Сторінка 2

Краса, різноманітність, і планування, яких бачимо в створених речах доводять багатьох людей вірити в інтелігентного Творця. Однак, багато людей, не вірять у Бога через те, що в світі люди дуже страждають через нещастя. Якщо ,Бог є любов’, то чому ж Він дозволяє добрим людям страждати від такого лиха? Чи є дійсні причини чому Бог дозволяє продовження зла? Чи є причина вірити, що в близькій майбутності, лихо закінчиться?

Чому нещастя трапляється добрим людям?

Біля підніжжя Сан-сальвадорської вулканічної гори в Сальвадорі стоїть містечко Сан-Рамон. Уранці 19 вересня 1982 р., містечко вдарили три величезні хвилі мулу. Спричинені заливним дощем — перша з яких була близько два поверхи висоти змиваючи й несучи з собою великі валуни й стовбури дерев. Вирізуючи ущелину 50 метрів (160 футів) глибини, а 75 метрів (250 футів) ширини, хвиля мулу зсувалась по схилі вулканічної гори, збільшуючись швидкістю й розміром. Осуваючись додолу гори, мул розбивав хатини з невипаленої цегли.

Дім Ани повалився під безжалісною хвилею мулу. Дочки Ани хапались її й плакали, „моліться мамо за нас!” Мул поглинув їх ...

Випадково, дахова цеглина притулилась саме перед обличчям Ани, даючи їй змогу дихати. „Я кричала й кричала, щоб хтось допоміг мені”, вона каже. Десь годин з чотири пізніше, сусіди вчули її зойки й врятували Ану. Ану знайшли в мулі аж до пах, з тулубами її дочок притиснених до неї задушливим мулом.

ЛЮДИ містечка Сан-Рамон покірні й дружні. Між убитими було кілька присвячених християн, молодожони, Мігел і Сесілія, та родина п’ятьох членів, яких трупи знайшли замкнених у обіймах.

Нещастя не розрізняє між добрими а злими людьми, факт якого багато людей не можуть погодити з вірою в люблячого Бога. ,Який же це Бог’, вони питають, Який ,дозволяє таке непотрібне марнування життя? Фактично, Як же Всемогутній Бог може дивитись на стареньких бездомних людей, працьовитих родин, які загубляють усі свої заощадження, на молодих чоловіків і жінок, яких смертельна хвороба нищить у розквіті життя — і нічого не помогти про це?’

Гарольд С. Кушнір, єврейський рабин, ставив такі питання, коли довідався, що його син помре на рідкісну хворобу. Ця важка несправедливість турбувала Кушніра. „Я добра людина”, він каже. „Я старався чинити правильне в Божих очах... Я був певний, що ходив Божою дорогою й виконував Його волю. Як же це трапилось моїй родині?” Шукаючи відповідей на ці запитання, він видав свою популярну книжку Гвєн бед тіньгс гепен ту гуд піпл (Коли нещастя трапляється добрим людям).

Кушнір є тільки один з багатьох теологів, які старались відповісти на запитання, Чому Бог дозволяє нещастю продовжуватись? Фактично, людина притягла Бога до відповідальності за нещастя. До якого висновку дійшли Кушнір і інші теологи? Чи таке міркування справедливе?

Як дехто роз’яснює чому бог дозволяє нещастя

БОГ — винний чи невинний за страждання людства? Це питання набирає загрозливих розмірів відносно нещастя, особистого, або великого, так як трапилось у Сан-Рамон. У британському журналі Івенжеликол Квартерлі (Євангельський тримісячник) було сказано: „Одна з найбільших перешкод вірі в Всемогутнього, Вселюблячого Бога є очевидно незаслужене страждання людства в світі”.

Тому то декотрі люди винують Бога за те, що Він дозволяє — якщо дійсно не є причиною — стражданню продовжуватись. Теолог Джон К. Рот написав: „Історія сама обвинувачує Бога... Не ставтесь злегка до того, що є Божа відповідальність”.

Проте, багато релігійних мислителів ще від часу Августина, красномовно виправдували Бога за Його невинність. Філософ Лейбніц, у сімнадцятому столітті, створив вислів на це: теодосія, або „виправдання Бога”.— Дивіться сторінку 6.

Свідчення сучасної теології

Зусилля зняти з Бога відповідальність за нещастя продовжуються аж до цих пір. Мері Бейкер Едді, засновник Християнської наукової церкви, старалась розв’язати проблему кажучи, що нещастя немає! У творі Сайєнц енд гелт вит кі ту да скриптурс (Наука й здоров’я з ключем до Святого Письма), вона написала так: „Бог... ніколи не дав людині спроможності грішити... Отже, нещастя це тільки ілюзія (хибне уявлення про що-небудь), на яке дійсної основи немає”.— Курсив наш.

Інші люди виправдують Бога й кажуть, що в стражданні є якесь добро. Один рабин сказав: „Страждання облагороджує людину, очищує її думки від гордості й поверховості”. Подібної думки, декотрі теологи кажуть, що страждання на землі є „потрібне для того, щоб приготовити нас морально для життя під майбутнім небесним Царством”.

Але чи це правильно вірити, що Бог стягає або дозволяє нещастя, щоб ним очищувати або карати людей? Справді, люди поглинуті живцем у Сан-Рамон, мали малу нагоду поліпшити їхній моральний розвиток. Чи ж Бог пожертвував тих людей, щоб навчити пережилих уроку? Якщо так, то який же був цей урок?

Зрозуміло, людям дуже подобалась Кушнірова книжка Гвен бед тінгс гепен ту гуд піпл (Коли нещастя трапляється добрим людям?) Тому що автор сам зазнав біль страждання, то старався потішити своїх читачів, запевненням, що Бог добрий. Проте, Кушнір дивно пояснював причини на те, чому Бог дозволяє невинним людям страждати. „Бог бажає, щоб праведні жили спокійно й щасливо”, пояснив Кушнір, „але деколи навіть Він не може здійснити цього”.

Таким то чином Кушнір пропонував Бога, не злого, але слабкого, Бога, Який не є Всемогутній. Цікаво зауважити, що Кушнір таки заохочував своїх читачів молитись до Бога, щоб Він допоміг їм. Проте, Кушнір не був певний, як цей здогадно-обмежений Бог міг допомогти їм.

Стародавнє дебатування

Релігійні мислителі в світі ще до цих пір не могли переконливо оборонити Бога на потіху жертв нещастя. Може треба судити теологію, а не Бога! Бо ці суперницькі теорії тільки відгукують облудні міркування висловлені близько чотири тисячі років тому. У той час ішло дебатування про страждання Богобійного чоловіка, Йова, заможного й видатного жителя Сходу, який став жертвою серії нещасть. Лиха підряд спіткали Йова — він загубив усе своє майно, усі його діти повмирали, і зрештою, він сам захворів на огидну хворобу.— Йова 1:3, 13-19; 2:7.

Троє так званих друзів прийшли допомогти Йовові. Але замість потішати, вони гостро критикували його теологією. Зміст іхньої аргументації такий: ,Бог спричинив тобі все це лихо, Йове! Очевидно, Він карає тебе за якийсь злочин! Крім того, Бог зовсім не довіряє Своїм слугам’. (Йова 4:​7-9, 18) Йов не розумів чому Бог ,зробив його предметом Своєї помсти’. (Йова 16:​11, 12) Йов був вірним чоловіком і ніколи прямо не приписував Богові зла, щоб таким чином зробити собі честь.

Усе ж таки, Йовові потішителі, фактично, ,зробили Бога винним’, натякаючи, що всі страждаючі люди є покарані Богом за якийсь злочин. (Йова 32:3) Проте, незабаром Бог спростував їхні помилкові погляди.

Перевірка нещастя від Августина до Кальвіна

В СВОЇЙ книжці Ситі оф Год (Місто Бога), Августин, теолог у п’ятому столітті, сперечався, що людина, а не Бог, була відповідальна за нещастя. Августин написав так: „Бог, Автор природ, а не зла, створив людину праведною; але людина, бувши з своєї власної волі зіпсутою й справедливо осудженою, народжувала зіпсутих і осуджених нащадків... Таким то чином, з поганого вжитку свободи волі, почався цілий ланцюг нещасть”.

Зловживання свободою вибирати може пояснити багато, а навіть більшість нещасть, які мучили людей. Проте, чи свободу вибирати можна винуватити за таке нещастя, яке трапилось у Сан-Рамон? Чи ж багато лих не спричиняються обставинами над якими людина не має контролю? Навіть коли б людина добровільно вибирала зло, то чому ж люблячий Бог дозволяє нещастю продовжуватись?

У 16 столітті, французько-протестантський теолог, Жан Кальвін, так як Августин вірив, що декотрі люди є „приречені [Богом] стати дітьми й спадкоємцями небесного Царства”. Проте, Кальвін взяв справу до дальшого ступеня, і сперечався, що Бог прирік осіб „сприймати Його гнів” — засуджені на вічне прокляття!

У навчанні Кальвіна поміщались страхаючі натяки. Коли б людина постраждала, то чи це не було б доказом на те, що вона знаходилась між засудженими? Крім того, чи ж Бог не буде відповідальний за вчинки тих людей, яких життя Він прирікає? Таким то чином Кальвін ненавмисно зробив Бога творцем гріха! Кальвін казав, що „людина грішить через дозвіл дуже спонукальної й схильної волі”.— Інстрокшен ін Фейт (Навчання в вірі), написав Жан Кальвін.

Проте, ідея про свободу волі доказалась бути безнадійно несумісною з приреченням долі. Кальвін старався замовчувати таку соромлячу суперечність кажучи, що „нашим незграбним розумом ми не можемо зрозуміти такої великої ясності, або через нашу малість зрозуміти такої великої мудрості”, як приречення долі.

[Ілюстрації на сторінці 6]

Августин

Жан Кальвін

Зло і страждання — як вони закінчаться?

ГІРКІ досвіди часто позбавляють радості у життю. Але що, коли людство страждає через якусь правильну причину? Маючи це на увазі, знову звернім увагу на Йова. Після трьох гірких дебатів, молодий Елігу говорить. Він каже Йовові: „Як кажеш: ,Моя праведність більша за Божу’”. Так, Йов самозакохано оправдувався. „Ось!” каже Елігу. „У цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину”.— Йова 35:2; 33:8-12.

Бог дав нам дуже багато доказу на те, що Він є добрий. (Дії 14:​17; Римлян 1:20) Якщо це правда, то чи ж існування зла є причиною сумніватись Божій добрості? Елігу відповідає на це так: „Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!” — Йова 34:10.

Бог — безсилий проти зла?

Чи може бути, що у Бога не було сили допомогти Йовові, а навіть кому-небудь іншому? Зовсім ні! З страх-надихаючої бурі, Бог тепер промовляє за Себе Самого, і дуже затверджує Свою всемогутність. „Де ти був, коли землю основував Я?” Він питає Йова. Замість бути обмеженим, Бог говорить про Себе, як Той, Хто може контролювати моря й управляти небесами та всіма живими створіннями на них.— Йова 38:​4, 8-10, 33; 39:9; 40:15; 41:1.

Правда, Бог не пояснює Йовові чому Він допустив на нього таке страждання. Але „невже суперник не перестане сперечатись із Всесильним?” питає Бог. „Чи хочеш справді скасувати Моє право? Чи хочеш Мене осудити, щоб виправдатися самому?” (Йова 40:​2, 8, Переклад Хоменка) Яка ж зухвалість, винуватити Бога за лиха в світі або обороняти Його філософськими вигадками! Так як Йов, таким особам було б слід ,зректись’ своїх суперницьких теорій.— Йова 42:6

Спірні питання, яких слід залагодити

Йов не знав, що в його стражданнях включались дуже важливі спірні питання, які виникли коротко після створення людини. У той час бунтарське духовне створіння, Сатана („Противник”), спокусив людину згрішити. Бог наказав Адамові й Єві не їсти з „дерева знання добра й зла”. Вони мали шанувати Боже право вирішувати для них те що було добре а що було зле. Проте, Противник укорінив сумнів у розумі Єви, кажучи: „Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?” Потім, він суперечив Богові: „Умерти — не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги [такими, як Бог, НС]”.— 1 Мойсеєва 2:17; 3:1-5.

З цього наклепу Сатани виникли великі спірні питання: Чи Бог не говорив правди, коли наказав смерть за те, що вони будуть їсти плід забороненого дерева? Якщо це правда, то якого ж права Він мав позбавляти Своїм створінням незалежності й нав’язувати Свої рівні на них? Чи ж Він не був самолюбним Богом, стримуючи добро від Своїх створінь? Чи може бути, що незалежність від Бога була краща?

Стратити тих бунтарів піднесло б ще більше спірних питань. Тільки дозволом незалежності від Бога на якийсь час можна доказати — раз назавжди — що Сатаною-запропонованою незалежністю напрошувалось на нещастя. Так, „цілий світ лежить у силі лукавого”, Сатани Диявола, а не в силі Бога. (1 Івана 5:19, НС) Хвороба, несправедливість, економічне рабство, душевний біль — усі стали плодом того, що людина вибрала собі незалежність від Бога й покорилась правлінню Сатани! І незважаючи на технологічний прогрес, обставини в світі таки погіршуються — часто через сучасну технологію.

Але, Бог не стає неправедним, тому що дозволяє лиху, якого важко оповісти, продовжуватись. Навпаки, через неправедність людини ,Божа праведність висунулась уперед’. (Римлян 3:5) Як?

Страждання знищене — назавжди!

„Усе створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі”, сказав апостол Павло. (Римлян 8:22) Так, 6000 згубних років людської незалежності доказали правдивість сказаного в Єремії 10:23: „Не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком”. Але, Бог незабаром утрутиться в справу й почне керувати людськими справами.

Тому що вже так зовсім виявилось катастрофічні наслідки незалежності людини, то Бог уже може знищити все те, що спричиняє страждання: війни, хворобу, злочин, насильство — а навіть смерть! (Псалом 46:​8, 9; Ісаї 35:​5, 6; Псалом 37:​10, 11; Івана 5:​28, 29; 1 Коринтян 15:26) Тоді буде так як апостол Іван чув у небесному видінні: „Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше [колишнє, НС] минулося”.— Об’явлення 21:3, 4.

Цікаво зауважити, що Бог покінчив Йовові страждання й відновив йому здоров’я й майно, а також поблагословив його великою родиною. (Йова 42:10-17) Подібно, Біблія обіцяє нам: „Страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися... Створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих”. (Римлян 8:​18, 21) Ми тоді забудемо всі наші страждання! — Порівняйте з пророцтвом Ісаї 65:17.

Зносячи зло

Поки настане та свобода, то ми мусимо тривати, жити в лукавому світі, і не сподіватись, щоб Бог охороняв нас від особистого нещастя. Сатана Диявол подав фальшиву надію, коли заманював Ісуса Христа кинутись додолу із храму, перекручуючи біблійний текст у Псалмі 91:​10-12, де каже: „Тебе зло не спіткає... бо Своїм ангелам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх”. Але, Ісус відкинув цю ідею, що Бог буде чудесно охороняти Його фізично. (Матвія 4:5-7) Бог обіцяє охороняти тільки наш духовний добробут.

Тому то правдиві християни не будуть ,гніватись на Господа [Єгову, НС]’, навіть під час трагедії. (Приповістей 19:3) Бо „час і непередбачені випадки” також християнам випадають. (Екклезіястова 9:11, НС) Однак, нас не залишено безпорадними. Ми маємо надію жити вічно в праведному новому світі, де зла вже не буде. Ми завжди можемо молитись до Бога Єгови, бо Він обіцяє наділити нас мудрістю потрібною зносити які-небудь випробовування! (Якова 1:5) Ми теж маємо допомогу від співхристиян. (1 Івана 3:​17, 18) Ми знаємо, що Єгова дуже тішиться, коли ми додержуємось нашої вірності під час випробовування! — Приповістей 27:11.

Однак, терпіти зло не легко. Тому то, коли потішаємо когось страждаючого, то добре ,плакати з тими, хто плаче’ — і практично допомагати їм. (Римлян 12:15) Ана, яку ми спочатку згадали, одержала допомогу оправитись від нещастя. Вона є свідком Єгови й з досвіду зазнала як співхристияни охоче допомагали, даючи їй тимчасового приміщення. Хоч вона деколи почуває себе пригніченою, то таки живиться біблійною надією. „Я знаю, що мої діти воскреснуть назад до життя”, каже Ана. Її віра в Бога добрості дуже міцна.

Якщо ви тепер зносите якесь страждання, то попросіть Свідків Єгови допомогти вам пошукати відповідей на ваші запитання та сумніви. Від них ви також можете одержати книжку Ви можете жити вічно в Раю на землі (укр. мовою), в якій поміщаються помічні розділи „Чому Бог дозволив злобі продовжуватись?” і „Ви є включені в дуже важливому спірному питанні”. Правда, сьогодні нещастя трапляється добрим людям, але незабаром усе це зміниться. Установіть контакт з Свідками Єгови вашого сусідства або напишіть до видавців цього журналу й навчіться більше про це.

[Ілюстрації на сторінці 9]

Зло поступово зникне з пам’яті в Божому праведному новому світі.