Чи віра має базуватись на розумі?

«Є дуже багато «релігійних» людей, які стали релігійними для того, щоб не думати,— пише декан теологічної семінарії у США і додає: — Вони хочуть лиш приймати все «на віру».

ВІН має на увазі, що більшість людей, які твердять, що мають релігійну віру, не задумуються, чому вони вірять і чи їхня віра має розумну підставу. Не дивно, що релігія стала темою, про яку багато людей не хочуть розмовляти.

На жаль, такі дії, як використання образı́в і механічне повторювання молитов, також не заохочують людей до мислення. Цим, а також величною архітектурою, вишуканими вітражами і чарівною музикою обмежується релігійне життя мільйонів людей. Хоча декотрі церкви твердять, що їхня віра базується на Біблії, їхня звістка: «Вір в Ісуса і спасешся» — знеохочує людей до серйозного вивчення Біблії. Інші вдаються до проповідування соціального чи політичного євангелізму. Які результати всього цього?

Стосовно ситуації в Північній Америці один автор праць на релігійні теми сказав: «Християнство... стає поверховою релігією, [і] його прихильники слабо освічені у вірі». Один опитувач громадської думки навіть назвав Сполучені Штати Америки «країною біблійних неуків». Ради справедливості слід зазначити, що ці спостереження могли б стосуватися також інших країн, де переважає так зване християнство. Багато нехристиянських релігій також знеохочують людей до мислення, а натомість пропагують релігійні співи, ритуальні молитви і різні форми медитації, які спонукують швидше до містицизму, ніж до логічного, конструктивного мислення.

Однак у щоденному житті ті самі люди, які не приділяють багато уваги точності чи правдивості своїх релігійних поглядів, часто дуже старанно обдумують інші справи. Чи не видається вам дивним, що людина проводить ґрунтовні дослідження, щоб купити машину, яка одного дня опиниться на звалищі, але про свою релігію каже: «Якщо вона була добра для моїх батьків, вона добра і для мене»?

Коли ми дійсно хочемо догодити Богові, чи ж не слід нам серйозно обдумати, наскільки правдиві наші погляди про нього? Апостол Павло говорив про деяких релігійних людей свого часу, які мали «ревність про Бога, але не за розумом» (Римлян 10:2). Таких людей можна порівняти до маляра, який фарбує будинок, але використовує не ті фарби, бо не послухав вказівок власника. Маляр може бути задоволений зі своєї праці, але чи вона буде прийнятна для власника?

Що є прийнятним для Бога стосовно правдивого поклоніння? Біблія відповідає: «Це добре й приємне Спасителеві нашому Богові, що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тимофія 2:3, 4). Дехто може вважати, що сьогодні серед багатьох релігій неможливо прийти до такого пізнання. Але подумайте: якщо Бог бажає, щоб люди прийшли до пізнання правди, то чи він несправедливо ховав би ці знання від них? Біблія цього не вчить, бо в ній говориться: «Якщо будеш шукати Його [Бога], то ти знайдеш Його» (1 Хронік 28:9).

Як Бог відкриває себе тим, хто щиро шукає його? У наступній статті буде дано відповідь.

Шукайте Бога цілим своїм серцем і розумом

Правдиве християнство заохочує застосовувати як серце, так і розум у розвитку віри, яка подобається Богові.

ЗАСНОВНИК християнства, Ісус Христос, навчав, що ми мусимо любити Бога не тільки «всім серцем своїм» і «всією душею своєю», але й «всією своєю думкою», тобто розумом (Матвія 22:37). Так, розум мусить відігравати ключову роль у нашому поклонінні.

Коли Ісус запрошував своїх слухачів роздумувати про його вчення, то часто казав: «Як ти думаєш?» або «Як вам здається?» (Матвія 17:25; 18:12; 21:28; 22:42). Подібно апостол Петро писав до співвіруючих, щоб ‘пробудити чисте мислення’ (2 Петра 3:1, Турконяк). Апостол Павло, ранній місіонер, який найбільше подорожував, закликав християн, щоб вони несли «розумну» службу і «переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале» (Римлян 12:1, 2, Хом.). Тільки завдяки такому ретельному, дбайливому ставленню до своїх вірувань християни можуть збудовувати віру, яка приємна Богові і здатна витримати випробування, що виникають у житті (Євреїв 11:1, 6).

Щоб допомогти іншим будувати таку віру, ранні християнські благовісники ‘розмовляли з ними з Писання, показуючи і доводячи’ те, чого навчали (Дії 17:1—3, Кул., 1998). Такий розумний підхід викликав хороший відгук з боку щиросердих осіб. Наприклад, багато людей у македонському місті Верія «слова [Божі] прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно [те, що пояснював Павло та його товариші] є» (Дії 17:11). Тут варто звернути увагу на дві речі. По-перше, верійці із запалом слухали Боже Слово; по-друге, вони не сліпо приймали почуте за правильне, а звіряли все у Писаннях. Християнський місіонер Лука шанобливо похвалив верійців за це, назвавши їх «шляхетнішими». Чи ви виявляєте таку шляхетність у ставленні до духовних справ?

Розум і серце взаємодіють

Як уже згадувалось раніше, правдиве поклоніння залучає як серце, так і розум (Марка 12:30). Згадаймо приклад з попередньої статті про маляра, який пофарбував дім у невідповідний колір. Якби він уважно слухав вказівки господаря, то міг би з цілого серця працювати і мати впевненість, що його праця сподобається господарю. Те саме стосується нашого поклоніння.

«Справжні поклонники,— сказав Ісус,— Отцеві кланятимуться: у дусі й правді» (Івана 4:23, Хом.). Тому Апостол Павло писав: «Через це то й ми... не перестаємо молитись за вас та просити, щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним, щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні» (Колосян 1:9, 10). Таке «пізнання» дає можливість щирим особам з цілої душі і з цілого серця поклонятися Богові з упевненістю, бо вони ‘вклоняються тому, що знають’ (Івана 4:22).

З цієї причини Свідки Єгови не охрещують немовлят чи новозацікавлених осіб, які ще старанно не дослідили Писань. Ісус наказав своїм послідовникам: «Зробіть учнями всі народи... навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Матвія 28:19, 20, Хом.). Тільки отримавши точне знання Божої волі, щирі дослідники Біблії можуть прийняти свідоме рішення у справі поклоніння. Чи ви намагаєтесь отримати таке точне знання?