Тоді багато юдеїв, безсумнівно, повернулися у свій рідний край (Іс 11:11—16; Ос 11:11; Зх 10:10, 11), але дехто з них залишився в Єгипті. Наприклад, юдейська колонія існувала на Елефантині (єгип. Йеб), острові Нілу, що лежить біля міста Асуан, приблизно за 690 км на Пд. від Каїра. Про життя в цій колонії у V ст. до н. е. (приблизно на цей час припадає діяльність Ездри і Неемії в Єрусалимі) можна довідатись зі знайдених свого часу папірусів. Ці документи, написані арамейською, містять імена Санваллата з Самарії (Не 4:1, 2) і первосвященика Йоханана (Не 12:22). Особливо цікавим є офіційний наказ, виданий під час правління Дарія II (423—405 рр. до н. е.), згідно з яким мешканці цієї колонії мали святкувати «Свято прісного хліба» (Вх 12:17; 13:3, 6, 7). Гідним уваги також є часте вживання імені Йагу, форми імені Єгова (або Ягве; пор. Іс 19:18), хоча існує багато доказів того, що поклоніння язичницьким богам теж було поширене.

Попри всі застереження Єремії (Єр 42:7—22) останок юдеїв утік до Єгипту в пошуках притулку і, очевидно, приєднався до юдеїв, які вже там жили (Єр 24:1, 8—10). В Біблії названо декілька міст, в яких вони поселилися. Це Тахпанхес, ймовірно, місто-фортеця в районі Дельти (Єр 43:7—9), Мігдол, а також Ноф, який ототожнюють з Мемфісом, стародавньою столицею, що лежала в Нижньому Єгипті (Єр 44:1; Єз 30:13). Тож «мова Ханаану» (очевидно, єврейська) почала звучати в Єгипті, оскільки нею розмовляли біженці з Юди (Іс 19:18). На жаль, вони й далі поводились нерозумно, поклоняючись ідолам, хоча саме за це Єгова покарав Юду (Єр 44:2—25). Зрештою, коли Навуходоносор виступив проти Єгипту і завоював його, на них сповнилось пророцтво Єгови (Єр 43:8—13; 46:13—26).