Сестра цього чоловіка додає: «Я не пам’ятаю, щоб хтось з наших батьків обіймав, цілував нас або говорив щось таке, як: «Я тебе люблю» чи «Я гордий за тебе». А для дитини, котра ніколи не чує слів: «Я тебе люблю», це все одно, ніби вона кожен день у своєму житті чує: «Я тебе ненавиджу».

У 1951 році серед групи дітей п’ятирічного віку проводилося вивчення методів виховання, які застосовували їхні батьки. У 1990 році були проведені подальші дослідження у зв’язку з цим вивченням. Дослідникам вдалося розшукати багатьох цих дітей, котрі давно вже стали дорослими, і після стількох років побачити, як на їхньому житті позначилося виховання. Результати цього останнього вивчення показали: люди, в яких не склалося життя, котрим бракувало психічної стабільності, які страждали від проблем у подружжі, котрі не мали добрих стосунків з друзями й навіть на роботі,— всі вони не обов’язково походили з бідних чи багатих сімей і навіть не з явно неблагополучних сімей. Це були діти холодних батьків, які майже не виявляли їм любові.

За словами з книжки «Коли діти ростуть сумними» (англ.), ще зовсім недавно лікарі вважали, що в дітей не буває депресій. Однак з часом спостереження за дітьми показали, що це не так. Автори цієї книжки запевняють, що нині лікарі виявляють депресію у дітей і що ця хвороба аж ніяк не є рідкісною. Часто до цієї хвороби призводить те, що батьки цураються своїх дітей і погано ставляться до них. У книжці говориться: «Деколи батьки постійно критикують і принижують дітей. Або між батьками й дітьми існує порожнеча: батьки ніколи не виявляють до дитини любові. (...) Наслідки цього особливо трагічні для дітей таких батьків, оскільки дитина (чи дорослий) потребує любові так само, як рослина сонячного світла та води».

Відчуваючи батьківську любов, якщо вона виявляється виразно й відверто, діти пізнають важливу істину — вони варті любові й цінування. Багато людей вважає, що тут ідеться про зарозумілість, тобто вивищування себе над іншими. Проте щось зовсім інше мається на увазі. У своїй книжці одна письменниця сказала з цього приводу наступні слова: «Думка дитини про саму себе впливає на те, яких друзів вона собі вибирає, як вона сходиться з людьми, з ким вона одружиться й чого досягне в житті». Біблія визнає, наскільки важливо мати зрівноважену неегоїстичну думку про себе, коли говорить, що друга найбільша заповідь — це «Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:38, 39).