1, 2. а) Як надія правдивих християн відрізняється від надій людей у світі Сатани? б) Які важливі запитання ми розглянемо?

ЯКУ ж чудову надію мають правдиві християни! Усі ми — як помазанці, так і «інші вівці» — сподіваємося побачити виконання початкового Божого наміру й освячення імені Єгови (Ів. 10:16; Матв. 6:9, 10). Такі сподівання найблагородніші з усіх, які можуть мати люди. Також ми з нетерпінням чекаємо, що отримаємо обіцяну нагороду — вічне життя, ставши частиною або «нового неба», або «нової землі» (2 Пет. 3:13). А тим часом ми очікуємо, що Божий народ буде все більше і більше духовно процвітати.

² Ті, хто належить до світу Сатани, теж мають свої надії, але вони не можуть бути впевненими, що їхні надії справдяться. Наприклад, мільйони азартних гравців надіються виграти в лотерею, однак така надія є сумнівною. Натомість справжня віра — це «обґрунтоване сподівання» того, на що надіються християни (Євр. 11:1). Тож виникають запитання: як ви можете зміцнити свою віру в сповнення вашої надії? Які благословення ви отримаєте, маючи міцну віру в те, на що надієтеся?

3. На якому факті ґрунтується християнська віра?

³ Грішні люди не народжуються з такою рисою, як віра, і вона не розвивається сама по собі. Віра — це результат дії Божого святого духу на сприйнятливе серце християнина (Гал. 5:22). Біблія не говорить, що Єгова має віру чи потребує її. Оскільки Єгова всемогутній і всезнаючий, ніщо не може перешкодити йому у виконанні його наміру. Наш небесний Батько настільки впевнений у сповненні своїх обіцянок, що з його погляду вони, по суті, вже виконалися. Тому він каже: «Колишнє минуло». (Прочитайте Об’явлення 21:3—6.) В основі християнської віри лежить той факт, що Єгова — «вірний Бог», який завжди дотримується своїх обіцянок (Повт. 7:9).

ВЧІТЬСЯ НА ПРИКЛАДАХ ВІРИ СТАРОДАВНІХ СЛУЖИТЕЛІВ

4. Яку надію мали вірні чоловіки і жінки дохристиянських часів?

⁴ В 11-му розділі книги Євреїв наведено імена 16 чоловіків і жінок, які мали міцну віру. Згідно з цією натхненою книгою, вони, а також багато інших Божих служителів «отримали завдяки вірі свідчення, що Бог їх схвалює» (Євр. 11:39). Усі вони мали «обґрунтоване сподівання», що Бог дасть обіцяне «потомство», яке покладе край бунту Сатани і виконає початковий Божий намір (Бут. 3:15). Ці вірні люди померли до того, як Ісус Христос — обіцяне «потомство» — відкрив дорогу до небесного життя (Гал. 3:16). Завдяки надійним обіцянкам Єгови вони воскреснуть, щоб жити в раю на землі і досягти досконалості (Пс. 37:11; Ісаї 26:19; Ос. 13:14).

5, 6. Яку надію плекав Авраам і його сім’я і як вони зміцнювали свою віру? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

⁵ Про деяких служителів Єгови, котрі жили в дохристиянські часи, в Євреїв 11:13 сказано: «Усі ці люди повмирали, зберігши віру, хоча й не дочекалися сповнення обіцянок, але вони здалека побачили й прийняли їх». Одним з них був Авраам. Чи він пам’ятав про щасливу надію жити під правлінням обіцяного «потомства»? Ісус дав чітку відповідь на це запитання, коли сказав своїм противникам: «Ваш батько Авраам дуже тішився надією, що побачить мій день. І він його побачив та зрадів» (Ів. 8:56). Те саме можна сказати і про Сарру, Ісака, Якова та багатьох інших людей, які плекали надію на прийдешнє Царство, «творець і будівничий якого — Бог» (Євр. 11:8—11).

⁶ Як Авраам і його сім’я зміцнювали свою віру? Очевидно, вони довідувалися про Бога з того, що їм розповідали вірні служителі старшого віку, що їм відкривав сам Бог або що вони прочитали в достовірних стародавніх документах. А найважливіше, вони не забували того, про що дізнавалися; вони дорожили Божими обіцянками та вимогами і роздумували над ними. Оскільки ці чоловіки та жінки мали таку тверду надію, вони були готові зносити будь-які труднощі, залишаючись відданими Богові.

7. Які дари великодушно дає Єгова, щоб зміцнювати нашу віру, і що нам потрібно робити?

⁷ Щоб зміцнювати нашу віру, Єгова великодушно дав нам своє Слово, повну Біблію. Ми будемо щасливі і матимемо успіх, якщо регулярно читатимемо Боже Слово, по можливості щодня (Пс. 1:1—3; прочитайте Дії 17:11). Тож, як і служителі Єгови в дохристиянські часи, ми маємо роздумувати над обіцянками Бога і слухатися його вимог. До того ж Єгова благословляє нас багатством духовної поживи, яку дає нам через «вірного і розсудливого раба» (Матв. 24:45). Отже, якщо ми цінуємо духовні дари від Єгови, то, подібно до вірних Божих служителів давнини, матимемо «обґрунтоване сподівання», що прийде Боже Царство.

8. Як молитва може зміцнити нашу віру?

⁸ Крім того, важливу роль у зміцненні віри дохристиянських свідків відігравала молитва. Коли вони бачили, як Бог відповідав на їхні молитви, їхня віра поглиблювалася (Неем. 1:4, 11; Пс. 34:4, 15, 17; Дан. 9:19—21). Ми теж можемо виливати свої тривоги перед Єговою, знаючи, що він вислухає і зміцнить нас, щоб ми зносили все з радістю. Коли ми отримуємо відповіді на свої молитви, наша віра зростає. (Прочитайте 1 Івана 5:14, 15.) Віра — це складова плоду духу. І, як радив Ісус, треба невпинно просити Бога, щоб він дав нам свій дух (Луки 11:9, 13).

9. Про кого, окрім себе, потрібно молитися?

⁹ Однак наші молитви мають включати в себе не лише прохання до Бога про допомогу. Ми можемо щодня вихваляти Єгову та дякувати йому за всі його чуда, яких «так багато, що й не перелічити» (Пс. 40:5). Наші молитви мають показувати, що ми пам’ятаємо «про тих, хто у в’язниці, немовби [ми] були ув’язнені з ними». Також ми повинні молитися за всесвітнє братство, зокрема за «тих, хто бере провід» серед нас. Наші серця зворушуються, коли ми бачимо, як Єгова відповідає на наші спільні молитви (Євр. 13:3, 7).

ВОНИ НЕ ПОСТУПИЛИСЯ СВОЇМИ ПЕРЕКОНАННЯМИ

10. Які Божі служителі не поступалися своїми переконаннями і завдяки чому вони були в стані це робити?

¹⁰ В 11-му розділі Євреїв апостол Павло розповідає про випробування, яких зазнавало багато невідомих нам Божих служителів. Приміром, він згадує вірних жінок, в яких померли сини, але пізніше вони отримали їх завдяки воскресінню. Крім того, апостол згадує людей, які «не погоджувались отримати визволення ціною якогось викупу, адже вони хотіли мати ліпше воскресіння» (Євр. 11:35). Звичайно, ми не можемо стверджувати, кого саме мав на увазі Павло. Однак нам відомо, що Навота і Захарія закидали камінням на смерть за те, що вони слухалися Бога і чинили його волю (1 Цар. 21:3, 15; 2 Хр. 24:20, 21). Даниїл і його товариші, безперечно, мали можливість «отримати визволення», поступившись своїми переконаннями. Натомість завдяки вірі в Божу силу вони, образно кажучи, «закривали пащі левам» і «долали силу вогню» (Євр. 11:33, 34; Дан. 3:16—18, 20, 28; 6:13, 16, 21—23).

11. Які випробування зносили деякі пророки за свою віру?

¹¹ За віру таким пророкам, як Михая та Єремія, «довелося зносити випробування, коли з них глузували... та кидали у в’язниці». Інші, наприклад Ілля, «поневірялися по пустелях, горах, печерах і підземеллях». Усі вони залишились витривалими, бо мали «обґрунтоване сподівання того, на що надіються» (Євр. 11:1, 36—38; 1 Цар. 18:13; 22:24—27; Єрем. 20:1, 2; 28:10, 11; 32:2).

12. Хто подав найвидатніший приклад витривалості і що допомагало йому зносити випробування?

¹² Згадавши різних чоловіків і жінок, які виявляли віру, Павло звертає увагу на найвидатніший приклад — приклад нашого Господа Ісуса Христа. В Євреїв 12:2 говориться: «Заради радості, яка очікувала його, він зніс смерть на стовпі мук, знехтувавши ганьбою, і сів праворуч від Божого престолу». Справді, нам потрібно глибоко роздумувати про приклад віри Ісуса, який зазнав найсуворіших випробувань. (Прочитайте Євреїв 12:3.) Подібно до Ісуса ранні християнські мученики, такі, як учень Антипа, відмовлялися поступатися своїми переконаннями (Об’яв. 2:13). Їхньою нагородою стало воскресіння до життя в небі. Воно перевершує «ліпше воскресіння», якого з нетерпінням очікували вірні люди в давнину (Євр. 11:35). Через деякий час після того, як у 1914 році народилося Царство, усі вірні помазанці, які спали смертним сном, ожили й отримали життя в духовній сфері, щоб разом з Ісусом правити над людством (Об’яв. 20:4).

СУЧАСНІ ПРИКЛАДИ ВІРИ

13, 14. Яких випробувань зазнав Рудольф Ґрайхен і що допомогло йому залишатися витривалим?

¹³ Мільйони Божих служителів у наш час наслідують приклад Ісуса, зосереджуючись на надії і не дозволяючи випробуванням послабити їхню віру. Розгляньмо приклад Рудольфа Ґрайхена, який народився в Німеччині 1925 року. Він згадував малюнки з біблійним сюжетом, які висіли на стінах в його домі. «На одному малюнку,— написав він,— були зображені вовк з ягнятком, козеня з леопардом, теля з левом; всі вони разом мирно йшли за хлопчиком... Такі малюнки запам’яталися мені на все життя» (Ісаї 11:6—9). Багато років він зносив жорстоке переслідування: спочатку з боку гестапо за часу нацистів, а потім з боку «Штазі» у комуністичній Східній Німеччині. Попри це він зберіг міцну віру в рай на землі.

¹⁴ Рудольф зазнав також інших тяжких випробувань. Його мати померла від тифу в концентраційному таборі Равенсбрюк, а батько ослаб духовно і підписав документ, в якому зрікся, що він Свідок Єгови. Після звільнення з в’язниці Рудольф служив районним наглядачем і згодом був запрошений на навчання в школі «Гілеад». Його призначили місіонером у Чилі, де він знову служив районним наглядачем. Але його випробування не закінчилися. Через рік після одруження з місіонеркою Петсі померла їхня донечка, якій було лише кілька місяців. Пізніше у віці 43 років померла і його дружина. Рудольф витривало зніс усі ці випробування. Його життєпис був надрукований у «Вартовій башті» за 1 серпня 1997 року, сторінки 20—25^[1]. У той час, незважаючи на вік і слабке здоров’я, він служив сталим піонером та старійшиною.

15. Наведіть приклади сучасних Свідків Єгови, які з радістю і витривало зносять переслідування.

¹⁵ Свідки Єгови продовжують тішитись своєю надією, незважаючи на люті і тривалі переслідування. Приміром, чимало наших братів і сестер в Еритреї, Південній Кореї та Сінгапурі ув’язнені здебільшого за те, що вони слухаються Ісусових слів і не беруться за меча (Матв. 26:52). Серед сотень таких ув’язнених є Ісаак, Негеде і Паулос, яких тримають у таборі в Еритреї вже понад 20 років. Їх позбавили можливості підтримувати літніх батьків і створити сім’ю, але ці брати залишаються відданими попри жорстоке ставлення. Радісні обличчя цих братів, яких ми бачимо на сайті jw.org, свідчать про їхню непохитну віру. Навіть тюремні охоронці почали ставитись до них з повагою.

16. Як може захищати міцна віра?

¹⁶ Більшість служителів Єгови не зазнають жорстоких переслідувань. Їхня віра випробовується по-іншому. Багато хто живе в злиднях, страждає через громадянські війни чи стихійні лиха. Інші, подібно до Мойсея та патріархів, відмовляються від комфорту або слави, які пропонує цей світ. Вони не піддаються спокусі вести матеріалістичний спосіб життя і зосереджуватися на собі. Що допомагає їм у цьому? Любов до Єгови і міцна віра в його обіцянку виправити всю несправедливість і винагородити вірних служителів вічним життям у праведному новому світі. (Прочитайте Псалом 37:5, 7, 9, 29.)

17. Що ви вирішили робити і про що піде мова в наступній статті?

¹⁷ У цій статті ми побачили, як завдяки роздумам над Божими обіцянками і регулярним молитвам ми можемо зміцнювати свою віру. Це у свою чергу допомагатиме нам витривало зносити випробування віри і зосереджуватись на християнській надії, маючи «обґрунтоване сподівання».

1. Як ми повинні ставитися до християнської віри?

ХРИСТИЯНСЬКА віра є цінною рисою. Не всі люди мають її (2 Фес. 3:2). Але Єгова дає віру кожному своєму служителю (Рим. 12:3; Гал. 5:22). Усі, хто має віру, повинні бути дуже вдячними Богові.

2, 3. а) Які благословення може отримати людина, яка має віру? б) Які запитання ми розглянемо?

² Ісус Христос сказав, що небесний Батько приводить людей до себе через свого Сина (Ів. 6:44, 65). Якщо людина вірить в Ісуса, то може отримати прощення гріхів. А це відкриває можливість мати близькі стосунки з Єговою і жити вічно (Рим. 6:23). Чи ми заслужили таке благословення? Будучи грішниками, ми заслуговуємо тільки смерті (Пс. 103:10). Проте Єгова бачив, що нам під силу робити добро. Виявивши незаслужену доброту, він відкрив наші серця, щоб ми сприйняли добру новину. Тож ми повірили в Ісуса і маємо надію жити вічно. (Прочитайте 1 Івана 4:9, 10.)

³ Але що таке віра? Чи мати віру означає лише знати про благословення, які Бог обіцяє нам дати? І як нам виявляти свою віру?

ВІРТЕ У СЕРЦІ

4. Поясніть, чому віра включає в себе не лише розуміння.

⁴ Віра включає в себе не лише розуміння Божого наміру. Це могутня сила, яка підштовхує людину діяти відповідно до Божої волі. Віра в того, через кого Бог дає спасіння, спонукує християнина ділитися доброю новиною з іншими. Апостол Павло пояснив: «Якщо ти привселюдно звіщаєш устами, що Ісус є Господом, і віриш у серці, що Бог воскресив його з мертвих, то будеш врятований. Адже, коли людина вірить серцем, це веде до праведності, а коли вона про свою віру привселюдно звіщає устами, це веде до спасіння» (Рим. 10:9, 10; 2 Кор. 4:13).

5. Чому віра така важлива і як її зміцнювати? Поясніть.

⁵ Безперечно, щоб жити вічно в Божому новому світі, необхідно мати віру і зміцнювати її. Віру можна прирівняти до рослини, яку треба поливати, щоб вона була здоровою. На відміну від штучної, жива рослина постійно змінюється. Вона може зів’янути без води або розростися, якщо її регулярно поливати. Якщо рослині недостатньо вологи, вона зрештою засохне. Так само наша віра — без належної уваги вона зачахне і пропаде (Луки 22:32; Євр. 3:12). Але якщо ми дбаємо про нашу віру, вона залишатиметься живою та зростатиме, і ми будемо «здоровими у вірі» (Тита 2:2; 2 Фес. 1:3).

БІБЛІЙНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ВІРИ

6. На чому ґрунтується віра, згідно з визначенням в Євреїв 11:1?

⁶ Біблійне визначення віри міститься в Євреїв 11:1. (Прочитайте.) Віра ґрунтується на двох невидимих для нас речах: 1) «те, на що надіються» — це може включати в себе майбутні події, які передрікалися, але ще не відбулися, наприклад кінець всього зла і прихід нового світу — і 2) «те, що реальне, хоча й невидиме». У цьому контексті грецьке слово, перекладене як «чіткий вияв», передає думку про «переконливий доказ» чогось невидимого, як-от існування Бога Єгови, Ісуса Христа, ангелів і небесного Царства (Євр. 11:3). Як можна показувати, що наша надія жива і що ми віримо в невидиме, про яке розповідає Боже Слово? Ми показуємо це своїми словами і вчинками, без яких наша віра не мала б сили.

7. Як приклад Ноя допомагає нам зрозуміти, що означає мати віру? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

⁷ В Євреїв 11:7 говориться про віру Ноя, який «отримавши попередження від Бога про те, чого ще ніхто не бачив, виявив побожний страх і збудував ковчег для порятунку своїх домашніх». Ной показав, що має віру, збудувавши величезний ковчег. Мабуть, сусіди запитували його, для чого він зводить таку велетенську споруду. Чи Ной мовчав, чи казав їм, що це не їхня справа? Зовсім ні. Віра спонукувала його сміливо свідчити і перестерігати своїх сучасників про близький Божий суд. Цілком імовірно, що Ной переказував людям саме ті слова, які Єгова сказав йому: «Я вирішив вигубити все живе, бо через людей земля наповнилась насиллям... Я збираюсь навести на землю потоп і знищити з-під неба всі живі створіння, які мають дихання життя. І все, що на землі, помре». Крім того, Ной, без сумніву, пояснював людям, що існує лише один спосіб врятуватися. Він передавав їм Божий наказ: «Ввійди у ковчег». Так Ной виявляв свою віру, будучи «проповідником праведності» (Бут. 6:13, 17, 18; 2 Пет. 2:5).

8. Як під натхненням учень Яків пояснив, що таке правдива християнська віра?

⁸ Лист Якова був написаний, скоріш за все, невдовзі після того, як апостол Павло записав під натхненням своє визначення віри. Подібно до Павла, Яків пояснив, що правдива християнська віра зводиться не тільки до того, щоб вірити. Потрібно діяти. Яків написав: «Покажи мені свою віру без учинків, а я покажу тобі свою віру вчинками» (Як. 2:18). Далі Яків підкреслив, що існує чітка різниця між тим, щоб просто вірити, і тим, щоб показувати свою віру на ділі. Демони вірять, що Бог існує, але вони не мають справжньої віри. Натомість вони діють усупереч Божим намірам (Як. 2:19, 20). Для порівняння Яків згадує іншого чоловіка, який жив у давні часи і мав міцну віру. Яків запитує: «Хіба не на підставі вчинків був визнаний праведним наш батько Авраам, після того як приніс на жертовник свого сина Ісака? Як бачиш, його віра була активною та супроводжувалася вчинками, і завдяки вчинкам вона удосконалилась». Потім Яків наголошує, що віру потрібно показувати вчинками, кажучи: «Як тіло без духу мертве, так і віра без учинків мертва» (Як. 2:21—23, 26).

9, 10. Як апостол Іван допомагає нам зрозуміти, наскільки важливо виявляти віру?

⁹ Більш ніж через тридцять років апостол Іван написав своє Євангеліє і три листи. Чи він добре розумів те, що інші біблійні письменники під натхненням пояснювали про правдиву християнську віру? Іван значно частіше, ніж інші письменники Біблії, використовував грецьке слово, яке іноді перекладається як «вірити» або «виявляти, що віриш».

¹⁰ Наприклад, Іван пояснив: «Хто виявляє, що вірить у Сина, той має вічне життя. Хто ж Сина не слухається, той життя не побачить, і на ньому перебуває гнів Божий» (Ів. 3:36). Християнська віра включає в себе послух Ісусовим наказам. Іван часто цитував Ісусові слова, які показують, що вірити — це постійний процес (Ів. 3:16; 6:29, 40; 11:25, 26; 14:1, 12).

11. Як ми можемо показати, що вдячні за знання правди?

¹¹ Які ж ми вдячні Єгові, що він через свій святий дух відкрив нам правду і допоміг повірити в добру новину! (Прочитайте Луки 10:21.) Ніколи не переставаймо дякувати Єгові за те, що він привів нас до себе через свого Сина, «Керівника і Вдосконалювача нашої віри» (Євр. 12:2). Аби показати, що ми вдячні за таку незаслужену доброту, ми повинні далі зміцнювати свою віру за допомогою молитви і вивчення Божого Слова (Еф. 6:18; 1 Пет. 2:2).

12. Як ми можемо виявляти, що маємо віру?

¹² Нам потрібно постійно виявляти, що ми віримо в обіцянки Єгови, і це мають чітко бачити інші. Приміром, ми не перестаємо проповідувати про Боже Царство і навчати учнів. До того ж ми продовжуємо чинити «добро всім, а особливо одновірцям» (Гал. 6:10). І ми робимо все можливе, щоб скинути «із себе стару особистість разом з її поведінкою», та остерігаємося всього, що може послабити нашу духовність (Кол. 3:5, 8—10).

ВІРА В БОГА — ЧАСТИНА НАШОГО ФУНДАМЕНТУ

13. Наскільки важлива «віра в Бога», з чим вона порівнюється і чому?

¹³ Як зазначає Біблія, «без віри неможливо догодити Богові, бо кожен, хто наближається до Бога, повинен вірити, що він існує, а також винагороджує тих, хто його наполегливо шукає» (Євр. 11:6, прим.). Боже Слово каже, що «віра в Бога» є частиною «фундаменту», необхідного для того, щоб хтось став правдивим християнином і залишався ним (Євр. 6:1). На цьому фундаменті християни мають доповнювати свою віру іншими важливими рисами, «щоб перебувати в Божій любові» (Юди 20, 21; прочитайте 2 Петра 1:5—7).

14, 15. Наскільки важлива віра в порівнянні з любов’ю?

¹⁴ Письменники Грецьких Писань наголошували на важливості віри, згадуючи про неї сотні разів. Жодна інша християнська риса не згадується так часто. Чи це означає, що віра — це найважливіша риса?

¹⁵ Порівнюючи віру з любов’ю, Павло написав: «Якщо я... маю таку віру, що можу пересувати гори, але любові не маю, то я ніщо» (1 Кор. 13:2). Ісус підкреслив надзвичайну важливість любові до Бога, коли дав відповідь на запитання: «Яка заповідь найбільша в Законі?» (Матв. 22:35—40). Любов охоплює собою багато важливих християнських рис, у тому числі віру. Біблія говорить, що любов «в усе вірить». Вона вірить в усе, що Бог сказав у своєму Слові правди (1 Кор. 13:4, 7).

16, 17. а) Як віра та любов згадуються разом у Біблії? б) Яка з цих рис найбільша і чому?

¹⁶ Оскільки віра і любов дуже важливі, письменники Грецьких Писань неодноразово згадували ці риси разом, часто в одному реченні чи фразі. Павло заохочував своїх братів вдягнути «нагрудник віри й любові» (1 Фес. 5:8). Петро написав: «Хоча ви ніколи [Ісуса] не бачили, ви його любите. Хоча ви не бачите його тепер, зате вірите в нього» (1 Пет. 1:8). Яків запитав своїх помазаних братів: «Хіба Бог не вибрав тих, кого світ вважає бідними, щоб вони були багаті вірою і стали спадкоємцями Царства, яке він обіцяв тим, хто любить його?» (Як. 2:5). Іван написав: «Заповідь [Божа] така: ми повинні вірити в ім’я його Сина, Ісуса Христа, і любити одне одного» (1 Ів. 3:23).

¹⁷ Хоча віра вкрай необхідна, в майбутньому нам не потрібно буде вірити в Божі обіцянки щодо нового світу, адже вони вже виконаються і те, на що ми надіялися, стане реальністю. Але нам завжди треба буде зростати в любові до Бога та ближніх. Тому Павло зазначив: «Однак нині залишаються оці три: віра, надія і любов, а найбільша з них — любов» (1 Кор. 13:13).

НАДЗВИЧАЙНИЙ ВИЯВ ВІРИ

18, 19. Який надзвичайний вияв віри ми бачимо сьогодні і кому належить за це хвала?

¹⁸ У наші дні служителі Єгови на ділі показують, що вірять у встановлене Богом Царство. Результатом цього є духовний рай, в якому по всьому світі перебуває понад вісім мільйонів осіб. У цьому раю рясніє плід Божого духу (Гал. 5:22, 23). Який же надзвичайний вияв справжньої християнської віри і любові!

¹⁹ Такого неможливо було досягти людськими зусиллями. Це одне з дивовижних діл нашого Бога. Воно приносить «славу Єгові та буде вічним знаком, який ніколи не зникне» (Ісаї 55:13). Справді, це «Божий дар», що ми можемо бути «врятовані через віру» (Еф. 2:8). Наш духовний рай буде розширятися і процвітати, поки цілу землю не наповнять досконалі, праведні та щасливі люди, які вічно вихвалятимуть ім’я Єгови. Тож і далі виявляймо віру в обіцянки Єгови!