Як Біблія показує важливість родини у християнському зборі?

У ХРИСТИЯНСЬКОМУ зборі родина вважається головною ланкою християнського суспільства. Християнське Святе грецьке Письмо містить багато порад стосовно взаємин у родині. Знову ж таки чоловікові відведено роль бути головою родини, а дружина повинна коритися своєму чоловікові, ведучи хатнє господарство під його загальним керівництвом (1 Коринтян 11:3; 1 Тимофія 2:11—15; 5:14). Порівнюючи Ісуса з чоловіком і головою родини, який наглядає над «дружиною», або збором, Павло застерігає чоловіків, аби вони головували з любов’ю, а дружинам радить поважати своїх чоловіків і коритися їм (Ефесян 5:21—33). Дітям наказується слухатися батьків, і на батькові лежить головна відповідальність виховувати дітей в напоминанні й остереженні Єгови (Ефесян 6:1—4).

Якщо одружений чоловік у християнському зборі має обов’язки наглядача, повинно бути очевидно, що він відповідає усім високим нормам голови родини, наглядаючи над нею належним чином і тримаючи своїх дітей у покорі, щоб вони не були докорені за блуд або неслухняність, бо, як запитує Павло: «Хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву [«Божий збір», НС]?» — збір, що устроєм подібний до родини (1 Тимофія 3:2—5; Тита 1:6). Дружин закликається любити чоловіків та дітей, бути господарними й коритися своїм чоловікам (Тита 2:4, 5).

Ісус передрікав, що протистояння Божій правді розділятиме родини (Матвія 10:32—37; Луки 12:51—53). Але апостол Павло наполегливо переконував віруючих зберігати подружні зв’язки заради благополуччя невіруючого партнера та дітей. Він наголосив на великій цінності родинних стосунків, коли звернув увагу на те, що Бог дивиться на малих дітей як на святих, хоч і невіруючий партнер не очистився від своїх гріхів Христовою вірою. По суті, невіруючий може робити те, що, за словами Павла, робили деякі християни перед тим, як прийняли добру новину про Христа (1 Коринтян 7:10—16; 6:9—11). Апостол також захищав єдність християнської родини, даючи вказівки чоловікам та дружинам стосовно подружньої повинності (1 Коринтян 7:3—5).

Близькість у родинних взаєминах для багатьох християн вилилась у благословення, бо «звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?» (1 Коринтян 7:16). Це також видно на прикладі вітань, які Павло передавав декотрим родинам. Дехто з віруючих використовував дім родини для зборових зібрань (Римлян 16:1—15). Пилип, християнський місіонер, був сім’янином і мав чотири вірні християнські доньки. Йому випала чудова нагода дати тимчасовий притулок у себе вдома в Кесарії апостолові Павлові та його співпрацівникам (Дії 21:8—10). Сам християнський збір називається «Божим домом». Його найважливіший член і голова є Ісус Христос, а «домашні» визнають його як Насіння, завдяки котрому всі родини на землі будуть поблагословлені (1 Тимофія 3:15; Ефесян 2:19; Колосян 1:17, 18; Буття 22:18; 28:14).