З найбільшим випробуванням віри Авраам зіткнувся приблизно через 20 років. За єврейською традицією, Ісаку на той час було 25 років (Иосиф Флавий. Иудейские древности. I. 13. 2). Послухавшись наказу Єгови, Авраам взяв з собою Ісака і пішов з Беер-Шеви, що в Негеві, на північ до гори Морія (розташовувалася на Пн. від Салима). Там він побудував жертовник і приготувався принести Ісака, обіцяного нащадка, як цілопалення. Авраам, «по суті, приніс у жертву Ісака», бо «вважав, що Бог спроможний навіть воскресити Ісака з мертвих». Лише в останню мить Єгова втрутився і подбав, щоб замість Ісака Авраам приніс у жертву барана. Непохитна віра Авраама і його цілковитий послух спонукали Єгову підтвердити свою угоду клятвою, яка послужила особливою правовою гарантією (Бт 22:1—18; Єв 6:13—18; 11:17—19).

У часи Авраама мешканці Ура займалися ідолопоклонством, яке взяло початок у Вавилоні, і поклонялися Сіну — богові місяця і покровителю міста (ІсН 24:2, 14, 15). Проте Авраам, як і його прабатьки Сим та Ной, був людиною, котра мала непохитну віру в Бога Єгову. Тому він став «батьком для всіх, хто, навіть будучи необрізаним, має віру» (Рм 4:11). Справжня віра ґрунтується на точному знанні. Авраам міг багато дізнатися завдяки спілкуванню з Симом (він помер, коли Аврааму було 150 років). Авраам знав і вживав ім’я Єгови; він говорив про Бога: «Всевишній Бог Єгова, Творець неба і землі» і «Єгова, Бог неба і землі» (Бт 14:22; 24:3).

«Перед тим як... Авраам оселився в Харані», Єгова наказав йому покинути Ур і піти в чужий край, залишивши друзів та родичів (Дії 7:2—4; Бт 15:7; Не 9:7). Бог пообіцяв зробити Авраама великим народом у тому краю, який покаже йому. На той час Авраам був одружений з Саррою, своєю сестрою по батькові, але вони не мали дітей і обоє були в похилому віці. Щоб послухатися Бога, Аврааму була потрібна міцна віра. Однак він послухався.

Життя в Ханаані. Аврааму було 75 років, коли він разом із домашніми вирушив з Харана в Ханаан, де провів останні 100 років свого життя і мешкав у наметах як чужинець, переходячи з місця на місце (Бт 12:4).

Тут Єгова знову з’явився Аврааму і підтвердив свою угоду, додавши до неї обіцянку: «Я дам цей край твоєму потомству» (Бт 12:7). У цьому місці Авраам побудував Єгові жертовник. Рухаючись на Пд., він і в інших місцях будував жертовники та кликав ім’я Єгови (Бт 12:8, 9). Згодом у краю настав голод, і Авраам був змушений на деякий час оселитися в Єгипті. Щоб захистити своє життя, він видавав Сарру за свою сестру. Вона була вродливою, тож фараон забрав її у свій дім і хотів взяти за дружину. Але Єгова не дозволив йому здійснити свій задум, і фараон був змушений віддати Сарру. Потім Авраам повернувся в Ханаан, до місця між Бетелем та Аєм, де раніше жив у наметах, і знову «покликав ім’я Єгови» (Бт 12:10—13:4).

Після того як четверо царів-союзників на чолі з Кедорлаомером, царем Еламу, придушили бунт п’ятьох ханаанських царів, вони розграбували Содом і Гоморру, захопили в полон Лота і забрали все його майно. Авраам довідався про це і відразу зібрав 318 вправних чоловіків, своїх слуг, і разом з союзниками — Анером, Ешколом та Мамре — кинувся в погоню. Подолавши, можливо, близько 300 км, вони дісталися до місцевості на Пн. від Дамаска і з допомогою Єгови розгромили набагато сильнішого противника. Авраам визволив Лота і повернув його майно (Бт 14:1—16, 23, 24). Коли Авраам повертався після цієї великої перемоги, назустріч йому вийшов «священик Всевишнього Бога», Мелхиседек, який водночас був царем Салима. Він поблагословив Авраама, а той дав йому «десяту частину всього, що мав» (Бт 14:17—20).

Поява обіцяного нащадка. Оскільки Сарра й далі не мала дітей, здавалося, спадкоємцем Авраама стане Еліезер, його вірний управитель з Дамаска. Все ж Єгова знову запевнив Авраама, що його потомство буде таким численним, як зірки на небі; Авраам «повірив Єгові, і Бог зарахував йому це як праведність» (хоча обрізаним він став лише через роки) (Бт 15:1—6; Рм 4:9, 10).

І справді, Авраам — винятковий приклад віри. Він ходив з Богом, отримував звістки від нього через видіння і сни та приймав його посланців — ангелів (Бт 12:1—3, 7; 15:1—8, 12—21; 18:1—15; 22:11, 12, 15—18). Він добре знав ім’я Бога, хоча на той час Єгова ще повністю не розкрив значення свого імені (Вх 6:2, 3). Знову й знову Авраам будував жертовники і приносив жертви в ім’я свого Бога Єгови, прагнучи вихваляти і прославляти його (Бт 12:8; 13:4, 18; 21:33; 24:40; 48:15).