Кількість неповних сімей зростає

«Багато ночей я в сльозах молилась до Бога про допомогу, бо не знала, як жити далі» (ҐЛОРІЯ, ОДИНОКА МАТИ ТРЬОХ ДІТЕЙ).

НЕПОВНІ сім’ї стали сьогодні постійним та характерним явищем у багатьох країнахa. Оскільки традиційні сім’ї, які складаються з чоловіка, дружини і дітей, поступаються іншим типам сімей, демографи й соціологи у різних частинах світу цікавляться, чому так стається.

Професори соціології Саймон Дункан і Розалінд Едвардс зазначають, що «у структурі сім’ї та стосунках між особами протилежної статі вже тривалий час відбуваються зміни». Чому? Певні спостерігачі заявляють, що це стається внаслідок способу життя, який обирають люди, живучи у суспільстві, де проходять економічні, культурні і соціальні переміни.

Розгляньмо деякі з цих перемін, а також вибір, котрий роблять люди. Напружений ритм життя — головний чинник, що впливає на людей. Зовнішній світ вдирається у їхні домівки й перешкоджає з самого ранку і до вечора. Час, який раніше вони проводили в колі сім’ї, тепер просиджують в Інтернеті, перед телевізором, біля телефону, в машині або марнують у щоденній метушні.

Ще одним важливим чинником є економічний тиск. Сучасні вигоди дорого обходяться, тому більше батьків працює. Життя в суспільстві, де можна легко поміняти роботу й місце проживання, призводить до того, що чимало членів сімей живуть і працюють далеко від родичів, а деколи навіть від свого шлюбного партнера і таким чином залишаються без підтримки. У багатьох країнах ситуацію погіршує поп-культура, оскільки вона часто применшує важливість таких інститутів, як шлюб і сім’я, що надають почуття стабільностіb.

Одинока матір сьогодні

Одинока матір у наш час не завжди відповідає старому стереотипу, який склався в розвинених країнах: неодружена матір-підліток живе на соціальному забезпеченні. Більш того, до незаміжніх матерів уже не ставляться з такою зневагою, як раніше; а популярні кумири представляють їх у привабливому світлі. Крім того, чимало жінок тепер освіченіші та спроможні ліпше утримувати себе, отже шлюб більше не є фінансовою передумовою для материнства.

Деякі одинокі матері, особливо ті, котрі пережили розлучення своїх батьків, залишаються неодруженими, бо не хочуть, аби їхні малюки страждали через те, що бачать, як батько залишає сім’ю. Інші жінки стали одинокими матерями не за власним бажанням, а тому, що їх покинули. «Зазвичай батьки не стають самітними свідомо чи керуючись егоїстичними бажаннями,— зауважує Британський центр імені Джозефа Раунтрі.— А діти у неповних сім’ях не є занедбані чи невиховані».

Все ж збільшення кількості неповних сімей є приводом для занепокоєння, оскільки батьки та їхні діти можуть страждати від емоційного тиску, економічних нестатків і соціальних проблем. Дехто цікавиться, чи в стані одинока матір чи батько успішно виростити дітей. З якими особливими труднощами стикаються неповні сім’ї? Як християни, котрі є одинокими батьками, можуть дати собі раду з нелегким завданням успішно виховати дітей?

[Примітки]

[Рамка на сторінці 4]

Деякі визначення

Матерів, які самі виховують дітей, називають по-різному. У деяких країнах вислів «одинока мати» вживають до тих мам, котрі ніколи не були одружені. В інших краях термін «самотня мати» охоплює усіх матерів, що ростять дітей без чоловіка. Такі матері можуть бути розлученими, вдовами, неодруженими або проживати зі своїми партнерами нарізно.

У цій серії статей ми використовуємо термін «одинокі (самітні) батьки» або «одинока мати», називаючи так батьків, які виховують дітей без шлюбного партнера.

[Рамка/Карта на сторінках 4, 5]

ОДИНОКІ БАТЬКИ — ЗАГАЛЬНА ТЕНДЕНЦІЯ У БАГАТЬОХ КРАЇНАХ

США. «З 1970 до 2000 року кількість одиноких матерів зросла від 3 до 10 мільйонів. За той самий період збільшилося також число одиноких батьків — від 393 тисяч до 2 мільйонів» (Бюро США з перепису населення).

Мексика. Згідно з газетою «Хорнада», у цій країні близько 27 відсотків загальної кількості вагітних становлять підлітки.

Ірландія. Число неповних сімей збільшилося з 5,7 відсотка у 1981 році до 7,9 відсотка у 1991. «Розпад сімей залишається важливим чинником, який пояснює те, чому дітей виховує лише мати» («Одинокі матері у світі», 1997 рік).

Великобританія. «Уперше кількість неповних сімей перевищила 25 відсотків. А це свідчить про те, що за останні 30 років надзвичайно збільшилося число неодружених матерів та значно підвищився процент розлучень» (лондонська газета «Таймс» за 2 березня 2000 року).

Франція. «З кінця 1970-х років кількість неповних сімей зросла більш як на 50 відсотків» («Одинокі матері у світі», 1997 рік).

Німеччина. «За останні 20 років кількість самітних батьків подвоїлась. Майже у всіх неповних сім’ях... діти ростуть з матір’ю» («Одинокі матері у світі», 1997 рік).

Японія. «З 1970-х років число сімей, в яких дітей ростить мати, збільшується». У 1997 році кількість таких сімей становила 17 відсотків («Одинокі матері у світі», 1997 рік, «Жінки у світі. Тенденції і статистика 2000 року»).

Греція. «З 1980 року кількість неодружених матерів у [Греції] зросла до 29,8 відсотка. За даними Європейського Союзу, у 1997 році 3,3 відсотка дітей народились поза шлюбом, а 1980 року це число становило тільки 1,1 відсотка» (афінська газета «Неа» за 4 вересня 1998 року).

Австралія. Майже кожна четверта дитина живе лише з одним зі своїх біологічних батьків. Переважно це стається через розпад подружжя чи розрив стосунків між партнерами. Згідно з прогнозами, за 25 років кількість неповних сімей зросте на 30—66 відсотків (Австралійське бюро статистики).

Численні труднощі одиноких батьків

«Мене поглинають хвилі емоцій. Цілими ночами я плачу в ванні. Мені так важко» (ЖАНЕТ, ОДИНОКА МАТИ ТРЬОХ ДІТЕЙ).

СІМ’Ї стають неповними внаслідок багатьох факторів. Серед них: війни, стихійні лиха і хвороби.

Деякі батьки вирішують не одружуватись. Наприклад, у Швеції майже половина дітей народжується поза шлюбом. Причиною збільшення кількості неповних сімей також є розлучення. Результати певного дослідження вказують, що, можливо, понад 50 відсотків американських дітей якийсь час житимуть лише з одним із батьків.

Усвідомлення труднощів

Особливо нелегко доводиться матерям, котрі щойно стали вдовами. Вони повинні нести тягар відповідальності за сім’ю, у той час як все ще побиваються через втрату партнера. Пристосування до цієї ролі може тривати місяцями, навіть роками, впродовж яких одинокі матері намагаються давати собі раду з економічними труднощами, а крім того, ще й потішати дітей. Вдові надзвичайно важко виконувати ці додаткові обов’язки. Отже дитина може залишитися без належної батьківської опіки саме тоді, коли найбільше потребує уваги та підтримки.

Одинокі матері, які не одружилися з батьком своєї дитини, зазвичай дуже молоді та недосвідчені. Вони, можливо, так і не здобули освіти. Не маючи відповідної кваліфікації, більш імовірно, що такі матері будуть бідувати, працюючи на низькооплачуваній роботі. Якщо їм не допомагатимуть родичі, наприклад батьки, вони будуть змушені подбати про відповідний догляд за дитиною впродовж дня. До того ж неодружена мати може зазнавати емоційних страждань, як-от сорому і самотності. Дехто побоюється, що через дитину вже ніколи не знайде шлюбного партнера. Коли діти у такій сім’ї підростають, їх можуть турбувати запитання про їхнє походження, і вони, мабуть, забажають, щоб відсутній батько чи матір визнали їх.

Під величезним стресом є і батьки, які переживають розлучення. Декого з них охоплює сильне обурення. Інші неспроможні брати до уваги емоційні потреби своїх дітей через низьке почуття власної гідності та страждання внаслідок того, що їх відкинули. Також важко давати собі раду з сімейними обов’язками тим матерям, які були домогосподарками, а тепер змушені шукати роботу. Вони можуть вважати, що не мають ні часу, ні сил, щоб приділяти увагу індивідуальним потребам дітей, яким після розлучення батьків доводиться ще й пристосовуватися до величезних змін.

Особливі труднощі розлучених батьків

Самітні батьки усвідомлюють, що їхні діти мають різні потреби, які постійно змінюються. Для розведених одиноких батьків може бути особливо важко брати на себе належний духовний провід.

Наприклад, деякі розлучені батьки, що є Свідками Єгови, не мають права опіки над своїми дітьми. За таких обставин вони можуть використовувати певний час, який дозволено проводити з дитиною, щоб відвідувати з нею християнські зібрання. Завдяки цьому дитина матиме регулярний контакт з християнським збором, що справлятиме на неї благотворний вплив.

Розлученим батькам, котрі не мають можливості регулярно відвідувати своїх дітей, потрібно шукати нагод, аби запевняти їх у своїй любові і прихильності. Щоб досягти успіху, такому батькові (чи матері) треба бути чуйним до емоційних потреб дитини, які постійно змінюються. Це особливо важливо, коли дитина досягає юнацького віку та починає чимраз більше цікавитись товариськими зустрічами і шукати друзів.

Одинокі батьки, які бажають досягти успіху у вихованні, також беруть до уваги здібності дитини, її особистість та спосіб мислення (Буття 33:13). Батьки і діти отримують задоволення від близьких теплих бесід та товариства один одного. Діти завжди невимушено спілкуються з такими батьками. Дитина займає важливе місце у житті матері чи батька, а мати (батько) залучена у життя дитини.

Необхідна розсудливість

Після розлучення батьків дітям корисно регулярно проводити час і з татом, і з мамою. Припустімо, що батьки мають різні релігійні переконання: один з них є Свідком Єгови, інший ні. Систематичне й щире спілкування допоможе уникати непотрібних конфліктів. «Майте репутацію поміркованих [«розсудливих», НС]»,— написав апостол Павло (Филип’ян 4:5, «Новий Завіт сучасною англійською мовою», Дж. Б. Філліпс). Дитину слід вчити поважати право обох батьків сповідувати свою релігію.

Той з батьків, який не є Свідком Єгови, може наполягати, щоб дитина відвідувала релігійні служби у його церкві. Що робити у такій ситуації батькові (чи матері), що є Свідком? Він може також ділитися з дитиною своїми релігійними переконаннями. З часом дитина зробить свій вибір щодо релігії, подібно до молодого Тимофія, який навчився біблійних принципів, імовірно, від мами і бабусі (2 Тимофія 3:14, 15). Якщо дитина почувається стурбованою через те, що відвідує іншу релігійну службу, їй було б добре розглянути, наприклад, біблійну оповідь про Наамана. Після того як він став правдивим поклонником, то продовжував виконувати свої обов’язки, супроводжуючи царя до Ріммонового дому, де той поклонявся. Ця розповідь може запевнити дитину у тому, що Єгова любить і розуміє її, хоча вона і присутня на релігійних церемоніях, до яких не звикла (2 Царів 5:17—19).

Одинокі батьки, які успішно виховують своїх дітей, здатні формувати їхнє мислення і розуміти їхні почуття (Повторення Закону 6:7). Щоправда, батьки, які ніколи не були одружені, можуть соромитися свого колишнього способу життя. Однак їм слід пам’ятати, що діти мають двох біологічних батьків, тому вони бажають знати про них обидвох. Більш того, дітям необхідно відчувати, що вони бажані, а не народились у результаті несприятливого збігу обставин. Якщо самітні батьки шанобливо говоритимуть про відсутнього партнера і даватимуть відповіді, які дитина у своєму віці може збагнути або потребує знати, то цим вони запевнять її у своїй любові.

Одиноким батькам треба розуміти, що перші уявлення дитини про любов, владу і силу формуються на основі її стосунків з батьками. Застосовуючи владу і силу з любов’ю, самітні християнські батьки можуть багато чого зробити, щоб допомогти дитині розвинути сердечні взаємини з Єговою і мати повагу до розпорядків у зборі (Буття 18:19).

Важлива співпраця дітей

Діти, які живуть лише з одним із батьків, повинні усвідомлювати, що для щастя сім’ї надзвичайно важлива співпраця (Ефесян 6:1—3). Слухняність дітей до матері (батька) показує, що вони люблять її і цінують ті особливі зусилля, які вона докладає задля безпеки й щастя сім’ї. Оскільки спілкування вимагає обопільного зацікавлення, дітям у неповних сім’ях треба пам’ятати, що їм слід охоче підтримувати намагання одиноких батьків зберігати добрий обмін думками (Приповістей 1:8; 4:1—4).

Таким дітям часто доводиться брати на себе певні обов’язки швидше, ніж тим, які живуть з двома батьками. Набуваючи вже у ранньому віці навичок, необхідних для успішного життя, хлопці і дівчата розвивають впевненість у собі і почуття власної гідності завдяки батьківському повчанню, даному з любов’ю і терпеливістю. Також батьки можуть доручити дитині виконувати деяку роботу в домі, щоб вона допомагала вести хатнє господарство.

Це не означає, що ціль одинокої матері чи батька зробити з дитини маленького самостійного дорослого, який не потребує батьківського керівництва. Безперечно, було б надзвичайно немудро залишати дитину без нагляду.

Нерідко одинокі батьки помилково думають, що вони повинні бути зі своїми дітьми товаришами на рівних правах. Хоча близькі взаємини необхідні, проте самітним батькам варто пам’ятати, що дитина потребує батьків і ще не є достатньо зрілою емоційно, щоб бути їхньою довіреною особою. Вашій дитині необхідно, щоб ви поводились як батько чи мати.

Співпраця і теплі взаємини між одинокими батьками та їхніми дітьми допоможуть зробити неповну сім’ю щасливою. Оскільки дедалі більше дітей виховується у неповних сім’ях, кожен мусить усвідомлювати особливі труднощі, які зносять члени таких сімей, і бути готовим сердечно підбадьорювати та підтримувати.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 9]

Як це впливає на дітей

Загалом одинокий батько чи одинока мати не може приділяти кожній дитині стільки часу, скільки приділяють двоє батьків. Деколи самітна мати (батько) живе з людиною, яка не є її подружнім партнером. Однак незареєстровані стосунки не такі стійкі, як шлюб. Тому більш імовірно, що в житті таких дітей не раз з’являтимуться різні дорослі.

Згідно з певними дослідженнями, «діти з неповних сімей загалом матимуть менш благополучне життя, ніж діти, в яких двоє батьків». Проте докладніший аналіз цих досліджень показує, що тільки брак фінансів «є найголовнішим фактором, відповідальним за відмінність у розвитку і поведінці дітей з різних типів сімей». Це, звичайно, не означає, що діти з неповних сімей приречені на невдачу. За допомогою правильного керівництва і виховання вони можуть подолати негативні наслідки своїх обставин.

Одинокі, та не полишені

«Коли діти приходять додому, обіймають мене і говорять, як вони мене люблять, я відчуваю, що це одні з найліпших моментів мого життя» (ДОРІС, ОДИНОКА МАТИ ДВОХ ДІТЕЙ).

ОДИНОКИХ батьків можуть підбадьорити слова, записані в Біблії: «Діти — благословення і дар від Господа» (Псалом 127:3, «Сучасна англійська Біблія»). Діти, які виховуються у неповних сім’ях, також цінні у Божих очах. Наш Творець бажає, щоб такі сім’ї були щасливими. Біблія говорить про нього: «Сироту та вдовицю [Він] підтримує» (Псалом 146:9). Самітні батьки можуть бути певні, що Бог готовий підтримувати їх.

Кожна дитина має право виростати в сердечному, здоровому й безпечному середовищі, яке сприятиме її фізичному, емоційному і духовному розвитку. Кожен батько й мати повинні вважати виховання дітей, яке їм доручив Бог, своїм обов’язком і привілеєм.

Чимало одиноких батьків усвідомили, що успіх залежить від настійних молитов, постійного застосування біблійних принципів і повного довір’я до Єгови. До цього нас теж заохочує Псалом 55:23: «Свого тягара поклади ти на Господа,— і тебе Він підтримає».

Час від часу дідусь і бабуся, а також місцеві старійшини й досвідчені батьки у християнському зборі допомагатимуть неповним сім’ям давати собі раду у важких ситуаціях. Безперечно, родичі та співвіруючі можуть стати великою підтримкою, але основна дана Богом відповідальність лежить на батьках дитиниa.

На щастя, багато самітних батьків успішно долають особливі труднощі з якими стикаються, і виховують відповідальних, добропорядних та богобоязливих дітей. Кореспондент «Пробудись!» порозмовляв з деякими такими батьками. Нижче наведено кілька спільних принципів, які вони застосовували.

• Добре господарювання. Одинокі батьки, які успішно виховують дітей, намагаються добре організовувати свій час і докладають великих зусиль, щоб усе встигати. Належне планування та організація — надзвичайно важливі. У Біблії говориться: «Думки [«плани», НС] пильного лиш на достаток ведуть» (Приповістей 21:5).

• Почуття відповідальності. Щоб досягти успіху у вихованні, одинокі батьки ставлять інтереси своєї сім’ї на одне з перших місць. Вони передусім зосереджуються на потребах своїх дітей, а не на власних (1 Тимофія 5:8).

• Зрівноважений підхід. Одинокі батьки, які добре виховують дітей, не применшують і не перебільшують проблем; вони шукають розв’язань. Такі батьки не втікають від труднощів, а стараються долати їх без озлобленості чи жалю до себе.

• Добрий обмін думками. Одинокі батьки, які досягають успіхів у вихованні, заохочують своїх дітей до спілкування. Вони підтримують у сім’ї щирий і відкритий обмін думками, а це допомагає дітям виливати свої почуття. Один батько, який сам виховує дітей, каже: «Я спілкуюся з ними при кожній нагоді. Готуючи вечерю, ми ведемо невимушені розмови. Саме тоді діти відкриваються мені».

• Турбота про себе. У самітних батьків, які з успіхом виховують дітей, багато нагальних справ. Проте вони усвідомлюють: дуже важливо дбати про власні духовні, емоційні та фізичні потреби. Етель, розведена одинока мати двох дітей, каже: «Я намагаюся викроїти трохи часу для себе. Приміром, коли подруга дає дітям уроки музики, я маю годинку для себе. Тоді сідаю відпочити, але не вмикаю телевізора».

• Позитивний склад розуму. Успіху у вихованні дітей досягають лише ті одинокі батьки, які зберігають позитивний погляд на виховання і взагалі на життя. У напружених ситуаціях вони вміють побачити і позитивні сторони. Одна самітна мати зазначає: «Я зрозуміла, що життя одинокої матері не складається зі самих лише труднощів».

Приклади успішного виховання

Чи ці принципи ефективні? Так. І це доводять численні приклади одиноких батьків, які успішно виховали дітей. Ґлорія, розлучена одинока мати, про яку згадувалось у першій статті цієї серії, працює і живе в Англії. Вона виховала двох синів і дочку. Усі троє стали повночасними християнськими служителями, що присвятили своє життя поширенню біблійної освіти. Коли Ґлорію запитали, як їй вдалось виховати таких чудових дітей, ось що вона розповіла: «Найбільшою трудністю було підтримувати регулярне та цікаве родинне вивчення Біблії. Я хотіла, щоб діти були щасливі, мали душевний мир, були задоволені життям і захищені від різних пасток. Тому знайшла роботу з нічним графіком. Моєю ціллю було проводити якомога більше часу з дітьми. Перш ніж я йшла на роботу, ми всі разом молились, і я клала їх спати. Поки я працювала, моя тітка залишалася з дітьми».

Як Ґлорія допомогла своїм дітям встановити правильні пріоритети? Вона продовжує: «Моєю найголовнішою метою було ставити духовні речі на перше місце. Ми не мали багато грошей, і я відверто розмовляла про це з дітьми. Усе, що я від них вимагала, виконувала й сама, і всі ми співпрацювали між собою». Згадуючи, як їй вдалося зберегти міцні родинні узи, Ґлорія каже: «Секрет полягав у тому, що ми все робили разом. Ніхто не закривався у своїй кімнаті. Разом готували, прибирали, щось прикрашали. Ми мали зрівноважений підхід до різних занять. Я завжди дбала про належний відпочинок».

Керолін, одинока мати, задоволена своїм сином, Джозефом. У чому секрет? «Перед сном ми разом читаємо Біблію,— розповідає вона,— а потім я запитую, чого він навчився. Крім того, ми розглядаємо окремі параграфи з біблійних публікацій і думаємо, як їх можна застосувати. Це допомагає Джозефу, коли він стикається з проблемами, як-от хуліганством у школі». Керолін визнає, що її життя аж ніяк не є легким, проте вона не вважає себе полишеною. Вона зауважує: «Це постійна боротьба, але я відчуваю, що Єгова справді допомагає мені. Також християнський збір є великим підбадьоренням для мене».

Приклади тисяч одиноких батьків, як-от Ґлорії та Керолін, які досягли успіху, доводять, що випробувані часом біблійні принципи є надійним керівництвом для виховання добрих, духовно зрілих людей (Приповістей 22:6). Успіх можливий! Виховання дітей у неповних сім’ях пов’язане з багатьма труднощами, які дають нагоду для покращення особистості та співпраці. Найліпший спосіб давати собі раду з проблемами, які повстають перед одинокими батьками,— це повністю покладатися на Бога та бути впевненими у його допомозі (Псалом 121:1—3).

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 11]

Сімейне біблійне вивчення допомогло трьом дітям Ґлорії стати повночасними християнськими служителями. Тут вони розглядають фото і лист від старшого сина, який сьогодні служить місіонером.

[Ілюстрації на сторінці 12]

Керолін і її син Джозеф.