Міф 1. Мутації забезпечують первинний матеріал для виникнення нових видів. Вчення про макроеволюцію ґрунтується на твердженні, що завдяки мутаціям — випадковим змінам у генетичному матеріалі рослин і тварин — виникають не лише нові види, але й цілком нові родини¹⁹.

Факти. Багато ознак рослин чи тварин визначаються генетичною інформацією — свого роду програмою, яка зберігається в зашифрованій формі у ядрі кожної клітиниc. Як виявили вчені, мутації призводять до зміни декількох ознак у наступних поколіннях рослин і тварин. Та чи можуть внаслідок мутацій виникнути нові види? Про що свідчать майже столітні дослідження генетиків?

Вчені вважали, що спонтанні мутації завдяки природному добору (тобто виживанню організмів, найбільш пристосованих до оточення) сприяють появі нових видів рослин. Наприкінці 1930-х років наукові кола з ентузіазмом сприйняли нову ідею: якщо людина стане вибирати зі спонтанних мутацій потрібний їй матеріал, то зможе досягнути небувалих у порівнянні з природним добором результатів. «Багато біологів, зокрема генетиків та селекціонерів, були в захваті від нової ідеї»,— зазначив Вольф Еккегарт Льонніґ, науковець Інституту селекції рослин імені Макса Планка (Німеччина)d. Цей генетик уже 30 років займається вивченням мутацій у рослин. На запитання, чому науковці тоді були в такому захваті, він відповідає: «Учені вважали, що настав час докорінної зміни традиційного методу селекції. Вони сподівалися, що, викликаючи певні мутації, їм вдасться вивести нові, значно ліпші види рослин і тварин»²⁰. Дехто навіть думав створити нові види живих організмів.

По цілому світі — у США, Азії та в Європі — почали активно фінансуватися різні дослідницькі проекти, метою яких було пришвидшення еволюційних процесів. Тож науковці більш ніж 40 років наполегливо працювали в цьому напрямі. Чого їм вдалося досягти? «Попри величезні фінансові затрати,— розповідає дослідник Пітер фон Зенгбуш,— намагання вивести нові, вкрай продуктивні особини шляхом радіоактивного опромінення [щоб викликати мутації] зазнали цілковитої невдачі»²¹. А ось що каже Льонніґ: «Вже на початку 1980-х років загальне піднесення серед науковців згасло. Скажімо, в західних країнах селекціонування за допомогою мутацій перестало існувати як окрема галузь науки. Майже всі отримані мутанти... помирали або були ще слабшими від представників диких видів»e.

Після 100 років вивчення процесу мутації та 70 років досліджень процесу селекції шляхом штучного мутагенезу вчені мають уже достатньо доказів, щоб сказати, чи здатні мутації призводити до появи нових видів. Розглянувши факти, Льонніґ дійшов висновку: «Мутація не може перетворювати один вид [рослини чи тварини] у цілком інший. Цей висновок узгоджується з результатами вивчення мутаційних процесів і з численними експериментами, проведеними у XX столітті, а також із законами ймовірності».

Отже, чи можуть мутації призвести до того, що один вид перетвориться на зовсім інший? Ні. Льонніґ на основі своїх досліджень робить висновок, що «кожен вид має свої генетичні особливості, які неможливо усунути чи змінити шляхом спонтанних мутацій»²².

Вищезгадані факти наштовхують на роздуми. Якщо видатні вчені з допомогою штучних мутацій не спроможні створити нові види, то хіба сліпий випадок міг би привести до ліпших результатів? Коли досліди доводять, що шляхом мутацій один вид не може перетворитися в інший, то як же тоді відбувалася макроеволюція?