Зверніть увагу на те, що написав під натхненням апостол Павло приблизно через 2000 років. Описуючи видатну віру Авраама і Сарри, він сказав: «Якби вони постійно згадували місце, звідки вийшли, то знайшли б можливість повернутися» (Євреїв 11:8, 11, 15). Авраам і Сарра не жили спогадами. Якби вони поринали в роздуми про минуле, то, мабуть, повернулися б додому. Але тоді вони не отримали б тих прекрасних благословень, які їм пообіцяв Єгова. Пам’ять про Авраама і Сарру канула б у забуття, і вони не стали б таким чудовим прикладом віри, який зворушує сьогодні мільйони сердець.

Сарра не озиралася назад, а думала про майбутнє. Впродовж тривалої подорожі вона була підтримкою для свого чоловіка. Вона допомагала складати і розкладати намети та переходити з місця на місце разом з усіма їхніми слугами, стадами та отарами. Вона долала багато змін і труднощів. Єгова знову й знову повторював Аврааму свою обіцянку, а про Сарру і далі нічого не згадував (Буття 13:14—17; 15:5—7).

Зрештою у Сарри виник план, і вона вирішила поділитися ним з чоловіком. Уявіть, з якими почуттями вона говорить Аврааму: «Будь ласка, послухай мене: Єгова не дав мені дітей», а після цього каже, що у Авраама могли б народитися нащадки від її служниці, Агар. Як же боляче, мабуть, було Саррі пропонувати це своєму чоловікові! Сьогодні така пропозиція може видаватися дивною. Але в ті часи було досить звично, що заради продовження роду чоловік брав собі наложницю (другорядну дружину)b. Можливо, Сарра думала, що таким чином сповниться Божий намір утворити народ з нащадків Авраама. У будь-якому разі, Сарра була готова піти на велику жертву. Як відреагував Авраам? Біблія говорить, що він «послухався Сари» (Буття 16:1—3).

У Біблії не говориться, що це Єгова спонукав Сарру висловити таку пропозицію. План Сарри відображав людське мислення. Вона вважала, що Бог винен у її проблемах, і не уявляла, що він може вирішити їх по-своєму. Той вихід, який знайшла Сарра, приніс їй багато болю і нові труднощі. Все ж її пропозиція свідчила про те, що вона думала не лише про себе, і такий склад розуму вартий похвали. Люди дуже часто ставлять власні прагнення вище за все інше, тож безкорисливість Сарри просто вражає. Ми наслідуємо її приклад, якщо зосереджуємося не на власних інтересах, а на виконанні Божого наміру.

Коли один з ангелів повторив Авраамові Божу обіцянку про те, що Сарра народить сина, жінка була в наметі і чула розмову. Думка про те, що вона стане матір’ю у похилому віці, здалась їй настільки дивною, що вона засміялась у своєму серці і подумала: «Хіба я ще зможу мати таку радість, коли сама постаріла і постарів мій пан?» Ангел виправив Сарру, поставивши досить пряме запитання: «Хіба є щось неможливе для Єгови?» Сарра була звичайною людиною, тож вона злякалася, почала виправдовуватися і сказала перше, що спало на думку: «Я не сміялась!» Але ангел заперечив: «Ні, сміялась» (Буття 18:9—15).

Чи реакція Сарри вказує на те, що їй бракувало віри? Зовсім ні. У Біблії сказано: «Завдяки вірі також Сарра, хоча була вже не в тому віці, щоб народжувати, отримала силу зачати потомство, оскільки вважала вірним того, хто обіцяв» (Євреїв 11:11). Сарра добре знала Єгову, тому не сумнівалася, що він спроможний виконати будь-яку свою обіцянку. Всім нам дуже потрібна така міцна віра. Чим краще ми пізнаємо́ Бога, тим краще розуміємо, що Сарра мала всі підстави йому довіряти. Єгова є вірним Богом. Він виконує кожну свою обіцянку, і деколи робить це таким несподіваним способом, що викликає в нас справжній подив чи навіть сміх.