Божої обітниці. Перед входом ізраїльтян до Обіцяної землі Бог сказав йому: «Знавпроти побачиш ти той Край, та не ввійдеш туди, до того Краю, що Я даю Ізраїлевим синам». Чому Мойсей не мав увійти до Обіцяної землі? Тому що раніше він і Аарон роздратувалися через бунтівну поведінку народу та «спроневірилися були [Богові] серед Ізраїлевих синів при воді Меріви» (Повт. 32:51, 52). Чи Мойсей занепав духом, чи обурився? Ні. Мойсей виголосив благословення народові і в кінці сказав: «Ти блаженний, Ізраїлю! Який інший народ, якого спасає Господь, як тебе? Він Щит допомоги твоєї, і Меч Він твоєї величности» (Повт. 33:29).

Уроки для нас

17, 18. а) Чого можна навчитися від «хмари свідків»? б) Що ми розглянемо в наступній статті?

¹⁷ З життя згаданих у цій статті вірних служителів давнини, які належать до «хмари свідків», можна взяти для себе цінний урок. Який? Щоб успішно завершити свій біг за життя, треба мати міцну віру в Бога і в його обітниці (Євр. 11:6). Віра не може бути чимось другорядним у нашому житті, вона повинна бути для нас найважливішою. На відміну від людей, що не мають віри, ми плекаємо надію на чудове майбутнє. Ми маємо змогу бачити Невидимого, тому витривало біжимо в забігу за життя (2 Кор. 5:7).

¹⁸ Брати участь у християнському забігові нелегко. Все ж ми можемо успішно добігти до мети. У наступній статті ми розглянемо, що ще нам допоможе бігти з витривалістю.

«Біжіть так, щоб отримати нагороду»

«Біжіть так, щоб отримати нагороду» (1 КОР. 9:24).

1, 2. а) Що використав Павло, аби підбадьорити християн єврейського походження? б) Яку настанову дав апостол Божим служителям?

АПОСТОЛ Павло в Листі до євреїв використав яскравий образ, щоб підбадьорити одновірців. Він нагадав, що в забігу за життя вони біжать не самі. Довкола них була «велика хмара свідків», які успішно завершили біг. Щоб витривало бігти і не зійти з дистанції, християнам єврейського походження треба було пам’ятати про вчинки віри своїх попередників та про те, на які жертви вони йшли.

² У попередній статті ми розглянули приклади з життя декого з «хмари свідків». Ті віддані Богові люди показали, що завдяки непохитній вірі вони залишались відданими й успішно завершили свій біг. Вони є для нас чудовим прикладом. У тій статті також згадувалась настанова, яку Павло дав своїм одновірцям: «Скиньмо й ми всякий тягар та гріх, що може легко нас обплутати, і витривало біжімо в забігу, який нам визначено» (Євр. 12:1). Ця порада важлива й для нас.

3. Який урок можна взяти з Павлових слів про змагання бігунів в античній Греції?

³ Про змагання з бігу, які за античних часів були однією з важливих спортивних подій, в одній книжці говориться: «Греки тренувалися і змагалися голими»a («Backgrounds of Early Christianity»). Бігуни скидали із себе все, що їх обтяжувало чи могло сповільнити. Могло б здаватися, що ці бігуни безсоромні, однак вони робили все, аби лиш здобути нагороду. Павло хотів наголосити: щоб здобути нагороду в бігу за життя, учасники змагань повинні позбутися будь-яких тягарів. Це була мудра порада для тогочасних християн і для нас. Які тягарі можуть позбавити нас нагороди в бігу за життя?

«Скиньмо... всякий тягар»

4. Чим були зайняті люди за днів Ноя?

⁴ Павло радив скинути всякий тягар. Це стосується будь-чого, що може розпорошувати нашу увагу і позбавляти сил у бігу за життя. Що це за тягарі? Зрозуміти це допомагає нам Ісус. Він говорив про дні Ноя, який був серед вірних людей, згаданих Павлом. «За днів же Сина людського,— пояснив Ісус,— буде так, як було за днів Ноя» (Луки 17:26). Ісус говорив не тільки про небувале знищення, яке мало прийти, але й про спосіб життя людей. (Прочитайте Матвія 24:37—39). Більшість сучасників Ноя не хотіли знати Бога, не кажучи вже про те, щоб служити йому. Що їм перешкоджало? Буденні справи. Ці люди їли, пили та одружувалися. Їхньою проблемою було те, що вони, як казав Ісус, «не звертали уваги».

5. Що допоможе нам успішно завершити біг?

⁵ Так само як Ной та його родина, ми маємо багато щоденних справ. Нам треба заробляти на життя, дбати про себе і рідних. Це може забирати багато нашого часу й зусиль. За економічної скрути особливо легко піддатися тривозі про життєві потреби. Будучи присвяченими Богові, ми також маємо різні теократичні обов’язки: беремо участь у служінні, готуємося до зібрань і приходимо на них. Крім того, ми дбаємо про свою духовність, проводячи особисте вивчення і сімейне поклоніння. Хоча Ной теж мав дуже багато обов’язків у служінні Богові, він сумлінно їх виконував (Бут. 6:22). Щоб отримати нагороду в бігу за життя, нам необхідно скинути зайві тягарі і не брати на себе те, що може обтяжувати.

6, 7. Яку Ісусову пораду нам треба пам’ятати?

⁶ Що мав на увазі Павло, сказавши скинути з себе «всякий тягар»? Ми, безперечно, не зможемо повністю звільнитися від усіх обов’язків. Тому пам’ятаймо Ісусові слова: «Ніколи не тривожтеся і не кажіть: “Що нам їсти?” або “Що пити?” або “У що одягатися?” Бо за всім цим постійно женуться інші народи. Але ваш небесний Батько знає, що ви всього цього потребуєте» (Матв. 6:31, 32). Цим Ісус хотів сказати, що навіть такі нормальні речі, як їжа й одяг, можуть стати тягарем або каменем спотикання, якщо їм надавати надто великої ваги.

⁷ Зверніть увагу на Ісусові слова: «Ваш небесний Батько знає, що ви всього цього потребуєте». Безсумнівно, небесний Батько, Єгова, подбає про наші потреби. Пам’ятаймо: «все це» не завжди є тим, чого ми прагнемо чи що любимо. Також Ісус радив не тривожитись про те, за чим «постійно женуться інші народи». Чому? Відповідь знаходимо в Ісусовій пораді: «Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися переїданням, надмірним питтям і життєвими тривогами і щоб той день не захопив вас зненацька, немов пастка» (Луки 21:34, 35).

8. Чому особливо тепер потрібно скинути з себе «всякий тягар»?

⁸ Фінішна лінія вже зовсім близько. Було б дуже прикро, якби ми обтяжували себе непотрібними тягарями, що могли б сповільнити нас перед самим фінішем. Тому апостол Павло дав слушну пораду: «Можна отримати велику користь, коли виявляти побожну відданість і водночас задовольнятися тим, що маєш» (1 Тим. 6:6). Отже, нам буде легше отримати нагороду, якщо всім серцем слухатимемось Павлових слів.

«Гріх, що може легко нас обплутати»

9, 10. а) Чого стосується вислів «гріх, що може легко нас обплутати»? б) Як ми можемо «заплутатись»?

⁹ Павло радить скинути не тільки «всякий тягар», але й «гріх, що може легко нас обплутати». Що це за гріх? Грецьке слово, перекладене як «легко обплутати», вживається в Біблії лише раз, власне в цьому вірші. Біблеїст Альберт Барнз зазначив: «Бігун мав пильнувати, щоб його ноги не заплутались в одязі і щоб це не перешкоджало йому бігти. Подібно і християнин має відкидати все, що могло б йому заважати». Як християнин може «заплутатись» і через це ослабнути у вірі?

¹⁰ Християнин не втрачає віри раптово. Це може відбуватися мало-помалу, навіть непомітно для нього. Павло на початку Листа до євреїв перестеріг, щоб їх «не віднесло течією» і щоб ніхто з них «не розвинув у собі злого серця, в якому більше немає віри» (Євр. 2:1; 3:12). Коли бігун заплутається в одязі, він напевне впаде. Ймовірність заплутатись значно зростає, якщо бігунові байдуже, що́ він одягає на змагання. Через що він може не зважати на вибір одягу? Можливо, через недбалість, самовпевненість або неуважність. Тож який урок ми беремо з Павлової поради?

11. Через що можна втратити віру?

¹¹ Ми повинні пам’ятати: втрата віри — це результат того, що людина могла робити впродовж певного часу. Стосовно «гріха, що може легко нас обплутати» ще один біблеїст зазначає: «Чи цей гріх пануватиме над нами, залежить від наших обставин, складу розуму і від того, з ким ми спілкуємось». Іншими словами, на нас дуже впливає середовище, власні слабкості й товариство. Усе це може ослабити нашу віру або навіть зруйнувати її (Матв. 13:3—9).

12. Яких нагадувань треба слухатися, щоб не втратити віри?

¹² Вже багато років вірний і розсудливий раб нагадує нам бути обережними стосовно того, що́ ми дивимося і слухаємо, тобто, чим наповнюємо своє серце й розум. Він попереджає, щоб нас не «обплутала» гонитва за грішми і матеріальними статками. Нас може звести на манівці блиск і привабливість світу розваг або нескінченний потік технічних новинок. Дуже помиляється той, хто вважає, ніби такі поради надто обмежують або ж стосуються когось іншого, тимчасом як йому ніщо не загрожує. Світ Сатани розставляє на нашому шляху приховані й підступні пастки. Дехто зазнав краху через недбалість, самовпевненість та неуважність. Вони можуть похитнути і нашу надію та позбавити нагороди життя (1 Ів. 2:15—17).

13. Як можна оберегти себе від шкідливого впливу?

¹³ День у день ми стикаємося з людьми, які нав’язують нам цінності, цілі й мислення світу. (Прочитайте Ефесян 2:1, 2). Але те, наскільки ми піддаватимемось їхньому впливові, залежить передусім від нас самих, а також від того, як ми оберігаємо себе від цього впливу. Згадане Павлом «повітря» є смертоносним. Ми повинні всякчас пильнувати, аби не отруїтися ним, так і не завершивши бігу. Що допомагає нам не здаватись? Ісусів приклад. Божий Син успішно завершив свій біг, і нам це теж під силу (Євр. 12:2). Крім того, ми маємо приклад Павла, який теж брав участь у християнському забігу і заохочував одновірців наслідувати його (1 Кор. 11:1; Фил. 3:14).

Як «отримати нагороду»?

14. Як Павло ставився до своєї участі в забігу за життя?

¹⁴ Як Павло ставився до своєї участі в бігу за життя? Востаннє звертаючись до ефеських старійшин, він сказав: «Для мене головне — не зберегти свою душу, а докінчити свій шлях і виконати служіння, яке я отримав від Господа Ісуса» (Дії 20:24). Павло був готовий пожертвувати всім, навіть життям, аби завершити біг. Усі його зусилля і наполеглива праця задля доброї новини були б марними, якби він не зумів добігти до мети. І він не був самовпевненим, вважаючи, що обов’язково отримає нагороду. (Прочитайте Филип’ян 3:12—14). Лише під кінець свого життя Павло міг упевнено сказати: «Я вів добру боротьбу, пробіг шлях до кінця, віру зберіг» (2 Тим. 4:7).

15. Яке заохочення Павло дав християнам, котрі разом з ним брали участь у забігу за життя?

¹⁵ Крім того, Павло дуже прагнув, щоб його одновірці не зійшли з дистанції та успішно завершили свій біг. Приміром, він заохочував християн у Филипах наполегливо працювати, аби отримати спасіння. Їм треба було «міцно триматися слова життя». Далі Павло сказав: «Завдяки цьому я матиму підставу для великої радості в день Христа, бо знатиму, що біг і трудився недаремно» (Фил. 2:16). Він також заохочував християн у Коринфі: «Біжіть так, щоб отримати нагороду» (1 Кор. 9:24).

16. Чому наша мета, тобто нагорода, має бути для нас реальною?

¹⁶ У забігу на довгу дистанцію, наприклад, у марафонському бігові, фінішної лінії попервах не видно. Попри це впродовж усього змагання бігун мусить зосереджуватись на меті. І він зосереджується ще більше, коли знає, що вона зовсім близько. Щось подібне можна сказати і про наш біг за життя. Мета, тобто нагорода, має бути для нас реальною, адже це допоможе здобути її.

17. Як віра допомагає зосереджуватись на нагороді?

¹⁷ Павло писав: «Віра — це обґрунтоване сподівання того, на що надіються, чіткий вияв речей реальних, хоча й невидимих» (Євр. 11:1). Авраам і Сарра погодились покинути комфортне життя, щоб бути «чужинцями і тимчасовими жителями в землі свого перебування». Завдяки чому вони змогли піти на такі жертви? Вони «здалека побачили» сповнення Божих обіцянок. Мойсей відкинув «тимчасове задоволення від гріха» і «скарби Єгипту». Що допомагало йому зміцняти свою віру й рішучість? Те, що він «пильно дивився на винагороду» (Євр. 11:8—13, 24—26). Ось чому Павло на початку кожної розповіді про цих вірних служителів давнини вживав вислів «завдяки вірі». Віра давала їм змогу не зосереджуватись на випробуваннях і труднощах життя, а бачити те, що́ Бог для них уже робить і що зробить у майбутньому.

18. Що треба робити, аби скинути з себе «гріх, що може легко нас обплутати»?

¹⁸ Тож роздумуймо про віру чоловіків та жінок, згаданих в 11-му розділі Листа до євреїв, і наслідуймо їхній приклад. Це допоможе нам плекати віру і відкидати «гріх, що може легко нас обплутати» (Євр. 12:1). Нам також варто зважати «одні на одних, щоб спонукувати до любові й добрих учинків». У цьому допомагають спільні зібрання з тими, хто плекає таку ж віру, як і ми (Євр. 10:24).

19. Чому важливо постійно зосереджуватись на нагороді?

¹⁹ Ми наближаємось до мети нашого забігу. Вже видно фінішну лінію. Завдяки вірі й допомозі від Єгови ми теж можемо скинути «всякий тягар та гріх». Безсумнівно, нам під силу бігти так, щоб отримати нагороду — чудові благословення, які обіцяє дати наш Бог і Батько, Єгова.

[Примітка]