ЦЕ ВИСЛОВЛЮВАННЯ лише кількох одиноких батьків з десятків тих, хто взяв участь у міжнародному опитуванні і розповів про себе журналу «Пробудись!». Чимало з них, переважно матері, визнали, що їм бракує любові і підтримки подружнього партнераa. І все ж їхні відверті розповіді показують, що вони змогли пристосуватись до своїх обставин.

Що допомогло матерям чи батькам, які самотужки виховують дітей, не лише пристосуватись до обставин, але й успішно справлятися з цим нелегким завданням? Вони поділилися своїм досвідом і щиро розповіли про труднощі. Про це ви прочитаєте в наступних статтях. Ви також дізнаєтесь, які принципи допомогли їм успішно дбати про дітей. Якщо ви теж є одиноким батьком чи матір’ю, то, сподіваємось, ця серія статей допоможе вам давати собі раду зі складними обов’язками і при цьому зберігати радість — що дуже нелегко в нинішньому непевному й мінливому світіb.

У статтях обговорюватимуться шість порад. Ви дізнаєтесь, як одинокі батьки можуть:

1. отримувати підтримку від інших;

2. покращувати спілкування з дітьми;

3. правильно визначати пріоритети;

4. встановлювати чіткі правила поведінки;

5. прищеплювати дітям високі моральні цінності;

6. покладатися на Бога.

Проблема.

«Найбільші проблеми, з якими я стикаюсь,— каже Аліна, котра має двох хлопчиків,— це втома і постійний брак часу». Така ситуація типова для одиноких матерів. Ось чому багато з них мають коло підтримки — групу людей, яких можна без вагань попросити про допомогу.

Як її вирішити.

Шукайте підтримки серед родичів і друзів, яким ви довіряєте. Складіть список людей, яких ви можете попросити про допомогу: посидіти з дитиною, підвезти куди-небудь, полагодити щось у домі чи підтримати емоційно. Постійно оновлюйте цей список. Також дізнайтеся, яку допомогу можуть надати державні і недержавні організації.

Рената є Свідком Єгови й отримує велику підтримку від одновірців. «Вони завжди готові мені допомогти,— розповідає вона.— Коли і я, і дві мої дев’ятирічні доньки захворіли на грип, не було кому готувати. Як тільки про ситуацію дізналися в нашому зборі, нам почали щодня приносити їжу». Такий вияв турботи нагадує слова з Біблії: «Дітоньки, любімо не словом і не язиком, а ділом і правдою» (1 Івана 3:18).

Чи може чимось допомогти батько дитини, який не є опікуном? Якщо йому дозволено судом проводити час з дітьми і він спроможний та хоче допомогти, то чому б не поділитися з ним тягарем обов’язків? Зрештою, дітям потрібна увага татаa.

Привчайте дітей допомагати вам. Даючи дітям завдання відповідно до їхнього віку, ви допоможете і собі, і їм. Так вони навчаться відповідальності і набудуть трудових навичок. А це придасться їм у дорослому житті.

Проблема.

«Я проводжу час з доньками, але через втому і численні обов’язки не маю сил на емоції та спілкування»,— каже Крістіна.

Як її вирішити.

Створіть умови для відвертого обміну думками. «Я стараюся бути відкритою з дітьми, і вони теж вільно висловлюють свої почуття. Я також заохочую їх спілкуватися між собою, а проблеми вирішувати ще перед тим, як лягти спати. Діти знають, що я не терплю “гри в мовчанку”, коли вони відмовляються розмовляти одне з одним»,— розповідає Елізабет, мати п’ятьох дітей.

Зосереджуйтесь на словах дитини. Ось що написала Ліанн: «Коли мій син був ще малим, у нього рот не закривався. Часто я пропускала повз вуха його слова. Однак коли він став підлітком, то перестав зі мною спілкуватися. Тоді я зрозуміла, якої великої помилки допустилася. Я докладала величезних — просто титанічних — зусиль, щоб зруйнувати стіну між нами. Потім я розповіла про цю проблему старійшині свого збору, і він порадив мені не напирати на сина, а постаратися вести з ним невимушені розмови. Я прислу́халась до поради, і поступово все налагодилось».

Будьте терплячими. Біблія каже, що є «час мовчати і час говорити» (Екклезіяста 3:7). «Бувало, що діти не мали настрою зі мною розмовляти,— говорить Дульсе, мати трьох дітей,— але вони знали: я завжди готова їх вислухати, коли вони захочуть зі мною поговорити». Отже ніколи не змушуйте дітей до розмови, натомість терпеливо і сердечно заохочуйте їх до спілкування. Саме це радить Біблія: «Міркування в серці людини, як вода глибока, але чоловік розумний вичерпає її» (Приповістей 20:5, Деркач).

Будьте «швидкою до слухання, повільною на слова» (Якова 1:19). Лізан, чиї слова цитувалися в попередній статті, каже: «Я мала навчитися прикушувати язика, коли діти приходили з якоюсь проблемою. Також я мала навчитись не поспішати з порадами, а говорити спокійно, коли йшлося про якісь дражливі питання». Ліса, яка виховує двох синів, пише: «Я не завжди вміла вислухати. Іноді проблеми синів здавались мені дріб’язковими, тож мені треба було вчитися чуйності».

«Нехай ваше слово завжди буде люб’язне» (Колосян 4:6). «Щоб не зводити перепон у спілкуванні, я мала докладати свідомих зусиль і залишатись якомога спокійнішою, навіть коли ми вирішували серйозні справи»,— говорить Ліанн.

Якщо вам не вдається залишатись спокійною, ви можете зриватись на крик і цим лише погіршувати ситуацію (Ефесян 4:31). У таких випадках діти нерідко замикаються і навіть починають бунтувати. Ось який приклад навела Хайді, котра має доньку-підлітка: «Дитина — наче мушля. Поки ти говориш з нею ніжно й лагідно, вона відкрита. А коли починаєш на неї кричати та принижувати її, то мушля закривається і спілкування стає неможливим. Щоб нагадувати собі про це, я тримаю на холодильнику фотографію відкритої мушлі».

Беріть до уваги характер дитини. «Двоє моїх синів мають різні характери,— каже Ясмін, чиї слова цитувалися раніше.— Один син балакучий, другий замкнутий. Я побачила, що, коли мені треба поговорити з останнім про щось серйозне, ліпше не робити цього надто прямо. Краще сказати йому про це, коли ми займаємось чимось іншим, приміром граємо в настільну гру, або коли він говорить про щось цікаве для нього. Тоді я тактовно запитую сина, що він думає про певну справу».

А як бути, коли хлопчик соромиться поговорити з мамою про щось особисте? Така ситуація виникла у Місао з її сином-підлітком. «Ти просто мене не розумієш»,— казав він мамі. Вона попросила допомоги в зрілого і надійного знайомого з її збору. «Він став для мого сина наставником, і тепер син менше непокоїться»,— розповіла Місао.

Пам’ятайте: ви мама, а не подруга. «Я часто звірялась своїй доньці,— пригадує Івона, мати двох дітей,— хоча знала, що це неправильно. Згодом довелося виправляти цю помилку». Звісно, хочеться мати теплі стосунки з дитиною. А втім, не забувайте: ви маєте бути для неї авторитетом. Коли ви зберігаєте почуття власної гідності й виявляєте зрілість і врівноваженість, то вашим дітям легше вас шанувати і виконувати біблійну заповідь: «Діти, будьте слухняні своїм батькам» (Ефесян 6:1, 2).

Любіть своїх дітей (Тита 2:4). Любов потрібна дітям так само, як вода і їжа. Тому постійно запевняйте їх у своїй любові — і словами, і ділами. Завдяки цьому вони не лише почуватимуться захищеними, але й будуть більш схильні спілкуватися з вами і слухатись вас.

Проблема.

Міранда, мати двох хлопців, зізнається: «Для мене найважче — працювати і водночас самотужки, без підтримки чоловіка, дбати про фізичний, емоційний, розумовий і духовний розвиток дітей».

Як її вирішити.

Визначте, які справи є дійсно важливими для вас і ваших дітей. Нехай ці справи будуть пріоритетними.

Зосереджуйтесь на пріоритетних справах, і це допоможе вам правильно розподіляти час і кошти. Для прикладу: для вас є важливим здоров’я дитини, тож витрачайте свої важко зароблені гроші на поживну їжу. Це ліпше, ніж потім оплачувати лікування. Перед тим як іти в магазин, складіть список необхідних речей, бо це стримуватиме вас від спонтанних покупок. «Я сам готую їжу»,— говорить Роберто, який живе у США і виховує чотирьох дітей. Крім того, він каже: «Я навчився купувати не те, чого хочеться, а те, чого ми справді потребуємо — потребуємо на щодень».

Позбувайтеся речей, якими ніколи не користуєтеся. Це можуть бути книжки, одяг і техніка. Одна одинока мати написала: «Чим більше речей, тим більше стресу, бо все це треба тримати в чистоті й порядку. Зменшіть кількість речей — і жити стане легше».

Вчіть дітей щовечора прибирати свої речі. Не допустіть, щоб у домі запанував хаос. Дисципліна сприятиме тому, що діти почуватимуться відповідальними за порядок у кімнаті і навіть у всьому помешканні. Звичайно, ваги вашим словам додасть ваш добрий приклад.

Хоч би які зайняті ви були, ви повинні проводити час із дітьми — причому якомога більше часу, а не лише короткі періоди так званого якісного часу. Діти дуже потребують вашої уваги (Повторення Закону 6:7).

Принаймні раз на день споживайте їжу цілою сім’єю. Нехай ці хвилини будуть радісними. Ось що розповідає Колетт, мати трьох дітей: «В нашій сім’ї усі приходять додому на вечерю. Ми вирішили зробити її часом емоційного та духовного відсвіження. Такі вечері були й залишаються особливими подіями в нашому сімейному житті».

Проблема.

Біблія передрекла, що «в останні дні» більшість дітей будуть «неслухняні батькам» (2 Тимофія 3:1, 2).

Як її вирішити.

Пам’ятайте, що «діти потребують розпорядку» (Брук Ноель, «The Single Parent Resource»). А ось що пише фахівець з питань психології дитини та сім’ї Баррі Гінзберг: «Коли діти розуміють, чого від них вимагають батьки, це покращує їхні стосунки та зменшує стрес». Він додає: «Правила мають бути конкретними, і їх слід чітко висловлювати. Тоді в сім’ї буде менше напруження». Як вам встановити такі правила?

Непохитно тримайтеся свого слова (Матвія 5:37). Одне вивчення, проведене в Австралії, показало, що зазвичай діти схильні погано поводитися тоді, коли батьки не вміють казати «ні» і постійно поступаються дітям. Власне про це говорить Біблія: «Дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою» (Приповістей 29:15).

Не дозвольте, щоб почуття провини за те, що ви є одинокою матір’ю, зробило вас поблажливою. «Іноді мені стає шкода своїх двох синів, адже вони ростуть без батька»,— каже Ясмін, про яку вже згадувалось раніше. Але вона не дозволяє почуттям, котрі по своїй суті не були поганими, затьмарювати здоровий глузд. Про це свідчать її слова, що цитуються в наступному абзаці.

Будьте послідовні. «Покарання має бути послідовним і передбачуваним. Це запобігатиме поведінковим та емоційним розладам у дітей»,— говориться в одному спеціалізованому журналі («American Journal of Orthopsychiatry»). Ясмін розповідає: «Я обговорюю з синами правила поведінки і те, як каратиму їх за неслухняність. Якщо вони поводяться нечемно, я стараюсь дотриматися свого слова. А втім, я зрозуміла, що спочатку важливо вислухати синів і спокійно пояснити, який негативний вплив мав їхній вчинок. І лише після цього я застосовую покарання, про яке попереджала заздалегідь».

Будьте помірковані; не карайте у гніві. Важливо бути твердою у своїх рішеннях, однак не менш важливо виявляти гнучкість, коли цього вимагає ситуація. «Мудрість, що згори [тобто від Бога]... поміркована» (Якова 3:17). Поміркована людина не діє поспішно чи в пориві гніву. З іншого боку, вона не керується лише «буквою закону». Така людина спочатку добре обдумує справу, можливо, навіть молиться про неї і тоді здатна діяти вже більш виважено.

Послідовність, непохитність і поміркованість у поєднанні з вашим добрим прикладом допоможуть вам встановити чіткі правила, що зробить ваш дім надійним прихистком для дітей.

Проблема.

Тиск однолітків і моральний занепад у світі дуже впливають на сім’ї. Щоб протистояти згубному впливу, дітям потрібні високі моральні цінності. Інакше вони навряд чи стануть відповідальними та ввічливими дорослими людьми з твердими переконаннями.

Як її вирішити.

Чимало одиноких батьків, у тому числі ті, чиї слова наводилися в цій серії статей, шукають порад у Біблії, визнаючи її джерелом неперевершеної Божої мудрості. Наприклад, звернімо увагу, що Біблія говорить про справжню любов — головне, чим слід керуватись у житті:

«Любов довготерпелива і добра. Любов не ревнує, не хвастає, не зазнається, не поводиться непристойно, не шукає власної вигоди, не дратується, не веде лічби обра́зам. Любов не тішиться неправедністю, але радіє правді. Любов усе зносить... на все надіється, все терпить. Любов ніколи не згасає» (1 Коринфян 13:4—8).

Коли батьки виявляють таку любов, їхні діти розквітають. Згадана раніше Колетт, яка живе у Франції, пише: «Я часто кажу дітям, що люблю їх. Я також говорю їм, що вони подарунок від Бога і тому про них треба добре піклуватися. А їм треба бути ввічливими і виявляти повагу до мене і до їхнього батька [який не є опікуном]. Дотримання цих норм сприяє атмосфері довіри й поваги в нашому домі» (Псалом 127:3).

Анна, котра живе в Польщі, розповідає: «Коли між дітьми виникають незгоди, я нагадую їм слова Ісуса про те, що з іншими слід поводитись так, як хочемо, аби вони поводилися з нами» (Матвія 7:12). Згаданий раніше Роберто має проблему, типову для багатьох одиноких батьків. Він каже: «Діти стикаються з двома системами цінностей: моєю і їхньої матері. Тож коли я обстоюю якісь біблійні принципи, то знаю: того дня чи тижня прихильність дітей буде на боці матері». Він додає: «Їхня мама може давати дітям подарунки з надією, що діти любитимуть її більше. Цьому важко протистояти, але ключем до успіху є добрий обмін думками з дітьми».

Жити за біблійними принципами не завжди легко, але це варте будь-яких зусиль! Ось що каже Сара, одинока мати з ПАР: «Я радію, що змогла виховати дітей, керуючись порадами Єгови. Звісно, траплялися й труднощі, але Бог завжди був поряд з нами».

У ТЕПЕРІШНЬОМУ світі люди мало думають про Бога. Проте наш Творець цікавиться нами і прагне, щоб ми мали щасливе життя. Це видно з його слів, записаних в Ісаї 41:10: «Не бійся, з тобою-бо Я... Зміцню Я тебе, і тобі поможу».

У попередній статті йшлося про благотворний вплив високих моральних норм, які Бог виклав у своєму Слові, Біблії (2 Тимофія 3:16). Однак Біблія не лише дає нам керівництво. З неї ми дізнаємось про чудову особистість Бога і те, як сильно він нас любить. Ось чому багато християн, які виховують дітей,— чи то самі, чи разом з подружнім партнером,— змогли відчути на собі Божу великодушність, бо керувалися в житті біблійними принципами.

Роберт (Австрія): «Бог Єгова є кращим батьком чи матір’ю, ніж будь-хто з нас. Він знає, чого потребують наші діти і як їх захистити. Тому ми з донькою часто молимося до нього».

Аюса (Японія): «Я дуже радію, коли бачу, як син виявляє впевненість у підтримці Єгови. Нерідко син каже: “Єгова з нами, тож усе буде добре”».

Крістіна (Італія): «Коли мені не під силу впоратися з якимись труднощами, я молюся до Єгови і кладу на нього всі свої турботи. Мене відразу огортає внутрішній спокій, адже я знаю, що ніхто інший не вирішить мою проблему ліпше».

Лорентін (Франція): «Я одинока мати, але можу впевнено сказати, що Єгова мене благословляє. Він справді приходить на порятунок знедоленим і дітям, які не мають батька чи матері».

Кейко (Японія): «Бог безсторонній. Він ніжно дбає про всі сім’ї, чи то повні, чи то неповні» (Дії 10:34).

Ісус, який досконало наслідував Бога у вияві співчуття і турботи про людей, сказав: «Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені, і я відсвіжу вас... Тому що я лагідний та смиренний... знайдете відсвіження для своїх душ» (Матвія 11:28—30). Безсумнівно, Ісус та його небесний Батько, Бог Єгова, дбають про нас і прагнуть, щоб ми почувались захищеними. У Псалмі 34:9 говориться: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь». Бог хоче, аби ви переконались у дієвості його порад і в тому, що він щиро зацікавлений у вашому благополуччі. Чи ви відгукнетесь на таке батьківське заохочення від Бога?