Чи високе становище запаморочило їй голову і вона загордилась?

Аж ніяк! Естер залишалась слухняною названому батькові Мордехаю. Вона нікому не розповідала про своє походження. Крім того, коли Мордехай дізнався про змову проти Ахашвероша, Естер слухняно передала цареві цю звістку, і змовників було викрито (Естер 2:20—23). Смиренністю й послухом вона надалі виявляла вірність своєму Богові. У наш час мало хто вважає слухняність чеснотою. Бунт і непокора стали звичним явищем. А втім, для людей, котрі мають справжню віру, послух такий же важливий, яким він був для Естер.

Він послав цариці звістку, просячи Естер заступитися перед царем «за її народ» (Естер 4:4—8).

Коли Естер почула цю звістку, її серце, мабуть, захололо. Її віра ще ніколи так не випробовувалась. Вона відверто сказала Мордехаю про свої страхи і нагадала про закон царя. З’явитись перед царем без запрошення означало наражати себе на смерть. Людина залишалась живою лише тоді, коли цар простягав до неї свій золотий жезл. Чи Естер могла сподіватись такої милості, особливо якщо пригадати, що спіткало Вашті після того, як вона не послухалась наказу царя? Вона передала Мордехаю, що цар не запрошував її до себе вже 30 днів. Естер могла думати, що потрапила в немилість вередливого правителяd (Естер 4:9—11).

Мордехай відповів досить твердо. Його слова мали зміцнити віру Естер. Він запевнив царицю: навіть якщо вона нічого не зробить, порятунок для юдеїв прийде з іншого джерела. Але чи зможе вона спастися, коли переслідування набере сили? Мордехай виявив міцну віру в Єгову, Бога, який ніколи не допустить, щоб його народ вигубили, а його обіцянки не сповнились (Ісуса Навина 23:14). Потім Мордехай запитав Естер: «Хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства» (Естер 4:12—14). Мордехай цілковито довіряв Богу Єгові. А ми? (Приповістей 3:5, 6).

Віра міцніша за страх перед смертю

Настав вирішальний момент для Естер. Вона попросила Мордехая, щоб інші юдеї разом з нею постили три дні. Наприкінці свого прохання вона сказала прості слова, в яких досі відчутні міцна віра і мужність: «Якщо я загину, то загину» (Естер 4:15—17). Мабуть, Естер ще ніколи так палко не молилася, як протягом тих трьох днів. І ось вона одягнула найкраще царське вбрання, зробила все, щоб сподобатись царю, і пішла.

Як говорилось напочатку, Естер попрямувала до царського подвір’я. Можна лише уявити, які тривожні думки були в неї на серці і як ревно вона молилася. Естер увійшла на подвір’я палацу, звідки могла бачити Ахашвероша на троні. Можливо, вона намагалась розпізнати настрій царя по його обличчю — обличчю, котре обрамляли доглянуті симетричні кучері і прямокутна борода. Якщо цариці довелося чекати, то їй це здавалося вічністю. І от цар помітив Естер. Він, безумовно, здивувався. Але подив змінився на прихильність. Цар простягнув до цариці свій золотий жезл! (Естер 5:1, 2).

Ахашверош погодився вислухати Естер. Вона виявила відданість Богу і стала перед царем, щоб заступитися за свій народ. Який чудовий приклад віри для всіх Божих служителів!