Авраам — приклад віри

«[Авраам був] отцем усіх віруючих» (РИМЛЯН 4:11).

1, 2. а) За що сьогодні найбільше пам’ятають Авраама правдиві християни? б) Чому Авраама названо «отцем усіх віруючих»?

ВІН був прабатьком величезного народу, пророком, торговцем і провідником. І все ж сучасні християни найбільше пам’ятають цього чоловіка через непохитну віру — рису, що спонукала Бога Єгову назвати його своїм другом (Ісаї 41:8; Якова 2:23). Він мав на ім’я Авраам. Біблія називає його «отцем усіх віруючих» (Римлян 4:11).

² Але хіба чоловіки, котрі жили до Авраама, як-от Авель, Енох чи Ной, не виявляли віри? Виявляли, проте саме з Авраамом була укладена угода про благословення для усіх народів землі (Буття 22:18). Тому він став символічним батьком усіх, хто повірить в обіцяне Насіння (Галатів 3:8, 9). У певному розумінні Авраам є і нашим батьком, адже його віра служить гідним для наслідування прикладом. Оскільки Авраам стикався з безліччю випробувань, ціле його життя можна розглядати як вияв віри. Ще задовго до того, як Авраам пережив найбільше випробування віри,— наказ принести в жертву сина Ісаака,— він неодноразово виявив свою віру під час багатьох менших випробувань (Буття 22:1, 2). Розгляньмо декотрі з цих раніших випробувань віри й подивімося, які ми можемо взяти з цього уроки.

Наказ залишити Ур

3. Що у Біблії говориться про походження Аврама?

³ Уперше в Біблії Аврам (згодом знаний як Авраам) згадується у Буття 11:26, де говориться: «Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана». Аврам був нащадком богобоязливого Сима (Буття 11:10—24). Згідно з Буття 11:31, Аврам жив зі сім’єю у багатому «Урі халдейському», місті, що лежало колись на схід від річки Євфратa. Тому він виростав не як кочівник, що живе у наметі, а як мешканець міста, котрий звик до розкішного способу життя. На міських базарах Ура можна було купити різні речі, привезені з інших місць. Уздовж вулиць височіли побілені 14-кімнатні доми, де була водопровідна система.

4. а) З якими випробуваннями в Урі стикалися поклонники правдивого Бога? б) Чому Аврам повірив у Єгову?

⁴ Попри усі ці матеріальні переваги Ур становив серйозну загрозу тим, хто хотів служити правдивому Богові. Це місто було поглинуте ідолопоклонством і забобонами. Тож не дивно, що найвищою спорудою міста був височезний зикурат на честь бога місяця Нанна. Немає сумніву, Аврам зазнавав сильного тиску, аби брати участь у цьому ганебному поклонінні, можливо, навіть і від деяких своїх родичів. Як подають певні юдейські передання, батько Аврама Терах сам виготовляв ідоли (Ісуса Навина 24:2, 14, 15). Проте хоч би як там було, Аврам не практикував ганебного фальшивого поклоніння. Тоді ще жив його старенький прабатько Сим і, безсумнівно, передав Авраму знання про правдивого Бога. У результаті цього він повірив у Єгову, а не в Нанна! (Галатів 3:6).

Випробування віри

5. Що Бог наказав Авраму і яку дав обіцянку, коли той був ще в Урі?

⁵ Віра Аврама мусила бути випробувана. Бог з’явився йому й наказав: «Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє,— і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі» (Буття 12:1—3; Дії 7:2, 3).

6. Чому від Аврама вимагалося неабиякої віри, щоб залишити Ур?

⁶ Аврам був уже в похилому віці й не мав дітей. Які ж нащадки мали стати «народом великим»? І де саме є ця земля, до якої йому наказано ввійти? На той час Бог нічого йому не пояснив. Справді, від Аврама вимагалося неабиякої віри, щоб залишити багатий Ур зі всіма його розкошами. У книжці «Сім’я, любов і Біблія» (англ.) про стародавні часи зазначається: «Найжахливішим покаранням для члена сім’ї, винного у серйозному злочині, було вилучення або позбавлення «членства» сім’ї... Ось чому Авраам виявив надзвичайний послух і довір’я до Бога, коли, дотримавшись Його наказу, залишив не лише країну, але й своїх родичів».

7. Як християни сьогодні можуть стикатися з випробуваннями, подібними до випробувань Аврама?

⁷ Християни сьогодні можуть стикатися з подібними випробуваннями. Як і Аврам, ми можемо відчувати тиск, щоб поставити матеріальні інтереси вище духовних справ (1 Івана 2:16). Можливо, невіруючі члени родини чинять нам опір. Серед них можуть бути і родичі, позбавлені спілкування, які намагаються втягнути нас у погане товариство (Матвія 10:34—36; 1 Коринтян 5:11—13; 15:33). Аврам залишив нам гарний приклад. Він поставив дружбу з Єговою понад усе, навіть понад родинні узи. Хоч Аврам не знав точно, як, коли і де Бог сповнить свою обітницю, та все ж ціле життя довіряв обіцянкам Єгови. Яке ж чудове заохочення для нас сьогодні — ставити справи Царства на перше місце в житті! (Матвія 6:33).

8. Як віра Аврама вплинула на його найближчих родичів і чого це може навчити християн?

⁸ А що стосовно найближчих родичів Аврама? Мабуть, Аврамова віра і переконання мали вирішальний вплив на них, оскільки як його дружина Сара, так і осиротілий племінник Лот послухалися Божої вказівки і залишили Ур. Брат Аврама, Нахор, і дехто з його нащадків згодом теж залишили Ур і поселилися в Харані, де вони поклонялися Єгові (Буття 24:1—4, 10, 31; 27:43; 29:4, 5). Уявіть собі, навіть батько Аврама Терах погодився разом з сином залишити домівку! Тому, коли йдеться про переселення до Ханаану, Біблія описує Тераха як голову родини (Буття 11:31). Можливо, і ми досягнемо добрих результатів, тактовно проповідуючи нашим рідним?

9. Які приготування було необхідно зробити Аврамові перед подорожжю і чому це вимагало жертв?

⁹ Але перед тим як вирушити у подорож, на Аврама чекало ще багато завдань. Він мусив продати свої землі й майно, купити намети, верблюдів, їжу і необхідне спорядження. Очевидно, Аврам зазнав фінансових втрат, роблячи у поспіху приготування, але він з радістю підкорявся Єгові. Наскільки ж визначним, мабуть, став день, коли усі приготування врешті були завершені і караван Аврама, готовий до подорожі, вишикувався за межами Ура! Рухаючись вздовж річки Євфрат, караван прямував на північний захід. Після тижнів подорожі, подолавши біля 1000 кілометрів, караван прибув у Харан, місто північної Месопотамії, де зазвичай зупинялися каравани.

10, 11. а) Чому Аврам, ймовірно, залишився на деякий час у Харані? б) Як можна підбадьорити християн, котрі доглядають за літніми батьками?

¹⁰ Аврам оселився у Харані, можливо, з поваги до свого літнього батька Тераха (Левит 19:32). Нині на плечах багатьох християн теж лежить відповідальність доглядати за літніми або ж хворими батьками, дехто навіть повинен робити певні зміни, щоб сповнити цей обов’язок. Ті, хто стикається з такою ситуацією, можуть бути певні, що їхні спонукані любов’ю жертви — ‘вгодні Богові’ (1 Тимофія 5:4).

¹¹ Минав час. «І було днів Терахових дві сотні літ та п’ять літ. І Терах помер у Харані». Певна річ, ця втрата стала великим горем для Аврама, але коли час жалоби закінчився, він негайно відправився у подорож. «Аврам же мав віку сімдесят літ і п’ять літ, як виходив з Харану. І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського» (Буття 11:32; 12:4, 5).

12. Чим займався Аврам, перебуваючи в Харані?

¹² Цікаво зазначити, що, будучи в Харані, Аврам ‘набув маєток’. Хоча Аврам пішов на певні жертви, залишивши Ур, проте з Харану він виходив багатою людиною. Звичайно, це було результатом Божого благословення (Екклезіяста 5:18). Бог сьогодні не обіцяє обдарувати свій народ багатством, але він забезпечує найнеобхіднішим тих, хто «дім полишив, чи братів, чи сестер» заради Царства (Марка 10:29, 30). Також Аврам ‘набув людей’, тобто багато слуг. У Єрусалимському Таргумі й халдейській Парафразі в цьому вірші говориться, що Аврам їх «навернув на свою віру» (Буття 18:19). Чи ваша віра спонукує вас розмовляти з сусідами, співробітниками або однокласниками? Аврам, оселившись у Харані, не забував про Божий наказ, а ефективно використовував час перебування там. Проте цей час підійшов до кінця. «І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь» (Буття 12:4).

Перехід через Євфрат

13. Коли Аврам перетнув річку Євфрат і яке важливе значення мав цей перехід?

¹³ Знову Аврам мусив рушати в путь. Вийшовши з Харану, його караван попрямував на захід, долаючи біля 90 кілометрів. Можливо, наступна зупинка Аврама була на березі річки Євфрат, напроти Кархемішу, стародавнього торговельного центру. Це було місце, в якому більшість караванів перетинали річкуb. Коли саме караван Аврама перетнув її? Біблія вказує, що це відбулося за 430 років перед тим, як 14 нісана 1513 року до н. е. євреї вийшли з Єгипту. У книзі Вихід 12:41 говориться: «І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня,— вийшли всі Господні війська з єгипетського краю». Очевидно, саме 14 нісана 1943 року до н. е., коли Аврам слухняно перетнув Євфрат, увійшла в дію угода між Богом і Авраамом.

14. а) Що міг бачити Аврам очима віри? б) У якому значенні Божий народ відчуває сьогодні більші благословення, ніж Аврам?

¹⁴ Аврам полишив багате місто. Тепер він міг малювати в своїй уяві «місто, що має підвалини», праведний уряд, котрий правитиме над людством (Євреїв 11:10). Маючи дуже обмежену інформацію, Аврам дещо почав розуміти Божий намір стосовно визволення смертного людства. Тепер Бог благословив нас набагато глибшим розумінням своїх намірів, ніж Аврама (Приповістей 4:18). «Місто», або ж Царський уряд, на який надіявся Аврам, сьогодні є реальністю, адже з 1914 року цей уряд вже встановлено в небі. Чи ж ми не повинні з цієї причини відчувати спонуку діяти, виявляючи віру й довір’я до Єгови?

Початок тимчасового перебування в Обітованій землі

15, 16. а) Чому від Аврама вимагалося сміливості, щоб збудувати жертовник Єгові? б) Як християни сьогодні можуть виявляти таку ж сміливість, як Аврам?

¹⁵ У Буття 12:5, 6 говориться: «І до Краю ханаанського вони прибули. І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре». Сихем був розташований за 50 кілометрів на північ від Єрусалима у родючій долині, котру змальовували як «рай на святій землі». Однак «ханаанеянин тоді проживав у цім Краї». Оскільки ханаанеяни були морально зіпсовані, Аврам повинен був докладати неабияких зусиль, щоб захистити сім’ю від їхнього шкідливого впливу (Вихід 34:11—16).

¹⁶ Другий раз «Господь явився Авраму й сказав: «Я дам оцей Край потомству твоєму». Наскільки хвилююча обіцянка! Звичайно, від Аврама вимагалося віри, аби радіти з того, чим втішатимуться лише його майбутні нащадки. У відповідь він «збудував там жертівника Господеві, що явився йому» (Буття 12:7). Один біблеїст зазначає: «Побудувати жертовник у цьому краї, по суті, означало офіційно заволодіти цією землею на основі права сповідувати свою віру». Побудова такого жертовника була сміливим учинком. Згодом у Закон-угоді згадувався цей жертовник, зроблений з необтесаного каміння (Вихід 20:24, 25). Отже зовнішній вигляд цього жертовника разюче відрізнявся від жертовників, якими користувалися ханаанеяни. У такий спосіб Аврам чітко виявив себе привселюдно як поклонник правдивого Бога Єгови, наражаючись на ворожість і можливу фізичну небезпеку. А що можна сказати про нас нині? Чи дехто з нас, особливо молодь, приховує від сусідів чи однокласників, що ми поклоняємося Єгові? Тож нехай приклад Аврамової сміливості спонукує нас гордитися тим, що ми служимо Єгові!

17. Як Аврам довів, що є проповідником Божого імені, й про що це нагадує сучасним християнам?

¹⁷ Хоч би де мешкав Аврам, поклоніння Єгові завжди було для нього на першому місці. «А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу, і намета свого розіп’яв,— Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу. І він збудував там Господу жертівника, і прикликав Господнє Ймення» (Буття 12:8). Єврейський вислів «прикликав Ймення» також означає «оголошувати (проповідувати) Ймення». Без сумніву, Аврам сміливо оголошував ім’я Єгови своїм ханаанським сусідам (Буття 14:22—24). А це нагадує про наш обов’язок брати сьогодні якомога більшу участь у ‘прославленні Його Ім’я’ (Євреїв 13:15; Римлян 10:10).

18. У яких стосунках був Аврам з мешканцями Ханаану?

¹⁸ Аврам не затримувався довго в жодному зі згаданих місць. «Потім Аврам згорнув табір і йшов від таборища до таборища в бік Неґеву» — напівпосушливої місцевості на півдні гір Юди (Буття 12:9, НС). Рухаючись з місця до місця і виявляючи себе поклонниками Єгови у кожній новій території, Аврам і його родина «визнавали, що «вони на землі чужаниці й приходьки» (Євреїв 11:13). Вони завжди намагалися уникати занадто близького спілкування зі своїми поганськими сусідами. Сьогодні християни теж мусять ‘не належати світові цьому’ (Івана 17:16, СМ). Будучи доброзичливими та ввічливими до своїх сусідів і співпрацівників, нам слід уважати, аби не перейняти поведінку, що відображає дух світу, відчуженого від Бога (Ефесян 2:2, 3).

19. а) Чому кочове життя створювало труднощі для Аврама й Сари? б) Які випробування очікували Аврама?

¹⁹ Не забуваймо, що для Аврама і Сари було досить нелегко пристосуватися до суворого кочового життя. Вони харчувалися продуктами, які отримували зі своїх отар самі, а не купували їх на переповнених товарами базарах Ура; вони жили в наметах, а не в добре збудованому будинку (Євреїв 11:9). Аврам був дуже зайнятий, наглядаючи за отарами і за слугами. Сара, без сумніву, займалася справами, які зазвичай виконували жінки у їхній культурі: замішувала тісто, пекла хліб, пряла вовну, шила вбрання (Буття 18:6, 7; 2 Царів 23:7; Приповістей 31:19; Єзекіїля 13:18). Та все ж насувалися нові випробування. Невдовзі Аврам і його домашні мали зіткнутися з ситуацією, яка поставила під загрозу їхнє життя! Чи віра Аврама виявилася настільки міцною, що йому вдалося знести ті труднощі?

Виявляймо таку ж віру, як Авраам!

«Тож знайте, що ті, хто від віри,— то сини Авраамові» (ГАЛАТІВ 3:7).

1. Як Аврам справився з новим випробуванням у Ханаані?

АВРАМ, послухавши наказу Єгови, полишив розкішне життя в Урі. Незручності, котрі йому доводилося зносити усі ці роки, були, немов тінь випробування віри, з яким він зіткнувся в Єгипті. У Біблії говориться: «Стався був голод у Краї». Як же легко через свою ситуацію Аврам міг упасти в розчарування! Натомість він вжив конкретних заходів, аби забезпечити свою сім’ю. «І зійшов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став». Аврам з усім своїм добром не міг увійти в Єгипет непоміченим. Чи Єгова виповнить свої обіцянки і захистить Аврама від зла? (Буття 12:10; Вихід 16:2, 3).

2, 3. а) Чому Аврам не розповів, ким насправді є його дружина? б) Беручи до уваги ситуацію, як Аврам поводився зі своєю дружиною?

² У Буття 12:11—13 ми читаємо: «І сталося, як він близько прийшов до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: «Отож то [«послухай, будь ласка», НС] я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя. І станеться, як побачать тебе єгиптяни й скажуть: Це жінка його,— то вони мене вб’ють, а тебе позоставлять живою. Скажи ж, що сестра моя ти,— щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через тебе». Хоча Сарі було вже 65 років, вона все ще була невимовно красивою жінкою. І тому життя Аврама було під загрозоюa (Буття 12:4, 5; 17:17). А найважливіше, йшлося про справи, пов’язані з намірами Єгови, оскільки через Аврамове насіння мали поблагословитися народи землі (Буття 12:2, 3, 7). Так як Аврам не мав ще дітей, було дуже важливо, щоб він залишився живим.

³ Аврам порадився зі своєю дружиною про те, до якої тактики можна було б удатися, і, узгодивши все наперед, сказав, що Сара — його сестра. Зверніть увагу на те, що, хоча Аврам був головою родини, він не зловживав своєю позицією, а заохочував дружину до співпраці й підтримки (Буття 12:11—13; 20:13). Так, Аврам є гарним прикладом для чоловіків, як головувати, виявляючи любов, а Сара — прикладом покори для сучасних дружин (Ефесян 5:23—28; Колосян 4:6).

4. Як сьогодні треба поводитися вірним Божим служителям, коли життя їхніх братів під загрозою?

⁴ Сара могла сказати, що є сестрою Аврама, оскільки насправді вона була його сестрою по батькові (Буття 20:12). Крім того, Аврам не був зобов’язаний давати точну інформацію людям, які не мали на неї права (Матвія 7:6). Вірні Божі служителі дотримуються сьогодні біблійного наказу бути чесними (Євреїв 13:18). Вони ніколи не говорили б неправди, наприклад, під присягою у залі суду. Коли життя їхніх духовних братів під загрозою, як-от під час переслідувань або громадянських заворушень, вони застосовують пораду Ісуса: «Будьте ж мудрі [«обережні», НС], як змії, і невинні, як голубки» (Матвія 10:16). (Дивіться «Вартову башту» за 1 листопада 1996 року, сторінка 18, абзац 19).

5. Чому Сара охоче послухала Аврама?

⁵ А як Сара зреагувала на прохання Аврама? Апостол Петро описує подібних до неї жінок, які «клали надію на Бога». Сара усвідомлювала, що з цією ситуацією пов’язані духовні справи. До того ж вона кохала й поважала чоловіка. Тому Сара вирішила ‘підкоритись своєму чоловікові’ і не виявляти свій сімейний стан (1 Петра 3:5). А це, звісно, теж наражало її на небезпеку. «І сталось, як прийшов був Аврам до Єгипту, то єгиптяни побачили жінку, що дуже вродлива вона. І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її перед фараоном. І взята була та жінка до дому фараонового» (Буття 12:14, 15).

Єгова дає визволення

6, 7. У якій критичній ситуації опинилися Аврам і Сара та як Єгова визволив Сару?

⁶ Якою ж, мабуть, тривожною виявилася ця ситуація для Аврама й Сари! Здається, що Сару ледь не зґвалтували. Окрім того, фараон, не знаючи ким Сара є насправді, так обдарував Аврама, що «одержав він дрібну та велику худобу, і осли, і раби, і невільниці, і ослиці, і верблюди»b (Буття 12:16). З якою ж зневагою Аврам, напевно, ставився до тих подарунків! Хоча ситуація видавалася безвихідною, Єгова не полишив Аврама.

⁷ «І вдарив Господь фараона та дім його великими поразами через Сару, Аврамову жінку» (Буття 12:17). Невідомо як саме, але фараону виявилася справжня причина цих «пораз». «І прикликав фараон Аврама й сказав: «Що ж то мені ти вчинив? Чому не сказав мені, що вона — твоя жінка? Для чого сказав ти: Вона моя сестра? І я собі взяв був за жінку її. А тепер ось жінка твоя,— візьми та й іди!» І фараон наказав людям про нього. І вислали його, і жінку його, і все, що в нього було» (Буття 12:18—20; Псалом 105:14, 15).

8. Який захист Єгова гарантує християнам сьогодні?

⁸ Нині Єгова не гарантує своїм слугам захисту від смерті, злочину, голоду чи стихійних лих. Але Єгова пообіцяв нам, що завжди захищатиме від небезпек, що загрожують нашій духовності (Псалом 91:1—4). Він захищає нас перш за все, забезпечуючи вчасними застереженнями через своє Слово й «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45). А що, коли через переслідування виникає загроза смерті? Хоча Бог іноді допускає, аби деякі його слуги померли, він ніколи не дозволить цілковитого знищення свого народу (Псалом 116:15). І якщо смерть забере декотрих вірних, то можемо бути певні у їхньому воскресінні (Івана 5:28, 29).

Готовність на жертви заради миру

9. На що вказує те, що Аврам не хотів осісти в Ханаані?

⁹ Коли голод у Ханаані, очевидно, закінчився, «піднявся Аврам із Єгипту,— сам, і жінка його, і все, що в нього було, і Лот разом із ним, до Неґеву [напівпустельної території на півночі Юдейських гір]. А Аврам був вельми багатий на худобу, на срібло й на золото» (Буття 13:1, 2). Тому місцеві мешканці дивилися на нього як на могутнього і впливового ватажка (Буття 23:6). Аврам не прагнув осісти в Ханаані й утягуватися в їхні політичні справи. Натомість «пішов він в мандрівки свої від Неґеву аж до Бет-Елу, аж до місця, де напочатку намет його був поміж Бет-Елом і поміж Гаєм». Як завжди, незважаючи на місцеперебування, Аврам ставив поклоніння Єгові понад усе (Буття 13:3, 4).

10. Яка проблема виникла між пастухами Аврама і пастухами Лота й чому її було необхідно швидко залагодити?

¹⁰ «Так само й у Лота, що з Аврамом ходив, дрібна та велика худоба була та намети. І не вміщала їх та земля, щоб їм разом пробувати, бо великий був їхній маєток, і не могли вони разом пробувати. І сталася сварка поміж пастухами худоби Аврамової та поміж пастухами худоби Лотової. А ханаанеянин та періззеянин сиділи тоді в Краю» (Буття 13:5—7). У тому краї не було достатньо води й пасовищ для усіх отар Аврама і Лота. Через це поміж пастухами наростало напруження і почуття образи. Поклонникам Єгови не личило займатися такими суперечками. Коли б сварки через такі дрібниці продовжувалися, це могло б призвести до розриву будь-яких стосунків. Отже, як Аврам мав справитися з цією ситуацією? Після смерті Лотового батька Аврам усиновив Лота й, можливо, виховував його, немов власного сина. Хіба ж Аврам не міг вибрати собі найкраще, хоча б через те, що був старший?

11, 12. Яку щедру пропозицію зробив Аврам Лотові і чому рішення Лота було немудрим?

¹¹ Але «промовив до Лота Аврам: «Нехай сварки не буде між мною та між тобою, і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми, бо близька ми рідня. Хіба не ввесь Край перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Коли підеш ліворуч,— то я піду праворуч, а як ти праворуч,— то піду я ліворуч». Біля Бет-Елу існувало, як його було названо, «одне з найліпших у Палестині місць для спостереження». Може, саме звідти «звів Лот свої очі, і побачив усю околицю Йорданську, що наводнена вся вона аж до Цоару,— перед тим, як Содом та Гоморру був знищив Господь,— як Господній садок, як єгипетський край!» (Буття 13:8—10).

¹² Хоча у Біблії Лота описано як «праведного», з певних причин він не довірив Авраму цю справу і не чекав на пораду цього старшого чоловіка (2 Петра 2:7). «І Лот вибрав собі всю околицю йорданську. І Лот рушив на схід, і вони розлучилися один від одного. Аврам оселився в землі ханаанській, а Лот оселився в рівнинних містах околиці, і наметував аж до Содому» (Буття 13:11, 12). Содом був багатим містом і відкривав чимало можливостей у матеріальному плані (Єзекіїля 16:49, 50). Незважаючи на те, що вибір Лота з матеріального погляду видавався правильним, з духовного ж — цей вибір був невдалий. Чому? У Буття 13:13 говориться, що «люди содомські були дуже злі та грішні перед Господом». Рішення Лота перебратися у той край спричинило багато страждань його сім’ї.

13. Як приклад Аврама може допомогти християнам, що мають фінансові непорозуміння?

¹³ Одначе Аврам вірив в обіцянку Єгови, що його насіння оволодіє цілою землею, і не сперечався за якийсь маленький її клаптик. Він шляхетно діяв у гармонії з принципом, пізніше записаним у 1 Коринтян 10:24: «Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього». Це є добрим нагадуванням для тих, хто, можливо, має якісь фінансові непорозуміння із співвіруючими. Замість того щоб дотримуватися принципу з Матвія 18:15—17, дехто зі своїми братами судиться (1 Коринтян 6:1, 7). Приклад Аврама показує, що ліпше понести фінансові втрати, ніж стягати докір на ім’я Єгови або руйнувати мир у християнському зборі (Якова 3:18).

14. Як Аврам був винагороджений за свою щедрість?

¹⁴ Аврам був винагороджений за свою щедрість. Бог проголосив: «Вчиню Я потомство твоє, як той порох землі, так, що коли хто потрапить злічити порох земний, то теж і потомство твоє перелічене буде». Яким же це було підбадьоренням для бездітного Аврама! Згодом Бог наказав: «Устань, пройдись по Краю вздовж його та вширшки його,— бо тобі його дам» (Буття 13:16, 17). Ні, Аврам не мав втішатися зручностями у місті. Він повинен був жити окремо від ханаанеян. Так само сьогодні християни повинні залишатися осторонь від світу. Вони не вважають себе ліпшими від інших, але й не підтримують близьких стосунків з тими, хто може спонукувати їх до небіблійної поведінки (1 Петра 4:3, 4).

15. а) Яке значення могли мати подорожі Аврама? б) Який приклад встановив Аврам для християнських сімей сьогодні?

¹⁵ У біблійні часи перед тим, як заволодіти землею, людина була зобов’язана оглянути її. Мабуть, такі оглядини були для Аврама постійним нагадуванням, що колись ця земля належатиме його нащадкам. Покірно «Аврам став наметувати, і прибув, і осів між дубами Мамре, що в Хевроні вони. І він збудував там жертівника Господеві» (Буття 13:18). В який уже раз Аврам показав, що поклоніння Єгові він ставить на перше місце. А чи сімейне вивчення, молитва з сім’єю й зібрання стоять на першому місці у вашій родині?

Напади ворогів

16. а) Чому початкові слова з Буття 14:1 мають зловісний відтінок? б) Що стало причиною нападу чотирьох східних царів?

¹⁶ «І сталось за днів Амрафела, царя Шинеару, Арйоха, царя Елласару, Кедор-Лаомера, царя Еламуc, і Тидала, царя Ґоїму,— вони вчинили війну». В оригінальному єврейському тексті ці вступні слова («І сталось за днів...») мають зловісний відтінок і вказують на «період випробувань, що має закінчитися благословеннями» (Буття 14:1, 2, примітка в НС). Випробування почалися, коли чотири східні царі та їхні війська вчинили спустошливий напад на Ханаан. З якою метою? Аби придушити бунт у п’ятьох містах: Содомі, Гоморрі, Адмі, Цевоїмі й Белай. Придушивши бунт у всіх цих містах, вони «зібрались були до долини Сіддім,— вона тепер море Солоне». А неподалік жив Лот зі своєю сім’єю (Буття 14:3—7).

17. Чому те, що Лота взяли в полон, стало випробуванням віри Аврама?

¹⁷ Ханаанські царі люто протидіяли завойовникам, але зазнали ганебної поразки. «І взяли вони ввесь маєток Содому й Гоморри, і всю їхню поживу,— і пішли. І взяли вони Лота, сина брата Аврамового,— бо пробував у Содомі,— і добро його та й пішли». Невдовзі вістка про ці жахливі події дійшла до Аврама: «І прийшов був недобиток, та й розповів єврею Аврамові,— а він жив між дубами амореянина Мамре, брата Ешколового й брата Анерового, Аврамових спільників. І почув Аврам, що небіж його взятий у неволю» (Буття 14:8—14). Яке ж це було випробування віри! Чи живив Аврам недобрі почуття до свого небожа, за те що він вибрав ліпшу землю? Не забуваймо, що ці нападники були з його рідної землі, з Шінеару. Коли б він воював проти них, то втратив би будь-яку можливість повернутися додому. До того ж що міг зробити Аврам війську, котре не могли перемогти навіть об’єднані сили ханаанеян?

18, 19. а) Як Авраму вдалося визволити Лота? б) Завдяки кому Аврам отримав цю перемогу?

¹⁸ Знову Аврам продемонстрував цілковите довір’я до Єгови. «Узброїв своїх вправних слуг, що в домі його народились, три сотні й вісімнадцять, і погнався до Дану. І він поділився на гурти вночі, він та раби його, і розбив їх, і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч Дамаску. І вернув він усе добро, а також Лота, небожа свого, і добро його повернув, а також жінок та людей» (Буття 14:14—16). Хоча в Аврама було значно менше військо, ніж у його ворогів, виявивши сильну віру в Єгову, він отримав перемогу і врятував Лота та його сім’ю. Тепер Аврам зустрівся з Мелхиседеком, царем-священиком Салиму. «А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино, а він був священик Бога Всевишнього. І поблагословив він його та й промовив: «Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю. І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої ворогів твоїх». І Аврам дав йому десятину зо всього» (Буття 14:18—20).

¹⁹ Звичайно, перемога належала Єгові. Завдяки своїй вірі Аврам у котрий раз отримав порятунок від Єгови. Божий народ сьогодні не бере участі у буквальній війні, але він стикається з багатьма випробуваннями і труднощами. У наступній статті ми дізнаємося, як приклад Аврама може допомогти нам успішно їх долати.