Добро і зло: споконвічна боротьба

У ФІЛЬМАХ минулих років «добрий молодець» завжди завдавав поразки силам зла. Але дійсність не завжди є такою простою. У реальному світі, здається, зло дуже часто бере верх над добром.

Вечірні вісті засипають слухачів жахливими повідомленнями. На півночі Сполучених Штатів чоловік з міста Мілуокі вбиває 11 осіб та ховає останки їхніх спотворених тіл у своєму холодильнику. Далеко на півдні, в Техасі, до кафе-закусочної вдирається невідомий та неперебірливо сипле градом куль з напівавтоматичної зброї, позбавляючи життя 23 осіб, у тому числі й самого себе. У Кореї розгніваний противник підпалює Зал Царства Свідків Єгови, де гине 14 поклонників.

Існують не тільки ці поодинокі вибухи зла, але також є інше жахливе зло, яке впливає на світ,— геноцид. Підраховано, що лише в цьому столітті через расову та політичну чистку було винищено один мільйон вірменів, шість мільйонів євреїв та більш як мільйон камбоджійців. Так звана етнічна чистка вразила багатьох жителів колишньої Югославії. Ніхто не може сказати, скільки мільйонів невинних людей було жорстоко замордовано.

Через такі трагедії ми можемо стурбовано запитати: чому люди роблять це? Ми не можемо вважати таке звірство лише результатом впливу кількох безумних людей. Широкий розмах зла, якого зазнало людство у нашому столітті, суперечить такому тлумаченню.

Поганий вчинок — це вчинок, хибний з погляду моралі. Це вчинок, здійснений кимсь, хто може вибрати між добром і злом. Чомусь людський погляд на мораль псується і зло починає брати верх. Але чому і як це стається?

Релігійне пояснення зла часто не задовольняє. Католицький філософ Фома Аквінський заявив, що «було б втрачено багато доброго, коли б Бог не дозволив існувати злу». Багато протестантських філософів дотримуються такого ж самого погляду. Наприклад, згідно з «Британською енциклопедією», Готфрід Лейбніц вважав, що зло «лише контрастує з добром у світі і збільшує його цінність». Інакше кажучи, він гадав, що зло нам потрібне для того, щоб цінити добро. Таке міркування є подібним до вмовляння пацієнта, хворого на рак, що його захворювання є власне тим, чого потрібно, щоб допомогти комусь іншому відчути справжній смак життя та здоров’я.

Злі наміри повинні мати якесь джерело. Чи, може, Бог якимсь чином винуватий? Біблія відповідає: «Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує». Якщо Бог не винний, тоді хто? Наступні вірші відповідають: «Кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх» (Якова 1:13—15). Отже, лихий вчинок народжується тоді, коли хтось розвиває лихе бажання, замість того щоб відкинути його. Але це ще далеко не все.

Святе Письмо пояснює, що лихі бажання виникають через основну ваду людей — успадковану недосконалість. Апостол Павло написав: «Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12). Через успадкований гріх у нашому мисленні егоїзм може взяти верх над доброзичливістю, а жорстокість — придушити співчуття.

Звичайно, більшість людей підсвідомо відчуває те, що певна поведінка є поганою. Їхнє сумління, або «закон, написаний в серцях», як це називає Павло, відраджує їх від лихого вчинку (Римлян 2:15). Але жорстоке середовище може придушити такі відчуття, і якщо постійно ігнорувати голос сумління, він може притупитисяa. (Порівняйте 1 Тимофія 4:2).

Чи можна приписати сьогоднішнє небувале зло лише людській недосконалості? Історик Джефрі Буртон Рассел зауважує: «Фактом є те, що в кожному з нас причаюється зло, але важко пояснити виникнення Освенціма лише складенням в одне ціле усієї людської злоби... Зло в такому масштабі є відмінним як у якісному, так і в кількісному відношеннях». Не хто інший, як Ісус Христос, визначив з великою точністю це відмінне в якісному відношенні джерело зла.

Незадовго перед своєю смертю Ісус пояснив, що чоловіки, які мали намір вбити його, не діяли цілковито з власної волі. Невидима сила керувала ними. Ісус сказав їм: «Ваш батько — диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім» (Івана 8:44). Зрозумілим є те, що Диявол, якого Ісус назвав «князь цього світу», відігравав визначну роль у розпалюванні зла (Івана 16:11; 1 Івана 5:19).

Як людська недосконалість, так і вплив з боку Сатани спричиняли багато страждань впродовж тисяч років. І все ще немає ознаки того, що їхній тиск на людство послаблюється. Чи залишиться зло? А може, зрештою сили добра викоренять це зло?

[Примітка]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 2]

Обкладинка: U.S. Army photo

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]

U.S. Army photo

Чи добро переможе зло?

БЛИЗЬКО двох тисяч років тому йшла судова справа щодо питання життя та смерті невинного чоловіка Ісуса Христа. Злі чоловіки замишляли знищити його, оскільки він говорив правду. Його було несправедливо звинувачено у заклику до бунту, і натовп галасливо вимагав страти. Римський намісник, який ставив свій політичний престиж значно вище за життя скромного тесляра, засудив Ісуса на жахливу страту. Судячи по всьому, здавалося, що зло взяло верх.

Проте за ніч до своєї страти Ісус сказав своїм учням: «Я світ переміг!» (Івана 16:33). Що він мав на увазі? Частково те, що зло у світі ані озлобило, ані спонукало його до помсти. Світ не зміг примусити його пристосуватись до зла. (Порівняйте Римлян 12:2, Деркач). Навіть умираючи, він молився за тих, хто страчував його: «Отче, відпусти їм,— бо не знають, що чинять вони!» (Луки 23:34).

До останнього подиху Ісус доводив, що зло можна перемогти. Він заохотив своїх послідовників вести кожному свій бій проти зла. Як же їм робити це? Поводитися згідно з біблійною порадою «не плат[ити] нікому злом за зло» та «перемага[ти] зло добром», як робив це Ісус (Римлян 12:17, 21). Але чи така поведінка приносить добрі результати?

Боротьба зі злом у Дахау

Німка на ім’я Ельза, яка була ув’язнена в Дахау, дала цінний подарунок 14-річній російській дівчинці — подарунок віри та надії.

Дахау був загальновідомим концентраційним табором, де загинули тисячі людей і сотні осіб, у тому числі цю російську дівчинку, піддали жахливим медичним експериментам. Здавалось, що Дахау є уособленням зла. Проте навіть на такому, здавалося б, неплідному ґрунті добро пустило паростки і навіть розмножилось.

Ельза сповнилась гіркого жалю до цієї дівчинки підліткового віку, котру примусили дивитись на те, як вартові СС жорстоко гвалтують її матір. Ельза, ризикуючи своїм життям, вишукувала нагод поговорити з дівчиною на тему добра і зла, а також про біблійну надію на воскресіння. Вона навчала свою молоду подругу любові, а не ненависті. І, завдяки Ельзі, російська дівчинка пережила жахи Дахау.

Ельза робила все це, тому що хотіла наслідувати зразок самовідданості Христа. Оскільки вона була Свідком Єгови, то навчилась не віддавати злом за зло, а її віра спонукала інших робити те саме. Хоч у Дахау вона зазнала страждань, все ж здобула моральну перемогу над злим режимом. І не лише вона одна.

У своїй книзі «Історія християнства» (англ.) Пол Джонсон зауважив, що «[Свідки Єгови] відмовлялися від будь-якої співпраці з нацистською державою, яку вони вважали цілковитим злом... Дев’яносто сім відсотків зазнало переслідування у тій чи іншій формі». Чи це була безнадійна боротьба? У книжці «Цінності та насильство в Освенцімі» (пол.) польський соціолог Анна Павельчинська сказала про Свідків: «Ця невеличка група становила собою спаяну ідеологічну силу і перемогла у своїй боротьбі проти гітлеризму».

Проте для більшості з нас основним видом боротьби є боротьба з власними злими схильностями, а не зі злом ззовні. Це боротьба із самим собою.

Перемагання зла в самому собі

Апостол Павло описав цю боротьбу так: «Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню» (Римлян 7:19). Він був добре пересвідчений у тому, що чинити добро не завжди легко.

Два довгих роки молодий іспанець Юдженіоa вів боротьбу із своїми поганими схильностями. «Мені треба було суворо приборкувати себе,— пояснює він.— З раннього віку в мене був потяг до неморальності. Коли я був підлітком, то охоче брав участь у гомосексуальних оргіях, і, відверто кажучи, мені подобався такий стиль життя». Що, кінець кінцем, спонукало його змінитися?

«Я хотів подобатись Богові і з Біблії дізнався, що він не схвалює стилю життя, який я провадив,— сказав Юдженіо.— Отже, я вирішив стати такою особою, яка підкоряється Божому керівництву. Щоденно мені потрібно було боротися з негативними, брудними думками, які все ще лились потоком до мого мозку. У цій боротьбі я вирішив перемогти і тому безупинно молився про Божу допомогу. Через два роки найгірше було позаду, але, незважаючи на це, я досі вимогливий до самого себе. Однак боротьба була варта зусиль. Тепер у мене є повага до самого себе, хороша сім’я та добрі взаємини з Богом. Я знаю з власного досвіду, що погані думки можна відігнати, перш ніж вони почнуть давати плоди, якщо справді докласти зусиль».

Добро перемагає зло кожного разу, коли відкидаємо погану думку, кожного разу, коли відмовляємось віддавати злом за зло. Проте такі перемоги, хоч вони дуже важливі, не викорінюють двох основних джерел зла. Тому, як би сильно ми не намагались, все ж не можемо цілковито подолати свої успадковані слабкості; крім того, Сатана все ще справляє злий вплив на людство. Отже, чи це становище колись зміниться?

Позбавлення Диявола сили

Ісусова вірність до смерті була головною поразкою Диявола. Диявол не зміг зламати Ісусову непорочність, і цією невдачею позначився початок кінця Сатани. Біблія говорить, що Ісус зазнав смерті для того, щоб «смертю позбавити сили... диявола» (Євреїв 2:14, Деркач). Після свого воскресіння Ісус сказав до учнів: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Матвія 28:18). І цю владу застосовується для того, щоб ліквідувати всі наслідки вчинків Сатани.

Книга Об’явлення описує день, коли Ісус виганяє Сатану з небес. Цього Архізлочинця з його демонами було обмежено до околиць землі. З причини чого, як попереджає Біблія, мало збільшуватися зло: «Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!» (Об’явлення 12:7—9, 12).

Біблійне пророцтво виявляє, що ця історична подія вже відбулась: це сталось приблизно в часі першої світової війниb. Цим пояснюється явне збільшення масштабів зла, свідками чого ми є сьогодні. Але незабаром Сатану буде цілковито обмежено, так що він ні на кого вже не зможе впливати. (Дивіться Об’явлення 20:1—3).

Що це все означатиме для людства?

«Не вчинять лихого»

Ісус у ролі Царя Божого Царства незабаром використає свою «владу на землі» для того, щоб організувати програму духовного перевиховування. «Бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!» (Ісаї 26:9). Чудові наслідки цього будуть очевидними для кожного. Біблія запевняє нас: «Не вчинять лихого та шкоди не зроблять..., бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває!» (Ісаї 11:9).

Навіть тепер можна подолати багато наших поганих схильностей. Коли не буде демонічного впливу, безсумнівно, набагато легше буде «ухилятися від злого та добре чинити» (1 Петра 3:11).

Ми маємо всі причини довіряти тому, що добро переможе зло, оскільки Бог є добрий і з його допомогою ті, хто бажає чинити добро, можуть долати зло, як довів це Ісус своїм власним прикладом (Псалом 119:68). Ті, хто вже тепер бажає боротися зі злом, можуть очікувати життя на очищеній землі, керованій Божим Царством — урядом, якому доручено раз і назавжди викоренити зло. Псалмоспівець описує результат цього: «Милість і вірність зустрілися; справедливість і мир поцілувалися. Правда з землі виростає, а справедливість із небес глядає» (Псалом 85:10, 11, Деркач).

[Примітки]