Чи ти справді віриш у добру новину?

«Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (МАРКА 1:15).

1, 2. Як би ви пояснили Марка 1:14, 15?

У ТРИДЦЯТОМУ році н. е. Ісус Христос почав своє важливе служіння в Галілеї. Він проповідував «Божу Євангелію», і на багатьох галілеян вплинули його слова: «Збулися часи,— і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (Марка 1:14, 15).

² «Збулися часи» — настав час для Ісуса почати своє служіння, а для людей — прийняти рішення, яке принесло б їм Боже схвалення (Луки 12:54—56). «Боже Царство наблизилось», тому що Ісус був присутній тоді як призначений майбутній Цар. Його праця проповідування спонукала людей праведного серця каятись. Але як вони «вірували в Євангелію», тобто виявляли віру в добру новину, і як це робити нам?

3. Яким чином люди виявляють віру в добру новину?

³ Апостол Павло, подібно до Ісуса, спонукував людей каятись. Звертаючись до євреїв у Єрусалимі в день П’ятдесятниці 33 року н. е., Петро сказав: «Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів,— і дара Духа Святого ви приймете». Тисячі осіб покаялись, охрестилися і стали послідовниками Ісуса (Дії 2:38, 41; 4:4). У 36 році н. е. язичники, які каялись, зробили подібні кроки (Дії 10:1—48). У наш час віра в добру новину також спонукує тисячі людей покаятися у гріхах, присвятитися Богові й охреститись. Вони прийняли добру новину про спасіння і виявляють віру у викупну жертву Ісуса. Крім того, вони стали на сторону Божого Царства і чинять праведність.

4. Що таке віра?

⁴ Але що таке віра? Апостол Павло писав: «Віра — то підстава сподіваного, доказ небаченого» (Євреїв 11:1). Наша віра запевняє нас, що все, що Бог обіцяє у своєму Слові, настільки певне, ніби воно вже здійснилося. Це так, ніби ми маємо документ, який підтверджує наше право власності на щось. Віра також є «доказом» для впевненості стосовно невидимих речей. Наш розум і серце переконують нас, що такі речі реальні, хоча ми їх і не бачили (2 Коринтян 5:7; Ефесян 1:18).

Нам потрібна віра!

5. Чому віра така важлива?

⁵ Ми народилися з духовними потребами, але не з вірою. Фактично «віра — не в усіх» (2 Солунян 3:2). Однак християни мусять мати віру, щоб успадкувати Божі обітниці (Євреїв 6:12). Навівши багато прикладів віри, Павло писав: «Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри» (Євреїв 12:1, 2). Що таке «гріх, що обплутує нас»? Це брак або навіть втрата віри, яку ми спершу мали. Щоб зберегти сильну віру, нам необхідно ‘дивитись на Ісуса’ і наслідувати його приклад. Потрібно також відкидати неморальність, боротися з ділами плоті й уникати матеріалізму, світських філософій та небіблійних традицій (Галатів 5:19—21; Колосян 2:8; 1 Тимофія 6:9, 10; Юди 3, 4). Крім того, ми мусимо вірити, що Бог є з нами і що поради в його Слові справді ефективні.

6, 7. Чому доречно просити в молитві більше віри?

⁶ Ми не можемо викликати в собі віру власною силою волі. Віра є частиною плоду святого духу Бога, тобто його дієвої сили (Галатів 5:22, 23). Отже що робити, коли нам необхідно зміцнити віру? Ісус сказав: «Коли ви... потрапите добрі дари своїм дітям давати,— скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?» (Луки 11:13). Так, молімося про святий дух, бо він може розвинути в нас віру, необхідну для виконання Божої волі навіть за найскладніших обставин (Ефесян 3:20).

⁷ Просити в молитві більше віри — доречно. Коли Ісус збирався вигнати демона з одного хлопця, батько того благав: «Вірую, Господи,— поможи недовірству моєму!» (Марка 9:24). «Додай Ти нам віри!» — казали Ісусові апостоли (Луки 17:5). Тому молімося про віру, будучи впевнені, що Бог відповідає на такі молитви (1 Івана 5:14).

Віра в Боже Слово необхідна

8. Як віра в Боже Слово може допомогти нам?

⁸ Незадовго перед своєю жертовною смертю Ісус сказав своїм послідовникам: «Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!» (Івана 14:1). Як християни, ми маємо віру в Бога і в його Сина. А що сказати про Боже Слово? Воно може справляти могутній позитивний вплив на наше життя, якщо ми вивчаємо і застосовуємо його, маючи цілковиту впевненість, що воно дає найкращі поради і вказівки (Євреїв 4:12).

9, 10. Як би ви пояснили те, що говориться про віру в Якова 1:5—8?

⁹ Життя недосконалих людей сповнене клопотами. Проте віра в Боже Слово може справді допомагати нам (Йова 14:1). Наприклад, уявім, що ми не знаємо, як справитися з певним випробуванням. Боже Слово дає нам таку пораду: «Якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє,— і буде вона йому дана. Але нехай просить із вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх» (Якова 1:5—8).

¹⁰ Бог Єгова не докорятиме за те, що нам бракує мудрості і що ми про неї молимося. Натомість він допоможе нам належно ставитись до випробувань. Співхристияни можуть звернути нашу увагу на корисні вірші або ж ми самі натрапимо на них під час вивчення Біблії. Або святий дух Єгови може якось по-іншому дати нам керівництво. Небесний Отець дасть нам мудрість справитися з випробуваннями, якщо ми просимо «із вірою, без жодного сумніву». Коли ж ми будемо, як морські хвилі, гнані вітром, то не сподіваймося отримати щось від Бога. Чому? Тому що це означало б, що ми нерішучі і непостійні в молитві чи в чомусь іншому, навіть у вірі в Бога. Тож нам потрібно твердо вірити в Боже Слово і в керівництво, яке воно дає. Розгляньмо кілька прикладів того, як воно дає допомогу й провід.

Віра й засоби до існування

11. Яке запевнення щодо наших щоденних потреб дає нам віра в Боже Слово?

¹¹ А що, коли ми страждаємо від нестатків чи бідності? Віра в Боже Слово дає нам підставу сподіватися, що Єгова попіклується про наші щоденні потреби і з часом щедро забезпечить необхідним усіх тих, хто любить його (Псалом 72:16; Луки 11:2, 3). Нас підбадьорить розгляд того, як Єгова у час голоду постачав харч для свого пророка Іллі. Пізніше Бог чудом поновлював запас муки й олії, завдяки яким вижила одна жінка, її син та Ілля (1 Царів 17:2—16). Під час облоги Єрусалима вавилонянами Єгова подібно піклувався про пророка Єремію (Єремії 37:21). Єремія та Ілля не мали багато харчів, але Єгова про них дбав. Він робить те саме і для тих, хто виявляє в нього віру сьогодні (Матвія 6:11, 25—34).

12. Як віра допомагає добувати хліб?

¹² Віра і застосування біблійних принципів не зроблять нас заможними, але допоможуть добувати хліб. Наприклад, Біблія вчить нас бути чесними, моторними, працьовитими (Приповістей 22:29; Екклезіяста 5:17, 18; 2 Коринтян 8:21). Не слід недооцінювати вартості репутації доброго працівника. Навіть у місцях, де мало хороших робочих місць, чесні, вмілі, працьовиті робітники є в ліпшій ситуації від інших людей. Хоча такі робітники, можливо, не дуже заможні, як правило, вони мають основне і задоволені, що їдять харчі, зароблені власною працею (2 Солунян 3:11, 12).

Віра допомагає нам знести горе

13, 14. Як віра допомагає знести горе?

¹³ Боже Слово реалістично показує, що для людини природно горювати, коли помирає хтось близький. Вірний патріарх Авраам оплакував смерть своєї коханої дружини Сарри (Буття 23:2). Давид був убитий горем, коли почув про смерть сина, Авесалома (2 Самуїла 19:1). Навіть досконалий чоловік Ісус плакав через смерть свого друга, Лазаря (Івана 11:35, 36). Коли помирає близька нам особа, нас охоплює, здається, нестерпний смуток, але віра в обіцянки Божого Слова допоможе знести таке горе.

¹⁴ Павло казав: «Маю надію я в Бозі... що настане воскресення праведних і неправедних» (Дії 24:15). Нам потрібно вірити в Божий намір повернути до життя маси людей (Івана 5:28, 29). Серед них будуть Авраам і Сарра, Ісак і Ревека, Яків і Лія. Всі вони тепер сплять сном смерті і чекають на воскресіння у Божому новому світі (Буття 49:29—32). Яка буде радість, коли дорогі нам особи прокинуться від смертельного сну до життя на землі! (Об’явлення 20:11—15). А поки що наша віра, хоча й не усуне горя, наближатиме нас до Бога, який допоможе знести тяжку втрату (Псалом 121:1—3; 2 Коринтян 1:3).

Віра зміцнює пригнічених

15, 16. а) Чому можна сказати, що пригнічення серед тих, хто виявляє віру, не є чимсь новим? б) Що допомагає долати пригнічення?

¹⁵ Боже Слово показує також, що навіть ті, які виявляють віру, можуть зазнавати пригнічення. Протягом суворого випробування Йовові здавалося, що Бог покинув його (Йова 29:2—5). Неемія був сумний через те, що Єрусалим та його мури лежали в руїнах (Неемії 2:1—3). Петро, після того як відрікся від Ісуса, був такий пригнічений, що «гірко заплакав» (Луки 22:62). Павло заохочував співвіруючих зі збору в Солуні «утішати пригнічені душі» (1 Солунян 5:14, НС). Тому пригнічення, якого сьогодні зазнають люди, що мають віру, не є чимось новим. Що ж нам робити, аби побороти пригнічення?

¹⁶ Ми можемо бути пригнічені, маючи декілька серйозних проблем нараз. Якщо не вважати їх одним великим тягарем, нам, можливо, вдалося б вирішити їх по черзі, застосовуючи біблійні принципи. Це допоможе зменшити пригнічення. Користь також принесе врівноважена зайнятість і достатній відпочинок. Одне можна сказати з упевненістю: віра в Бога та в його Слово сприяє духовному благополуччю, бо зміцняє наше переконання, що він дійсно турбується про нас.

17. Звідки ми знаємо, що Єгова турбується про нас?

¹⁷ Петро дає нам таке підбадьорливе запевнення: «Покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив. Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (1 Петра 5:6, 7). Псалмоспівець казав: «Господь підпирає всіх падаючих, усіх зігнутих Він випростовує!» (Псалом 145:14). Нам треба вірити у ці запевнення, бо вони містяться в Божому Слові. Навіть якщо пригнічення продовжується, як же зміцнює віру знання того, що можна покласти всі свої тривоги на нашого люблячого небесного Отця!

Віра та інші випробування

18, 19. Як віра допомагає нам справлятися з хворобами і потішати хворих співвіруючих?

¹⁸ Великим випробуванням віри може стати серйозна хвороба, яка спіткає нас чи наших близьких. Хоча Біблія не повідомляє про чудесне зцілення таких християн, як Епафродит, Тимофій і Трохим, безсумнівно, Єгова допоміг їм витримати (Филип’ян 2:25—30; 1 Тимофія 5:23; 2 Тимофія 4:20). Крім того, про кожного, «хто дбає про вбогого», псалмоспівець писав: «На ложі недуги подасть йому сили Господь,— усе ложе йому перемінить в недузі його» (Псалом 41:2—4). Як слова псалмоспівця допомагають потішати хворих співвіруючих?

¹⁹ Один зі способів надавати духовну допомогу — це молитися за хворих і разом з ними. Хоча сьогодні ми не прохаємо чудесного зцілення, однак можемо попросити, щоб Бог додавав хворим стійкості знести недугу, а також духовної сили, щоб витримати такі складні періоди. Єгова підкріпить їх, і їхня віра зміцниться сподіванням часу, коли вже «не скаже мешканець «Я хворий!» (Ісаї 33:24). Як же може потішати знання того, що через воскреслого Ісуса Христа і через Боже Царство слухняні люди назавжди звільняться від гріха, хвороб і смерті! За таку чудову надію ми вдячні Єгові, який ‘вздоровить всі наші недуги’ (Псалом 103:1—3; Об’явлення 21:1—5).

20. Чому можна сказати, що віра допоможе протягом «злих днів» старості?

²⁰ Віра також допомагає протягом «злих днів» старості, коли здоров’я і сили слабшають (Екклезіяста 12:1—7). Наші літні брати і сестри можуть молитися так, як постарілий псалмоспівець: «Ти бо, Владико, надія моя, Господи. ...Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя, не лиши Ти мене» (Псалом 71:5, 9). Псалмоспівець відчував потребу в підтримці Єгови, як і багато наших співхристиян, котрі багато років вірно служили Богу та постаріли. Через свою віру вони можуть бути впевнені, що мають незмінну підтримку «вічних рамен» Єгови (Повторення Закону 33:27).

Зберігайте віру в Боже Слово

21, 22. Як віра впливає на наші стосунки з Богом?

²¹ Віра в добру новину і в усе Боже Слово допомагає нам щораз більше наближатися до Єгови (Якова 4:8). Це правда, що він наш Суверенний Господь, але він також наш Творець і Отець (Ісаї 64:8; Матвія 6:9; Дії 4:24). «Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасіння мого!» — писав псалмоспівець (Псалом 89:27). Якщо ми виявляємо віру в Єгову і його натхнене Слово, то також зможемо вважати його «скелею спасіння» свого. Яка ж велика честь!

²² Єгова є Отцем зачатих духом християн, а також їхніх товаришів, які мають земну надію (Римлян 8:15). Віра в нашого небесного Отця ніколи не доведе до розчарування. Давид сказав: «Коли б батько мій і мати моя залишили мене, то Ти, Господи, прийняв би мене» (Псалом 27:10, Дерк.). Крім того, ми маємо запевнення: «Господь не полишить народу Свого ради Свого великого Ймення» (1 Самуїла 12:22).

23. Що необхідно, аби ми втішалися тривалими стосунками з Єговою?

²³ Звичайно, щоб втішатися тривалими стосунками з Єговою, ми мусимо мати віру в добру новину і приймати Святе Письмо таким, яким воно дійсно є,— як Слово Боже (1 Солунян 2:13). Необхідно цілковито вірити в Єгову і дозволяти його Слову освітлювати нашу стежку (Псалом 119:105; Приповістей 3:5, 6). Наша віра зростатиме, коли ми молимося до нього, впевнені в його співчутті, милосерді і підтримці.

24. Яка підбадьорлива думка міститься в Римлян 14:8?

²⁴ Віра спонукала нас присвятитися Богові на цілу вічність. Якщо в нас є сильна віра, то, навіть коли нам доведеться померти, ми залишаємося його присвяченими служителями з надією на воскресіння. Так, «чи живемо, чи вмираємо — ми Господні!» (Римлян 14:8). Тож тримаймо в серці цю підбадьорливу думку, довіряючи Божому Слову, і продовжуймо вірити в добру новину.

Наскільки сильна твоя віра?

«Ви встояли вірою» (2 КОРИНТЯН 1:24).

1, 2. Чому нам необхідна віра і як її можна зміцнити?

СЛУГИ Єгови знають, що їм треба мати віру. Фактично Богові «догодити... без віри не можна» (Євреїв 11:6). Тому ми чинимо мудро, коли молимося про святий дух і про віру, яка є частиною плоду духу (Луки 11:13; Галатів 5:22, 23). Наслідуючи віру співхристиян, ми зможемо зміцнити також свою віру (2 Тимофія 1:5; Євреїв 13:7).

² Наша віра стане міцнішою, якщо ми наполегливо триматимемося шляху, який Боже Слово визначає для всіх християн. Віра зростає від щоденного читання Біблії і сумлінного вивчення Святого Письма за допомогою публікацій, які видає «вірний і мудрий домоправитель» (Луки 12:42—44; Ісуса Навина 1:7, 8). Ми підбадьорюємо одні одних своєю вірою, коли регулярно приходимо на християнські зібрання і конгреси (Римлян 1:11, 12; Євреїв 10:24, 25). Також наша віра зміцняється, коли ми розмовляємо з людьми у служінні (Псалом 145:10—13; Римлян 10:11—15).

3. Яку допомогу щодо віри нам надають турботливі старійшини?

³ Будувати віру нам допомагають також турботливі християнські старійшини, які дають біблійні поради і підбадьорення. Вони мають такий дух, як апостол Павло, який сказав коринтянам: «Вашої радости помічники ми,— бо ви встояли вірою!» (2 Коринтян 1:23, 24). У перекладі Турконяка цей вірш звучить так: «Разом співпрацюємо для вашої радості, адже у вірі ви стоїте твердо». Праведні живуть вірою. Звичайно, ніхто інший не може за нас виявляти віру чи зробити нас відданими і непорочними людьми. Тут «кожен нестиме свій власний тягар» (Галатів 3:11; 6:5).

4. Як біблійні повідомлення про вірних Божих слуг допоможуть нам зміцнити свою віру?

⁴ Святе Письмо багате на приклади людей, які мали віру. Ми можемо бути знайомі з їхніми численними визначними вчинками, але що сказати про віру, яку вони виявляли день у день, роблячи це, можливо, протягом цілого життя? Роздумування про те, як вони виявляли цю рису в умовах, подібних до наших, допоможе нам зміцнити віру.

Віра додає нам мужності

5. Який є біблійний приклад того, що віра додає нам сил, аби мужньо проголошувати Боже слово?

⁵ Віра додає нам сил, щоб проголошувати Боже слово з мужністю. Енох мужньо передрікав виконання Божого присуду. Він говорив: «Ось іде Господь зо Своїми десятками тисяч святих, щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники» (Юди 14, 15). Почувши такі слова, Енохові безбожні вороги, звичайно ж, хотіли вбити його. Однак він промовляв сміливо та з вірою, і Бог «забрав його» — спричинив, що він заснув сном смерті, очевидно, не дозволивши йому страждати від агонії (Буття 5:24; Євреїв 11:5). Ми не зазнаємо́ таких чудес, але Єгова відповідає на наші молитви, так щоб ми могли проголошувати його слово з вірою і мужністю (Дії 4:24—31).

6. Як віра і мужність, дані Богом, допомогли Ною?

⁶ Ной вірою «зробив ковчега, щоб дім свій спасти» (Євреїв 11:7; Буття 6:13—22). Ной також був «проповідником праведности», який мужньо проголошував своїм сучасникам Божу пересторогу (2 Петра 2:5). Мабуть, вони глузували з його звістки про прийдешній Потоп, подібно як сьогодні дехто глузує, коли ми показуємо біблійні докази, що теперішня система речей невдовзі буде знищена (2 Петра 3:3—12). Проте ми, як Енох і Ной, можемо нести цю звістку завдяки своїй вірі і мужності, даними Богом.

Віра робить нас терпеливими

7. Як Авраам та інші виявляли віру й терпеливість?

⁷ Нам потрібна віра й терпеливість, особливо тепер, коли ми чекаємо на кінець цієї злої системи. Серед тих, хто ‘обітниці вспадкує вірою та терпеливістю’, буде богобоязливий патріарх Авраам (Євреїв 6:11, 12). Вірою він покинув місто Ур з усіма його вигодами і став чужинцем у землі, обіцяній йому Богом. Ісак і Яків були спадкоємцями тої самої обіцянки. Однак «усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць». Вони з вірою ‘бажали кращої батьківщини, цебто небесної’. Через це Бог «приготував їм місто» (Євреїв 11:8—16). Дійсно, Авраам, Ісак і Яків, а також їхні побожні дружини терпеливо чекали на Боже небесне Царство, під яким вони воскреснуть до життя на землі.

8. Незважаючи на що Авраам, Ісак і Яків виявляли терпеливість і віру?

⁸ Авраам Ісак і Яків не втратили віри. Обітована земля не перейшла у їхню власність, і вони не побачили, як усі народи благословляють себе потомством Авраама (Буття 15:5—7; 22:15—18). Хоча місто, збудоване Богом, мало з’явитися аж через кілька століть, ці чоловіки продовжували виявляти віру й терпіння протягом усього свого життя. Нам, безумовно, слід чинити те саме тепер, коли небесне Месіанське Царство стало реальністю (Псалом 42:6, 12; 43:5).

Віра спонукує нас ставити високі цілі

9. Як віра впливає на наші цілі й прагнення?

⁹ Вірні патріархи ніколи не переймали зіпсутого способу життя ханаанеян, бо мали набагато вищі цілі й прагнення. Подібно й нас віра спонукує ставити духовні цілі, які допомагають не уподібнюватися до цього світу, що лежить у владі лукавого, Сатани Диявола (1 Івана 2:15—17; 5:19, УКУ).

10. Звідки ми знаємо, що Йосип ставив перед собою цілі, вищі, ніж слава у цьому світі?

¹⁰ З Божої волі Йосип, син Якова, служив у Єгипті управителем, що розподіляв харчі, але він не ставив собі за мету стати великою людиною цього світу. З вірою у сповнення обітниць Єгови 110-річний Йосип сказав своїм братам: «Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Краю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову». Йосип попросив, щоб його поховали в Обітованій землі. Коли він помер, його тіло забальзамували і поклали в труну в Єгипті. Але коли ізраїльтяни були звільнені від Єгипетського рабства, пророк Мойсей забрав кості Йосипа для поховання в Обітованій землі (Буття 50:22—26; Вихід 13:19). Така віра, як у Йосипа, повинна спонукувати нас прагнути цілей, вищих, ніж слава у цьому світі (1 Коринтян 7:29—31).

11. Як Мойсей довів, що мав духовні цілі?

¹¹ Мойсей «хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху» (Євреїв 11:23—26; Дії 7:20—22). Через це він втратив престиж, який пропонував тодішній світ, і можливість бути з почестями похованим в оздобленому саркофазі в якомусь визначному місці Єгипту. Але яку вартість це мало б у порівнянні з привілеєм бути «Божим чоловіком», посередником Закон-угоди, пророком Єгови і письменником Біблії? (Ездри 3:2). Чи ви прагнете престижної світської кар’єри чи, може, віра спонукує вас ставити набагато вищі духовні цілі?

Віра робить наше життя змістовним

12. Як віра вплинула на життя Рахав?

¹² Віра не тільки спонукує людей ставити високі цілі, але також робить життя змістовним. Рахав з Єрихона, будучи повією, мабуть, не бачила змісту у своєму житті. Але як же все змінилося, коли вона виявила віру! Вона «з діл [віри] виправдалась, коли прийняла [ізраїльських] посланців, і дорогою іншою випустила» (Якова 2:24—26). Визнаючи Єгову правдивим Богом, Рахав виявила віру також тим, що полишила розпусне життя (Ісуса Навина 2:9—11; Євреїв 11:30, 31). Вона вийшла заміж не за невіруючого ханаанеянина, а за служителя Єгови (Повторення Закону 7:3, 4; 1 Коринтян 7:39). Ця жінка мала великий привілей стати прародичкою Месії (1 Хронік 2:3—15; Рут 4:20—22; Матвія 1:5, 6). Як і інші особи, котрі покинули неморальне життя, Рахав отримає ще одну нагороду — воскресіння до життя на райській землі.

13. Як згрішив Давид, але який склад розуму він виявив?

¹³ Рахав, покинувши грішні діла, очевидно, залишилась праведною. Однак бувало, що сильно грішили й ті особи, які вже довго були присвячені Богові. Цар Давид вчинив перелюб з Вірсавією, підстроїв смерть її чоловіка в бою і тоді взяв її собі за жінку (2 Самуїла 11:1—27). Давид покаявся і в великому смутку благав Єгову: «Не бери Свого Духа Святого від мене». Давид не втратив Божого духу. Він мав віру, що Єгова у своєму милосерді не погордує «серцем зламаним та упокореним» через гріх (Псалом 51:13, 19; 103:10—14). За свою віру Давид і Вірсавія були нагороджені привілеєм стати прабатьками Месії (1 Хронік 3:5; Матвія 1:6, 16; Луки 3:23, 31).

Віра, зміцнена запевненням

14. Яке запевнення отримав Гедеон і як ця розповідь може вплинути на нашу віру?

¹⁴ Хоча ми ходимо вірою, то деколи потребуємо запевнення у Божій допомозі. Так було з суддею Гедеоном, одним з тих, «що вірою царства побивали» (Євреїв 11:32, 33). Коли мідіянітяни та їхні союзники вторглись в Ізраїль, Гедеона огорнув Божий дух. Прагнучи запевнення, що Єгова з ним, він запропонував перевірити це за допомогою вовняного руна, залишеного на тоці через ніч. У першому випадку роса з’явилася на руні, тоді як земля залишилась сухою. У другому випадку руно було сухим, а земля навколо — мокрою. Зміцнений такими запевненнями, обережний Гедеон діяв з вірою і переміг ворогів Ізраїля (Суддів 6:33—40; 7:19—25). Якщо і ми шукаємо запевнення в Божій підтримці, коли стоїмо перед прийняттям рішення, це не означає, що ми маловірні. Коли ми шукаємо поради в Біблії та християнських публікаціях і молимось про керівництво святого духу, то фактично цим виявляємо віру (Римлян 8:26, 27).

15. Як нам допоможуть роздуми про віру Барака?

¹⁵ Віра судді Барака зміцнилася, коли він отримав запевнення у вигляді підбадьорення. Пророчиця Девора спонукала його виявити ініціативу, щоб звільнити ізраїльтян від гніту ханаанського царя Явіна. З вірою і запевненням у Божій підтримці Барак повів 10 000 погано озброєних вояків у бій і переміг значно більше військо Явіна під командуванням Сісери. Та перемога оспівана у хвилюючій пісні Девори і Барака (Суддів 4:1—5:31). Девора заохочувала Барака як призначеного Богом провідника ізраїльтян діяти, і він був одним зі слуг Єгови, котрі вірою «обертали в розтіч полки чужоземців» (Євреїв 11:34). Якщо нам бракує рішучості у виконанні складного призначення у ділі Єгови, то роздуми про те, як Бог поблагословив Барака за його віру, спонукають нас до дії.

Віра сприяє миру

16. Який хороший приклад подав Авраам, шукаючи миру з Лотом?

¹⁶ Подібно як віра допомагає нам сповняти складні призначення у служінні Богові, вона також сприяє миру і спокою. Літній Авраам дозволив молодшому за себе племіннику Лоту вибрати найліпші пасовища, коли їхні пастухи почали сваритися і потрібно було розділитися (Буття 13:7—12). Авраам, мабуть, з вірою молився про Божу допомогу у вирішенні цієї проблеми. Він не поставив на перше місце власні інтереси, а вирішив проблему мирно. Якщо у нас виникне суперечка з християнським братом, молімося з вірою і ‘шукаймо миру’, пам’ятаючи Авраамів приклад сердечної уважності до інших (1 Петра 3:10—12).

17. Чому можна сказати, що явну незгоду між Павлом, Варнавою і Марком було залагоджено мирним шляхом?

¹⁷ Розгляньте, як застосування християнських принципів з вірою допомагає нам сприяти миру. Коли Павло збирався вирушити у свою другу місіонерську подорож, Варнава погодився знову відвідати збори на Кіпрі і в Малій Азії. Проте Варнава хотів взяти з собою свого двоюрідного брата Марка. Павло не погоджувався, бо Марко раніше залишив їх у Памфілії. «Повстала незгода», і через це вони розлучились. Варнава взяв Марка і вирушив на Кіпр, а Павло вибрав собі в супутники Силу і «проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи» (Дії 15:36—41). З часом та незгода була залагоджена, бо Марко був з Павлом у Римі і апостол схвально відгукувався про нього (Колосян 4:10; Филимона 23, 24). Близько 65 року н. е., коли Павло був в’язнем у Римі, він сказав Тимофієві: «Візьми Марка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби» (2 Тимофія 4:11). Павло, очевидно, з вірою молився про свої стосунки з Варнавою і Марком, і це принесло спокій, пов’язаний з «миром Божим» (Филип’ян 4:6, 7).

18. Що, очевидно, сталося у випадку Еводії і Синтихії?

¹⁸ Звичайно, через недосконалість «багато ми всі помиляємось» (Якова 3:2). Труднощі виникли також у двох християнок, про яких Павло писав: «Благаю Еводію, благаю й Синтихію — думати однаково в Господі... Допомагай тим [«жінкам», НС], хто в боротьбі за Євангелію помагали мені» (Филип’ян 4:1—3). Найімовірніше, що ці побожні жінки розв’язали свою проблему мирним способом, застосовуючи такі поради, як-от в Матвія 5:23, 24. Застосування біблійних принципів з вірою дуже посприяє миру і сьогодні.

Віра допомагає нам витримати

19. Яка важка ситуація не зруйнувала віри Ісака й Ревеки?

¹⁹ Вірою ми також можемо зносити труднощі. Можливо, ми пригнічені через те, що охрещений член нашої сім’ї виявив неслухняність до Бога, одружившись з невіруючим (1 Коринтян 7:39). Ісак і Ревека страждали через те, що їхній син Ісав одружився з безбожними жінками. Його дружини-хіттеянки стали для них такою «гіркотою духа», що Ревека сказала: «Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?» (Буття 26:34, 35; 27:46). Однак ця нестерпна ситуація не зруйнувала віри Ісака й Ревеки. Тож зберігаймо сильну віру, якщо складні обставини стають для нас випробуванням.

20. Який приклад віри дають нам Рут і Ноомі?

²⁰ Постаріла вдова Ноомі була юдейкою і знала, що декотрі жінки з Юди народжуватимуть синів, які стануть прабатьками Месії. Але її сини повмирали бездітними, і вона вже вийшла з дітородного віку. Це робило мізерними шанси на те, що її родина увійде до родоводу Месії. І все ж її овдовіла невістка Рут вийшла заміж за літнього Боаза, народила йому сина і стала прародичкою Ісуса, Месії! (Буття 49:10, 33; Рут 1:3—5; 4:13—22; Матвія 1:1, 5). Віра Ноомі і Рут витримала скруту і принесла їм радість. Ми також зазнаємо великої радості, якщо збережемо віру всупереч скруті.

21. Що для нас робить віра і що нам слід постановити?

²¹ Хоча ми не можемо сказати, що́ нам особисто принесе той чи інший день, вірою ми можемо зустріти будь-яку трудність. Віра робить нас мужніми і терпеливими. Вона спонукує нас ставити високі цілі і робить життя змістовним. Віра також справляє позитивний вплив на наші стосунки з іншими і витримує скруту. Тож ‘віруймо на спасіння душі’ (Євреїв 10:39). З силою нашого люблячого Бога, Єгови, і на його славу продовжуймо виявляти міцну віру.