1. Чому міцні сім’ї важливі для людського суспільства?

СІМ’Я — це найдавніший устрій на землі, і вона відіграє ключову роль у людському суспільстві. Протягом історії міцні сім’ї завжди були опорою міцних суспільств. У сім’ї також створюються найкращі умови для виховання зрілих людей.

2—5. а) Опишіть безпеку, яку відчуває дитина у щасливій сім’ї. б) Які проблеми виникають у деяких сім’ях?

² Щаслива сім’я — це тиха гавань, яка дає почуття захищеності й безпеки. Уявіть собі на хвильку ідеальну сім’ю. За вечерею турботливі батьки обговорюють з дітьми події минулого дня. Діти захоплено щебечуть, розповідаючи татові з мамою про справи у школі. Приємний час, проведений разом, дає усім заряд на наступний день життя у зовнішньому світі.

³ У щасливій сім’ї дитина знає, що тато з мамою піклуватимуться про неї, коли вона захворіє, навіть по черзі сидітимуть цілу ніч коло її ліжечка. Вона знає, що може прийти до батьків зі своїми дитячими проблемами й отримати пораду та підтримку. І хоча навколишній світ сповнений тривог, дитина почуває себе у безпеці.

⁴ Коли діти виростають, вони, як правило, самі одружуються і створюють свої сім’ї. «Люди розуміють, чим завдячують батькам, коли самі стають батьками»,— каже одне східне прислів’я. З глибоким почуттям вдячності й любові вони намагаються зробити щасливими власні сім’ї, але доглядають також своїх постарілих батьків, яким велику радість справляють онуки.

⁵ «Але хвилиночку,— можливо, скажете ви,— я люблю свою сім’ю, але вона не така, як тут написано. Ми з чоловіком (чи дружиною) працюємо за різними графіками і мало бачимось. Розмовляємо найчастіше про фінансові проблеми». Чи, може, ви говорите: «Мої діти й онуки живуть в іншому місті, і я їх майже ніколи не бачу»? Справді, дуже часто люди не винні в тому, що їхнє сімейне життя далеко не ідеальне. І все-таки деякі сім’ї живуть щасливо. Як це їм вдається? Чи існує секрет сімейного щастя? Так, існує. Але перш, ніж розглянути, в чому цей секрет, ми повинні відповісти на одне важливе запитання.

ЩО ТАКЕ СІМ’Я?

6. Про які сім’ї піде мова у цій книжці?

⁶ У країнах Заходу більшість сімей складаються з батька, матері та дітей. Дідусь і бабуся живуть окремо якомога довше. Хоча зв’язок з далекими родичами і підтримується, та обов’язки перед ними невеликі. В основному у цій книжці мова йтиме про такі сім’ї. Однак у наш час усе частіше трапляються родини іншого типу: неповні сім’ї, сім’ї з нерідними батьками та сім’ї, в яких батьки не живуть разом з тієї чи іншої причини.

7. Що таке розширена родина?

⁷ У деяких культурах звичайними є розширені родини. У таких сім’ях за дідусями й бабусями по можливості доглядають їхні діти і люди мають відповідальності також перед далекими родичами, з якими підтримують близькі стосунки. Наприклад, члени сім’ї можуть підтримувати й виховувати своїх племінниць, племінників чи більш далеких родичів, навіть оплачувати їм навчання. Принципи, які обговорюватимуться у цій публікації, стосуються і таких розширених родин.

СІМ’Я ПІД ТИСКОМ

8, 9. Які проблеми у декотрих країнах свідчать, що сім’я зазнає́ змін?

⁸ Сьогодні сім’я зазнає змін, і, на жаль, не до кращого. Прикладом цього може послужити Індія, де дружина, як правило, живе з родиною свого чоловіка і працює по господарству під керівництвом свекрів та інших родичів. Проте сьогодні вже не є рідкістю індійські сім’ї, в яких дружини шукають роботи поза домом. І все-таки від них сподіваються виконання традиційних домашніх обов’язків. У багатьох країнах стоїть питання щодо того, скільки домашньої роботи у порівнянні з іншими членами сім’ї повинна виконувати жінка, яка працює поза домом.

⁹ У східних культурах традиційними є міцні узи між далекими родичами. Однак під впливом західного індивідуалізму і тиском економічних проблем традиційна розширена родина слабшає. З цієї причини догляд за постарілими членами родини багато людей вважають вже не обов’язком чи привілеєм, а тягарем. Деякі постарілі батьки зазнають насилля. По суті, насилля над старими людьми і байдужість до них можна зустріти сьогодні у багатьох країнах світу.

10, 11. Які факти свідчать, що сім’я зазнає́ змін у європейських країнах?

¹⁰ Розлучення стає звичайним явищем. В Іспанії на початку дев’яностих років XX століття розлучалося 1 подружжя з кожних 8 — великий стрибок вверх, оскільки лише 25 років тому розлучалося 1 подружжя зі 100. У Великобританії, яка займає перше місце в Європі за процентом розлучень (4 з 10 шлюбів розпадаються), різко зросла кількість неповних сімей.

¹¹ Багато людей у Німеччині, здається, взагалі відмовляються від традиційних сімей. У 90-ті роки у 35 відсотках німецьких домів живуть одинокі люди, а в 31 відсотку — сім’ї з двох осіб. Рідше стали одружуватися французи, а ті, що одружуються, розлучаються частіше і швидше, ніж це було колись. Щораз більше людей живуть разом, не беручи на себе сімейних обов’язків. І подібні тенденції спостерігаються по цілому світі.

12. Як страждають діти через зміни у сучасній сім’ї?

¹² А що сказати про дітей? У Сполучених Штатах Америки й у багатьох інших країнах народжується дедалі більше позашлюбних дітей, причому деколи батьками стають підлітки. Багато дівчат мають по кілька дітей від різних батьків. З цілого світу надходять повідомлення про мільйони бездомних дітей, що блукають по вулицях, багато з них втікають з дому через насилля, або ж їх виганяють сім’ї, котрі не в стані їх далі утримувати.

13. Які поширені проблеми позбавляють щастя багато сімей?

¹³ Так, сім’я переживає кризу. Крім вищезгаданих, є й інші причини, через які чимало сімей стають нещасними: юнацький бунт, ґвалтування дітей, насилля вдома, алкоголізм та інші серйозні проблеми. Багатьом дітям і дорослим їхні сім’ї зовсім не здаються тихою гаванню.

14. а) Які наводяться причини кризи сім’ї? б) Як один юрист першого століття описав сьогоднішній світ і як сповнення його слів впливає на сімейне життя?

¹⁴ Які причини цієї кризи сім’ї? Дехто вважає причиною сьогоднішньої кризи сім’ї те, що жінки почали більше працювати поза домом. Інші звинувачують у цьому моральний занепад. Наводяться також інші причини. Майже дві тисячі років тому добре знаний юрист передрік, що сім’я зазнаватиме великого тиску. Він писав: «Останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога» (2 Тимофія 3:1—4). Хто ж не погодиться, що ці слова сповнюються у наш час? Хіба дивно, що за таких обставин у світі багато сімей переживають кризу?

СЕКРЕТ СІМЕЙНОГО ЩАСТЯ

15—17. На яке авторитетне джерело посилається ця книжка, визначаючи секрет сімейного щастя?

¹⁵ Поради про те, як досягнути сімейного щастя, надходять з усіх боків. На Заході не припиняється потік книжок та журналів з такими порадами. Проблема в тому, що людські консультанти суперечать одні одним і поради, популярні сьогодні, завтра можуть вважатися непридатними.

¹⁶ Де ж нам шукати надійного керівництва для сімейного життя? Чи ви звернулися б до книги, написання якої завершилося приблизно 1900 років тому? Чи, може, ви вважали б таку книгу безнадійно застарілою? Річ у тім, що дійсний секрет сімейного щастя міститься саме в такому джерелі.

¹⁷ Джерело, про яке йде мова,— Біблія. Згідно з усіма наявними доказами, вона є натхненою самим Богом. У Біблії ми знаходимо такі слова: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності» (2 Тимофія 3:16). У цій публікації ми заохочуємо вас розглянути, як Біблія може допомогти вам ‘направляти’ ситуацію, долаючи труднощі і проблеми, з якими сьогодні зустрічається сім’я.

18. Чому розумно вважати Біблію авторитетним джерелом порад для сімейного життя?

¹⁸ Якщо ви схильні відкинути можливість того, що Біблія здатна допомогти вам зробити сім’ю щасливою, подумайте про наступне. Той, хто надихнув писання Біблії, є також Творцем сім’ї (Буття 2:18—25). Біблія каже, що його ім’я — Єгова (Вихід 15:3). Він є Творцем і «Отцем, що від Нього має ймення кожен рід [«родина», НС]» (Ефесян 3:14, 15). Єгова спостерігає за сімейним життям від самого початку людства. Він знає, які проблеми можуть виникати, і радить, як їх вирішувати. Протягом усієї історії люди, які щиро застосовували біблійні принципи у своєму сімейному житті, ставали щасливішими.

19—21. Які сучасні приклади ілюструють спроможність Біблії розв’язувати подружні проблеми?

¹⁹ Наприклад, одна сімейна жінка з Індонезії дуже захопилася азартними іграми. Протягом кількох років її троє дітей були занехаяні і вона постійно сварилася з чоловіком. Але ця жінка почала вивчати Біблію. З часом вона повірила у те, що в ній говориться. Коли вона почала застосовувати біблійні поради, це зробило її кращою дружиною. І зусилля, яких вона докладала, керуючись біблійними принципами, принесли щастя цілій її сім’ї.

²⁰ Інша сімейна жінка з Іспанії каже: «Вже через рік після одруження у нас виникли серйозні проблеми». Вони з чоловіком не мали багато спільного й майже не розмовляли, хіба що сварилися. І хоча в них народилася дочка, вони все-таки постановили отримати право на окреме проживання за рішенням суду. Але перед тим, як вони змогли виконати свій намір, їх заохотили поцікавитися Біблією. Вони почали вивчати її поради для одружених чоловіків та жінок і застосовувати їх. Невдовзі ці молоді люди могли вже спокійно розмовляти і в їхню невелику сім’ю повернулися єдність і щастя.

²¹ Біблія допомагає також старшим людям. Наприклад, розгляньте випадок одного японського подружжя. Чоловік мав нестримну вдачу і деколи поводився брутально. Дочки тієї пари першими почали вивчати Біблію, незважаючи на опір з боку батьків. Після цього батько приєднався до дочок, але матір далі противилася. Однак з роками вона помітила, який добрий вплив мають біблійні принципи на її сім’ю. Дочки добре піклуються про неї, а чоловік став набагато лагіднішим. Такі зміни спонукали жінку також поцікавитися Біблією, і це справило однаково хороший вплив і на неї. Ця літня жінка не раз повторювала: «Ми стали справжнім подружжям».

22, 23. Як Біблія допомагає людям будь-якого національного походження знайти щастя у сімейному житті?

²² Це лише деякі з великого числа людей, що дізналися, в чому секрет сімейного щастя. Вони прийняли поради Біблії і застосували їх. Звичайно, вони живуть у тому ж насильницькому, неморальному, економічно напруженому світі, що й усі інші. Крім того, вони недосконалі. Але вони знаходять щастя у намаганні виконувати волю Творця сім’ї. Як говорить Біблія, Єгова є Бог, «що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити» (Ісаї 48:17).

²³ Хоча написання Біблії було завершене дві тисячі років тому, її поради не є застарілими. До того ж ця книга була написана для всіх людей. Біблія не є американською чи західною книгою. Єгова «ввесь людський рід... з одного створив», і він знає природу всіх людей, де б вони не жили (Дії 17:26). Біблійні принципи допомагають кожному. Якщо ви будете їх застосовувати, то також пізнаєте секрет сімейного щастя.

1, 2. а) Як Ісус наголосив на важливості планування? б) Коли планування особливо необхідне?

ЩОБ побудувати дім, потрібна старанна підготовка. Перш ніж закладати фундамент, необхідно придбати ділянку землі та скласти проект. Але є ще одна важлива справа. Ісус говорив: «Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує,— чи має потрібне на виконання» (Луки 14:28).

² Принципи, які стосуються побудови дому, можна також використати у побудові успішного подружнього життя. Багато людей кажуть: «Я хочу одружитися». Але скільки з них задумуються про те, чи у них є все необхідне? Хоча Біблія схвалює сімейне життя, вона також звертає увагу на складності, пов’язані з ним (Приповістей 18:22; 1 Коринтян 7:28). Тому, коли ви думаєте одружитися, вам потрібно реалістично дивитися як на благословення, так і на видатки, пов’язані з подружнім життям.

3. Чому Біблія є цінною допомогою людям, які планують одружитися, і на які три запитання вона допоможе нам відповісти?

³ Біблія може допомогти. Її поради натхнені Творцем подружжя, Богом Єговою (Ефесян 3:14, 15; 2 Тимофія 3:16). Використовуючи принципи з цього стародавнього і разом з тим сучасного підручника, спробуймо встановити: 1) як дізнатися, чи людина готова одружитися; 2) чого слід шукати у шлюбному партнері і 3) як залицяння можна тримати у пошані?

ЧИ ВИ ГОТОВІ ДО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ?

4. Який фактор є дуже важливим для збереження успішного сімейного життя і чому?

⁴ Побудувати дім — справа, яка вимагає великих видатків, але утримування його довгий час також забирає багато коштів. Подібно і з подружнім життям. Саме́ одруження є справою досить непростою, однак думати слід також про те, як підтримувати подружні взаємини з року в рік. Що включає в себе збереження таких взаємин? Дуже важливим фактором є глибоке почуття відповідальності. Біблія так описує подружні узи: «Покине... чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї,— і стануть вони одним тілом» (Буття 2:24). Ісус Христос дав тільки одну біблійну підставу для розлучення з можливістю знову одружитися — це «розпуста», тобто позашлюбні статеві зносини (Матвія 19:9, Хом.). Якщо ви думаєте одружитися, пам’ятайте про ці біблійні норми. Коли ви ще не готові до такої поважної відповідальності, значить ви ще не готові одружуватися (Повторення Закону 23:22; Екклезіяста 5:3, 4).

5. Хоча поважна відповідальність, пов’язана зі шлюбним життям, лякає декого, чому люди, які збираються одружитись, повинні високо цінувати її?

⁵ Така поважна відповідальність лякає багатьох. Один молодий чоловік признався: «Думаючи про те, що ми повинні залишатися разом ціле життя, я почуваюся загнаним у кут, оточеним з усіх сторін, повністю позбавленим свободи». Але якщо ви справді любите свого обранця, така відповідальність буде виглядати не тягарем, а джерелом впевненості. Почуття відповідальності додаватиме подружжю бажання залишатися разом у радості й горі і підтримувати одне одного у будь-якій життєвій ситуації. Християнський апостол Павло написав, що правдива любов «усе зносить» і «усе терпить» (1 Коринтян 13:4, 7). «Подружня відповідальність додає мені почуття безпеки,— каже одна жінка.— Мені приносить радість усвідомлення того, що я оголосила цілому світові й собі самій наш намір бути разом» (Екклезіяста 4:9—12).

6. Чому в юному віці краще не спішити з одруженням?

⁶ Щоб жити відповідно до такої відповідальності, потрібна зрілість. Тому Павло радить християнам краще не одружуватися, аж поки не мине «розквіт молодості» — період, коли статевий потяг такий сильний, що може викривити об’єктивне сприймання дійсності (1 Коринтян 7:36, НС). Молоді люди швидко змінюються, коли дорослішають. Багато людей, одружених у дуже молодому віці, всього через кілька років встановлюють, що їхні потреби й бажання змінилися. Статистика свідчить, що одружені в юнацькому віці набагато частіше стають нещасливими й розлучаються, ніж особи, які вирішили зачекати з одруженням. Тому не спішіть одружуватися. Залишаючись кілька років неодруженими у дорослому віці, ви здобудете цінний досвід і станете більш зрілими і краще підготовленими до того, щоб бути добрим шлюбним партнером. Не поспішаючи з весіллям, ви зможете також ліпше вивчити себе, що є вкрай необхідним для розвитку успішних взаємин у подружжі.

ВИВЧІТЬ СПЕРШУ СЕБЕ САМИХ

7. Чому тим, хто планує одружитися, слід спершу перевірити себе?

⁷ Чи вам легко назвати риси, яких ви шукаєте у шлюбному партнері? Для більшості людей це не становить труднощів. Але що ви можете сказати про свої особисті якості? Які ви маєте риси, що сприятимуть успіху у подружньому житті? Яким чоловіком чи дружиною будете ви? Наприклад, чи ви легко визнаєте свої помилки і приймаєте поради, чи, може, займаєте оборонну позицію, коли вас поправляють? Чи ви веселі й оптимістичні, чи, може, маєте схильність до похмурого настрою і нарікання? (Приповістей 8:33; 15:15). Пам’ятайте, шлюб не змінить вашої особистості. Якщо до шлюбу ви горді, надто чутливі до образ чи надто песимістичні, ви залишитеся такими й після одруження. Оскільки нам важко подивитися на себе очима інших, чому б не попросити батьків чи надійного друга щиро висловити свою думку й дати нам пораду? Якщо ви дізнаєтеся, в чому можна зробити зміни, працюйте над цим, перш ніж робити кроки до одруження.

8—10. Які біблійні поради допомагають готуватися до подружнього життя?

⁸ Біблія заохочує нас давати Божому святому духу впливати на нас, розвивати в нас такі якості, як «любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, здержливість, лагідність». Вона також каже нам «відновлятися духом [нашого] розуму» і «зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди» (Галатів 5:22, 23; Ефесян 4:23, 24). Застосовувати дану пораду в неодруженому стані — це ніби відкладати гроші в банк: у майбутньому, коли ви одружитеся, воно вам дуже пригодиться.

⁹ Жінки, вам, наприклад, треба навчатися більше звертати увагу на «заховану людину серця», ніж на свій зовнішній вигляд (1 Петра 3:3, 4). Скромність і розсудливість допоможуть вам здобути мудрість — справжню «пишну корону» (Приповістей 4:9; 31:10, 30; 1 Тимофія 2:9, 10). Ви, чоловіки, вчіться поводитися з жінками люб’язно й шанобливо (1 Тимофія 5:1, 2). Навчаючись приймати рішення і брати на себе відповідальність, розвивайте в собі скромність і смирення. Деспотична вдача принесе у сім’ю горе (Приповістей 29:23; Михея 6:8; Ефесян 5:28, 29).

¹⁰ Хоча такі зміни особистості зробити нелегко, християни повинні докладати до цього зусиль. Це також допоможе вам стати кращим подружнім партнером.

ЧОГО СЛІД ШУКАТИ У ШЛЮБНОМУ ПАРТНЕРІ

11, 12. Як двоє людей можуть визначити, сумісні вони чи ні?

¹¹ Чи у вашій місцевості заведено, щоб кожен сам вибирав собі подружнього партнера? Якщо так, то що слід робити, коли вам сподобалась особа протилежної статі? Спершу запитайте себе: «Чи я справді маю намір одружитися?» Грати на почуттях іншої людини, викликаючи тим самим хибні сподівання,— жорстоко (Приповістей 13:12). Після цього поставте собі таке запитання: «Чи я можу одружуватися?» Якщо на обидва питання у вас позитивна відповідь, ваші подальші дії залежатимуть від місцевих звичаїв. У декотрих країнах, поспостерігавши за людиною деякий час, ви могли б підійти до неї і висловити своє бажання ближче познайомитися. Якщо відповідь негативна, не наполягайте так, щоб аж викликати до себе погане ставлення. Пам’ятайте, інша особа також має право на власне рішення у цій справі. Але якщо відповідь позитивна, ви можете домовитися спільно проводити час за якимось корисним заняттям. Це дасть вам можливість оцінити, чи було б мудро одружитися з цією особоюa. На що тепер слід звернути увагу?

¹² Щоб знайти відповідь на це запитання, уявіть собі два музичні інструменти, скажімо, піаніно й гітару. Якщо вони правильно настроєні, на кожному з них можна заграти чудову сольну партію. Але що, коли на цих двох інструментах грають одночасно? Тепер вони мусять бути настроєні в гармонії одне з одним. Подібне можна сказати про вас і вашого майбутнього шлюбного партнера. Кожен зокрема, мабуть, старався «настроїти» риси своєї особистості. Але тепер постає питання, чи ви настроєні в гармонії одне з одним? Інакше кажучи, чи ви сумісні?

13. Чому немудро залицятися до людини, яка не поділяє вашої віри?

¹³ Важливо, щоб ви обоє мали спільні погляди й принципи. Апостол Павло писав: «До чужого ярма не впрягайтесь з невірними» (2 Коринтян 6:14; 1 Коринтян 7:39). Дуже ймовірно, що у шлюбі з людиною, яка не поділяє вашої віри в Бога, виникне сильна сімейна дисгармонія. З другого боку, відданість обох партнерів Богу Єгові є найміцнішою основою для єдності. Єгова хоче, щоб ви були щасливі й мали якомога тісніший зв’язок зі своїм шлюбним партнером. Він хоче, щоб ви були пов’язані з Ним і одне з одним потрійними узами любові (Екклезіяста 4:12).

14, 15. Чи однакова віра є єдиним аспектом єдності в шлюбі? Поясніть.

¹⁴ Спільне поклоніння Богові є найважливішим аспектом єдності, проте не єдиним. Щоб бути в гармонії, вам і вашому шлюбному партнеру слід мати подібні цілі. Які цілі ви ставите перед собою? Наприклад, як ви обоє ставитеся до можливості мати дітей? Які справи стоять на першому місці у вашому житті?b (Матвія 6:33). У справді вдалому шлюбі чоловік і жінка є хорошими друзями і їм подобається перебувати в товаристві одне одного (Приповістей 17:17). Для цього потрібна схожість уподобань. Без неї важко підтримувати дружні узи, не говорячи вже про подружні. Все-таки, якщо ваш обранець має улюблене заняття, скажімо, ходити в походи, а вам воно не дуже подобається, чи це означає, що вам не слід одружуватися? Не обов’язково. Можливо, ви маєте інші, важливіші спільні інтереси. Крім того, ви можете принести радість своєму нареченому, залучаючись до корисних справ, які йому подобаються (Дії 20:35).

¹⁵ По суті, сумісність до великої міри залежить від того, наскільки ви обоє готові пристосовуватися одне до одного, а не від того, наскільки ви схожі. Замість думати: «Чи ми у всьому погоджуємося?», краще запитати: «Що стається, коли ми в чомусь не погоджуємося? Чи ми в стані спокійно обговорювати справи, поважаючи гідність одне одного? Чи, може, обговорення переростають у гострі суперечки?» (Ефесян 4:29, 31). Якщо ви хочете одружитися, будьте обережні з людьми гордими й самовпевненими, які не готові йти назустріч, а постійно домагаються, щоб усе було по-їхньому.

ДІЗНАЙТЕСЯ ЗАВЧАСНО

16, 17. На що чоловікові чи жінці слід звертати увагу при виборі шлюбного партнера?

¹⁶ У християнському зборі особи, яким надається відповідальність, «перш випробовуються» (1 Тимофія 3:10). Ви також можете застосувати цей принцип. Наприклад, жінка може запитати: «Яку репутацію має цей чоловік? Які в нього друзі? Чи він виявляє самовладання? Як він ставиться до старших віком? З якої родини походить? Як він поводиться з членами своєї сім’ї? Який його погляд на гроші? Чи він зловживає алкогольними напоями? Чи в нього імпульсивний, може навіть буйний, характер? Які відповідальності він має у зборі і як з ними справляється? Чи можу я глибоко поважати його?» (Левит 19:32; Приповістей 22:29; 31:23; Ефесян 5:3—5, 33; 1 Тимофія 5:8; 6:10; Тита 2:6, 7).

¹⁷ Чоловік може запитати: «Чи ця жінка виявляє любов і повагу до Бога? Чи вона добра господиня? Чого її сім’я сподіватиметься від нас? Чи вона розумна, працьовита, бережлива? Про що їй подобається говорити? Чи вона щиро турбується добробутом інших, чи, може, вона егоцентрична або любить втручатися в чужі справи? Чи вона заслуговує довір’я? Чи вона готова підкорятися головуванню, чи, може, в неї вперта, навіть бунтарська вдача?» (Приповістей 31:10—31; Луки 6:45; Ефесян 5:22, 23; 1 Тимофія 5:13; 1 Петра 4:15).

18. Про що слід пам’ятати, коли у період залицяння ви помітили у своєму обранцеві незначні недоліки?

¹⁸ Не забувайте, що ви маєте справу з недосконалим нащадком Адама, а не з ідеалізованим героєм роману. У кожного є свої недоліки, і на деякі з них — ваші чи вашого обранця — потрібно буде дивитися крізь пальці (Римлян 3:23; Якова 3:2). Крім того, виявлення недоліку може дати нагоду вдосконалитися. Скажімо, в період залицяння у вас виникла суперечка. Подумайте: навіть люди, які люблять і поважають одне одного, мають деколи розбіжності у поглядах. (Порівняйте Буття 30:2; Дії 15:39). Можливо, вам обом необхідно просто навчитися ліпше ‘стримувати свій дух’ і вирішувати справи більш мирним способом (Приповістей 25:28). Чи ваш обранець виявляє бажання поліпшуватися? Чи ви самі виявляєте таке бажання? Чи могли б ви стати менш образливими й не такими недоторканими? (Екклезіяста 7:9). Навчаючись розв’язувати проблеми, ви можете закласти основи щирого обміну думками, вкрай необхідного вам, якщо ви одружитеся (Колосян 3:13).

19. Що було б мудро зробити, коли б у період залицяння виявилися серйозні проблеми?

¹⁹ А що, коли деякі речі вас дуже турбують? До таких сумнівів слід ставитися серйозно. Хоч якими романтичними є ваші почуття, хоч би як вам хотілося одружитися, не закривайте очей на серйозні недоліки (Приповістей 22:3; Екклезіяста 2:14). Якщо ви підтримуєте стосунки з людиною, відносно якої маєте серйозні сумніви, мудро було б припинити такі взаємини і не брати на себе довічних зобов’язань.

ТРИМАЙТЕ ЗАЛИЦЯННЯ У ПОШАНІ

20. Як пара може підтримувати свою поведінку бездоганною в моральному плані у період залицяння?

²⁰ Як вам тримати залицяння у пошані? По-перше, попіклуйтеся, щоб ваша поведінка була бездоганною в моральному плані. Чи у вашій місцевості вважають нормальним для неодружених людей триматися за руки, цілуватися чи обніматися? Навіть якщо такі вирази прихильності і не засуджуються, вони повинні дозволятися тільки тоді, коли одруження чітко заплановане. Будьте обережні, щоб вирази прихильності не переросли у нечистоту чи навіть розпусту. (Ефесян 4:18, 19; порівняйте Пісню над піснями 1:2; 2:6; 8:5, 9, 10). Оскільки серце лукаве, було б мудро вам обом уникати перебування на самоті в домі, квартирі, запаркованій машині чи в якомусь іншому місці, де виникла б можливість вдатися до неправильних дій (Єремії 17:9). Якщо ви підтримуєте залицяння морально чистим, то цим доводите, що маєте самовладання і що ставите турботу про благополуччя іншої особи вище власних бажань. І що важливіше, чисте залицяння задовольнятиме Бога Єгову, який наказує своїм слугам стримуватися від нечистоти й розпусти (Галатів 5:19—21).

21. У чому потрібен чесний обмін думками, щоб залицяння було в пошані?

²¹ По-друге, залицяння, яке є в пошані, включає в себе чесний обмін думками. Коли справа йде до одруження, деякі питання потрібно відкрито обговорити. Де ви житимете? Чи ви обоє будете працювати на світській роботі? Чи хочете мати дітей? Також було б справедливо розповісти про справи, можливо з вашого минулого, які могли б вплинути на шлюб. Серед них можуть бути великі борги, зобов’язання, серйозна хвороба чи поганий стан здоров’я. Оскільки протягом тривалого часу ВІЛ (вірус, що викликає СНІД) може не давати симптомів, не було б нічого поганого, коли б майбутній партнер чи турботливі батьки попросили людину, яка в минулому вела безладне статеве життя чи внутрішньовенно приймала наркотики, зробити аналіз крові на СНІД. Якщо аналіз виявить зараження хворобою, інфікована особа не повинна наполягати на продовженні стосунків, коли інша особа бажає їх припинити. Було б добре навіть, коли б особа, яка в минулому належала до одної з груп ризику, по своїй волі зробила аналіз крові на СНІД, перш ніж починати залицяння.

ВЕСІЛЛЯ — ЦЕ ЩЕ НЕ ВСЕ

22, 23. а) Як можна втратити рівновагу, готуючись до весілля? б) Який врівноважений погляд слід мати на весілля і шлюб?

²² В останні місяці перед одруженням ви обоє, мабуть, будете дуже зайняті організацією весілля. Можна сильно зменшити напруження, якщо виявляти поміркованість. Вишукане весілля задовольнить родичів і сусідів, але забере у молодих та їхніх сімей багато фізичних сил і коштів. До деякої міри дотримуватися місцевих звичаїв — розсудливо, але рабське наслідування, можливо з духом суперництва, затьмарить значення події і може позбавити вас належної радості. Хоча слід брати до уваги й почуття інших, головна відповідальність за те, як повинне проходити весілля, лежить на молодому (Івана 2:9).

²³ Пам’ятайте: весілля триває один день, шлюб же — ціле життя. Старайтеся занадто не зосереджуватися на самому факті одруження. Замість цього просіть керівництва в Бога Єгови і дивіться вперед, готуючись жити одруженими. Тоді ви будете готові до успішного подружнього життя.

1, 2. а) На який час був розрахований шлюб? б) Як це можливо?

КОЛИ Бог з’єднав першого чоловіка й жінку шлюбними узами, не було жодних вказівок на те, що цей союз тимчасовий. Адам і Єва мали залишатися разом ціле життя (Буття 2:24). Згідно з Божими нормами, шлюб, який є в пошані,— це союз одного чоловіка й одної жінки. Тільки груба статева неморальність з боку одного або обох партнерів дає біблійну підставу на розлучення з можливістю знову одружитися (Матвія 5:32).

² Чи можливо, щоб дві особи щасливо жили разом необмежено довгий час? Так, можливо; і Біблія визначає два необхідні фактори, або ключі, які допомагають у цьому. Якщо і чоловік, і дружина застосовують їх, вони відкриють двері до щастя і багатьох благословень. Що це за ключі?

ПЕРШИЙ КЛЮЧ

3. Які три види любові повинні розвиватися між подружніми партнерами?

³ Першим ключем є любов. Цікаво, що Біблія говорить про різні види любові. Один з них — це глибока сердечна прихильність, прив’язаність, яка існує між близькими друзями (Івана 11:3). Другий — це глибока приязнь, викликана родинними зв’язками (Римлян 12:10). Третій вид — це романтичне кохання до особи іншої статі (Приповістей 5:15—20). Звичайно, між чоловіком і жінкою повинні розвиватися всі ці види любові. Але є ще один, четвертий вид любові, важливіший за всі інші.

4. Який є ще один, четвертий вид любові?

⁴ Оригінальною мовою Християнського грецького Святого Письма той четвертий вид любові називається а·ґа́·пе. Це слово використовується в 1 Івана 4:8, де говориться, що «Бог є любов». Справді, «ми любимо, бо [Бог] перший полюбив нас» (1 Івана 4:19, Хом.). Християни розвивають таку любов спершу до Бога Єгови, а тоді до своїх ближніх (Марка 12:29—31). Слово а·ґа́·пе вживається також в Ефесян 5:2, де сказано: «Поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе». Ісус говорив, що по цій любові можна буде розпізнати його правдивих послідовників: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов [а·ґа́·пе] між собою» (Івана 13:35). Зверніть увагу також на те, як слово а·ґа́·пе використовується в 1 Коринтян 13:13: «Залишаються віра, надія, любов,— оці три. А найбільша між ними — любов [а·ґа́·пе]».

5, 6. а) Чому любов більша, ніж віра й надія? б) Чому можна сказати, що любов допоможе зробити шлюб міцним?

⁵ Що ж робить цю любов а·ґа́·пе більшою від віри й надії? Те, що вона керується принципами, правильними принципами з Божого Слова (Псалом 119:105). Це — несамолюбне бажання робити іншим те, що правильне і добре в Божих очах, без різниці, заслуговують вони цього чи ні. Така любов спонукує подружніх партнерів дотримуватися наступної біблійної поради: жити, «переносячи один одного й прощаючи один одному взаємно, коли б хто мав на кого скаргу. Як Господь простив вам, так і ви прощайте» (Колосян 3:13, УКУ). У благополучних шлюбах чоловіки й дружини мають і розвивають «щиру любов [а·ґа́·пе] один до одного, бо любов покриває багато гріхів» (1 Петра 4:8). Зверніть увагу на те, що любов покриває помилки. Вона не виключає їх, оскільки жодна недосконала людина не є непомильною (Псалом 130:3, 4; Якова 3:2).

⁶ Коли подружні партнери розвивають таку любов до Бога й одне до одного, їхній шлюб буде міцним і щасливим, тому що «ніколи любов не перестає» (1 Коринтян 13:8). Любов — це «досконалий зв’язок єдності» (Колосян 3:14, НС). Як же одруженим людям розвивати цей вид любові? Читайте разом Боже Слово й розмовляйте про нього. Вивчайте Ісусів приклад любові й намагайтеся наслідувати його спосіб мислення і поведінку. Крім того, приходьте на християнські зібрання, де викладається Боже Слово. Також моліться до Бога, щоб він допоміг вам розвивати цю величну любов, яка є плодом Божого святого духу (Приповістей 3:5, 6; Івана 17:3; Галатів 5:22; Євреїв 10:24, 25).

ДРУГИЙ КЛЮЧ

7. Що таке повага і хто повинен виявляти повагу в подружжі?

⁷ Якщо двоє одружених людей по-справжньому люблять одне одного, у них буде також взаємна повага, а повага — це другий ключ до щасливого шлюбу. Повага визначається як «почуття шани, прихильне ставлення». Боже Слово радить усім християнам, у тому числі одруженим: «Випереджайте один одного пошаною» (Римлян 12:10). Апостол Петро писав: «Чоловіки,— так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, виявляйте їм честь» (1 Петра 3:7). Дається також порада: «Жінка нехай поважає чоловіка» (Ефесян 5:33, Хом.). Якщо ви шануєте когось, ви будете люб’язні з ним, поважатимете його гідність і погляди, а також будете готові виконати будь-яке його розсудливе прохання.

8—10. Яким чином повага допоможе зробити подружній зв’язок стійким і щасливим?

⁸ Ті, що хочуть бути щасливими в подружньому житті, виявляють повагу до свого обранця, дбаючи не тільки про свої інтереси, але й про інтереси свого партнера (Филип’ян 2:4). Вони не думають про те, що добре тільки для них самих,— це було б егоїстично. Вони також думають, що́ було б найліпшим для їхнього партнера. І цьому вони надають перевагу.

⁹ Повага допоможе подружжю визнавати розбіжності у поглядах. Не було б розсудливим сподіватися, щоб двоє людей мали на все ідентичні погляди. Чоловік може вважати щось важливим, дружина — несуттєвим. Дружині у свою чергу може подобатися щось таке, чого не любить чоловік. Але кожному слід поважати погляди й вибір іншого, якщо ними не порушуються закони і принципи Єгови. (1 Петра 2:16; порівняйте Филимона 14). Крім того, кожен повинен поважати гідність свого партнера і не принижувати його словами чи жартами на людях або наодинці.

¹⁰ Так, любов до Бога й одне до одного, а також взаємоповага — це два необхідні ключі до благополучного шлюбу. Як їх застосовувати у найважливіших сферах подружнього життя?

ГОЛОВУВАННЯ ЗА ПРИКЛАДОМ ХРИСТА

11. Хто, згідно з Біблією, є головою сім’ї?

¹¹ Біблія розповідає нам, що чоловік був створений з якостями, необхідними йому для успішного головування в сім’ї. Як голова сім’ї, чоловік несе відповідальність перед Єговою за духовне й фізичне благополуччя своєї дружини і дітей. Він повинен приймати продумані рішення в гармонії з волею Єгови і давати хороший приклад побожної поведінки. «Дружини,— коріться своїм чоловікам, як Господеві,— бо чоловік — голова дружини, як і Христос — Голова Церкви» (Ефесян 5:22, 23). Однак Біблія каже, що і чоловік має над собою голову. Апостол Павло писав: «Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог» (1 Коринтян 11:3). Мудрий чоловік навчається головування від свого голови — Ісуса Христа.

12. Який гарний приклад покірності й головування дав Ісус?

¹² Ісус також має над собою голову — Єгову — і належно підкоряється йому. Ісус говорив: «Не шукаю... волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене» (Івана 5:30). Який чудовий приклад! Ісус є «первородний усього сотворіння» (Колосян 1:15, УКУ). Він став Месією. Він повинен був стати Головою збору помазаних християн і вибраним Царем Божого Царства, вищим від усіх ангелів (Филип’ян 2:9—11; Євреїв 1:4). Незважаючи на таке високе становище і такі величні перспективи, Ісус як людина не був різким, непоступливим чи надмірно вимогливим. Він не був тираном, який постійно нагадував своїм учням, що вони повинні слухатися його. Ісус виявляв любов і співчуття, особливо до пригноблених. Він сказав: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм». Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Матвія 11:28—30). Людям було приємно в його товаристві.

13, 14. Як люблячий чоловік головуватиме в сім’ї, наслідуючи Ісуса?

¹³ Чоловікові, який прагне щасливого сімейного життя, корисно роздумувати над Ісусовими гарними рисами. Добрий чоловік не буде вести себе різко, по-диктаторськи, не буде зловживати своїм головуванням, користуючись ним для залякування дружини. Він любить і шанує її. Якщо Ісус був «серцем покірливий», то чоловіки мають ще більше причин бути такими, бо, на відміну від Ісуса, вони помиляються. Коли чоловік робить помилку, він прагне розуміння дружини. Тому смиренний чоловік визнає свої помилки, хоча слова «вибач, ти була права» деколи важко вимовити. Дружині буде набагато легше поважати головування скромного і смиренного чоловіка, аніж гордого і впертого. У свою чергу шаноблива дружина також просить пробачення, коли помиляється.

¹⁴ Бог створив жінку з чудовими якостями, які можуть сприяти родинному щастю. Мудрий чоловік усвідомлює це і не пригнічує їх проявів. Багато жінок більш співчутливі й чуйні, а ці риси потрібні у піклуванні про сім’ю і плеканні людських взаємин. Як правило, жінки вміють створити в домі приємний затишок. «Жінка чеснотна», згадана в 31-му розділі Приповістей, мала багато гарних якостей і чудових здібностей, і її сім’я повністю користала з них. Чому? Тому що «довіряє їй серце її чоловіка» (Приповістей 31:10, 11).

15. Як чоловік може виявляти любов і повагу до своєї дружини, наслідуючи приклад Христа?

¹⁵ У деяких культурах занадто наголошується влада чоловіка, так що навіть задати йому питання вважається неповагою. Він може поводитися з дружиною, як з рабом. Таке неправильне головування псує взаємини не тільки з дружиною, але й з Богом. (Порівняйте 1 Івана 4:20, 21). З другого боку, деякі чоловіки не беруть проводу і дозволяють своїм дружинам керувати в домі. Чоловік, який належно підкоряється Христові, не експлуатує своєї дружини і не принижує її гідності. Навпаки, він бере за приклад саможертовну любов Ісуса й чинить згідно з Павловою порадою: «Чоловіки,— любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе» (Ефесян 5:25). Ісус Христос так любив своїх послідовників, що навіть помер за них. Добрий чоловік старається наслідувати цей несамолюбний склад думок, шукаючи добрі риси у своїй дружині й не ставлячи до неї надмірних вимог. Дружина буде спонукана підкорятися чоловікові, коли він підкорятиметься Христу і наслідуватиме Христову любов і повагу (Ефесян 5:28, 29, 33).

ПОКІРНІСТЬ ДРУЖИНИ

16. Які риси повинна виявляти дружина у взаєминах зі своїм чоловіком?

¹⁶ Через деякий час після створення Адама «сказав Господь Бог: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього [«як його доповнення», НС]» (Буття 2:18). Бог створив Єву «доповненням», а не суперником. Подружжя не повинне було стати кораблем з двома конкуруючими капітанами. Чоловік повинен був з любов’ю головувати, а дружина — виявляти любов, повагу й охоче підкорятися.

17, 18. Як дружина може бути справжнім помічником чоловікові?

¹⁷ Проте добра дружина робить щось більше, ніж тільки підкоряється. Підтримуючи рішення свого чоловіка, вона намагається бути справжнім помічником. Звичайно, це дається їй легше, коли вона згідна з рішенням. Але навіть якщо вона не погоджується, її активна підтримка посприяє тому, щоб це рішення довело до ліпшого результату.

¹⁸ Дружина може також іншими способами допомогти своєму чоловікові бути добрим головою. Замість того щоб критикувати чоловіка чи постійно виявляти невдоволення, вона може виражати вдячність за його зусилля брати на себе провід. Поводячись зі своїм чоловіком статечно, вона повинна пам’ятати, що «лагідний і спокійний дух» дорогоцінний також у Божих очах, а не тільки в очах її чоловіка (1 Петра 3:3, 4, Дерк.; Колосян 3:12). А що, коли чоловік невіруючий? У будь-якому випадку Біблія заохочує дружин «любити своїх чоловіків, любити дітей, щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово» (Тита 2:4, 5). Коли справа торкатиметься сумління, невіруючий чоловік буде, мабуть, більше схильний поважати погляди своєї дружини, якщо вона представить їх з «лагідністю і благоговінням». Деякі невіруючі чоловіки «були переконані без слова, поведінкою своїх жінок, коли [побачили їхнє] чисте, богобоязливе життя [«життя у чистоті й повазі», Хом.]» (1 Петра 3:1, 2, 15, Дерк.; 1 Коринтян 7:13—16).

19. Що, коли чоловік просить дружину порушити Божий закон?

¹⁹ А що, коли чоловік просить дружину зробити щось заборонене Богом? У такій ситуації дружина повинна пам’ятати, що Бог є для неї найвищим Правителем. Вона бере за приклад те, як повели себе апостоли, коли представники влади казали їм порушити Божий закон. У  Дії 5:29 читаємо: «Відповів же Петро та сказали апостоли: «Бога повинно слухатися більш, як людей!»

ЕФЕКТИВНЕ СПІЛКУВАННЯ

20. В якій важливій сфері подружнього життя необхідно виявляти любов і повагу?

²⁰ Любов і повага необхідні також в іншій сфері подружнього життя — спілкуванні. Люблячий чоловік розмовлятиме зі своєю дружиною про її справи, проблеми, погляди. Вона потребує цього. Чоловік, який виділяє час, щоб розмовляти з дружиною, і по-справжньому слухає її, виявляє цим до неї любов і повагу (Якова 1:19). Деякі жінки жаліються, що їхні чоловіки не знаходять часу порозмовляти з ними. Це погано. Правда, у наші складні часи чоловікам нерідко доводиться багато годин працювати за межами дому, також економічна ситуація може змусити і дружину шукати собі роботу. Але подружжю необхідно приділяти час одне одному. Інакше вони можуть стати незалежними одне від одного. Виникають серйозні проблеми, коли у людей з’являється бажання шукати співчутливого друга за межами сім’ї.

21. Як належна мова сприяє подружньому щастю?

²¹ Важливим є також те, як спілкуються чоловік і дружина. «Приємна мова... солодощі для душі, і лік для тіла» (Приповістей 16:24, Хом.). Віруючий ваш партнер чи ні, в обох випадках доречна наступна біблійна порада: «Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю», тобто зі смаком (Колосян 4:6). Коли нам випадає важкий день, кілька теплих, співчутливих слів з уст шлюбного партнера можуть дуже допомогти. «Золоті яблука на срібнім тарелі — це слово, проказане часу свого» (Приповістей 25:11). Важливу роль відіграють тон голосу та вибір слів. Роздратовані, ми можемо, наприклад, різко сказати: «Закрий же ті двері!» Але наскільки ліпше «приправлені сіллю» слова, сказані спокійним, лагідним тоном: «Будь ласка, чи не могла б ти закрити двері?»

22. Чого потрібно подружжю, щоб підтримувати спілкування на належному рівні?

²² Ефективне спілкування процвітає там, де є лагідне слово, ніжний погляд, ласкавий жест, доброзичливість, розуміння і чуйність. Стараючись підтримувати спілкування на належному рівні, чоловік і дружина зможуть вільно обговорювати свої потреби і стануть справжньою потіхою та підтримкою одне для одного у час неприємностей чи напруження. «Утішайте пригнічені душі»,— спонукує Боже Слово (1 Солунян 5:14, НС ). Будуть дні, коли пригнічений чоловік, і дні, коли пригнічена дружина. Вони можуть утішати і зміцняти одне одного (Римлян 15:2).

23, 24. Як можуть допомогти любов і повага, коли виникають розбіжності в поглядах? Наведіть приклад.

²³ Коли подружні партнери виявляють взаємну любов і повагу, розбіжності в поглядах не переростатимуть у великі проблеми. Вони старатимуться не бути суворими одне до одного (Колосян 3:19). Обом слід пам’ятати, що «лагідна відповідь гнів відвертає» (Приповістей 15:1). Будьте обережні, щоб не принизити, не засудити свого партнера, коли він виливає перед вами серце. Розглядайте це як можливість краще зрозуміти його погляд. Разом працюйте над розбіжностями і старайтеся дійти до гармонійного висновку.

²⁴ Пригадаймо випадок, коли Сарра порадила своєму чоловікові Аврааму вирішення певної проблеми, яке не було йому до душі. Однак Бог сказав Аврааму: «Послухай голосу її» (Буття 21:9—12). Авраам зробив так і отримав благословення. Подібно, коли пропозиція дружини не збігається з думкою чоловіка, він повинен принаймні вислухати її. У той же час дружині не слід тримати розмову у своїх руках, але слухати, що́ каже чоловік (Приповістей 25:24). Постійне наполягання на своєму не було б виявом любові й поваги ні з боку чоловіка, ні з боку дружини.

25. Як відвертий обмін думками посприяє щастю у найінтимнішій стороні подружнього життя?

²⁵ Ефективне спілкування важливе також у статевих стосунках пари. Егоїзм і брак самовладання можуть серйозно пошкодити цій найінтимнішій стороні шлюбних взаємин. Необхідними є відвертий обмін думками і терпеливість. Якщо кожен безкорисливо прагне добра для іншої особи, рідко коли виникають серйозні проблеми у статевому житті. У цій справі, як і в інших, «ніхто хай не шукає для себе користи, лише — для другого» (1 Коринтян 7:3—5; 10:24, Хом.).

26. Хоча у кожній сім’ї є свої радощі і свої прикрощі, як дотримування порад з Божого Слова допоможе подружжю знайти щастя?

²⁶ Які ж чудові поради дає Боже Слово! Правда, у кожній сім’ї будуть і свої радощі, і прикрощі. Але коли чоловік і жінка підкоряються поглядам Єгови, відкритим у Біблії, і будують свої взаємини на повазі й любові, керованій принципами, вони можуть бути впевненими в міцності й успішності свого шлюбу. Таким чином вони шануватимуть не тільки одне одного, але й Творця подружжя — Бога Єгову.

1. Чому вести домашнє господарство у наш час буває так важко?

«МИНАЄ стан світу цього» (1 Коринтян 7:31). Ті слова були написані понад 1900 років тому, але які ж вони актуальні в наш час! У світі дійсно багато що змінюється, особливо у питаннях сімейного життя. Те, що 40—50 років тому сприймалося як нормальне чи традиційне, сьогодні часто вважається неприйнятним. З цієї причини успішне ведення домашнього господарства може бути надзвичайно складним завданням. Проте, дотримуючись біблійних порад, ви зможете з ним справитися.

ЖИВІТЬ ВІДПОВІДНО ДО СВОЇХ ДОСТАТКІВ

2. Які економічні обставини тиснуть на сім’ю?

² Сьогодні багатьох людей вже не задовольняє просте життя, зосереджене на сім’ї. Світ комерції випускає дедалі більше товарів і майстерно використовує рекламу, щоб приваблювати покупців, тому мільйони батьків і матерів багато працюють, бажаючи купити ці речі. А мільйонам інших ледве вистачає на харчі. Вони змушені працювати набагато довше, ніж раніше, деякі працюють на двох роботах, тільки щоб оплатити найнеобхідніше. Ще інші були б раді взагалі знайти роботу, оскільки безробіття нині дуже поширене. Так, для сучасної сім’ї життя не завжди легке, але біблійні принципи допоможуть сім’ям якнайкраще справлятися зі своєю ситуацією.

3. Який принцип висловив апостол Павло і як його застосування допоможе нам успішно вести господарство?

³ Апостол Павло також зазнавав економічних труднощів. Долаючи їх, апостол отримав цінний урок, про який він пише у листі до свого друга Тимофія: «Ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того» (1 Тимофія 6:7, 8). Правда, сім’я потребує не тільки їжі й одягу. Вона також мусить десь жити. Дітям потрібна освіта. Певних коштів вимагає медичне обслуговування та інші справи. Однак принцип, висловлений Павлом, усе-таки стосується нас. Якщо ми задоволені з того, що задовольняємо свої потреби, замість потурати своїм бажанням, життя буде легшим.

4, 5. Як передбачливість і планування допоможуть у веденні господарства?

⁴ Інший корисний принцип знаходимо в одній з Ісусових притч. Він сказав: «Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує,— чи має потрібне на виконання» (Луки 14:28). Тут Ісус говорить про передбачливість, про планування наперед. В одному з попередніх розділів ми побачили, як цей принцип допомагає молодим людям, які думають одружитися. Але навіть після одруження він пригодиться у господарюванні. Бути передбачливим у цій справі означає планувати бюджет сім’ї, щоб якнаймудріше використовувати наявні кошти. Таким чином сім’я зможе тримати видатки під контролем, відкладаючи гроші для необхідних речей на кожен день чи кожен тиждень, і жити відповідно до своїх достатків.

⁵ У деяких країнах таке планування може означати відмову брати позики з великими процентами на покупки, без яких можна обійтися. В інших це може означати суворий контроль за використанням кредитних карток (Приповістей 22:7). Це теж може означати не робити покупок імпульсивно — не піддаватися бажанню купувати незаплановано, не зваживши потреб і наслідків. Крім того, планування бюджету виявить, що егоїстичне витрачання грошей на азартні ігри, куріння й надмірне вживання алкоголю шкодить економічній ситуації сім’ї, а також суперечить біблійним принципам (Приповістей 23:20, 21, 29—35; Римлян 6:19; Ефесян 5:3—5).

6. Які біблійні істини допомагають людям, змушеним жити в бідності?

⁶ Але що робити людям, які змушені жити в бідності? По-перше, їх може потішити усвідомлення того, що ця всесвітня проблема є тимчасовою. У новому світі, котрий блискавично наближається, Єгова усуне бідність разом з усіма іншими формами зла, які роблять людей нещасними (Псалом 72:1, 12—16). А тим часом правдиві християни, навіть якщо вони бідні, не впадають у розпач, бо вірять в обіцянку Єгови: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе». Тому віруюча людина може впевнено сказати: «Господь — мені помічник, і я не злякаюсь нікого» (Євреїв 13:5, 6). У ці тяжкі часи Єгова підтримує своїх поклонників багатьма способами, коли вони живуть за його принципами і ставлять його Царство на перше місце у своєму житті (Матвія 6:33). Не один з них підтвердив би слова апостола Павла: «Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі. Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє» (Филип’ян 4:12, 13).

ПОДІЛЯЙТЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

7. Які Ісусові слова, коли їх застосовувати, допоможуть успішно вести господарство?

⁷ Під кінець свого земного служіння Ісус сказав: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:39). Застосування цієї поради у сім’ї дуже допомагає також у веденні домашнього господарства. Зрештою, хто в нас найдорожчі, найближчі ближні, як не члени сім’ї — подружній партнер, батьки і діти? Як же нам виявляти любов до своїх домашніх?

8. Як можна виявляти любов до своїх домашніх?

⁸ Один із способів — це щоб кожен член сім’ї брав на себе частину роботи по господарству. Тому дітей слід вчити прибирати за собою речі, наприклад одяг чи іграшки, після користування ними. Для того щоб кожного ранку застеляти ліжко, можливо, потрібно трохи часу і зусиль, але це є великою допомогою в домі. Звичайно, тимчасовий непорядок — річ деколи неминуча, але всі можуть співпрацювати, щоб дім був охайним. Кожен може допомогти прибрати на кухні після обіду. Лінощі, потурання своїм бажанням і дух незадоволення та неохоти негативно впливають на кожного (Приповістей 26:14—16). З другого боку, радісний, охочий дух сприяє щастю в сімейному житті. «Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Коринтян 9:7).

9, 10. а) Який тягар домашніх обов’язків часто лежить на плечах жінки і як його можна полегшити? б) Який врівноважений погляд радиться мати на хатню роботу?

⁹ Увага й любов допоможуть запобігти ситуації, котра є справжньою проблемою в деяких домах. Матері традиційно вважаються охоронницями домашнього вогнища. Вони доглядають дітей, прибирають дім, перуть, купують продукти і варять. У деяких країнах жінки також звикли працювати в полі, продавати на базарі продукти чи якось по-іншому підтримувати сімейний бюджет. Навіть там, де раніше не було звичаю, щоб заміжні жінки шукали роботу за межами дому, сьогодні необхідність змушує до цього мільйони жінок. Дружина і матір, яка так тяжко працює, заслуговує похвали. Як і «жінка чеснотна», згадана в Біблії, вона дуже працьовита. «Хліба з лінивства не їсть» (Приповістей 31:10, 27). Але це не означає, що тільки жінка може працювати в домі. Коли чоловік і дружина повертаються додому з роботи, чи повинна тільки дружина нести тягар хатніх клопотів, у той час як чоловік і решта сім’ї відпочивають? Звичайно, що ні. (Порівняйте 2 Коринтян 8:13, 14). Наприклад, коли мати готує їсти, вона буде вдячна, якщо інший член сім’ї допоможе накрити стіл, сходить у магазин чи трохи прибере в хаті. Так, усі можуть поділяти цю відповідальність. (Порівняйте Галатів 6:2).

¹⁰ Проте ви, можливо, думаєте: «У нашій місцевості це вважають не чоловічою роботою». Може, й так, але поміркуймо трохи над цією справою. Коли Бог Єгова створив сім’ю, він не сказав, що певну роботу повинні виконувати виключно жінки. Одного разу, коли вірного чоловіка Авраама відвідали особливі посланці від Єгови, він особисто брав участь у приготуванні й подаванні їм їжі (Буття 18:1—8). Біблія радить: «Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла» (Ефесян 5:28). Якщо ввечері чоловік змучений і хоче відпочити, хіба не правда, що дружина також втомлена, може навіть більше, ніж чоловік? (1 Петра 3:7). Чи не було б гарно й доцільно з боку чоловіка допомогти по дому? (Филип’ян 2:3, 4).

11. Який приклад Ісус дав кожному члену сім’ї?

¹¹ Ісус є найкращим прикладом людини, яка задовольняла Бога і приносила радість своїм товаришам. Хоча Ісус не був одружений, він таки служить чудовим прикладом для чоловіків, а також для дружин і дітей. Він говорив про себе: «Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити» — послужити іншим (Матвія 20:28). Як же приємно у сім’ях, де всі члени розвивають такий спосіб мислення!

ЧОМУ ЧИСТОТА ВАЖЛИВА?

12. Чого Єгова вимагає від своїх слуг?

¹² Ще один біблійний принцип, який допоможе у веденні домашнього господарства, знаходимо у 2 Коринтян 7:1. Там читаємо: «Очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа». Єгові подобаються люди, котрі слухаються цих натхнених слів, оскільки він вимагає, щоб була «віра чиста і неопоганена» (Якова 1:27, Кул.). До того ж це корисно впливатиме на їхні сім’ї.

13. Чому чистота важлива у веденні господарства?

¹³ Наприклад, Біблія запевняє нас, що настане день, коли зникнуть хвороби й немочі. У той час «не скаже мешканець «Я хворий!» (Ісаї 33:24; Об’явлення 21:4, 5). А поки що кожній сім’ї доводиться час від часу боротися з хворобами. Навіть Павло і Тимофій хворіли (Галатів 4:13; 1 Тимофія 5:23). Проте медики кажуть, що багатьом хворобам можна запобігти. Мудрі сім’ї уникають таких хвороб, зберігаючи фізичну й духовну чистоту. Розгляньмо як. (Порівняйте Приповістей 22:3).

14. Яким чином моральна чистота може оберігати сім’ю від хвороб?

¹⁴ Духовна чистота включає в себе моральну чистоту. Як це добре відомо, Біблія підтримує високі моральні норми і засуджує будь-які позашлюбні статеві контакти. «Ні розпусники... ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники... Царства Божого не вспадкують вони» (1 Коринтян 6:9, 10). Дотримання цих категоричних вимог дуже важливе для християн у сьогоднішньому зіпсованому світі. Це задовольняє Бога, але також оберігає сім’ю від хвороб, які передаються статевим шляхом, таких, як СНІД, сифіліс, гонорея і хламідійна інфекція (Приповістей 7:10—23).

15. Наведіть приклад того, як брак фізичної чистоти доводить до зайвих хвороб.

¹⁵ ‘Очищення від усякої нечисти тіла’ допомагає сім’ї запобігти також іншим хворобам. Багато хвороб безпосередньо пов’язані з фізичною нечистотою. Прикладом служить куріння. Від нього не тільки забруднюються легені, одяг і повітря, але й виникають хвороби. Щороку мільйони людей вмирають через куріння. Подумайте, мільйони людей кожного року не захворіли б і не померли передчасно, коли б вони уникали цієї «нечисти тіла»!

16, 17. а) Який закон, даний Єговою, охороняв ізраїльтян від певних хвороб? б) Як принцип з Повторення Закону 23:13, 14 можна застосовувати у всіх домах?

¹⁶ Розгляньмо інший приклад. Близько 3500 років тому Бог дав ізраїльському народу Закон для організації поклоніння і, до певної міри, щоденного життя. Визначаючи основні правила гігієни, цей Закон захищав людей від хвороб. Одне таке правило стосувалося усунення екскрементів, які слід було закопувати подалі від табору, так щоб територія, де жили люди, залишалася незабрудненою (Повторення Закону 23:13, 14). Цей давній закон далі служить доброю порадою. Навіть сьогодні люди хворіють і вмирають через те, що не дотримуються йогоa.

¹⁷ У гармонії з принципом, на якому базувався цей ізраїльський закон, ванна і туалет — в домі чи поза домом — повинні бути чистими і продезінфікованими. Якщо туалет не чистий і не закритий, туди будуть злітатися мухи й розносити звідти мікроби по цілому домі, в тому числі на продукти харчування! Крім того, і дітям, і дорослим слід мити руки після туалету. Інакше мікроби залишаються у них на шкірі. За словами одної лікарки з Франції, миття рук «далі є найкращим методом запобігання певним захворюванням органів травлення, респіраторним та шкірним інфекціям».

18, 19. Які поради допоможуть підтримувати дім чистим навіть у бідних околицях?

¹⁸ Правда, у бідних околицях підтримувати чистоту нелегко. Один чоловік, знайомий з такими районами, сказав: «Нестерпно жаркий клімат робить прибирання вдвічі важчим. Під час пилової бурі у кожну щілину в домі набивається дрібний, коричневий пил... Ріст населення у містах і деяких сільських місцевостях також створює загрозу здоров’ю людей. Відкриті стічні канали, гори невивезеного сміття, брудні громадські туалети, щури, таргани і мухи — переносники інфекційних хвороб — стали звичайним явищем».

¹⁹ Підтримувати чистоту за таких умов дуже важко. Однак робити це варто. Мило, вода і трохи праці обходяться дешевше, ніж ліки та медичне обслуговування. Якщо ви живете у такому оточенні, тримайте свій дім і двір наскільки можливо чистим і не забрудненим тваринними випорожненнями. Якщо стежка до дому після дощу перетворюється в болото, чи не можна було б вистелити її гравієм чи камінням, щоб не заносити болота в хату? Чи не ліпше було б роззуватися перед тим, як заходити в дім? Необхідно також оберігати від зараження свій запас води. Підраховано, що принаймні два мільйони людей помирає кожного року від хвороб, пов’язаних з брудною водою і поганим санітарним станом.

20. Хто повинен поділяти відповідальність за чистоту в домі?

²⁰ Чистота в домі залежить від кожного — від матері, батька, дітей і гостей. Одна жінка з Кенії, мати вісьмох дітей, каже: «Усі навчилися робити те, що залежить від них». Чистий, охайний дім створює добре враження про цілу сім’ю. Одне іспанське прислів’я говорить: «Бідність і чистота не суперечать одне одному». Хоч би де ми жили — в особняку, квартирі, у скромному житлі чи в бараці, чистота є запорукою здоров’я сім’ї.

ПІДБАДЬОРЕННЯ СПОВНЮЄ НАС РАДІСТЮ

21. Що, згідно з Приповістей 31:28, посприяє щастю в домі?

²¹ У книзі Приповістей так говориться про чеснотну жінку: «Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваляє її» (Приповістей 31:28). Коли ви останній раз хвалили когось із своєї сім’ї? Ми дуже нагадуємо рослини, що весною готові розцвісти, як тільки отримають тепло й вологу. Нам же потрібне тепло похвали. Похвала говорить дружині, що чоловік цінує її важку працю, любов і турботу, а не сприймає все це як належне (Приповістей 15:23; 25:11). Чоловікові теж приємно, коли дружина похвалить його за старання вдома чи на роботі. Також діти розцвітають, коли батьки похвалять їх за зусилля вдома, у школі чи у християнському зборі. А як багато може зробити проста подяка! Чи важко сказати «дякую»? Зовсім ні, але це може багато значити для морального стану сім’ї.

22. Що необхідно, аби дім ‘ставився міцно’, і як можна досягнути цього?

²² Існує багато обставин, через які вести домашнє господарство непросто. Але все одно в цій справі можна досягти успіху. Одна біблійна приповість каже: «Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно» (Приповістей 24:3). Мудрості й розуму можна набути тоді, коли всі члени сім’ї навчаються Божої волі та дотримуються її у своєму житті. Щастя сім’ї варте таких зусиль!

1, 2. У кого батьки повинні шукати допомоги у вихованні дітей?

«ДІТИ — спадщина Господня»,— з вдячністю вигукнув один батько близько 3000 років тому (Псалом 127:3). Справді, радість батьківства є цінною нагородою від Бога, і її може отримати більшість одружених людей. Однак люди, які стають батьками, швидко з’ясовують, що, окрім радості, батьківство приносить із собою відповідальність.

² Особливо сьогодні виховання дітей стало складною справою. Але багато людей справляються з цим успішно, і натхнений псалмоспівець показує необхідну передумову цього успіху: «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому» (Псалом 127:1). Чим точніше ви дотримуєтеся вказівок Єгови, тим ліпшими батьками станете. Біблія каже: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!» (Приповістей 3:5). Чи ви готові слухатися порад Єгови, приступаючи до 20-літнього призначення виховувати дитину?

ПРИЙМАЙТЕ БІБЛІЙНИЙ ПОГЛЯД

3. Яку відповідальність щодо виховання дітей має батько?

³ У багатьох домах по цілому світі чоловіки вважають виховання дітей головним чином жіночою справою. Це правда, що Боже Слово відводить батькові роль головного годувальника сім’ї. Але Біблія також говорить про його відповідальності вдома: «Приготуй працю твою надворі, оброби собі поле твоє, а потім збудовуй дім твій» (Приповістей 24:27, Дерк.). У Божих очах і батько, і матір несуть однакову відповідальність за виховання дітей (Приповістей 1:8, 9).

4. Чому не слід хлопчиків вважати кращими від дівчаток?

⁴ Як ви ставитеся до своїх дітей? Є відомості про те, що в Азії «дівчатка народжуються на світ небажаними». Упередження проти дівчаток, згідно з повідомленнями, все ще зустрічається в Латинській Америці, і то навіть серед «більш освічених сімей». Але річ у тім, що дівчатка не є другосортними дітьми. Наприклад, Яків, відомий патріарх старовини, говорив про всіх своїх дітей, у тому числі про дочок, які народилися до того часу, що це «діти, якими обдарував [його] Бог» (Буття 33:1—5; 37:35). Подібно й Ісус благословляв усіх «діток» (хлопчиків та дівчаток), яких приводили до нього (Матвія 19:13—15). Можна бути впевненим, що він віддзеркалював цим погляд Єгови (Повторення Закону 16:14).

5. Чим повинне керуватися подружжя, приймаючи рішення про величину своєї сім’ї?

⁵ Чи у вашій місцевості вважається, що жінка повинна народити якомога більше дітей? Рішення про кількість дітей у сім’ї по праву приймає сама подружня пара. Але що, коли у батьків не вистачає коштів на харч, одяг та освіту для багатьох дітей? Безумовно, подружжя повинне брати це до уваги, приймаючи рішення про величину своєї сім’ї. Декотрі пари, які не можуть утримувати своїх дітей, покладають відповідальність за їхнє виховання на родичів. Чи бажано так робити? Не дуже. До того ж це не звільняє батьків від обов’язку перед їхніми дітьми. Біблія каже: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри» (1 Тимофія 5:8). Відповідальні пари намагаються планувати, скільки у них буде «домашніх», так щоб бути в стані ‘дбати про своїх’. Чи можуть вони користуватися засобами запобігання вагітності? Це питання вирішує сама подружня пара, і, якщо вона хоче користуватися ними, вибір контрацептивів також є приватною справою. «Кожен нестиме свій власний тягар» (Галатів 6:5). Однак методи, які передбачають будь-яку форму аборту, суперечать біблійним принципам. Бог Єгова є «джерело життя» (Псалом 36:10). Тому знищення зачатого життя виявило б явну неповагу до Єгови і є рівносильним душогубству (Вихід 21:22, 23; Псалом 139:16; Єремії 1:5).

ЗАДОВОЛЬНЯЙТЕ ПОТРЕБИ ДИТИНИ

6. Коли слід починати навчання дитини?

⁶ У Приповістей 22:6 (Дерк.) говориться: «Навчай малого на добру путь, якою він має йти». Навчання дітей — це ще один великий обов’язок батьків. Але коли слід починати навчання? Дуже рано. Апостол Павло зауважив, що Тимофія навчали «змалку» (2 Тимофія 3:15, Хом.). Грецькою мовою це слово може стосуватися немовлят і навіть ненароджених дітей (Луки 1:41, 44; Дії 7:18—20). Отже, Тимофія почали навчати з дуже раннього віку — і це правильно. Раннє дитинство — ідеальний вік починати навчання. Навіть у такому віці діти прагнуть знань.

7. а) Чому важливо, щоб і матір, і батько розвивали близькі взаємини з немовлятком? б) Які взаємини існували між Єговою та його єдинородним Сином?

⁷ «Я полюбила свою дитину з першого погляду»,— каже одна мати. Це скаже більшість матерів. Така чудова приязнь між матір’ю і дитиною зростає після народження з кожною хвилиною, яку вони проводять разом. Годування поглиблює цей зв’язок. (Порівняйте 1 Солунян 2:7). Для задоволення емоційних потреб дитини вкрай необхідно, щоб мати голубила її та розмовляла з нею. (Порівняйте Ісаї 66:12). А що ж батько? Він також повинен розвивати з дитиною близький зв’язок. Сам Єгова подає у цьому приклад. З книги Приповістей ми дізнаємося про взаємини між Єговою та його єдинородним Сином, який, будучи образно представлений, говорить: «Господь створив мене почином путі своєї... я [був] його втіхою щоденно» (Приповістей 8:22, 30, Хом.; Івана 1:14). Подібно й добрий батько підтримує теплі, ніжні взаємини зі своєю дитиною від самого початку її життя. «Виявляйте багато любові,— каже один батько.— Обійми й поцілунки ще не пошкодили жодній дитині».

8. Який стимул до розумової діяльності батьки повинні давати дітям якнайраніше?

⁸ Але дитині потрібно ще чогось. Від самого народження її мозок готовий сприймати і запам’ятовувати інформацію, а батьки є головним її джерелом. Візьмемо для прикладу мову. Дослідники кажуть, що вміння дитини говорити й читати «вважається тісно пов’язаним з ранніми взаємовідносинами дитини і батьків». Розмовляйте з дитиною і читайте їй від найранішого віку. Невдовзі вона захоче наслідувати вас, і ви навчите її читати. Мабуть, вона буде читати ще до школи. Це особливо корисне у країнах, де не вистачає вчителів, а класи переповнені.

9. Про яку найважливішу ціль слід пам’ятати батькам?

⁹ Найголовнішою турботою християнських батьків є задоволення духовних потреб дитини. (Дивіться Повторення Закону 8:3). З якою метою? Щоб допомогти дитині будувати християнську особистість, фактично «зодягнутися в нового чоловіка» (Ефесян 4:24). Для цього їм слід розглянути, які будівельні матеріали й методи будування будуть придатними.

ПИЛЬНО НАВЧАЙТЕ ДИТИНУ ПРАВДИ

10. Які риси потрібно розвивати дітям?

¹⁰ Якість будівлі до великої міри залежить від типу матеріалів, використаних при будівництві. Апостол Павло сказав, що християнську особистість найкраще будувати з «золота, срібла, дорогоцінного каміння» (1 Коринтян 3:10—12). Вони символізують такі риси, як віра, мудрість, здатність розрізняти, вірність і відданість, повага й щире цінування Єгови та його законів (Псалом 19:8—12; Приповістей 2:1—6; 3:13, 14). Як же батькам допомогти своїм дітям розвивати ці риси з найранішого дитинства? Дотримуючись досить давнього способу.

11. Як ізраїльські батьки допомагали своїм дітям розвивати побожну особистість?

¹¹ Незадовго перед тим, як ізраїльтяни увійшли в Обітовану землю, Єгова сказав ізраїльським батькам: «Будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Повторення Закону 6:6, 7). Так, батькам потрібно бути прикладом, товаришами, партнерами у спілкуванні та вчителями.

12. Чому вкрай необхідно, щоб батьки були хорошим прикладом?

¹² Будьте прикладом. Спочатку Єгова сказав: «Будуть ці слова... на серці твоїм». Тоді додав: «Пильно навчиш цього синів своїх». Отже, побожні риси повинні спершу бути в серці у батьків. Батьки мусять любити правду і жити нею. Тільки тоді вони зможуть досягнути серця дитини (Приповістей 20:7). Чому? Тому що на дітей більше впливає те, що вони бачать, ніж те, що чують (Луки 6:40; 1 Коринтян 11:1).

13. Як християнські батьки можуть наслідувати приклад Ісуса, приділяючи увагу своїм дітям?

¹³ Будьте товаришем. Єгова наказав батькам в Ізраїлі говорити з дітьми ‘як сидітимуть удома, і як ходитимуть дорогою’. Це означає проводити час зі своїми дітьми, хоч би якими зайнятими ви були. Ісус, очевидно, вважав, що діти заслуговують його часу. В останні дні його служіння люди «поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них». Як зреагував на це Ісус? «Він їх пригорнув, і поблагословив» (Марка 10:13, 16). Уявіть собі, збігали останні години Ісусового життя, і все ж він приділив цим дітям час і увагу. Який чудовий урок!

14. Чому батькам потрібно приділяти час своїй дитині?

¹⁴ Будьте партнером у спілкуванні. Якщо ви приділяєте час своїй дитині, це допоможе вам у спілкуванні з нею. Чим більше ви спілкуєтеся, тим краще будете розуміти, як розвивається її особистість. Але пам’ятайте, спілкуватися не означає тільки говорити. Одна матір з Бразилії сказала: «Мені було необхідно розвинути вміння слухати, слухати серцем». Її терпеливість принесла плоди, коли син почав ділитися з нею своїми почуттями.

15. Про що слід пам’ятати у зв’язку з відпочинком?

¹⁵ Дітям потрібен «час сміятись... і час танцювати» — час розваг і відпочинку (Екклезіяста 3:1, 4, Хом.; Захарія 8:5). Дуже добре, коли батьки і діти відпочивають разом. Сумно, що в багатьох домах відпочивати означає дивитися телевізор. Хоча деякі телепрограми цікаві, багато з них руйнують високі цінності, до того ж телевізор може стримувати сім’ю від спілкування. Чому б не зайнятися зі своїми дітьми чимось творчим? Співайте пісні, грайте в ігри, зустрічайтеся з друзями, відвідуйте цікаві місця. Такі заняття сприяють спілкуванню.

16. Чого і як батьки повинні вчити своїх дітей про Єгову?

¹⁶ Будьте вчителем. Єгова сказав: «Пильно навчиш цього [цих слів] синів своїх». Контекст показує, чого і як вчити. Перше сам «люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю» (Повторення Закону 6:5). Тоді «пильно навчиш [цих слів]». Повчайте з метою розвинути в дитині щиру любов до Єгови та його законів. (Порівняйте Євреїв 8:10). Вираз «пильно навчати» означає навчати за допомогою повторень. По суті, Єгова каже вам, що головний спосіб, яким ви допоможете дітям розвинути побожну особистість,— це постійно говорити про Нього. Це означає регулярно проводити з ними біблійне вивчення.

17. Що батькам, можливо, доведеться розвивати у своїх дітях? Чому?

¹⁷ Більшість батьків знають, що дитячому серцю нелегко прищепити знання. Апостол Петро спонукував співхристиян: «Як новонароджені немовлята, полюбіть чисте словесне молоко» (1 Петра 2:2, Філарет). Словом «полюбіть» натякається, що багато людей не мають природного жадання духовної поживи. Батькам, можливо, треба буде знайти способи розвинути його у своїх дітях.

18. Які навчальні методи Ісуса радиться наслідувати батькам?

¹⁸ Ісус досягав сердець за допомогою притч (Марка 13:34; Луки 10:29—37). Цей навчальний метод особливо ефективний у роботі з дітьми. Навчайте біблійних принципів, застосовуючи яскраві й цікаві історії, наприклад з публікації «Моя книга біблійних оповідань»a. Старайтеся викликати в дітей цікавість. Давайте їм використовувати фантазію і малювати або розігрувати біблійні події. Ісус також застосовував запитання (Матвія 17:24—27). Наслідуйте його метод під час сімейного вивчення. Замість того щоб просто повідомляти Божі закони, ставте запитання. Чому Єгова дав цей закон? Що станеться, коли ми будемо його дотримуватися? Що станеться, коли ми не будемо його дотримуватися? Такі запитання допомагають дитині думати і розуміти, що Божі закони практичні й добрі (Повторення Закону 10:13).

19. Яку велику користь матимуть діти, коли батьки дотримуються біблійних принципів у поводженні з ними?

¹⁹ Якщо ви будете прикладом, товаришем, партнером у спілкуванні і вчителем, то з найраніших років допоможете своїй дитині розвинути близькі особисті взаємини з Богом Єговою. Ці взаємини допоможуть дитині стати щасливим християнином. Вона старатиметься жити відповідно до своєї віри, не зважаючи навіть на тиск ровесників і спокуси. Завжди допомагайте дитині дорожити такими цінними взаєминами (Приповістей 27:11).

НЕОБХІДНІСТЬ ВИХОВАННЯ У ПОСЛУСІ

20. Що розуміється під виразом «виховання у послусі» і як слід виховувати дітей?

²⁰ Під вихованням у послусі розуміється навчання, яке виправляє розум і серце. Діти потребують його постійно. Павло радить батькам: «Виховуйте [своїх дітей] у послусі й напоумленні Господньому» (Ефесян 6:4, Хом.). Батькам слід виховувати своїх дітей з любов’ю, беручи приклад з Єгови (Євреїв 12:4—11). Виховувати з любов’ю можна словом. Тому нам говориться: «Навчання послухайте» (Приповістей 8:33). Як же виховувати дітей у послусі?

21. Які принципи повинні пам’ятати батьки, виховуючи своїх дітей?

²¹ Деякі батьки думають, що виховання дітей зводиться тільки до погроз, дорікань, навіть образ. Проте Павло, обговорюючи цю тему, застерігає: «Батьки,— не дратуйте дітей своїх» (Ефесян 6:4). Кожен християнин повинен бути «до всіх привітним... лагідно картаючим тих, що спротивляються» (2 Тимофія 2:24, 25, Хом.). Хоча християнські батьки усвідомлюють потребу виявляти твердість, вони все-таки пам’ятають ці слова, виховуючи своїх дітей. Але деколи сло́ва недостатньо і може виникнути потреба у покаранні (Приповістей 22:15).

22. Що слід пояснити дитині, коли вона потребує покарання?

²² Різні діти вимагають різного виховання. Декого не вдається «словами... поправити». Для них періодичне покарання за непослух може бути рятівним (Приповістей 17:10; 23:13, 14; 29:19, Хом.). Однак дитина повинна розуміти, чому її карають. «Різка й докір надають мудрости» (Приповістей 29:15, Хом.; Йова 6:24). Крім того, покарання має обмеження. «Я буду змушений покарати тебе до належної міри»,— сказав Єгова своєму народові (Єремії 46:28б, НС). Біблія аж ніяк не схвалює гнівного шмагання чи жорстокого биття, від якого в дитини залишаються синці або навіть рани (Приповістей 16:32).

23. Що повинна усвідомлювати дитина, коли отримує від батьків покарання?

²³ Коли Єгова попереджував свій народ, що покарає його, він спершу сказав: «Не лякайся... бо Я з тобою» (Єремії 46:28а). Так само батьківське покарання у будь-якій доцільній формі ніколи не повинне залишати в дитини відчуття, що її відкинули (Колосян 3:21). Швидше дитина має усвідомлювати, що батько чи мати карають її, бо вони ‘з нею’, на її стороні.

ЗАХИЩАЙТЕ ДИТИНУ ВІД НЕБЕЗПЕКИ

24, 25. Від якої потворної небезпеки потрібно захищати дітей у наш час?

²⁴ Багато дорослих згадують дитинство з радістю. Вони пригадують відчуття теплоти й захищеності, впевненості, що їхні батьки доглядатимуть їх за будь-яких обставин. Батьки хочуть, щоб їхні діти почувалися саме так, але сьогодні у цьому зіпсутому світі оберігати дітей стало набагато важче.

²⁵ Останніми роками зросла одна потворна небезпека — сексуальні посягання на дітей. У Малайзії за десять років кількість повідомлень про такі випадки збільшилася в чотири рази. У Німеччині кожного року близько 300 000 дітей стають жертвами зґвалтування, а, згідно з одним дослідженням, у певній країні Південної Америки щорічна кількість таких жертв сягає жахливої цифри: 9 000 000! На превеликий жаль, більшість цих дітей зґвалтовано в їхніх домах, причому людьми, яких вони знають і яким довіряють. Але діти повинні мати сильний захист — батьків. Як же батькам оберігати своїх дітей?

26. Як батьки можуть охороняти дітей і як їх може оберігати знання?

²⁶ Оскільки досвід показує, що легкими жертвами частіше стають діти, слабо ознайомлені з питаннями сексу, головним запобіжним заходом є навчання дитини ще в юному віці. Знання може оберегти «від злої дороги, від людини, що каже лукаве» (Приповістей 2:10—12). Яке са́ме знання? Знання біблійних принципів, розуміння, що є морально правильним, а що — ні. Також знання, що деякі дорослі роблять погане і що діти не повинні слухатися, коли їм пропонують щось неналежне. (Порівняйте Даниїла 1:4, 8; 3:16—18). Не обмежуйте таке навчання одною розмовою. Більшість дітей потребує, щоб їм повторили урок, тоді вони його добре запам’ятають. Коли діти підростуть, батько з любов’ю поважатиме сферу особистого життя своєї дочки, а матір — сина, зміцнюючи цим у своїх дітей відчуття пристойного. І звичайно, одним з найкращих способів охорони від зґвалтування є пильний нагляд з боку батьків.

ШУКАЙТЕ БОЖОГО КЕРІВНИЦТВА

27, 28. Хто є найбільшим Джерелом допомоги батькам, коли перед ними стоїть завдання виховувати дитину?

²⁷ Безумовно, виховання дитини змалку — справа нелегка, але віруючі батьки не мусять займатися цим самі. Коли у дні суддів чоловік, на ім’я Маноах, дізнався, що стане батьком, він просив у Єгови керівництва стосовно виховання своєї дитини, і Єгова відповів на його молитви (Суддів 13:8, 12, 24).

²⁸ Так само і сьогодні, виховуючи свою дитину, віруючі батьки теж можуть звертатися до Єгови в молитві. Бути батьком чи матір’ю — важка праця, але вона дуже винагороджується. Одна християнська пара з Гавайських островів каже: «Ви маєте 12 років на виконання своєї праці перед переломним підлітковим віком. Але якщо ви докладали усіх зусиль, щоб застосовувати біблійні принципи, то пожнете радість і мир, коли ваші діти вирішать служити Єгові з цілого серця» (Приповістей 23:15, 16). Коли ваша дитина прийматиме таке рішення, ви теж відчуєте бажання сказати: «Діти — спадщина Господня».

1, 2. Які труднощі і які радощі можуть принести підліткові роки?

БУТИ батьком чи матір’ю підлітка далеко не те саме, що мати п’яти- чи десятирічну дитину. Підліткові та юнацькі роки несуть із собою труднощі і проблеми, але вони також можуть приносити радощі й винагороди. Приклади таких людей, як Йосип, Давид, Йосія і Тимофій, показують, що молоді люди можуть діяти відповідально і мати добрі стосунки з Єговою (Буття 37:2—11; 1 Самуїла 16:11—13; 2 Царів 22:3—7; Дії 16:1, 2). Багато молодих людей сьогодні теж служать подібними прикладами. Мабуть, ви знаєте декого з них.

² Але в інших підліткові роки проходять бурхливо. Хлопці й дівчата у такому віці емоційно нестабільні. Вони часто прагнуть більшої незалежності й можуть противитися обмеженням, встановленим їхніми батьками. Однак вони ще досить недосвідчені, і їм потрібно турботливої, терпеливої допомоги з боку батьків. Підліткові роки можуть бути цікавими, але також і важкими як для батьків, так і для самих підлітків. Як же вам допомагати своїй дитині у цей період?

3. Як батьки можуть створити для підростаючої дитини хороші умови?

³ Батьки, які дотримуються біблійних порад, створюють своїм дітям найкращі умови для успішного переходу через проблемний підлітковий вік до відповідальної дорослості. У всіх країнах і в усі часи батьки і підлітки, які разом застосовували біблійні принципи, мали благословення та успіх (Псалом 119:1).

ЧЕСНИЙ І ВІДВЕРТИЙ ОБМІН ДУМКАМИ

4. Чому довірлива розмова особливо потрібна дітям підліткового віку?

⁴ Біблія каже: «Ламаються задуми з браку поради [«довірливої розмови», НС]» (Приповістей 15:22). Якщо довірлива розмова була необхідною дітям у молодшому віці, вона тим більше потрібна, коли вони входять у підлітковий вік і, мабуть, проводять менше часу вдома, а більше з однокласниками та іншими товаришами. Якщо немає довірливої розмови — чесного й відвертого обміну думками між дітьми і батьками, підлітки можуть стати чужими в домі. Як же підтримувати відвертий обмін думками?

5. Як підліткам слід ставитися до спілкування з батьками?

⁵ І підлітки, і їхні батьки повинні робити для цього все від них залежне. Можливо, у підлітковому віці дітям буде важче спілкуватися з батьками. Але пам’ятайте: «Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває» (Приповістей 11:14). Ці слова можна застосувати і до молодого, і до старого. Підлітки, які усвідомлюють це, розуміють, що їм і далі потрібно розумного проводу, оскільки вони зустрічаються тепер зі складнішими проблемами, ніж раніше. Вони повинні визнати своїх віруючих батьків добрими радниками, оскільки батьки мають більше життєвого досвіду і протягом багатьох років доказали, що з любов’ю турбуються про своїх дітей. Отже, на цьому етапі життя розсудливі підлітки не відвертаються від своїх батьків.

6. Який погляд на спілкування з дітьми мають мудрі й люблячі батьки?

⁶ Відвертий обмін думками означає, що батьки готові говорити зі своєю дитиною, коли вона відчуває в цьому потребу. Вам, батьки, радиться зі свого боку бути відкритими для спілкування. Це може бути не такою вже легкою справою. Згідно з Біблією, є «час мовчати і час говорити» (Екклезіяста 3:7). Коли підліток вважає, що тепер час говорити, можливо, у вас якраз час мовчати. Ви могли відкласти цей час для особистого вивчення, відпочинку чи хатньої роботи. Однак якщо дитина хоче поговорити з вами, постарайтеся змінити свої плани і послухати. Інакше на другий раз вона може не прийти. Пам’ятайте приклад Ісуса. Одного дня він збирався відпочити. Але коли люди почали сходитися, щоб послухати його, він відклав відпочинок і став навчати їх (Марка 6:30—34). Більшість підлітків усвідомлюють, що їхні батьки дуже зайняті, але їм потрібно запевнення, що вони можуть розраховувати на своїх батьків у разі потреби. Отже будьте приступними і чуйними.

7. Чого батькам потрібно уникати?

⁷ Пригадуйте собі, якими ви були у підлітковому віці, і не втрачайте почуття гумору! Батькам потрібно знаходити час для своїх дітей. Батьки, як ви проводите свій вільний час? Якщо ви завжди намагаєтесь відірватися від сім’ї, підлітки це швидко помітять. Коли вони починають думати, що товариші у школі цінують їх більше, ніж батьки, це може довести до проблем.

ЧОГО БАТЬКАМ НАВЧАТИ ДІТЕЙ

8. Як дітям можна прищепити цінування чесності, сумлінної праці й належної поведінки?

⁸ Якщо батьки ще не прищепили дітям цінування чесності й сумлінної праці, вони повинні обов’язково зробити це протягом підліткових років (1 Солунян 4:11; 2 Солунян 3:10). Також необхідно, щоб діти розуміли, наскільки важливо вести морально чисте життя (Приповістей 20:11). Стосовно таких справ батьки можуть багато чого навчити їх особистим прикладом. Так само, як невіруючі чоловіки можуть бути «переконані без слова, поведінкою своїх жінок», підлітки можуть навчитися правильних принципів через поведінку своїх батьків (1 Петра 3:1, Дерк.). Але самого лише прикладу недостатньо, оскільки діти бачать також багато поганих прикладів і на них спрямовано потік спокусливої пропаганди за межами дому. Тому турботливим батькам треба знати, як їхні діти підліткового та юнацького віку реагують на те, що бачать і чують, а для цього потрібні змістовні розмови (Приповістей 20:5).

9, 10. Чому батькам слід вчити своїх дітей про статеві справи і як вони можуть робити це?

⁹ Це особливо стосується статевих справ. Батьки, чи ви соромитесь обговорювати зі своїми дітьми питання сексу? Навіть якщо так, все одно старайтеся говорити про ці справи, бо ваші діти обов’язково дізнаються про них від когось іншого. І якщо вони не вчаться від вас, хто знає, яку перекручену інформацію вони отримають? У Біблії Єгова не замовчує справ статевого характеру, не потрібно їх уникати і батькам (Приповістей 4:1—4; 5:1—21).

¹⁰ На щастя, Біблія дає чіткі вказівки відносно статевого життя, і Товариство Вартової башти опублікувало багато корисної інформації про те, що ці вказівки залишаються придатними у наш час. Чому б не скористатися з цієї допомоги? Наприклад, чому б не переглянути зі своєю дитиною відповідні розділи у 1-му і 2-му томах книжки «Запитання молодих людей. Практичні поради»? Ви можете бути приємно здивовані результатами.

11. Як батьки можуть найефективніше вчити дітей служити Єгові?

¹¹ Яка тема повинна бути найважливішою в розмовах між батьками й дітьми? Апостол Павло писав про неї: «Виховуйте [дітей ваших] у послусі й напоумленні Господньому» (Ефесян 6:4, Хом.). Дітям потрібно постійно навчатися про Єгову. Особливо їм треба вчитися любити його і розвинути бажання служити йому. Тут також можна багато чого навчити особистим прикладом. Коли діти підліткового віку бачать, що їхні батьки люблять Бога «всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» і що це приносить добрі результати у житті їхніх батьків, вони, напевно, будуть спонукані наслідувати їх (Матвія 22:37). Так само, коли молоді люди бачать, що їхні батьки мають поміркований погляд на матеріальні речі і ставлять Боже Царство на перше місце, їм буде легше розвинути подібний підхід до справ (Екклезіяста 7:12; Матвія 6:31—33).

12, 13. Про що слід пам’ятати, якщо ми хочемо успішно проводити сімейне вивчення?

¹² Щотижневе сімейне біблійне вивчення є чудовою допомогою у прищепленні молодим людям духовних цінностей (Псалом 119:33, 34; Приповістей 4:20—23). Вкрай необхідно, щоб це вивчення було регулярним (Псалом 1:1—3). І батьки, і діти повинні усвідомлювати, що інші справи слід планувати навколо сімейного вивчення, а не навпаки. До того ж для ефективного сімейного вивчення потрібен правильний умонастрій. Один батько сказав: «Секрет успіху полягає в тому, щоб ведучий створив під час сімейного вивчення атмосферу невимушеності, але також серйозності — щоб учасники почувалися вільно, однак не були легковажними. Не завжди легко досягти належної рівноваги, і деколи буде потрібно виправляти ставлення дітей до вивчення. Якщо раз-другий не все проходить благополучно, не здавайтеся, а готуйтеся до наступного вивчення». Той самий батько сказав, що у молитві перед кожним вивченням він спеціально просив Єгову допомогти всім мати правильний умонастрій (Псалом 119:66).

¹³ За проведення сімейного вивчення відповідальні віруючі батьки. Правда, деякі батьки не є обдарованими вчителями, і їм, можливо, важко проводити сімейне вивчення цікаво. Однак якщо ви любите своїх дітей «ділом та правдою», ви постараєтеся смиренно й щиро допомагати їм робити духовний поступ (1 Івана 3:18). Час від часу вони нарікатимуть, але, напевно, все-таки відчують, що ви глибоко зацікавлені в їхньому добробуті.

14. Як Повторення Закону 11:18, 19 можна застосувати до навчання дітей духовно важливих справ?

¹⁴ Сімейне вивчення — не єдина можливість обговорювати духовно важливі справи. Пам’ятаєте наказ Єгови батькам? Він сказав: «Покладете ви ці слова Мої на свої серця та на свої душі, і прив’яжете їх на знака на руці своїй, і вони будуть пов’язкою між вашими очима. І будете навчати про них синів своїх, говорячи про них, коли ти сидітимеш у домі своїм, і коли ходитимеш дорогою, і коли лежатимеш, і коли вставатимеш». (Повторення Закону 11:18, 19; дивіться також Повторення Закону 6:6, 7). Це не означає, що батьки мусять постійно проповідувати дітям. Але люблячий голова сім’ї повинен завжди використовувати можливість духовно зміцнити свою сім’ю.

ВИХОВАННЯ Й ПОВАГА

15, 16. а) Що таке виховання? б) Хто в сім’ї відповідальний за виховання і хто відповідальний за те, щоб слухатися?

¹⁵ Виховання — це напучування, яке виправляє, і воно включає в себе спілкування. Словом «виховання» більше передається думка про виправляння, аніж покарання, хоча покарання також може бути необхідним. Ваші діти потребували виховання, коли були менші, тепер, коли вони стали підлітками, їм далі потрібна якась форма виховання, можливо навіть більше, ніж раніше. Розсудливі діти знають, що це так.

¹⁶ Біблія каже: «Зневажає безумний напучення батькове, а хто береже осторогу, стає розумніший» (Приповістей 15:5). З цього вірша можна багато навчитися. З нього випливає, що напучення повинне мати місце. Підліток не може ‘берегти осторогу’, якщо вона не дається. Відповідальність за це Єгова кладе на обох батьків, особливо на батька. А відповідальність дітей — слухатись напучення. Вони більше навчаться і робитимуть менше помилок, якщо будуть слухатися мудрого напучення батька й матері (Приповістей 1:8). Біблія каже: «Злидні і сором тому, хто відмовляється від наставлення, а хто вважає на докори, буде пошанований» (Приповістей 13:18, Дерк.).

17. Якої врівноваженості потрібно батькам у справі виховання?

¹⁷ У вихованні дітей підліткового віку батькам необхідно виявляти врівноваженість. Їм слід уникати зайвої суворості, яка дратувала б дітей, можливо навіть руйнувала їхню впевненість у собі (Колосян 3:21). Але разом з тим батьки не повинні бути настільки поблажливими, що їхні діти залишилися б взагалі без необхідного напучення. Така поблажливість була б згубною. У Приповістей 29:17 говориться: «Карай сина свого — й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі». Однак 21-й вірш каже: «Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний». Хоча у цьому вірші говориться про раба, він однаково стосується і дітей.

18. Про що свідчить належне виховання і чого можна уникнути, коли батьки послідовні у вихованні дітей?

¹⁸ Так, належне виховання свідчить про любов батьків до дитини (Євреїв 12:6, 11). Батьки знають, наскільки важко бути послідовними й розсудливими у вихованні дітей. Заради спокою може здаватися легшим дозволити впертому підліткові робити, що він хоче. Але якщо батьки допустять до цього, пізніше ситуація в домі може взагалі вийти з-під контролю (Приповістей 29:15; Галатів 6:9).

РОБОТА І ГРА

19, 20. Як батькам було б мудро ставитися до розваг своїх дітей підліткового віку?

¹⁹ Колись від дітей сподівалися допомоги в домі чи на полі. Сьогодні багато підлітків мають надмір вільного часу, який вони проводять без нагляду. Світ комерції пропонує безліч способів заповнити той час. Додайте до цього факт, що цей світ не цінує біблійних норм моралі,— і ви отримаєте все необхідне для потенційної біди.

²⁰ Тому розважливі батьки залишають за собою право приймати остаточні рішення стосовно розваг. Але не забувайте, що підлітки ростуть. З кожним роком вони, мабуть, сподіватимуться, що до них будуть ставитись як до доросліших. Тому було б мудро, коли б з віком підлітки отримували від батьків більше свободи у виборі розваг, але тільки з умовою, що їхній вибір свідчить про поступ до духовної зрілості. Час від часу підліток, можливо, робитиме немудрий вибір музики, товариства тощо. Коли це стається, справу слід обговорити, щоб у майбутньому його вибір був ліпшим.

21. Як допоможе підліткові поміркованість у плануванні часу на розваги?

²¹ Скільки часу слід приділяти на розваги? У деяких країнах підлітків переконують, що вони мають право розважатися постійно. Через це юнак чи дівчина може планувати розвагу за розвагою. Батькам слід вчити своїх дітей, що час потрібно також приділяти на інші справи, наприклад сімейне та особисте вивчення, спілкування з духовно зрілими особами, християнські зібрання та хатню роботу. Це не дозволить ‘життєвим розкошам’ витіснити Боже Слово (Луки 8:11—15).

22. Чим у житті підлітка повинні врівноважуватися розваги?

²² Цар Соломон говорив: «Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті. І отож, як котрий чоловік їсть та п’є і в усім своїм труді радіє добром,— це дар Божий!» (Екклезіяста 3:12, 13). Так, радість має своє місце у врівноваженому житті. Але те саме стосується й праці. Багато підлітків сьогодні не знають, що́ таке задоволення від праці чи почуття самоповаги, яке приходить, коли людина береться за проблему і з успіхом її вирішує. Деякі не отримують можливості здобути навички чи професію, щоб забезпечувати себе в житті. Це ставить перед батьками нелегке завдання: чи ви попіклуєтеся, щоб ваша дитина мала таку можливість? Якщо вам вдасться навчити свою дитину цінувати працю й отримувати від неї радість, вона розвине здоровий склад розуму і все життя матиме від цього користь.

ВІД ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ДО ДОРОСЛОСТІ

23. Як батьки можуть підбадьорювати своїх дітей підліткового віку?

²³ Навіть якщо ви маєте проблеми зі своїм сином чи дочкою, принцип «ніколи любов не перестає» залишається правдивим (1 Коринтян 13:8). Ніколи не переставайте виявляти любов, яку ви, безперечно, маєте. Запитайте себе: «Чи я не скуплюся на похвалу для кожної дитини, коли вона успішно справляється з проблемами чи переборює труднощі? Чи я використовую нагоди виявляти до своїх дітей любов і цінування, поки такі нагоди ще є?» Деколи можуть виникати непорозуміння, але якщо підлітки впевнені у вашій любові до них, вони швидше будуть схильні відповісти вам такою ж любов’ю.

24. Який біблійний принцип повинен служити правилом у вихованні дітей, але про що слід пам’ятати?

²⁴ Звичайно, з віком дітям доведеться самим приймати важливі рішення. У деяких випадках ці рішення не подобатимуться батькам. Що, коли дитина вирішить не служити більше Богу Єгові? Таке може статися. Навіть декотрі духовні сини Єгови відкинули його поради і стали бунтівниками (Буття 6:2; Юди 6). Діти не комп’ютери, які можна запрограмувати на власний розсуд. Вони — створіння із свободою волі, відповідальні перед Єговою за свої рішення. Але принцип з Приповістей 22:6 все-таки повинен служити правилом у вихованні дітей: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не вступиться з неї».

25. Як батьки можуть найкраще виявити вдячність Єгові за привілей батьківства?

²⁵ Отже, любіть своїх дітей і виявляйте цю любов. З усіх сил намагайтесь дотримуватися біблійних принципів, виховуючи їх. Давайте добрий приклад побожної поведінки. Таким чином ви створите своїм дітям найліпші умови для того, щоб вони ставали відповідальними, богобоязливими дорослими. Це найкращий спосіб, як батьки можуть виявити вдячність Єгові за привілей батьківства.

1, 2. а) Якою притчею Ісус наголосив на невірності єврейських релігійних провідників? б) Чого Ісусова притча вчить про юнацькі роки?

ЗА КІЛЬКА днів перед своєю смертю Ісус поставив групі єврейських релігійних провідників запитання, що примусило їх задуматися: «Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: «Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!» А той відповів і сказав: «Готовий, панотче»,— і не пішов. І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: «Я не хочу». А потім покаявся, і пішов. Котрий же з двох учинив волю батькову?» Єврейські провідники відповіли: «Останній» (Матвія 21:28—31).

² Ісус наголошував тут на невірності єврейських провідників. Вони були подібні до першого сина — обіцяли чинити Божу волю, але не дотримали обіцянки. Багато батьків скажуть, що Ісусова притча базувалася на доброму розумінні сімейного життя. Як Ісус чудово показав, деколи важко визначити, що́ молоді люди мають на умі, чи передбачити, які будуть їхні наступні дії. Часто у юнацькі роки людина приносить багато клопоту, але вона виростає і стає відповідальною, шановною особою. Про це слід пам’ятати, обговорюючи проблему юнацького бунту.

ХТО ТАКИЙ БУНТАР?

3. Чому батькам не слід спішити називати свою дитину бунтарем?

³ Час від часу можна почути про підлітків, які відкрито бунтуються проти своїх батьків. Ви, можливо, навіть особисто знаєте сім’ю, в якій підліток, здається, зовсім відбився від рук. Однак не завжди легко встановити, чи дитина є бунтарем. Крім того, інколи важко зрозуміти, чому деякі діти бунтуються, а інші — навіть з тої самої сім’ї — ні. Що робити батькам, коли вони підозрюють, що їхня дитина росте справжнім бунтарем? Аби відповісти на це запитання, спершу треба з’ясувати, хто такий бунтар.

4—6. а) Хто такий бунтар? б) Про що слід пам’ятати батькам, коли їхня дитина підліткового віку інколи не слухається?

⁴ Просто кажучи, бунтар — це особа, яка свідомо й послідовно виявляє до вищої влади непослух чи опір, а також зневагу. Звичайно, «до юнакового серця глупота прив’язана» (Приповістей 22:15). Тому всі діти інколи противляться батьківській чи іншій владі. Це особливо стосується юнацького віку — часу фізичного та емоційного розвитку. Зміни викликають стрес у житті кожної людини, а в юнацькому віці змін дуже багато. Ваш син чи дочка виходить з дитячого віку і стає на дорогу до зрілості. Ця обставина деколи спричиняє проблеми між батьками та їхніми дітьми підліткового та юнацького віку. Часто батьки підсвідомо намагаються сповільнити процес переходу, тоді як підлітки хочуть приспішити його.

⁵ Підлітки-бунтарі відкидають цінності своїх батьків. Але пам’ятайте, що кілька випадків непослуху не роблять дитину бунтарем. Подібно і з духовними справами: деякі діти спершу майже або зовсім не виявляють зацікавлення біблійною правдою, але вони не обов’язково є бунтарями. Батькам не слід поспішно вішати ярлик на свою дитину.

⁶ Чи всі молоді люди бунтуються проти батьківської влади у юнацькі роки? Ні. Навпаки, докази свідчать про те, що лише меншість підлітків та юнаків удається до серйозного бунту. Але все одно виникають запитання: що робити з дитиною, яка вперто і послідовно бунтується? Які можуть бути причини такого бунту?

ПРИЧИНИ БУНТУ

7. Як сатанинське оточення може спонукати дитину до бунту?

⁷ Головною причиною бунту є сатанинське оточення у світі. «Ввесь світ лежить у владі лукавого» (1 Івана 5:19, УКУ). Світ під владою Сатани розвинув шкідливу культуру, з якою християни змушені стикатися (Івана 17:15). Сьогоднішня культура вульгарніша, небезпечніша і порочніша, ніж культура минулого (2 Тимофія 3:1—5, 13). Якщо батьки не вчать, не попереджують і не захищають своїх дітей, юні особи можуть легко піддатися впливу «духа, що діє тепер у синах бунту» (Ефесян 2:2, Хом.). У цьому відіграє свою роль тиск з боку ровесників. Біблія каже: «Хто товаришує з безумним, той лиха набуде» (Приповістей 13:20). Так само, хто товаришує з людьми, охопленими духом цього світу, той, мабуть, теж буде під впливом цього духу. Молодим людям треба допомагати, коли хочемо, щоб вони розуміли, що слухняність побожним принципам є основою найкращого способу життя (Ісаї 48:17, 18).

8. Які фактори можуть бути причиною юнацького бунту?

⁸ Іншою причиною бунту може бути атмосфера в сім’ї. Наприклад, якщо батько чи матір є алкоголіком, зловживає наркотиками чи застосовує насилля до свого подружнього партнера, діти у такій сім’ї можуть виростати з викривленим поглядом на життя. Навіть у відносно спокійних домах може статися бунт, коли дитина відчуває, що батьки не цікавляться нею. Однак юнацький бунт не завжди спричиняється зовнішніми факторами. Деякі діти відвертаються від батьківських цінностей незважаючи на те, що їхні батьки застосовують побожні принципи і до великої міри захищають їх від навколишнього світу. Чому? Можливо, через ще інший корінь наших проблем — людську недосконалість. Павло сказав: «Через одного чоловіка [Адама] ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12). Адам був себелюбним бунтарем, і він залишив усім своїм нащадкам поганий спадок. Деякі підлітки та юнаки вибирають той самий шлях бунту, яким пішов їхній прабатько.

ПОБЛАЖЛИВИЙ ІЛІЙ ТА СУВОРИЙ РЕХАВ’АМ

9. Які крайнощі у вихованні дітей можуть довести дитину до бунту?

⁹ Ще одна обставина, яка доводить підлітків та юнаків до бунту,— це неврівноважений підхід батьків до справи виховання дітей (Колосян 3:21). Деякі добросовісні батьки суворо обмежують і дисциплінують своїх дітей. Інші — поблажливі, вони не дають вказівок, які захищали б їхніх дітей. Не завжди легко знайти рівновагу між цими двома крайнощами. До того ж різні діти мають різні потреби. Одним може бути потрібно більше нагляду, ніж іншим. Проте два біблійні приклади допоможуть зрозуміти, чому небезпечно впадати в крайнощі чи то в бік суворості, чи поблажливості.

10. Чому Ілій був поганим батьком, хоча, мабуть, вірним первосвящеником?

¹⁰ Ілій, первосвященик у стародавньому Ізраїлі, був батьком. Він служив 40 років і, без сумніву, добре знав Божий Закон. Мабуть, Ілій досить вірно сповняв свої священицькі обов’язки і, можливо, навіть старанно навчав Божого Закону своїх синів, Хофні та Пінхаса. Однак Ілій був занадто поблажливим до них. Хофні та Пінхас служили священиками, але вони були «люди негідні», яких цікавило тільки задоволення свого апетиту і неморальних бажань. Проте коли вони чинили ганебні речі на святому місці, Ілій не мав мужності усунути їх від священицького служіння. Він лише легко докоряв їм. Такою поблажливістю Ілій більше шанував своїх синів, ніж Бога. У результаті його сини збунтувалися проти чистого поклоніння Єгові й цілий дім Ілія зазнав нещастя (1 Самуїла 2:12—17, 22—25, 29; 3:13, 14; 4:11—22).

11. Чого батьки можуть навчитися з поганого прикладу Ілія?

¹¹ Ілієві діти вже, мабуть, були дорослими, коли сталися ті події, але ця історія підкреслює, наскільки небезпечно стримуватися від покарання дітей. (Порівняйте Приповістей 29:21). Деякі батьки плутають любов з поблажливістю і не встановлюють ясних, послідовних та поміркованих правил. Навіть коли порушуються Божі принципи, вони не застосовують покарання, що свідчило б про їхню любов. Через таку поблажливість їхні діти зрештою можуть знехтувати батьківською чи будь-якою іншою владою. (Порівняйте Екклезіяста 8:11).

12. Яку помилку допустив Рехав’ам у застосуванні влади?

¹² Рехав’ам, останній цар об’єднаного ізраїльського царства, є прикладом іншої крайності у застосуванні влади. Він не був добрим царем. Рехав’ам успадкував країну, в котрій люди були незадоволені тягарем, який поклав на них батько Рехав’ама Соломон. Чи Рехав’ам виявив розуміння? Ні. Коли делегація від народу попросила його скасувати деякі деспотичні вимоги, він не послухався поради старших, зрілих радників і наказав зробити ярмо людей ще тяжчим. Його зарозумілість спровокувала бунт десяти північних племен, і царство було розірване на дві частини (1 Царів 12:1—21; 2 Хронік 10:19).

13. Як батьки можуть уникнути помилки Рехав’ама?

¹³ Батьки можуть навчитися важливих принципів з біблійної історії про Рехав’ама. Їм потрібно «шукати Єгову» в молитві й переглянути свої методи виховання у світлі біблійних принципів (Псалом 105:4, НС). «Насильство чинить мудрого дурним»,— говориться в Екклезіяста 7:7 (Хом.). Добре продумані обмеження не тільки дають підліткові можливість розвиватися, але й захищають його від лиха. Однак дітей не слід виховувати в атмосфері настільки жорстокій і суворій, що вони не мали б можливості розвивати в розумних межах почуття впевненості в собі. Коли батьки намагаються знайти рівновагу між належною свободою і твердими, чітко визначеними обмеженнями, більшість підлітків будуть менш схильні до бунту.

ЗАДОВОЛЕННЯ ОСНОВНИХ ПОТРЕБ МОЖЕ ЗАПОБІГТИ БУНТУ

14, 15. Як батькам слід ставитися до того, що їхня дитина розвивається?

¹⁴ Хоча батьки з радістю спостерігають, як їхня дитина росте і дорослішає, вони можуть непокоїтися, коли вона починає переходити від залежності до самостійності. Не дивуйтесь, якщо протягом цього перехідного періоду дитина деколи веде себе вперто або відмовляється співпрацювати. Пам’ятайте, що метою християнських батьків має бути виховання зрілих, стійких і відповідальних християн. (Порівняйте 1 Коринтян 13:11; Ефесян 4:13, 14).

¹⁵ Хоч би як важко було батькам, їм слід залишити звичку негативно реагувати на будь-яку просьбу дитини про більшу самостійність. Дитині потрібно у здоровий спосіб розвивати свою особистість. Деякі діти навіть у відносно юному віці починають виявляти досить зрілі погляди. Наприклад, Біблія говорить про молодого царя Йосію: «Бувши ще юнаком [приблизно 15 років], розпочав він звертатися до Бога батька свого Давида». Цей видатний підліток явно був відповідальною людиною (2 Хронік 34:1—3).

16. У міру того як діти отримують більше відповідальностей, що їм слід дати відчути?

¹⁶ Однак свобода несе з собою відповідальність. Тому давайте своїй дорослішій дитині відчути наслідки деяких її рішень і дій. Принцип «що тільки людина посіє, те саме й пожне» однаковою мірою стосується і дорослих, і підлітків (Галатів 6:7). Дітей неможливо оберігати все життя. А що, коли ваша дитина хоче зробити щось зовсім небажане? Як відповідальні батьки, ви мусите сказати «ні». І хоча ви можете пояснити причини, ніщо не повинне перемінити ваше «ні» у «так». (Порівняйте Матвія 5:37). Проте старайтеся, щоб ваше «ні» було сказане спокійно і розсудливо, бо «лагідна відповідь гнів відвертає» (Приповістей 15:1).

17. Які потреби підлітків повинні задовольняти батьки?

¹⁷ Молодій людині потрібен захист, який дають послідовні виховні заходи, навіть якщо вона не завжди погоджується з обмеженнями і правилами. Дитина відчуває розчарування, коли правила часто змінюються в залежності від того, як себе почуває в даний момент батько чи мати. Крім того, коли підлітки отримують підбадьорення і необхідну допомогу, щоб справлятися із сором’язливістю, нерішучістю і невпевненістю в собі, з віком вони, мабуть, стануть більш рішучими. Дуже цінують підлітки, коли їм виявляють довір’я, яке вони заслужили. (Порівняйте Ісаї 35:3, 4; Луки 16:10; 19:17).

18. Які факти про підлітків можуть потішити батьків?

¹⁸ Батьків може потішити той факт, що коли в домі є мир, стабільність і любов, то з дітьми, як правило, все в порядку (Ефесян 4:31, 32; Якова 3:17, 18). Подумайте, навіть у сім’ях з такими проблемами, як алкоголізм, насилля чи якийсь інший шкідливий вплив, багато дітей виростають чудовими людьми. Тому, коли у вашому домі підліток почувається захищеним і знає, що тут він завжди знайде любов, тепло й увагу,— навіть якщо це супроводжується поміркованими обмеженнями і виховними заходами в гармонії з біблійними принципами,— дуже ймовірно, що він виросте людиною, якою ви зможете пишатися. (Порівняйте Приповістей 27:11).

КОЛИ У ДІТЕЙ ПРОБЛЕМИ

19. У той час як батьки повинні привчати юнака до дороги його, яку відповідальність має дитина?

¹⁹ Добре виховання, безумовно, відіграє́ велику роль. У Приповістей 22:6 говориться: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не вступиться з неї». Але чи можливо робити це з дітьми, які мають серйозні проблеми, незважаючи на те що їхні батьки добрі? Так. Слова приповісті слід розуміти у світлі інших віршів, які наголошують відповідальність дитини слухати і слухатися своїх батьків (Приповістей 1:8). Щоб досягнути гармонії в сім’ї, батьки й діти повинні співпрацювати у застосуванні біблійних принципів. Якщо такої співпраці немає — будуть труднощі.

20. Які дії були б мудрими з боку батьків, коли дитина прогрішиться через необачність?

²⁰ Як повинні реагувати батьки, коли їхня дитина підліткового віку прогрішиться і потрапить у скрутне становище? Особливо у такий час дітям потрібна допомога. Якщо батьки пам’ятають, що вони мають справу з недосвідченим юнаком, їм буде легше стриматись. Павло радив зрілим членам збору: «Як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности» (Галатів 6:1). Батьки можуть дотримуватися цієї поради, маючи справу з дитиною, яка прогрішилася через необачність. І хоча слід чітко пояснити, чому такі вчинки неправильні і як можна уникнути повторення їх у майбутньому, батьки повинні дати зрозуміти, що поганою є неправильна поведінка, а не дитина. (Порівняйте Юди 22, 23).

21. Беручи за приклад християнський збір, як повинні реагувати батьки, коли їхня дитина вчинить серйозний гріх?

²¹ Що, коли правопорушення юної особи дуже серйозне? У такому випадку дитині потрібна особлива допомога і вміле керівництво. Коли член збору вчинить серйозний гріх, його заохочують покаятися і попросити допомоги у старійшин (Якова 5:14—16). Якщо він кається, старійшини допомагають йому відновити духовність. У сім’ї відповідальність за підлітка, який прогрішився, належить батькам, хоча й може виникнути потреба обговорити справу зі старійшинами. Безперечно, коли дитина вчинила тяжкий гріх, батьки не будуть намагатися приховати це від старійшин.

22. Який погляд Єгови повинні наслідувати батьки, коли їхня дитина вчинить серйозний гріх?

²² Коли дитина має серйозні проблеми, це нелегке випробування для її батьків. Через емоційне замішання у батьків може виникнути бажання наговорити гнівних погроз своїй неслухняній дитині, але це тільки озлобить її. Пам’ятайте, що від того, як з молодою особою поведуться у цей критичний час, може залежати її майбутнє. Пам’ятайте також, що Єгова був готовий простити, коли його люди збочували,— якщо б вони тільки покаялися. Послухайте його сердечних слів: «Прийдіть, і будемо правуватися,— говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин,— стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця,— то стануть мов вовна вони!» (Ісаї 1:18). Який чудовий приклад для батьків!

23. Як діяти батькам, коли їхні діти серйозно згрішать, і чого їм слід уникати?

²³ Отже, намагайтеся заохотити неслухняну дитину змінитися. Шукайте добрих порад у досвідчених батьків та старійшин збору (Приповістей 11:14). Старайтеся не діяти імпульсивно, не говорити і не робити нічого такого, через що дитині було б важко знову звернутися до вас. Уникайте неконтрольованого гніву й озлобленості (Колосян 3:8). Не поспішайте здаватись (1 Коринтян 13:4, 7). Хоча ви ненавидите зло, не відвертайтеся від дитини і не озлоблюйтеся на неї. А найголовніше, подавайте дітям добрий приклад і зберігайте свою віру в Бога міцною.

ЩО РОБИТИ З УПЕРТИМ БУНТАРЕМ?

24. Яка невтішна ситуація деколи виникає у християнській сім’ї і як на неї слід реагувати батькам?

²⁴ У деяких випадках стає ясно, що юнак остаточно вирішив збунтуватися і повністю відкинути християнські цінності. Тоді батькам слід зосередитися на решті сім’ї. Вважайте, щоб не спрямувати всю свою енергію на дитину, яка збунтувалася, і не занехаяти інших дітей. Замість того щоб приховувати проблему від решти членів сім’ї, обговоріть з ними справу наскільки вважаєте слушним і в підбадьорливий спосіб. (Порівняйте Приповістей 20:18).

25. а) Дотримуючись прикладу християнського збору, який крок батьки, можливо, будуть змушені зробити, коли дитина стає упертим бунтарем? б) Про що слід пам’ятати батькам, коли хтось із їхніх дітей стає на шлях бунту?

²⁵ Апостол Іван сказав про непоправного бунтаря у зборі: «Не приймайте до дому його, і не вітайте його» (2 Івана 10). Можливо, батьки відчують необхідність подібної позиції, якщо дитина досягла повноліття і стає на шлях повного бунту. Хоч би як важко було батькам, деколи такий крок є необхідним для захисту решти сім’ї. Родині потрібен ваш захист і нагляд. Тому і надалі підтримуйте чітко визначені, однак помірковані, правила поведінки. Спілкуйтеся з іншими дітьми. Цікавтеся їхніми справами у школі і в зборі. Також дайте їм знати, що, хоча ви не похвалюєте бунтарських дій їхнього брата чи сестри, у вас немає до нього чи до неї ненависті. Засуджуйте погані вчинки, а не дитину. Двоє синів Якова своїм жорстоким вчинком стягнули осуд на цілу сім’ю, однак Яків прокляв не їх, а їхній буйний гнів (Буття 34:1—31; 49:5—7).

26. Що може потішити сумлінних батьків, якщо хтось із їхніх дітей стає бунтарем?

²⁶ Можливо, ви почуваєтеся винними в тому, що сталося у вашій сім’ї. Але якщо ви щиро робили все від вас залежне, з усіх сил дотримуючись порад Єгови, непотрібно надмірно картати себе. Нехай вас потішає факт, що досконалих батьків немає і що ви сумлінно намагалися бути добрими батьками. (Порівняйте Дії 20:26). Справжній бунтар може бути великим випробуванням для сім’ї. Якщо це сталося у вашій родині, будьте переконані, що Бог розуміє вас і що він ніколи не залишає своїх відданих слуг (Псалом 27:10). Отже постановіть зберегти ваш дім тихою духовною гаванню для решти дітей, якщо вони у вас є.

27. На що можуть завжди надіятися батьки дитини-бунтаря, пам’ятаючи притчу про блудного сина?

²⁷ Крім того, ніколи не втрачайте надії. Ваші колишні зусилля дати правильне виховання можуть зрештою вплинути на серце дитини, яка відбилася від дому, і спонукати її опам’ятатися (Екклезіяста 11:6). У декотрих християнських сім’ях виникали проблеми, подібні до вашої, і батьки дочекалися повернення своїх дітей-бунтарів, як той батько з Ісусової притчі (Луки 15:11—32). Подібне може трапитись і вам.

1—3. а) З яких джерел походить шкідливий для сім’ї вплив? б) Якої рівноваги потрібно батькам для захисту своїх сімей?

ВАШ син збирається йти до школи, а надворі злива. Що ви робите у такій ситуації? Чи дозволяєте йому бігти без жодного захисного одягу чи парасольки? Чи, може, ви його так вдягаєте, що йому аж важко порухатись? Звичайно, ви не робите ні того, ні другого. Ви дасте йому те, що потрібно, аби він не змок.

² Подібно батьки мусять знайти врівноважений спосіб захисту своєї сім’ї від зливи шкідливого впливу, що надходить від світу розваг, засобів масової інформації, ровесників і деколи навіть шкіл. Деякі батьки зовсім або майже зовсім не захищають своїх сімей. Інші, вважаючи мало не всі прояви зовнішнього впливу шкідливими, настільки суворі, що діти почуваються так, ніби їх душать. Чи можливо досягти рівноваги в цьому?

³ Так, можливо. Крайнощі не доводять до добрих результатів і можуть бути небезпечними (Екклезіяста 7:16, 17). Але як християнським батькам знайти належну рівновагу у захисті своєї сім’ї? Розгляньмо, як це можна робити у сфері освіти, спілкування й розваг.

ХТО НАВЧАТИМЕ ВАШИХ ДІТЕЙ?

4. Як християнським батькам ставитися до освіти?

⁴ Християнські батьки високо цінують освіту. Вони знають, що освіта покращить вміння дітей читати, писати, спілкуватися, а також вирішувати проблеми. Вона також повинна навчити їх учитися. Вміння, набуті дітьми у школі, допоможуть їм переборювати труднощі у сьогоднішньому світі. Крім того, з доброю освітою вони зможуть знайти ліпшу роботу (Приповістей 22:29).

5, 6. Як діти можуть у школі отримати перекручену інформацію про секс?

⁵ Однак у школі діти стикаються з іншими дітьми, багато з яких мають перекручені погляди. Для прикладу розгляньмо їхні погляди на секс і мораль. В одній нігерійській середній школі розпущена дівчина давала своїм однокласницям поради стосовно сексу. Вони жадібно слухали її, хоча вона говорила багато нісенітниць, начитавшись порнографічної літератури. Деякі дівчата слухалися її порад. У результаті одна дівчина завагітніла, не будучи одруженою, і померла через те, що намагалася викликати аборт.

⁶ На превеликий жаль, деколи школярів дезінформують стосовно сексу не діти, а самі вчителі. Багатьох батьків лякає ситуація, коли у школі дітей вчать про секс, не згадуючи при цьому про моральні норми й відповідальність. Мати одної 12-річної дівчинки сказала: «Ми живемо в дуже релігійній та консервативній околиці, але навіть у нашій місцевій середній школі дітям роздають презервативи!» Ця жінка та її чоловік дуже стривожились, коли дізналися, що їхня дочка отримує сексуальні пропозиції від хлопців свого віку. Як же батькам захистити свою сім’ю від такого поганого впливу?

7. Як найкраще протидіяти дезінформації про секс?

⁷ Чи найліпший вихід — це ізолювати дитину від будь-якої інформації про статеві справи? Ні. Найкраще самим пояснювати дітям справи сексу (Приповістей 5:1). Правда, у деяких частинах Європи й Північної Америки багато батьків соромляться цієї теми. Також у декотрих африканських країнах батьки рідко обговорюють зі своїми дітьми питання сексу. «Це не прийнято в африканській культурі»,— каже один батько зі Сьєрра-Леоне. Деякі батьки вважають, що, навчаючи дітей про секс, можна піддати їм ідеї, котрі доведуть їх до неморальності! Але як на це дивиться Бог?

БОЖИЙ ПОГЛЯД НА СЕКС

8, 9. Яка цінна інформація про статеві справи міститься у Біблії?

⁸ Біблія показує, що немає нічого ганебного в обговорюванні теми сексу у межах пристойного. В Ізраїлі Божим людям було наказано збиратися разом, у тому числі з дітьми, щоб усі слухали читання Мойсеєвого Закону (Повторення Закону 31:10—12; Ісуса Навина 8:35). У Законі відкрито згадувалися деякі статеві справи, наприклад, менструація, виверження сім’я, розпуста, перелюб, гомосексуалізм, кровозмішення та скотолозтво (Левит 15:16, 19; 18:6, 22, 23; Повторення Закону 22:22). Після таких читань батькам, мабуть, доводилося відповідати на багато питань своїх допитливих дітей.

⁹ У п’ятому, шостому й сьомому розділах Приповістей є вірші, в яких з любов’ю, по-батьківськи перестерігається про небезпеку статевої неморальності. Ці вірші показують, що деколи неморальність може бути спокусливою (Приповістей 5:3; 6:24, 25; 7:14—21). Але вони вчать, що такі вчинки неправильні і можуть довести до згубних наслідків, в них також даються вказівки, щоб допомогти молодим людям уникати неморальності (Приповістей 5:1—14, 21—23; 6:27—35; 7:22—27). Крім того, неморальності протиставляється задоволення статевого бажання належним чином — у подружжі (Приповістей 5:15—20). Який чудовий зразок того, як батькам навчати своїх дітей!

10. Чому побожне знання про статеві справи не повинне доводити дітей до неморальності?

¹⁰ Чи таке навчання доводить дітей до неморальності? Навпаки, Біблія вчить: «Знанням визволяються праведні» (Приповістей 11:9). Хіба ви не хочете визволити своїх дітей з-під впливу цього світу? Один батько сказав: «Ми намагалися бути відвертими з дітьми стосовно сексу, навіть коли вони ще були малими. Через це їх не тягне слухати інших дітей, коли ті розмовляють про секс. Для них не існує великої таємниці».

11. Як дітей можна поступово навчати про інтимні справи?

¹¹ Як уже згадувалося у попередніх розділах, навчання про секс слід починати рано. Коли ви вчите дітей, як називаються члени тіла, не обминайте статевих органів, ніби вони є чимось непристойним. Навчіть дітей правильних назв. З бігом часу дітям будуть необхідні уроки про інтимні справи та обмеження. Краще, щоб і мати, і батько вчили дітей, що ці органи тіла особливі, що, як правило, не можна іншим людям торкатися їх чи дивитися на них і що ніколи не можна погано говорити про них. З віком дітям слід сказати, як чоловік і жінка сходяться, щоб зачати дитину. Коли діти входитимуть у вік статевого дозрівання, вони повинні добре знати, яких змін їм слід сподіватися. Як уже обговорювалося у 5-му розділі, таке навчання допоможе теж захистити дітей від статевих посягань (Приповістей 2:10—14).

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

12. Яких неправильних поглядів часто навчають у школі?

¹² Батькам потрібно бути готовими спростовувати будь-які неправильні уявлення, які діти можуть отримати в школі,— світські філософії, як, наприклад, еволюцію, націоналізм чи погляд, що немає абсолютних істин. (1 Коринтян 3:19; порівняйте Буття 1:27; Левит 26:1; Івана 4:24; 17:17). Багато щирих працівників шкіл надають надмірної важливості додатковій освіті. Хоча додаткова освіта є справою особистого вибору, деякі вчителі твердять, що це єдиний шлях до успіху в життіa (Псалом 146:3—6).

13. Як дітей шкільного віку можна захистити від неправильних уявлень?

¹³ Щоб батьки могли спростовувати неправильні або перекручені вчення, їм треба точно знати, чого вчаться їхні діти. Отже, батьки, пам’ятайте, що ви також маєте домашнє завдання! Щиро цікавтеся навчанням своїх дітей. Розмовляйте з ними після школи. Питайте, чого вони навчилися, що їм найбільше сподобалося, що їм дається найважче. Переглядайте їхні домашні завдання, зошити і результати контрольних робіт та екзаменів. Спробуйте познайомитися з учителями. Дайте вчителям знати, що ви цінуєте їхню працю і хочете допомагати їм.

ДРУЗІ ВАШИХ ДІТЕЙ

14. Чому необхідно, щоб побожні діти вибирали собі добрих друзів?

¹⁴ «Де ти цього набрався?» Скільки батьків задавали це запитання, приголомшені якоюсь фразою або вчинком, зовсім не типовими для їхньої дитини! І як часто у відповіді фігурує новий друг у школі чи у дворі! Так, друзі сильно впливають як на малих, так і на старих. Апостол Павло попереджував: «Не дайте себе звести,— товариство лихе псує добрі звичаї!» (1 Коринтян 15:33; Приповістей 13:20). Особливо підлітки та юнаки чутливі до тиску з боку ровесників. Вони схильні сумніватися в собі, і часом їх охоплює бажання сподобатися своїм товаришам і справити на них враження. Тому дуже необхідно, щоб вони вибирали собі добрих друзів!

15. Як батьки можуть давати керівництво своїм дітям у виборі друзів?

¹⁵ Як відомо усім батькам, діти не завжди роблять правильний вибір; їм потрібне керівництво. Не мається на увазі, що батьки повинні вибирати своїм дітям друзів. Просто поступово розвивайте у своїх підростаючих дітях проникливість і навчайте їх, які риси слід цінувати в друзях. Головною рисою є любов до Єгови і до вчинків, які він схвалює (Марка 12:28—30). Вчіть їх любити й поважати чесних, доброзичливих, щедрих і старанних людей. Допомагайте дітям під час сімейного вивчення розпізнавати такі риси у біблійних осіб і тоді знаходити подібні якості у членів збору. Подавайте приклад, застосовуючи ті ж самі критерії при виборі власних друзів.

16. Як батькам контролювати, яких друзів вибирають їхні діти?

¹⁶ Чи ви знаєте друзів своїх дітей? Чому б не запропонувати дітям запросити їх додому, щоб ви познайомилися з ними? Можна також запитати своїх дітей, що́ думають про цих друзів інші діти. Чи вони мають репутацію чесних, чи, може, ведуть подвійне життя? Якщо вони ведуть подвійне життя, допоможіть своїм дітям зрозуміти, чому таке товариство може пошкодити їм (Псалом 26:4, 5, 9—12). Коли ви помітили небажані зміни у тому, як ваша дитина поводиться, одягається, ставиться до інших чи розмовляє, то, можливо, вам необхідно поговорити про її друзів. Може бути, що дитина проводить час із другом, який негативно впливає на неї. (Порівняйте Буття 34:1, 2).

17, 18. Яку практичну допомогу можуть надати батьки, окрім попередження про поганих товаришів?

¹⁷ Але недостатньо просто вчити своїх дітей уникати поганих товаришів. Допоможіть їм знайти добрих. Один батько каже: «Ми завжди намагалися запропонувати синові щось взамін небажаного вибору. Наприклад, коли у школі йому запропонували грати у футбольній команді, ми з дружиною сіли з ним і обговорили, чому це не бажано — через нових товаришів, з якими він буде стикатися. Але тоді ми порадили запрошувати інших дітей зі збору і в парку грати з ними у футбол. Це вирішило справу».

¹⁸ Мудрі батьки допомагають дітям знаходити добрих друзів і проводити з ними час за здоровими розвагами. Але для багатьох батьків питання розваг становить велику трудність.

ЯКІ САМЕ РОЗВАГИ?

19. Які біблійні приклади показують, що немає гріха в тому, щоб сім’ї розважалися?

¹⁹ Чи Біблія засуджує розваги? Зовсім ні! Біблія каже, що є «час сміятись... і час танцювати»b (Екклезіяста 3:4, Хом.). Божі люди у стародавньому Ізраїлі розважалися музикою, танцями, іграми та загадками. Ісус Христос був на великому весіллі й відвідав «велику гостину», яку справив для нього Левій Матвій (Луки 5:29; Івана 2:1, 2). З цього видно, що Ісус не був некомпанійською людиною. Хай же сміх і веселощі ніколи не вважаються у вашому домі гріхом!

20. Про що слід пам’ятати батькам, плануючи відпочинок і розваги для сім’ї?

²⁰ Єгова є «щасливим Богом» (1 Тимофія 1:11, НС). Тому поклоніння Єгові повинне бути джерелом задоволення, а не чимось, що затьмарює радість у нашому житті. (Порівняйте Повторення Закону 16:15). Діти, як правило, життєрадісні й сповнені енергії, яку можна звільнити через ігри та розваги. Добре продумані розваги — це не тільки веселощі. Для дитини це спосіб навчатися і розвиватися. Голова сім’ї відповідальний за задоволення усіх потреб родини, в тому числі потреби у відпочинку й розвагах. Однак тут також потрібна врівноваженість.

21. Які небезпеки пов’язані із сьогоднішніми розвагами?

²¹ У ці неспокійні «останні дні» в суспільстві є дуже багато людей, «що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога» (2 Тимофія 3:1—5). У багатьох розваги займають у житті головне місце. Розваг є стільки, що вони можуть легко витіснити більш важливі речі. Крім того, в сучасних розвагах часто фігурує статева неморальність, насилля, зловживання наркотиками та інші вкрай шкідливі речі (Приповістей 3:31). Як же захистити своїх дітей від шкідливих розваг?

22. Як батькам навчити своїх дітей приймати мудрі рішення стосовно розваг?

²² Батьки мусять встановити обмеження. Але крім того вони повинні вчити дітей визначати, який вид розваг шкідливий, і розвивати в них почуття міри. Таке навчання вимагає часу й зусиль. Розгляньмо один приклад. Батько двох синів помітив, що його старший син досить часто слухає нову радіостанцію. Тому одного дня по дорозі на роботу батько настроїв у машині приймач на ту саму станцію. Час від часу він зупинявся і записував слова деяких пісень. Пізніше він сів зі своїми синами й обговорив почуте. Він запитував про думку дітей, починаючи словами: «Як ви думаєте?», і тоді терпеливо слухав відповіді. Після обговорення справи на основі Біблії хлопці погодилися не слухати більше цієї станції.

23. Як батьки можуть захищати своїх дітей від нездорових розваг?

²³ Мудрі християнські батьки перевіряють музику, телепрограми, відеокасети, комікси, відеоігри та фільми, якими цікавляться їхні діти. Вони звертають увагу на оформлення обкладинок, тексти пісень, упаковку, читають газетні відгуки і самі слухають чи переглядають частини такого розважального матеріалу. Багатьох шокують деякі сьогоднішні «розваги», розраховані на дітей. Ті, що хочуть захистити своїх дітей від нечистого впливу, збираються цілою сім’єю для обговорення небезпек за допомогою Біблії і статей з біблійних публікацій, наприклад журналів «Вартова башта» і «Пробудись!»c. Коли батьки встановлюють чіткі обмеження, діють послідовно й помірковано, вони, як правило, досягають добрих результатів (Матвія 5:37; Филип’ян 4:5).

24, 25. Якими здоровими формами відпочинку й розваг усі члени сім’ї можуть втішатися разом?

²⁴ Звичайно, заборона шкідливих форм розваг є тільки частиною справи. Погане слід витісняти добрим, інакше діти можуть стати на неправильний шлях. Багато християнських сімей мають масу теплих, приємних спогадів про спільні розваги й відпочинок — пікніки, походи, подорожі з ночівлею, різні ігри, у тому числі спортивні, відвідування родичів чи друзів. Дехто помітив, що навіть спільне читання вголос є чудовим відпочинком і джерелом задоволення та втіхи. Іншим подобається розповідати смішні та цікаві історії. Декотрі мають спільні хобі: займаються, наприклад, теслярством та іншими ремеслами, грають на музичних інструментах, малюють або вивчають Боже твориво. Діти, які розвивають любов до таких занять, захищені від багатьох нечистих розваг, і вони вчаться, що розвага — це не тільки сидіти й чекати, щоб тебе розважали. Самому брати участь навіть веселіше, ніж лише спостерігати.

²⁵ Товариські зустрічі також є цінною формою відпочинку. Коли такі вечірки проходять під добрим наглядом і не є дуже великими й довгими, вони можуть стати для ваших дітей чимсь більшим, ніж тільки розвагою. Вони можуть зміцнювати узи любові у зборі. (Порівняйте Луки 14:13, 14; Юди 12).

ВАША СІМ’Я МОЖЕ ПЕРЕМОГТИ СВІТ

26. Яка риса найважливіша для захисту сім’ї від нездорового впливу?

²⁶ Безсумнівно, захищати свою сім’ю від шкідливого впливу світу нелегко. Але є один фактор, який найбільше посприяє успіхові у цьому. Це любов! Близькі, сердечні сімейні узи перетворять ваш дім у тиху гавань і допоможуть у спілкуванні, яке є великим захистом від поганого впливу. Але ще важливішим є розвивати любов до Єгови. Коли в сім’ї існує така любов, діти, мабуть, виростуть з ненавистю до самої думки засмутити Бога, піддавшись світському впливу. А батьки, які всім серцем люблять Єгову, старатимуться наслідувати його любов, поміркованість і врівноваженість (Ефесян 5:1; Якова 3:17). Якщо батьки роблять це, їхні діти не будуть вважати, що поклоніння Єгові — це лише список заборон або безрадісний, похмурий спосіб життя, який вони якомога скоріше хочуть змінити. Навпаки, діти побачать, що поклоніння Богові — це найщасливіший, найзмістовніший спосіб життя.

27. Як сім’я може перемагати світ?

²⁷ Сім’ї, що залишаються з’єднаними у щасливому, врівноваженому служінні Богові і з цілого серця стараються бути «нескверні та чисті» від згубного впливу цього світу, приносять радість Єгові (2 Петра 3:14; Приповістей 27:11). Такі сім’ї наслідують Ісуса Христа, який противився усім зусиллям сатанинського світу зіпсувати його. Під кінець свого людського життя Ісус міг сказати: «Я світ переміг!» (Івана 16:33). Хай же ваша сім’я також перемагає світ і втішається вічним життям!

1—3. Через які причини росте кількість неповних сімей і з чим доводиться стикатися членам таких сімей?

ЗГІДНО з одним повідомленням, неповні сім’ї є «типом сімей, кількість яких росте найшвидше» у США. У багатьох інших країнах ситуація подібна. Рекордні числа подружжів, які розлучилися або живуть окремо, сімей, залишених одним з батьків, та щораз більша кількість незаконнонароджених дітей мають серйозні наслідки для мільйонів батьків і дітей.

² «Мені 28 років, я вдова і маю двох дітей,— пише одна жінка.— Я дуже пригнічена, тому що не хочу виховувати своїх дітей без батька. Почуваю себе нікому не потрібною. Діти часто бачать, як я плачу, і це впливає на них». Окрім того, що одинокі батьки і матері борються з почуттям гніву, провини й самотності, більшість із них змушені працювати на роботі, а також вдома. Каже одинока мати: «Це подібне до роботи жонглера. Після шести місяців вправляння ти зрештою можеш жонглювати чотирма м’ячиками. Але як тільки ти опанував це, хтось кидає тобі ще один м’ячик!»

³ Діти у неповних сім’ях часто також ведуть боротьбу. Вони можуть емоційно страждати через те, що один з їхніх батьків залишив сім’ю або помер. На багатьох відсутність батька чи матері справляє сильний негативний вплив.

4. Звідки ми знаємо, що Єгова турбується про неповні сім’ї?

⁴ Неповні сім’ї існували ще у біблійні часи. Святе Письмо неодноразово згадує «сироту» і «вдову» (Вихід 22:21; Повторення Закону 24:19—21; Йова 31:16—22). Бог Єгова не був байдужим до їхнього становища. Псалмоспівець говорив, що Бог «сиротам батько й вдовицям суддя» (Псалом 68:6). Безумовно, Єгова так само турбується про неповні сім’ї й сьогодні! Його Слово містить принципи, які допомагають їм досягти успіху.

ВЕДЕННЯ ДОМАШНЬОГО ГОСПОДАРСТВА

5. З якою проблемою стикаються одинокі батьки на початку?

⁵ Подумаймо про ведення домашнього господарства. «Виникає багато ситуацій, коли жалієш, що немає чоловіка в хаті,— визнає одна розлучена жінка,— наприклад, коли машина починає видавати дивні звуки, а я не знаю, що робити». Чоловіків, що недавно розлучилися або овдовіли, також може бентежити велика кількість побутових справ, які вони тепер мусять виконувати. Що стосується дітей, то замішання в домі посилює їхнє почуття нестабільності й непевності.

6, 7. а) Який добрий приклад дала «жінка чеснотна» з Приповістей? б) Як сумлінне ставлення до хатніх обов’язків допомагає одиноким батькам?

⁶ Де ж шукати допомоги? Зверніть увагу на приклад «жінки чеснотної», згаданої в Приповістей 31:10—31. Обсяг її занять великий: купувати, продавати, шити, варити, вкладати гроші в нерухоме майно, займатися сільським господарством і підприємництвом. У чому секрет її успіху? Вона була старанною, працювала допізна і ставала вдосвіта. Вона теж була добре організованою, деякі справи доручала іншим, а деякі виконувала сама. Не дивно, що ця жінка заслужила похвалу!

⁷ Якщо ви є одиноким батьком чи матір’ю, сумлінно ставтеся до хатніх обов’язків. Знаходьте задоволення у такій праці, тому що це сприяє щастю ваших дітей. Однак необхідним є правильне планування та організація. Біблія каже: «Думки [«плани», НС] пильного лиш на достаток ведуть» (Приповістей 21:5). Певний одинокий батько визнав: «Як правило, я не люблю думати про обід, аж поки не зголоднію». Але плановані обіди більш поживні й апетитні, ніж приготовані поспіхом. Вам, можливо, доведеться набувати навички у нових для вас справах. Порадившись із обізнаними друзями і професіоналами, почитавши відповідні підручники, деякі одинокі матері зуміли навчитися фарбувати, ремонтувати прості поломки сантехніки і навіть автомобіля.

8. Як діти у неповних сім’ях можуть допомагати по господарству?

⁸ Чи справедливо просити дітей допомагати по господарству? Певна одинока мати сказала: «Хочеться компенсувати дітям відсутність батька, полегшуючи їм життя». Такий погляд можна зрозуміти, але він, мабуть, не завжди служить інтересам дитини. Побожні підлітки та юнаки у біблійні часи отримували відповідні доручення (Буття 37:2; Пісня над піснями 1:6). Тому, хоча й слід старатися не перевантажувати дітей, було б мудро давати їм певні завдання, як, наприклад, помити посуд чи прибрати в хаті. Чому б не займатися деякими справами разом? Це може принести вам приємність.

ФІНАНСОВІ ТРУДНОЩІ

9. Чому одинокі матері часто стикаються з фінансовими труднощами?

⁹ Більшість одиноких батьків мають фінансові труднощі, але особливо важко зводити кінці з кінцями молодим неодруженим матерямa. У країнах, де існує соціальне забезпечення, їм, можливо, варто було б скористатися ним, принаймні поки вони не знайдуть роботу. Біблія дозволяє християнам при потребі послуговуватися такими заходами (Римлян 13:1, 6). Вдови й розлучені зустрічаються з подібними труднощами. Немало з них змушені після багатьох років домоведення повертатися на ринок праці, де вони отримують тільки низькооплачувані місця. Деяким вдається поліпшити своє становище завдяки курсам підвищення кваліфікації чи короткостроковим курсам навчання.

10. Як одинока мати може пояснити своїм дітям, чому вона змушена шукати роботу?

¹⁰ Не дивуйтеся, якщо діти будуть незадоволені вашими пошуками роботи, і не почувайтеся винними. Краще поясніть, чому ви змушені працювати, і допоможіть їм зрозуміти, що Єгова вимагає від вас, аби ви піклувалися про них (1 Тимофія 5:8). З часом більшість дітей звикають. Але, наскільки дозволяє ваш насичений графік, намагайтеся проводити з ними якомога більше часу. До того ж така сердечна увага може звести до мінімуму вплив фінансових обмежень на сім’ю (Приповістей 15:16, 17).

ХТО КОГО ДОГЛЯДАЄ?

11, 12. Яких меж одиноким батькам не слід переступати і що їм у цьому допоможе?

¹¹ Природно, щоб одинокі батьки відчували особливу близькість до своїх дітей, однак необхідно слідкувати за тим, щоб не переступати меж, які Бог установив між батьками й дітьми. Наприклад, можуть з’явитися серйозні труднощі, коли одинока мати сподівається, що її син виконуватиме обов’язки голови сім’ї, чи використовує дочку як довірену особу, обтяжуючи дівчину своїми особистими проблемами. Це є недоречним, може викликати стрес у дитини і спантеличувати її.

¹² Запевніть дітей, що ви, як батько чи мати, доглядатимете їх, а не навпаки. (Порівняйте 2 Коринтян 12:14). Деколи вам буде потрібно чиєїсь поради або підтримки. Звертайтеся за цим до християнських старійшин або зрілих християнок, а не до своїх неповнолітніх дітей (Тита 2:3).

ПІДТРИМУВАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

13. З якою проблемою дисциплінування можуть стикнутися одинокі матері?

¹³ Дисциплінування з боку чоловіків, як правило, сприймається серйозно, але жінки можуть мати з цим проблему. Одна матір неповної сім’ї каже: «Мої сини мають чоловічу постать і чоловічі голоси. Деколи я починаю почуватися нерішучою і слабкою у порівнянні з ними». Крім того, можливо, ви все ще оплакуєте смерть свого дорогого партнера чи вас турбує почуття провини або гніву через розпад подружжя. Якщо обоє партнерів мають законне право на опіку над дітьми, ви, можливо, навіть побоюєтесь, що ваша дитина захоче бути з вашим колишнім партнером. Такі ситуації ускладнюють підтримування належної дисципліни у сім’ї.

14. Як одиноким батькам і матерям зберігати врівноважений погляд на дисциплінування?

¹⁴ Біблія каже, що «дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою» (Приповістей 29:15). Ви маєте підтримку Бога Єгови у встановленні сімейних правил, тому не треба почуватися винними, страждати від мук сумління чи боятися (Приповістей 1:8). Ніколи не йдіть на компроміс із біблійними принципами (Приповістей 13:24). Намагайтеся бути поміркованими, послідовними і непохитними. З часом більшість дітей відгукнеться на це позитивно. Але все одно слід брати до уваги почуття своїх дітей. Певний одинокий батько каже: «Мені довелося пом’якшити дисципліну розумінням, оскільки втрата матері була шоком для дітей. Я розмовляю з ними при кожній нагоді. Готуючи вечерю, ми ведемо невимушені розмови. Саме тоді діти відкриваються мені».

15. Чого слід уникати розлученим батькам, коли вони говорять про свого колишнього партнера?

¹⁵ Не буде жодної користі, коли розлучений чоловік або жінка стане принижувати свого колишнього партнера. Сварки батьків завдають болю дітям і з часом підірвуть їхню повагу до вас обох. Тому уникайте прикрих зауважень типу: «Ти такий самий, як твій батько!» Хоч би якого болю приніс вам колишній партнер, він залишається батьком або матір’ю ваших дітей, які потребують любові, уваги та виховання з боку обох батьківb.

16. Які духовні заходи повинні бути постійною частиною виховання у неповних сім’ях?

¹⁶ Як уже згадувалося у попередніх розділах, виховання включає в себе навчання і напучування, а не тільки покарання. Багатьом проблемам можна запобігти доброю програмою духовного навчання (Филип’ян 3:16, Кул.). Необхідним є регулярне відвідування християнських зібрань (Євреїв 10:24, 25). Те саме стосується щотижневого сімейного біблійного вивчення. Правда, нелегко постійно проводити це вивчення. «Після довгого робочого дня хочеться відпочити,— каже одна сумлінна мати.— Але я внутрішньо готуюся до вивчення зі своєю дочкою, знаючи, що воно необхідне. Наше сімейне вивчення приносить їй справжнє задоволення!»

17. Чого можна навчитися з хорошого виховання Павлового супутника Тимофія?

¹⁷ Супутник апостола Павла Тимофій отримував знання біблійних принципів від матері й бабці, але, очевидно, не від батька. І яким чудовим християнином став Тимофій! (Дії 16:1, 2; 2 Тимофія 1:5; 3:14, 15). Ви також можете сподіватися успіху, якщо намагаєтеся виховувати своїх дітей «у послусі й напоумленні Господньому» (Ефесян 6:4, Хом.).

ДОЛАЮЧИ ВІДЧУТТЯ САМОТНОСТІ

18, 19. а) Як самотність може дати про себе знати одиноким батькам? б) Яка порада допоможе взяти під контроль плотську похіть?

¹⁸ Певна одинока мати з сумом зауважує: «Коли я приходжу додому і бачу ці чотири стіни, а особливо коли діти вже підуть спати, мене охоплює сильне почуття самотності». Так, самотність часто є найбільшою проблемою одиноких батьків. Це нормально прагнути щирого спілкування і близьких подружніх стосунків. Але чи слід намагатися вирішити цю проблему будь-якою ціною? У дні апостола Павла деякі молоді вдови дозволили, щоб, ‘наперекір Христові, ними оволоділа хтивість’ (1 Тимофія 5:11, 12, Дерк.). Якщо б ми дозволили плотській похоті взяти верх над духовними справами, це було б великою втратою (1 Тимофія 5:6).

¹⁹ Один християнин сказав: «Статевий потяг дуже сильний, але його можна взяти під контроль. Коли в голову приходить думка, не підживлюйте її. Постарайтеся її позбутися. Корисно також згадати про свою дитину». Боже Слово радить: «Умертвіть ваші земні члени: ...пристрасть» (Колосян 3:5). Якби ви намагалися умертвити свою пристрасть до їжі, чи ви читали б журнали з фотографіями смачних страв і чи спілкувалися б з людьми, які постійно говорять про їжу? Навряд! Те саме стосується плотської похоті.

20. а) Яка небезпека чатує на тих, що зустрічаються з невіруючими? б) Як самотні особи у першому столітті й сьогодні долали почуття самотності?

²⁰ Деякі християни починали зустрічатися з невіруючими (1 Коринтян 7:39). Чи це вирішило проблему? Ні. Одна розведена християнка застерігає: «Існує одна річ, гірша від самотності. Це невдало вийти заміж!» У першому столітті християнські вдови, безумовно, теж мали приступи самотності, але мудрі ‘приймали подорожніх, умивали ноги святим, помагали обездоленим’ (1 Тимофія 5:10). Сьогодні вірні християни, які вже багато років чекають на побожного партнера, займаються подібними справами. Одна 68-річна християнська вдова завжди відвідує інших вдів, коли нею оволодіває самотність. Вона каже: «Через те що я роблю такі відвідини, займаюсь хатніми справами і підтримую свою духовність, у мене немає часу нудьгувати». Особливо корисною справою є навчати інших про Боже Царство (Матвія 28:19, 20).

21. Як молитва і добре товариство допомагають долати самотність?

²¹ Звичайно, не існує чудодійного ліку від самотності. Але її можна зносити з допомогою сили, яку дає Єгова. Така сила надходить, коли християнин «перебуває день і ніч у молитвах і благаннях» (1 Тимофія 5:5). Благання — це палкі просьби, прохання про допомогу, можливо навіть із великим голосінням та слізьми. (Порівняйте Євреїв 5:7). Нам буде легше, якщо ми виливатимемо перед Єговою своє серце «день і ніч». Крім того, здорове товариство допомагає заповнити порожнечу самотності. Через добре товариство можна отримати ‘добре слово’ підбадьорення, згадане в Приповістей 12:25.

22. Про що корисно думати, коли повертається почуття самотності?

²² Якщо почуття самотності час від часу повертатиметься,— а мабуть, так воно й буде,— пам’ятайте, що ніхто не має безтурботного життя. По суті, усе братство страждає з тієї чи іншої причини (1 Петра 5:9). Старайтеся не поринати думками в минуле (Екклезіяста 7:10). Аналізуйте позитивні сторони своєї ситуації. А понад усе, постановіть залишатися бездоганними в очах Єгови і тішити його серце (Приповістей 27:11).

ДОПОМОГА З БОКУ ІНШИХ

23. Яку відповідальність перед одинокими батьками мають співхристияни у зборі?

²³ Підтримка і допомога співхристиян неоцінимі. В Якова 1:27 говориться: «Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх». Так, християни зобов’язані допомагати неповним сім’ям. Як це можна практично робити?

24. Якої допомоги можуть потребувати неповні сім’ї?

²⁴ Можна допомагати матеріально. Біблія каже: «Хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?» (1 Івана 3:17). Оригінальне грецьке слово, перекладене відповідником «бачити», означає не побіжно, швидко глянути, а пильно вдивлятися. Це означає, що добрий християнин спершу ознайомиться із ситуацією та потребами сім’ї. Можливо, їм не вистачає грошей. Декому потрібно допомогти щось відремонтувати. Або вони просто будуть вдячні за запрошення в гості чи на товариську вечірку.

25. Як християни можуть виявляти співчуття до одиноких батьків та матерів?

²⁵ До того ж у 1 Петра 3:8 говориться: «Будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні». Одинока жінка, мати шістьох дітей, розповідає: «Мені важко, і деколи я почуваюся дуже пригніченою. Проте час від часу брати чи сестри кажуть мені: «Джоун, ти молодець. Твої зусилля не пройдуть марно». Саме усвідомлення того, що інші думають про тебе і турбуються, дуже допомагає». Особливо цінну поміч надають молодим матерям старші християнки, що можуть вислухати проблеми, про які незручно говорити з чоловіками.

26. Як зрілі християнські чоловіки можуть допомагати сиротам?

²⁶ Християнські чоловіки можуть допомогти іншим способом. Праведний чоловік Йов говорив: «Я рятував... сироту та безпомічного» (Йова 29:12). Деякі християни сьогодні також доброзичливо цікавляться сиротами. Вони виявляють щиру «любов від чистого серця», не маючи жодних прихованих мотивів (1 Тимофія 1:5). Не занедбуючи власних сімей, вони можуть час від часу домовлятися з такими юними особами піти у християнське служіння або запрошувати їх на своє сімейне вивчення чи розваги. Такі вияви доброти можуть навіть врятувати дитину від неправильної дороги.

27. На яку підтримку можуть розраховувати одинокі батьки?

²⁷ Безумовно, одинокі батьки мусять ‘нести свій власний тягар’ відповідальності (Галатів 6:5). Проте вони можуть розраховувати на любов християнських братів і сестер, а також самого Бога Єгови. Біблія каже, що він «сироту та вдовицю підтримує» (Псалом 146:9). З його сердечною підтримкою неповні сім’ї можуть досягти успіху!

1, 2. Як Сатана використав трагедію і хворобу, щоб спробувати зламати бездоганність Йова?

ЧОЛОВІКА на ім’я Йов можна без вагань зарахувати до людей, які втішалися щасливим сімейним життям. Біблія каже, що він був «більший від усіх синів сходу». У нього було сім синів і три дочки — десятеро дітей. Він також мав засоби для утримування своєї сім’ї. Але найважливішим є те, що він брав провід у духовних справах і турбувався про становище своїх дітей в очах Єгови. Все це сприяло створенню міцних родинних уз (Йова 1:1—5).

² Ситуацією Йова зацікавився Сатана — архіворог Бога Єгови. Сатана, який постійно шукає способів зламати бездоганність Божих слуг, атакував Йова, знищивши його щасливу сім’ю. Після цього він «ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа». Отже, Сатана надіявся використати трагедію і хворобу, щоб зламати бездоганність Йова (Йова 2:6, 7).

3. Які були симптоми хвороби Йова?

³ Біблія не дає медичного визначення Йовової недуги. Але вона описує симптоми. Його тіло вкрилося червою, шкіра взялася струпами й відгнивала. Подих став бридким, а тіло виділяло неприємний запах. Він зазнавав нестерпного болю (Йова 7:5; 19:17; 30:17, 30). Страждаючи, Йов сидів серед попелу й скріб себе черепком (Йова 2:8). Справді жалюгідне видовище!

4. Яка ситуація виникає час від часу у кожній сім’ї?

⁴ Що б робили ви, коли б самі так серйозно захворіли? Сьогодні Сатана не вражає Божих слуг хворобами, як це він зробив з Йовом. Однак через людську недосконалість, повсякденний стрес і погіршення навколишнього середовища було б логічно сподіватися, що той чи інший член сім’ї час від часу хворітиме. Незважаючи на запобіжні заходи, всі ми вразливі до хвороб, хоча й не багато зазнаю́ть таких страждань, як Йов. Коли у дім приходить хвороба, це може стати справжнім випробуванням. Розгляньмо отже, як Біблія допомагає нам справлятися з цим невідступним ворогом людства (Екклезіяста 9:11; 2 Тимофія 3:16).

ЯК ВИ ДИВИТЕСЬ НА СИТУАЦІЮ?

5. Як більшість людей реагує у випадку короткочасного захворювання члена сім’ї?

⁵ Якою б не була причина, руйнування нормального стилю життя завжди переноситься важко, особливо коли це стається в результаті тривалої хвороби. Навіть короткочасне захворювання вимагає змін, поступок і жертв. Здоровим членам сім’ї, можливо, доводиться зберігати тишу, щоб хворий міг відпочивати. Їм деколи треба відмовлятися від певних занять. Але в більшості сімей навіть малі діти співчувають хворому братику чи сестричці, татові чи мамі, хоча деколи і треба нагадувати їм бути уважними (Колосян 3:12). У випадку тимчасової хвороби, як правило, сім’я готова робити все, що потрібно. До того ж усі члени сім’ї сподіваються подібної уваги, якщо вони самі захворіють (Матвія 7:12).

6. Які почуття деколи мають члени сім’ї, коли хтось захворів на серйозну, затяжну хворобу?

⁶ Але що, коли хвороба дуже серйозна і вимагає від нас великих і довгострокових змін? Наприклад, що, коли когось у сім’ї спаралізує після інсульту або хтось стане інвалідом через хворобу Альцгаймера чи ослабне від якогось іншого захворювання? Або коли член сім’ї захворіє на душевну хворобу, скажімо, шизофренію? Часто першою реакцією є жаль, сум, що дорога людина мусить так страждати. Однак жаль можуть змінити інші почуття. Коли члени сім’ї бачать, як це впливає на їхнє життя і як хвороба іншої особи обмежує їхню свободу, вони можуть відчути обурення. Можливо, вони запитують себе: «Чому це трапилося саме мені?»

7. Як дружина Йова зреагувала на його хворобу і про що вона, очевидно, забула?

⁷ Мабуть, щось подібне відчувала дружина Йова. Пам’ятаймо, що вона пережила втрату своїх дітей. Безумовно, через такі трагічні події посилювалось її емоційне замішання. Зрештою, побачивши, як її колись діяльний та енергійний чоловік страждає від болісної та гидкої хвороби, вона, здається, випустила з уваги важливий фактор, який стояв вище усіх трагедій,— взаємини, які вона та її чоловік мали з Богом. Біблія каже: «І сказала йому [Йовові] його жінка: «Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!» (Йова 2:9).

8. Коли член сім’ї тяжко хворіє, які біблійні вірші допоможуть іншим домашнім зберігати правильний склад думок?

⁸ Багато відчувають незадоволення, навіть злість, коли їхнє життя різко змінює чиясь хвороба. Але, обдумуючи ситуацію, християни повинні усвідомлювати, що це дає їм нагоду довести щирість своєї любові. Правдива любов «довготерпить... милосердствує... не шукає тільки свого... усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить» (1 Коринтян 13:4—7). Отже, замість того щоб піддатися негативним емоціям, необхідно старатися опанувати їх (Приповістей 3:21).

9. Яке запевнення може духовно й емоційно допомогти сім’ї, в котрій хтось серйозно хворіє?

⁹ Як можна оберігати духовне й емоційне благополуччя сім’ї, коли один з її членів серйозно хворий? Звичайно, кожна хвороба вимагає індивідуального догляду й лікування, і не було б доцільно рекомендувати в цій публікації якісь клінічні методи лікування чи типи домашнього догляду. Але все-таки у духовному розумінні Єгова «підносить всіх похилившихся» (Псалом 145:14, Кул.). Цар Давид писав: «Блаженний, хто дбає про вбогого,— в день нещастя Господь порятує його! Господь берегтиме його та його оживлятиме... На ложі недуги подасть йому сили Господь» (Псалом 41:2—4). Єгова підтримує своїх слуг духовно живими, навіть коли вони емоційно вкрай виснажені (2 Коринтян 4:7). Багато людей, у сім’ях яких хтось серйозно хворіє, повторюють слова псалмоспівця: «Перемучений я аж занадто,— за словом Своїм оживи мене, Господи!» (Псалом 119:107).

ЦІЛЮЩИЙ ДУХ

10, 11. а) Що є необхідним, аби успішно справлятися із серйозною хворобою в сім’ї? б) Як одна жінка справлялася з труднощами, пов’язаними з хворобою її чоловіка?

¹⁰ «Дух дійсного мужа виносить терпіння своє,— каже біблійна приповість,— а духа прибитого хто піднесе?» (Приповістей 18:14, Ог., 1988). Травма може негативно вплинути на дух сім’ї, а також на «дух дійсного мужа». Однак «лагідне серце — життя то для тіла» (Приповістей 14:30). Наскільки успішно сім’я справлятиметься з серйозною хворобою, до великої міри залежить від умонастрою, або духу, її членів. (Порівняйте Приповістей 17:22).

¹¹ Одна християнка була змушена зносити великі проблеми, коли її чоловіка вразив інсульт всього через шість років після їхнього одруження. «У мого чоловіка був сильний розлад мови, так що з ним стало майже неможливо розмовляти,— пригадує вона.— Спроби зрозуміти, що́ він каже, вимагали велетенського напруження». Уявіть собі також душевні муки і розчарування, яких, мабуть, зазнавав сам чоловік. Що ж він та його дружина робили? Хоча вони й жили на великій відстані від решти християнського збору, дружина докладала зусиль, щоб залишатися духовно сильною, опрацьовуючи всю найновішу організаційну інформацію, а також духовну поживу в журналах «Вартова башта» і «Пробудись!». Це дало їй духовної сили доглядати за своїм любим чоловіком, який помер через чотири роки.

12. Чим хворий може допомогти своїй сім’ї, як видно з прикладу Йова?

¹² У випадку Йова сильним залишався сам хворий. «Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» — питав він свою дружину (Йова 2:10). Не дивно, що учень Яків пізніше згадав Йова як визначний приклад терпеливості й витримки! В Якова 5:11 читаємо: «Ви чули про Йовове терпіння та бачили Господній кінець його, що «вельми Господь милостивий та щедрий». Подібно і сьогодні у багатьох випадках мужність хворого члена сім’ї допомагає іншим у домі зберігати позитивний умонастрій.

13. Яких порівнянь не слід робити людям, у сім’ї яких хтось серйозно хворий?

¹³ Більшість тих, які змушені зносити труднощі, пов’язані із хворобою в сім’ї, погоджуються, що немає нічого дивного, коли на початку членам сім’ї важко примиритися з реальністю. Вони також кажуть, що дуже важливим є те, як дивитися на ситуацію. Зміни й пристосування можуть спершу даватися важко. Але якщо людина справді докладає зусиль, вона може освоїтися в новій ситуації. Роблячи це, їй важливо не порівнювати своїх обставин з обставинами інших людей, у сім’ї яких немає хворого, і думати, що їхнє життя легше і що «це несправедливо!». По суті, ніхто точно не знає, які тягарі мусять нести інші люди. Усіх християн потішають слова Ісуса: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою!» (Матвія 11:28).

ВИЗНАЧЕННЯ СПРАВ ПЕРШОРЯДНОЇ ВАГИ

14. Як можна правильно визначити справи першорядної ваги?

¹⁴ Коли в домі хтось серйозно хворіє, членам сім’ї корисно пам’ятати наступні натхнені слова: ‘При численності радників задуми здійсняться’ (Приповістей 15:22). Чи могла б родина зібратися й обговорити ситуацію, що виникла у зв’язку з хворобою? Було б добре зробити це з молитвою і звернутися до Божого Слова за керівництвом (Псалом 25:4). Що слід взяти до уваги при такому обговоренні? Скажімо, потрібно вирішити питання медичного, фінансового та родинного характеру. Хто буде головним піклувальником? Як уся родина може допомагати у догляді? Як прийняті рішення вплинуть на кожного члена сім’ї? Як будуть доглядатися духовні та інші потреби головного піклувальника?

15. Яку підтримку Єгова дає сім’ям, в яких є серйозно хворий?

¹⁵ Коли люди щиро моляться про керівництво Єгови, роздумують над його Словом і мужньо дотримуються способу дій, викладеного у Біблії, то часто вони отримують несподівані благословення. Не обов’язково, що хворий член сім’ї видужає. Але довір’я до Єгови завжди веде до найкращого виходу з будь-якої ситуації (Псалом 55:23). Псалмоспівець писав: «Господи, милість Твоя підпирає мене! Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу!» (Псалом 94:18, 19; дивіться також Псалом 63:7—9).

ДОПОМОГА ДІТЯМ

16, 17. Що можна пояснити малим дітям, обговорюючи з ними хворобу їхнього брата чи сестри?

¹⁶ Серйозна хвороба може принести проблеми також і дітям у сім’ї. Важливо, щоб батьки допомагали дітям зрозуміти існуючі потреби і те, як самі діти можуть допомагати. Якщо захворіла дитина, іншим дітям у сім’ї слід пояснити, що особливе піклування й увага, які отримує хворий, не означають, що інших дітей не люблять або люблять менше. Замість того щоб допускати образи і суперництво у сім’ї, батьки можуть допомогти здоровим дітям розвинути близькі стосунки з хворою дитиною і щиро любити її, допомагаючи родині справлятися з труднощами, викликаними хворобою.

¹⁷ Малі діти ліпше реагують, коли батьки апелюють до їхніх почуттів, аніж коли вони довго і складно пояснюють їм про стан здоров’я хворого. Дітям можна трохи розповісти, як себе почуває хворий. Коли здорові діти бачать, як хвороба не дає їхньому братику чи сестричці робити те, що самі вони роблять з легкістю, вони, напевно, будуть більш «братолюбні» й «милосердні» (1 Петра 3:8).

18. Як старшим дітям можна допомогти зрозуміти проблеми, викликані хворобою, і яку користь це може їм принести?

¹⁸ Старшим дітям слід пояснити, що ситуація складна і що вона вимагає жертв від кожного члена сім’ї. Через витрати на лікарів і ліки батьки, можливо, не зможуть забезпечувати дітей так, як цього хотілося б. Чи діти будуть ображатися і почуватися обділеними? Чи, може, вони зрозуміють ситуацію і будуть готові зробити необхідні жертви? Багато залежить від того, як обговорюється справа і який дух панує в сім’ї. Справді, у багатьох родинах хвороба одного з членів сім’ї допомогла навчити дітей дотримуватися поради Павла: «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших» (Филип’ян 2:3, 4).

СТАВЛЕННЯ ДО МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ

19, 20. а) Яка відповідальність лежить на голові сім’ї, коли хтось із домашніх захворіє? б) Хоча Біблія не є медичним підручником, яке керівництво міститься у ній стосовно вибору методів лікування?

¹⁹ Врівноважені християни не є проти методів лікування, які не суперечать Божому закону. Коли хтось у сім’ї хворіє, вони наполегливо шукають допомоги, щоб полегшити страждання хворого. Однак деколи доводиться мати справу з протилежними поглядами фахівців. До того ж останніми роками виникли нові хвороби й порушення і для багатьох з них не існує загальноприйнятого методу лікування. Деколи важко навіть узнати точний діагноз. Що ж робити християнинові?

²⁰ Хоча один біблійний письменник був лікарем і апостол Павло дав корисну медичну пораду своєму другові Тимофію, Святе Письмо залишається моральним і духовним підручником, а не медичним (Колосян 4:14; 1 Тимофія 5:23). Отже, що стосується методів лікування, то голови християнських сімей повинні самі приймати врівноважені рішення. Можливо, вони відчують необхідність почути думку не лише одного спеціаліста. (Порівняйте Приповістей 18:17, Дерк.). Вони, безумовно, старатимуться знайти для хворого члена їхньої сім’ї найкращий з наявних методів допомоги, і більшість звертається за цим до звичайних лікарів. Деяким більше подобаються альтернативні методи лікування. Це також справа особистого характеру. Однак, займаючись проблемами здоров’я, християни стараються, щоб Боже Слово постійно було світильником для їхньої ноги, світлом для їхньої стежки (Псалом 119:105). Вони дотримуються вказівок, викладених у Біблії (Ісаї 55:8, 9). Тому вони відкидають методи діагностики, які віддають спіритизмом, і уникають лікувальних методів, що суперечать біблійним принципам (Псалом 36:10; Дії 15:28, 29; Об’явлення 21:8).

21, 22. Як одна жінка з Азії застосувала біблійний принцип і як її рішення виявилося правильним в її ситуації?

²¹ Розгляньмо випадок одної молодої жінки з Азії. Вона почала вчитися про Біблію з допомогою Свідків Єгови. Саме тоді у неї передчасно народилася дівчинка вагою всього 1470 грамів. Жінка була вбита горем, коли лікар повідомив їй, що дитина буде психічно неповноцінною і ніколи не зможе ходити. Він порадив залишити її у спеціальному лікувальному закладі. Її чоловік не знав точно, що робити. Куди ж їй звернутися?

²² Ця жінка розповідає: «Я пригадала собі з вивчення Біблії, що «діти — спадщина Господня, плід утроби — нагорода» (Псалом 127:3). Вона вирішила забрати цю «спадщину» додому і доглядати її. Спочатку було важко, але з допомогою християнських друзів з місцевого збору Свідків Єгови жінка справилася з труднощами і змогла дати дитині необхідний догляд. По дванадцяти роках дитина ходить на зібрання у Зал Царства і спілкується з іншими дітьми. Її мати каже: «Я така щаслива, що біблійні принципи спонукали мене діяти правильно. Біблія допомогла мені зберегти чисте сумління перед Богом Єговою та уникнути почуття жалю, яке мучило б мене усе життя».

23. Як Біблія потішає хворих і тих, що опікуються ними?

²³ Хвороби не будуть нашими вічними супутниками. Пророк Ісая говорив про майбутній час, коли «не скаже мешканець «Я хворий!» (Ісаї 33:24). Та обіцянка сповниться у новому світі, який швидко наближається. А поки що ми мусимо боротися з хворобами і смертю. На щастя, Боже Слово дає нам керівництво і допомогу. Головні правила поведінки, викладені в Біблії, незмінні, і вони вищі від нестійких поглядів недосконалих людей. Тому мудрі люди погоджуються з псалмоспівцем, який писав: «Господній Закон досконалий,— він зміцнює душу. Свідчення Господа певне,— воно недосвідченого умудряє. ...Присуди Господа — правда, вони справедливі всі разом. ...А в дотриманні їх — нагорода велика» (Псалом 19:8, 10, 12).

1. Які обставини можуть розділяти сім’ю?

ЩАСЛИВІ ті сім’ї, в яких панує любов, розуміння і мир. Надіємося, що ваша родина належить до таких. Але, на жаль, надзвичайно багато сімей не відповідають цьому опису і є розділеними. Чому так стається? У цьому розділі ми обговоримо три причини. У деяких сім’ях не всі мають одну й ту ж релігію. В інших діти можуть бути від різних батьків. Ще в інші сім’ї розділення вносять намагання зводити кінці з кінцями або бажання мати більше матеріальних речей. Проте обставини, які розділяють одну сім’ю, часто зовсім не впливають на іншу. У чому причина такої відмінності?

2. Де люди шукають порад для сімейного життя, але що є найкращим джерелом керівництва?

² Одним фактором є точка зору. Щиро намагаючись зрозуміти погляд одне одного, ви маєте більше шансів зберегти єдність своєї сім’ї. Другим фактором є ваше джерело керівництва. Багато людей слухаються порад, які вони отримують від співробітників, сусідів, а також з газет та інших людських джерел. Однак деякі, довідавшись, що́ Боже Слово говорить про їхню ситуацію, почали застосовувати його поради. Як це може допомогти сім’ї зберегти в домі мир? (2 Тимофія 3:16, 17).

КОЛИ ЧОЛОВІК МАЄ ІНШУ ВІРУ

3. а) Яку пораду дає Біблія стосовно одруження з людиною іншої віри? б) Які основні принципи стосуються ситуації, коли один подружній партнер віруючий, а другий — ні?

³ Біблія настійно радить не одружуватися з людиною іншої релігії (Повторення Закону 7:3, 4; 1 Коринтян 7:39). Однак може бути, що вже після одруження ви навчилися біблійної правди, а ваш чоловік — ні. Що ж тоді? Звичайно, шлюбні обіцянки залишаються в силі (1 Коринтян 7:10). Біблія наголошує на незмінності подружніх уз і заохочує одружених людей залагоджувати свої розбіжності, а не втікати від них (Ефесян 5:28—31; Тита 2:4, 5). Але як бути, коли ваш чоловік сильно противиться тому, що ви практикуєте релігію Біблії? Можливо, він старається перешкоджати вам відвідувати християнські зібрання або каже, що не хоче бачити, як його дружина ходить від дому до дому і розмовляє про релігію. Що вам робити?

4. Як дружина може виявляти розуміння, коли чоловік не поділяє її віри?

⁴ Запитайте себе: «Чому мій чоловік так реагує?» (Приповістей 16:20, 23). Якщо він не дуже добре розуміє суть вашого заняття, то може турбуватися про вас. Або на нього можуть тиснути родичі, оскільки ви не берете участі у певних звичаях, які вони вважають важливими. «Залишаючись у домі сам, я почувався покинутим»,— каже один чоловік. Йому здавалося, що дружина проміняла його на релігію. Проте гордість не дозволяла йому признатися, що він почувався самотнім. Чоловікові також потрібно запевнення, що ваша любов до Єгови не означає, що ви тепер менше любите чоловіка. Обов’язково проводьте з ним час.

5. Яку рівновагу повинна підтримувати дружина, яка має чоловіка іншої віри?

⁵ Однак щоб мудро поводитись у такій ситуації, до уваги слід взяти щось більш важливе. Боже Слово заохочує дружин: «Коріться чоловікам, як воно в Господі личить» (Колосян 3:18, Хом.). Так, Біблія остерігає перед духом незалежності. До того ж виразом «як воно в Господі личить» у вірші натякається, що, виявляючи покірність чоловікові, дружина повинна брати до уваги покірність Господеві. Тут потрібна рівновага.

6. Які принципи слід пам’ятати християнській дружині?

⁶ Для християнина відвідування християнських зібрань і свідчення іншим про свою біблійну віру є важливими гранями правдивого поклоніння, яких не можна занедбувати (Римлян 10:9, 10, 14; Євреїв 10:24, 25). Що б ви робили, коли б людина прямо наказала вам не підкорятися якійсь конкретній вимозі Бога? Апостоли Ісуса Христа заявили: «Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дії 5:29). Їхній приклад служить прецедентом для багатьох життєвих ситуацій. Чи любов до Єгови спонукуватиме вас поклонятися йому належним чином? Разом з тим, чи з любові й поваги до чоловіка ви будете намагатися робити це у прийнятний для нього спосіб? (Матвія 4:10; 1 Івана 5:3).

7. Якої рішучості потрібно християнським дружинам?

⁷ Ісус зауважив, що це не завжди можливо. Він попереджував, що через опір правдивому поклонінню віруючі члени деяких сімей будуть почуватися відрізаними, ніби мечем, від решти сім’ї (Матвія 10:34—36). В Японії одна жінка пережила щось подібне. Протягом 11 років її чоловік був противником. Він жорстоко обходився з нею і часто виганяв її з дому. Але вона не здавалася. Друзі з християнського збору допомагали їй. Вона безперестанку молилася і черпала велике підбадьорення в 1 Петра 2:20. Ця християнка була переконана: якщо вона залишиться непохитною, колись її чоловік приєднається до неї у служінні Єгові. І так сталося.

8, 9. Як слід поводитися дружині, щоб не створювати своєму чоловікові зайвих перешкод?

⁸ Існує багато практичних способів, як можна вплинути на погляди вашого партнера. Наприклад, якщо чоловік противиться вашій релігії, не давайте йому інших причин бути незадоволеним. Підтримуйте в домі чистоту. Піклуйтеся своїм особистим виглядом. Будьте щедрі на вирази любові та вдячності. Замість критикувати, допомагайте. Давайте йому зрозуміти, що вам потрібне його головування. Не мстіться, коли вважаєте, що він погано повівся з вами (1 Петра 2:21, 23). Робіть знижку на людську недосконалість і, якщо виникає суперечка, покірно просіть пробачення першою (Ефесян 4:26).

⁹ Не допускайте, щоб через зібрання ви не встигали готувати йому їсти. Для християнського служіння можна використовувати час, коли чоловіка немає вдома. Християнській дружині мудро стримуватися від проповідування своєму чоловікові, коли йому це не до вподоби. Краще дотримуватися поради апостола Петра: «Дружини,— коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин, як побачать ваше поводження чисте в страху» (1 Петра 3:1, 2). Християнські дружини працюють над тим, щоб розвивати в собі плоди Божого духу (Галатів 5:22, 23).

КОЛИ ДРУЖИНА НЕ ПРАКТИКУЄ ХРИСТИЯНСТВА

10. Як віруючий чоловік повинен обходитися з дружиною, що має іншу релігію?

¹⁰ Що, коли чоловік практикує християнство, а дружина — ні? Біблія дає керівництво і для такої ситуації. Вона каже: «Коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним,— нехай він не лишає її» (1 Коринтян 7:12). Біблія також нагадує чоловікам: «Любіть дружин своїх» (Колосян 3:19).

11. Як чоловік може виявляти розуміння і тактовно головувати над своєю дружиною, котра не практикує християнства?

¹¹ Якщо ви маєте дружину іншої віри, то особливо старайтеся виявляти їй повагу і бути уважними до її почуттів. Як доросла людина, вона заслуговує певної свободи практикувати свої релігійні погляди, навіть якщо ви не погоджуєтеся з ними. Не сподівайтеся, що після першої розмови про вашу віру ви переконаєте її змінити свої давні вірування на нові. Замість різко говорити, що погляди, яких вона та її сім’я дотримувалися довгий час, є неправильними, намагайтеся терпеливо розмовляти з нею на основі Святого Письма. Можливо, вона почувається знехтуваною, якщо ви присвячуєте багато часу справам збору. Вона може противитися вашим зусиллям служити Єгові, однак, хоче цим сказати лише те, що потребує більше вашого часу. Будьте терпеливі. Любов’ю і розумінням ви, можливо, з часом допоможете їй прийняти правдиве поклоніння (Колосян 3:12—14; 1 Петра 3:8, 9).

НАВЧАННЯ ДІТЕЙ

12. Навіть коли чоловік і дружина не поділяють віри, як біблійні принципи слід застосовувати у навчанні дітей?

¹² У домі, який не є об’єднаним у поклонінні, релігійне виховання дітей деколи стає проблемою. Як слід застосовувати біблійні принципи? Біблія призначає батькові головну відповідальність за навчання дітей, але мати також відіграє важливу роль. (Приповістей 1:8; порівняйте Буття 18:19; Повторення Закону 11:18, 19). Навіть якщо батько не приймає головування Христа, він далі залишається головою сім’ї.

13, 14. Якщо чоловік забороняє дружині брати дітей на християнські зібрання або проводити з ними вивчення, що вона може робити?

¹³ Деякі невіруючі батьки не противляться, коли мати навчає дітей релігії. Інші — противляться. Що, коли ваш чоловік не дозволяє вам брати дітей на зібрання чи навіть вивчати з ними Біблію вдома? Тут вам треба врівноважити кілька обов’язків: свій обов’язок перед Богом Єговою, перед своїм головою — чоловіком і перед своїми дорогими дітьми. Як це можна зробити?

¹⁴ Безумовно, ви будете молитися про цю справу (Филип’ян 4:6, 7; 1 Івана 5:14). Але вирішувати, який вам обрати спосіб дій, мусите самі. Якщо ви будете поводитись тактовно, показуючи чоловікові, що не заперечуєте його головування, його опір може з часом ослабнути. Навіть якщо чоловік забороняє вам брати на зібрання дітей чи проводити з ними біблійне вивчення, ви все-таки можете їх навчати. Щоденними розмовами і своїм добрим прикладом намагайтеся прищепити їм любов до Єгови, віру в його Слово, повагу до батьків — у тому числі до батька, турботу про інших людей і цінування сумлінної праці. З часом чоловік може помітити добрі результати цього й почне цінувати ваші зусилля (Приповістей 23:24).

15. Яку відповідальність стосовно виховання дітей має віруючий батько?

¹⁵ Якщо ви віруючий, а ваша дружина ні, ви мусите брати на себе відповідальність за виховання дітей «у послусі й напоумленні Господньому» (Ефесян 6:4, Хом.). При цьому обходьтеся з дружиною доброзичливо, з любов’ю і помірковано.

КОЛИ БАТЬКИ МАЮТЬ ІНШУ ВІРУ

16, 17. Про які біблійні принципи мусять пам’ятати діти, якщо вони приймають віру, відмінну від віри своїх батьків?

¹⁶ Сьогодні немає нічого незвичайного в тому, що навіть неповнолітні діти приймають релігійні погляди, відмінні від переконань їхніх батьків. Чи у тебе така ситуація? Якщо так, у Біблії є для тебе поради.

¹⁷ Боже Слово каже: «Слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! «Шануй свого батька та матір» (Ефесян 6:1, 2). Це включає в себе глибоку повагу до батьків. Однак хоча слухатися батьків важливо, при цьому не слід забувати про правдивого Бога. Доростаючи до віку, коли можна вже приймати деякі власні рішення, дитина отримує більшу відповідальність за свої вчинки. Це стосується світського закону, але особливо Божого. «Кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові»,— каже Біблія (Римлян 14:12).

18, 19. Як діти можуть краще пояснити свою віру батькам, коли вони мають інакшу релігію?

¹⁸ Якщо твої вірування спонукують тебе зробити певні зміни у житті, намагайся зрозуміти погляд своїх батьків. Їм, мабуть, сподобається, коли, навчившись біблійних принципів і почавши застосовувати їх, ти станеш ввічливішим, слухнянішим і стараннішим у виконанні їхніх вимог. Але якщо твоя нова віра спонукує тебе відкидати вірування та звичаї, якими вони особисто дорожать, їм може здаватися, що ти нехтуєш батьківським спадком. Вони також можуть переживати за твоє благополуччя, якщо твоє заняття непопулярне у вашій місцевості або якщо, на їхню думку, воно відволікає тебе від піклування про свій матеріальний добробут. На перешкоді деколи стоїть гордість. Їм може здаватися, що ти хочеш показати їм: «Я правий, а ви помиляєтесь».

¹⁹ Тому якнайшвидше організуй своїм батькам зустріч зі старійшинами чи іншими зрілими Свідками з місцевого збору. Заохоть батьків відвідати Зал Царства й самим почути, про що там говориться, і побачити на свої очі, якими людьми є Свідки Єгови. З часом батьки можуть пом’якшитися. Навіть коли вони невблаганні, знищують біблійну літературу і забороняють дітям відвідувати християнські зібрання, то, як правило, знаходяться можливості читати в інших місцях, розмовляти зі співхристиянами та свідчити й допомагати іншим людям неформально. Ти також можеш молитися до Єгови. Деяким дітям, щоб робити більше, доводиться чекати, поки вони виростуть і зможуть жити самостійно. Але якою б не була ситуація в домі, «шануй свого батька та матір». Наскільки це залежить від тебе, старайся підтримувати мир у домі (Римлян 12:17, 18). А понад усе, шукай миру з Богом.

НЕЛЕГКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕРІДНИХ БАТЬКІВ

20. Які почуття можуть мати діти, коли вони живуть з вітчимом або мачухою?

²⁰ Найбільшою проблемою багатьох родин є не релігія, а бар’єр між нерідними членами сім’ї. Немало подружніх пар мають дітей зі своїх попередніх шлюбів. У таких сім’ях у дітей можуть розвиватися заздрощі, обра́зи або внутрішній конфлікт вірності. Через це вони можуть зводити нанівець щирі зусилля вітчима або мачухи бути добрим батьком чи матір’ю. Як же такій сім’ї досягти успіху?

21. Хоча ситуація нерідних батьків особлива, чому їм корисно дотримуватися біблійних принципів?

²¹ Слід усвідомити, що, незважаючи на особливість такої ситуації, також у ній застосовні біблійні принципи, які сприяють успіхові інших родин. Може здаватися, що ігнорування цих принципів приносить полегшення, але пізніше це, мабуть, завдасть душевного болю (Псалом 127:1; Приповістей 29:15). Розвивайте мудрість і проникливість: мудрість — щоб застосовувати побожні принципи для довготривалої користі сім’ї, і проникливість — щоб розрізняти причини, чому члени сім’ї кажуть чи роблять певні речі. Слід також пам’ятати про вміння поставити себе на місце іншого (Приповістей 16:21; 24:3; 1 Петра 3:8).

22. Чому багатьом дітям важко прийняти нерідного батька чи матір?

²² Нерідні батьки можуть пригадати собі, як щиро діти приймали їх, коли вони були тільки друзями сім’ї. Але, ставши вітчимом чи мачухою, вони відчули зміну у ставленні з боку дітей. Пам’ятаючи рідних батьків, які з ними вже не живуть, діти, можливо, відчувають внутрішній конфлікт вірності, думаючи, що ви хочете забрати любов, яку вони мають до рідних батьків. Деколи вони, можливо, грубо нагадують вам, що ви не їхній батько або не їхня мати. Такі нагадування ображають. І все-таки «не спіши в своїм дусі, щоб гніватися» (Екклезіяста 7:9). Дитячі емоції вимагають від дорослих проникливості та співчуття.

23. Як слід підходити до справи покарання у сім’ях з нерідними дітьми?

²³ Ці риси є необхідними, що стосується покарання. Важливо, щоб батьки були послідовними у покаранні (Приповістей 6:20; 13:1). А оскільки всі діти різні, методи покарання також можуть бути різними. Деякі нерідні батьки виявили, що краще, принаймні на початку, коли цим аспектом виховання займається рідний батько чи мати. Однак важливо, щоб обоє батьків вважали покарання необхідним, підтримували його й не віддавали переваги рідним дітям перед названими (Приповістей 24:23). Слухняність є важливою, але деколи слід робити знижку на недосконалість. Не реагуйте загостро. Дисциплінуйте з любов’ю (Колосян 3:21).

24. Що допоможе запобігти моральним проблемам між особами протилежної статі у сім’ях із зведеними дітьми?

²⁴ Обговорення у сімейному колі можуть сильно посприяти запобіганню клопотам. Такі обговорення допоможуть сім’ї зосереджуватися на найважливіших сторонах життя. (Порівняйте Филип’ян 1:9—11). Вони також допоможуть кожному побачити, як він чи вона може посприяти досягненню цілей родини. Крім того, відверті обговорення в колі сім’ї можуть запобігти моральним проблемам. Дівчата повинні розуміти, як слід одягатися і поводитися в присутності вітчима та зведених братів, а хлопці потребують поради про належне обходження з названою матір’ю та зведеними сестрами (1 Солунян 4:3—8).

25. Які риси допоможуть зберігати мир у сім’ях з нерідними батьками?

²⁵ Сповняючи свою особливу роль нерідного батька чи матері, будьте терпеливими. Для розвитку нових взаємин потрібен час. Завоювати любов і повагу дітей, з якими ви не маєте кровного споріднення, буває дуже важко. Але це можливо. Мудре і проникливе серце разом із сильним бажанням задовольняти Єгову є ключем до миру в сім’ях з нерідними батьками (Приповістей 16:20). Ці риси допоможуть вам також в інших ситуаціях.

ЧИ ВАШУ СІМ’Ю РОЗДІЛЯЄ ПРАГНЕННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕЧЕЙ?

26. Як проблеми, пов’язані з матеріальними речами і ставленням до них, можуть розділяти сім’ї?

²⁶ Проблеми, пов’язані з матеріальними речами і ставленням до них, можуть по-різному розділяти сім’ї. На жаль, деякі родини розривають суперечки про гроші, а також бажання розбагатіти або принаймні стати трохи багатшими. Розділення можуть виникати, коли обидва партнери працюють на світській роботі й починають говорити про «твої гроші і мої гроші». Навіть якщо до суперечок не доходить, подружнім партнерам, коли вони обоє працюють, може залишатися дуже мало часу одне на одного. По цілому світі росте кількість батьків, які на довгий час — місяці або навіть роки — залишають дім, щоб заробити більше грошей, ніж вони заробили б удома. Це може довести до дуже серйозних проблем.

27. Які принципи допоможуть сім’ї, що має матеріальні труднощі?

²⁷ Для цих ситуацій неможливо встановити якихось правил, оскільки різні сім’ї мають різні труднощі й потреби. І все-таки біблійні поради можуть допомогти. Наприклад, у Приповістей 13:10 показано, що деколи можна уникнути зайвої сварки, просто попередньо порадившись. Це означає не тільки говорити про свої погляди, але й просити у партнера поради, дізнаватися, як він дивиться на справу. Крім того, реалістичний бюджет допоможе об’єднати зусилля сім’ї. Інколи буває необхідно, щоб обоє у подружжі працювали, можливо тимчасово, аби отримати достатньо коштів на додаткові витрати, особливо коли є діти або інші утриманці. У такому випадку чоловік повинен запевнити дружину, що він і далі знаходитиме для неї час. Він разом з дітьми може виявити свою любов, допомагаючи їй справлятися з хатніми обов’язками, які вона раніше виконувала сама (Филип’ян 2:1—4).

28. Які нагадування допоможуть сім’ї досягти єдності?

²⁸ Однак пам’ятайте, що, хоча гроші необхідні у цій системі речей, вони не приносять щастя. Вони не можуть дати життя (Екклезіяста 7:12). По суті, якщо відводити матеріальним речам надто важливу роль, це може призвести до духовного та морального краху (1 Тимофія 6:9—12). Наскільки ж ліпше шукати перше Божого Царства і Його праведності, маючи запевнення, що наші намагання здобути необхідні речі будуть поблагословлені! (Матвія 6:25—33; Євреїв 13:5). Якщо ви поставите духовні справи на перше місце і будете над усе шукати миру з Богом, то, мабуть, побачите, що у вашій сім’ї, хоч, можливо, і розділеній через певні обставини, процвітатиме єдність у найважливіших аспектах життя.

1. Які приховані проблеми існують у деяких сім’ях?

УЯВІТЬ собі стару машину, яку щойно помили й відполірували. Дивлячись на її блиск, перехожі можуть подумати, що вона майже нова. Але зсередини машину роз’їдає іржа. Подібно буває і з сім’ями. Хоча зовні все виглядає добре, усміхнені обличчя ховають страх і біль. За закритими дверима родинний мир роз’їдають проблеми. Дві такі проблеми — це алкоголізм і насилля.

ЗГУБНІ НАСЛІДКИ АЛКОГОЛІЗМУ

2. а) Який біблійний погляд на вживання алкогольних напоїв? б) Що таке алкоголізм?

² Біблія не засуджує помірного вживання алкогольних напоїв, але вона засуджує пияцтво (Приповістей 23:20, 21; 1 Коринтян 6:9, 10; 1 Тимофія 5:23; Тита 2:2, 3). Проте алкоголізм — це більше, ніж тільки пияцтво; це хронічна пристрасть до алкогольних напоїв і втрата контролю над їх вживанням. Алкоголіками можуть бути дорослі. На жаль, ними бувають також діти.

3, 4. Опишіть вплив алкоголізму на подружнього партнера та дітей алкоголіка.

³ Біблія вже давно вказує на те, що зловживання алкоголем може руйнувати мир у сім’ї (Повторення Закону 21:18—21). Від згубних наслідків алкоголізму страждає ціла сім’я. Дружина алкоголіка може повністю поринути у намагання зупинити його пияцтво або принаймні справитися з його непередбаченою поведінкоюa. Вона ховає напої, викидає їх, ховає гроші, апелює до його любові до сім’ї, до життя, навіть до Бога — але алкоголік п’є далі. Зазнаючи постійних невдач у намаганні взяти під контроль пияцтво чоловіка, вона впадає у відчай і почувається безпорадною. Її можуть мучити страх, гнів, почуття вини, нервозність, розпач і брак самоповаги.

⁴ Діти теж страждають через алкоголізм батька. Деякі зазнають фізичного насильства. Інші — статевого. Вони навіть можуть звинувачувати себе в тому, що батько — алкоголік. Часто у них підірване довір’я до інших через непослідовну поведінку алкоголіка. Оскільки таким дітям важко спокійно розмовляти про те, що відбувається вдома, вони можуть навчитися придушувати свої почуття, часто із шкідливими наслідками для здоров’я (Приповістей 17:22). Брак самоповаги та впевненості в собі може залишатися у таких дітей навіть у дорослому віці.

ЩО МОЖЕ РОБИТИ СІМ’Я?

5. Як можна справитися з впливом алкоголізму і чому це важко?

⁵ Тоді як багато спеціалістів вважають алкоголізм невиліковним, більшість погоджується, що від нього можна до деякої міри видужати за допомогою програми повної відмови від спиртного. (Порівняйте Матвія 5:29). Однак спонукати алкоголіка прийняти допомогу — легше сказати, ніж зробити, оскільки він, як правило, заперечує свою проблему. Проте коли члени сім’ї стараються справитися з впливом алкоголізму на їхнє життя, алкоголік може усвідомити свою проблему. Один лікар, досвідчений у роботі з алкоголіками та їхніми сім’ями, сказав: «По-моєму, для сім’ї найважливіше продовжувати жити якомога повноціннішим життям. Алкоголік ставиться перед фактом, що існує велика відмінність між ним і його сім’єю».

6. Що є найкращим джерелом порад для сімей, в яких є алкоголік?

⁶ Якщо у вашій сім’ї є алкоголік, біблійні натхнені поради можуть допомогти вам жити якомога повноцінніше (Ісаї 48:17; 2 Тимофія 3:16, 17). Розгляньмо деякі принципи, що допомогли іншим сім’ям успішно справитися з алкоголізмом.

7. Хто відповідальний за те, що у сім’ї є алкоголік?

⁷ Перестаньте у всьому звинувачувати себе. Біблія каже: «Кожен нестиме свій власний тягар» і «кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові» (Галатів 6:5; Римлян 14:12). Алкоголік може натякати, що у всьому винні члени сім’ї. Наприклад, він може казати: «Якщо б ви краще до мене ставилися, я б не пив». Коли інші погоджуються з ним, вони заохочують його пити. Але навіть коли ми стаємо жертвою обставин чи інших людей, кожен з нас — включаючи алкоголіків — відповідальний за свої вчинки. (Порівняйте Филип’ян 2:12).

8. Як можна допомогти алкоголіку відчути наслідки його проблеми?

⁸ Не думайте, що ви мусите постійно захищати алкоголіка від наслідків його пияцтва. Біблійну приповість про гнівливу людину можна застосувати також до алкоголіка: «Як пощадиш його, то прийдеться тобі чинити це знов» (Приповістей 19:19, Дерк.). Хай алкоголік відчує наслідки свого пияцтва. Хай він сам миє за собою і сам розмовляє зі своїм начальником на наступний ранок після пиятики.

9, 10. Чому сім’ям алкоголіків слід приймати допомогу і зокрема чиєї допомоги їм треба шукати?

⁹ Приймайте допомогу від інших. У Приповістей 17:17 говориться: «Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом». Якщо у вашій сім’ї є алкоголік — є також горе. Вам потрібна допомога. Не вагайтеся звернутись до ‘правдивих друзів’ за підтримкою (Приповістей 18:24). Під час розмови з кимось, хто розуміє проблему або хто був у подібній ситуації, ви можете отримати практичні поради про те, що вам робити, а що ні. Але будьте врівноважені. Говоріть з тими, кому ви довіряєте, з тими, хто не виявить вашої «таємниці» (Приповістей 11:13, Хом.).

¹⁰ Навчіться довіряти християнським старійшинам. Старійшини християнського збору можуть стати джерелом великої підтримки. Ці зрілі чоловіки знають Боже Слово і є досвідченими у застосуванні його принципів. Вони можуть бути для вас, «як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі» (Ісаї 32:2, Ог., 1988). Християнські старійшини не тільки захищають збір в цілому від шкідливого впливу, але вони теж потішають та підбадьорюють тих осіб, які мають проблеми, і виявляють до них особистий інтерес. Повністю користайте з їхньої допомоги.

11, 12. Хто дає найбільшу допомогу сім’ям, в котрих є алкоголік, і яким чином дається та підтримка?

¹¹ Понад усе черпайте силу в Єгови. Біблія тепло запевняє нас: «Близький Господь до тих, у кого розбите серце; прибитих духом він спасає» (Псалом 34:19, Хом.). Якщо ви відчуваєте, що у вас розбите серце чи прибитий дух через проблеми життя з алкоголіком, знайте, що «близький Господь». Єгова розуміє, якою складною є ваша сімейна ситуація (1 Петра 5:6, 7).

¹² Віра в те, що́ Єгова говорить у своєму Слові, може допомогти вам подолати відчай (Псалом 130:3, 4; Матвія 6:25—34; 1 Івана 3:19, 20). Вивчення Божого Слова і застосування його принципів у своєму житті дадуть вам можливість отримувати допомогу Божого святого духу, а він може дати вам «велич сили», щоб день у день справлятися з труднощами (2 Коринтян 4:7)b.

13. Яка інша проблема руйнує багато родин?

¹³ Зловживання алкоголем може довести до іншої проблеми, яка руйнує багато родин,— насилля у сім’ї.

ЗГУБНІ НАСЛІДКИ НАСИЛЛЯ У СІМ’Ї

14. Коли стався перший випадок насилля у сім’ї і якою ситуація є сьогодні?

¹⁴ Першим в історії людства насильницьким актом було насилля у сім’ї — між братами Каїном та Авелем (Буття 4:8). З того часу людство страждає від різного роду насилля у сім’ї. Чоловіки б’ють дружин, дружини нападають на чоловіків, батьки жорстоко б’ють малих дітей, а дорослі діти піднімають руку на постарілих батьків.

15. Який емоційний вплив на членів родини має насилля у сім’ї?

¹⁵ Згубні наслідки, які приносить насилля у сім’ї, не обмежуються лише рубцями на тілі. Одна жінка, яка зазнавала побоїв, сказала: «Доводиться боротися із сильним почуттям вини й сорому. У більшості випадків хочеться вранці не вставати з ліжка і надіятись, що це був просто поганий сон». Діти, які бачать насилля у сім’ї або самі стають його жертвами, теж можуть стати брутальними, коли виростуть і матимуть власні сім’ї.

16, 17. Що таке насилля над емоціями і як члени сім’ї страждають від нього?

¹⁶ Насилля в сім’ї буває не лише фізичним. Часто напад буває словесним. У Приповістей 12:18 (Кул.) говориться: «Інший пустослов ранить язиком, мов мечем». Серед того, що «ранить», для домашнього насилля характерні обзивання, крики, а також постійне критикування, принизливі образи та погрози застосувати фізичну силу. Рани від насилля над емоціями невидимі, і часто вони непомітні для інших.

¹⁷ Особливо жахливим є насилля над емоціями дітей — постійне критикування і принижування рис дитини, її розумових здібностей та особистої гідності. Таке словесне насилля може зруйнувати дух дитини. Правда, всі діти потребують дисциплінування. Але Біблія повчає батьків: «Не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!» (Колосян 3:21).

ЯК УНИКНУТИ НАСИЛЛЯ У СІМ’Ї

18. Де починається насилля в сім’ї і який спосіб припинити його пропонує Біблія?

¹⁸ Насилля у сім’ї починається в серці й розумі; спосіб дій визначається способом мислення (Якова 1:14, 15). Щоб припинити насилля, насильник мусить змінити свій спосіб мислення (Римлян 12:2). Чи це можливо? Так. Боже Слово має силу змінювати людей. Воно може викоренити навіть згубні погляди, що є міцні, як «твердині» (2 Коринтян 10:4; Євреїв 4:12). Точне знання Біблії допомагає викликати такі докорінні зміни в людях, що про них сказано, ніби вони одягаються в нову особистість (Ефесян 4:22—24; Колосян 3:8—10).

19. Як християнам слід ставитися до подружнього партнера і поводитися з ним?

¹⁹ Ставлення до подружнього партнера. Боже Слово каже: «Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе» (Ефесян 5:28). Біблія також каже, що чоловік повинен поводитися з дружиною, «як з немічною посудиною, віддаючи [їй] честь» (1 Петра 3:7, Дерк.). Дружинам нагадується «любити своїх чоловіків» і глибоко ‘поважати’ їх (Тита 2:4; Ефесян 5:33, Хом.). Безумовно, жодний богобійний чоловік не може по правді сказати, що віддає своїй дружині честь, якщо чинить над нею фізичне чи словесне насилля. Також жодна дружина, яка кричить на свого чоловіка, робить йому саркастичні зауваження або постійно свариться з ним, не може сказати, що вона справді любить і поважає його.

20. Перед ким батьки несуть відповідальність за своїх дітей і чому батьки не повинні ставити перед своїми дітьми нереалістичних вимог?

²⁰ Належне ставлення до дітей. Діти заслуговують і потребують любові та уваги батьків. Боже Слово каже, що діти — «спадщина Господня» і «нагорода» (Псалом 127:3). Батьки відповідальні перед Єговою за піклування про цю спадщину. Біблія говорить про ‘дитячі’ риси і про «глупоту» дитячого віку (1 Коринтян 13:11; Приповістей 22:15, Дерк.). Батькам не слід дивуватися, коли вони помічають у дитині глупоту. З дітьми не можна поводитися, як з дорослими. Батьки не повинні вимагати від дитини більше, ніж належить відповідно до віку і здібностей дитини, а також обставин у сім’ї. (Дивіться Буття 33:12—14).

21. Як побожні люди ставляться до своїх постарілих батьків і поводяться з ними?

²¹ Ставлення до постарілих батьків. У Левит 19:32 сказано: «Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого». Отже, Божий Закон прищеплював повагу і добре ставлення до літніх. Дотримуватися цього може бути важко, коли постарілі батьки є занадто вимогливими або хворими і не можуть швидко пересуватися чи мислити. Однак дітям усе-таки нагадується про потребу «віддячуватися батькам» (1 Тимофія 5:4). Це означає поважати їхню гідність, а також, можливо, допомагати їм у фінансовому плані. Фізичне чи якесь інше знущання над постарілими батьками повністю суперечить біблійним нормам поведінки.

22. Яка риса є ключовою для переборення насилля у сім’ї і як її можна виявляти?

²² Розвивайте самовладання. У Приповістей 29:11 сказано: «Глупак увесь свій гнів виявляє, а мудрий назад його стримує». Як вам стримувати свій гнів? Замість накопичувати гіркоту, швидко залагоджуйте розбіжності (Ефесян 4:26, 27). Коли відчуваєте, що втрачаєте самовладання,— вийдіть. Моліться, щоб Божий святий дух розвивав у вас самовладання (Галатів 5:22, 23). Аби легше було взяти під контроль свої емоції, корисно прогулятися або зайнятися фізичними вправами (Приповістей 17:14, 27). Намагайтеся бути ‘повільними до гніву’ (Приповістей 14:29, Дерк.).

РОЗ’ЇХАТИСЯ ЧИ ЗАЛИШИТИСЯ РАЗОМ?

23. Що може статися, коли член християнського збору повторно піддається приступам буйного гніву, можливо застосовує фізичне насилля до членів сім’ї, і не кається?

²³ Біблія каже, що до справ, які засуджує Бог, належать «ворожнечі, сварка... гнів», і додає, що, «хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого» (Галатів 5:19—21). Тому, якщо хтось вважає себе християнином, але повторно піддається приступам буйного гніву, можливо застосовує фізичне насилля до подружнього партнера або дітей, і не кається, він може бути позбавлений спілкування з християнським збором. (Порівняйте 2 Івана 9, 10). Таким чином збір підтримується чистим від осіб, які погано поводяться з іншими (1 Коринтян 5:6, 7; Галатів 5:9).

24. а) Який вибір має людина, що зазнає насилля з боку шлюбного партнера? б) Як турботливі друзі та старійшини можуть підтримати жертву насилля у сім’ї, але чого їм не слід робити?

²⁴ А як з християнами, що зазнають побоїв від свого партнера, котрий не подає жодних ознак змін? Одні постановили з тієї чи іншої причини залишатися з ним. Інші вирішили роз’їхатися, відчуваючи, що їхнє фізичне, розумове та духовне здоров’я, можливо навіть їхнє життя, у небезпеці. Що за таких обставин робити жертві насилля у сім’ї — це її особисте рішення перед Єговою (1 Коринтян 7:10, 11). Доброзичливі друзі, родичі або християнські старійшини можуть запропонувати допомогу чи пораду, але вони не повинні створювати тиску на жертву, щоб вона обрала той чи інший спосіб дій. У цій ситуації він чи вона приймає власне рішення (Римлян 14:4; Галатів 6:5).

КІНЕЦЬ ЗГУБНИХ ПРОБЛЕМ

25. Який намір Єгови стосовно сім’ї?

²⁵ Коли Єгова з’єднав Адама і Єву подружніми узами, він не мав наміру, щоб сім’ї руйнувалися такими згубними проблемами, як алкоголізм чи насилля (Ефесян 3:14, 15). Сім’я мала бути осередком любові й миру, де кожен знаходив би задоволення своїх душевних, емоційних та духовних потреб. Але після появи гріха сімейне життя почало швидко псуватися. (Порівняйте Екклезіяста 8:9).

26. Яке майбутнє чекає на тих, хто намагається жити в гармонії з вимогами Єгови?

²⁶ На щастя, Єгова не покинув свого наміру стосовно сім’ї. Він обіцяє встановити мирний новий світ, у якому люди житимуть «безпечно, і не буде нікого, хто б їх настрашив» (Єзекіїля 34:28). У той час алкоголізм, насилля та всі інші проблеми, які руйнують родини сьогодні, будуть справою минулого. Люди будуть усміхатися не для того, щоб приховати страх і біль, а тому, що вони «зарозкошують миром великим» (Псалом 37:11).

1, 2. Яке питання слід поставити, коли у подружжі є проблеми?

У 1988 році італійка на ім’я Лючія була дуже пригніченаa. Після десяти років її подружжя розпадалося. Вона багато разів намагалась помиритися з чоловіком, але без успіху. Отже, вона пішла від нього через несумісність характерів і тепер мусила сама виховувати двох дочок. Оглядаючись назад, Лючія пригадує: «Я була впевнена: ніщо не могло врятувати нашого подружжя».

² Якщо ви маєте проблеми у подружжі, то, мабуть, розумієте Лючію. Можливо, і ви через ці проблеми задумуєтеся, чи можна ще врятувати ваше подружжя. У такому випадку вам буде корисно поставити собі наступне питання: чи я дотримуюсь усіх даних Богом добрих біблійних порад, які допомагають досягнути успіху в подружньому житті? (Псалом 119:105).

3. Хоча розлучення набуло популярності, що відчувають багато розлучених осіб та їхні сім’ї?

³ Коли між чоловіком і дружиною дуже натягнуті стосунки, найлегшим виходом може здаватися розірвання шлюбу. А втім, хоча в багатьох країнах останнім часом і спостерігається разючий стрибок кількості родин, які розпалися, недавні дослідження показують, що немало розлучених чоловіків і жінок шкодують за вчиненим. У деяких з’являється більше проблем з фізичним та емоційним здоров’ям, ніж у тих, які не розлучилися. Діти часто на багато років залишаються збентеженими та нещасливими. Страждають також батьки і друзі розлучених шлюбних партнерів. А як на ситуацію дивиться Бог, Творець подружжя?

4. Як слід вирішувати подружні проблеми?

⁴ Як уже зауважувалося в попередніх розділах, Бог мав намір, щоб подружжя було зв’язком на ціле життя (Буття 2:24). Чому ж тоді стільки сімей розпадаються? Це не стається в одну мить. Як правило, є попереджальні сигнали. Малі проблеми у подружжі можуть ставати все більшими й більшими, аж поки не почнуть виглядати непереборними. Але якщо їх відразу вирішувати з допомогою Біблії, розпаду багатьох сімей можна запобігти.

БУДЬТЕ РЕАЛІСТИЧНИМИ

5. До якої реалістичної ситуації слід бути готовими у будь-якому подружжі?

⁵ Деколи проблеми з’являються через нереалістичні сподівання одного чи обох партнерів. Любовні романи, популярні журнали, телевізійні програми й фільми можуть породити надії та мрії, дуже далекі від реального життя. Коли такі мрії не здійснюються, людина почувається обманеною, незадоволеною, навіть озлобленою. Як же двом недосконалим людям знайти щастя у подружжі? Над розвитком щасливих взаємин треба працювати.

6. а) Який врівноважений погляд на подружжя дає Біблія? б) Які бувають причини розбіжностей у подружжі?

⁶ Біблія — практична книга. Вона визнає радощі подружнього життя, але також попереджує, що одружені матимуть «муку тілесну» (1 Коринтян 7:28). Як уже раніше зауважувалося, обидва партнери недосконалі й схильні до гріха. Їх розумовий та емоційний склад і виховання — різні. Часом розбіжності виникають через гроші або ставлення до дітей та родичів. Недостатня кількість часу, проведеного разом, та статеві проблеми також можуть стати джерелом конфліктуb. Для залагодження таких справ потрібен час, але не падайте духом! Більшість подружжів здатні вирішити такі проблеми і знайти рішення, прийнятні для обох партнерів.

ОБГОВОРЮЙТЕ РОЗБІЖНОСТІ

7, 8. Який спосіб дій радить Біблія, коли у партнерів є ображені почуття чи з’являються непорозуміння?

⁷ Багатьом важко залишатися спокійними, обговорюючи ображені почуття, непорозуміння чи власні слабкості. Замість того щоб прямо сказати: «Це непорозуміння», вони починають хвилюватися і перебільшувати проблему. Деякі кажуть: «Ти тільки про себе думаєш» або «ти не любиш мене». Не бажаючи вв’язуватися у суперечку, інший партнер може відповісти мовчанкою.

⁸ Набагато краще діяти згідно з біблійною порадою: «Гнівайтеся, та не грішіть,— сонце нехай не заходить у вашому гніві» (Ефесян 4:26). Одну щасливу подружню пару на 60-й річниці їхнього шлюбу запитали про секрет успіху їхнього подружнього життя. Чоловік сказав: «Ми навчилися не лягати спати, доки не залагодимо розбіжностей, хоч би якими маленькими вони були».

9. а) На що Біблія вказує як на важливу частину спілкування? б) Що подружнім партнерам часто слід робити, навіть коли для цього потрібно мужності й смиренності?

⁹ Коли чоловік і дружина розходяться в поглядах, обом слід бути ‘швидкими послухати, забарними говорити, повільними на гнів’ (Якова 1:19). Уважно вислухавши одне одного, обидва партнери можуть побачити потребу попросити пробачення (Якова 5:16). Аби щиро сказати: «Вибач, що я завдав тобі болю», потрібно смиренності й мужності. Але залагоджування розбіжностей таким чином дуже допоможе подружній парі не лише розв’язувати проблеми, але й розвинути теплоту й близькість, які зроблять їхнє спілкування приємнішим.

СПОВНЕННЯ ПОДРУЖНЬОЇ ПОВИННОСТІ

10. Яка рекомендація, що її Павло дав для захисту коринтським християнам, може стосуватися християн сьогодні?

¹⁰ Коли апостол Павло писав до коринтян, він рекомендував шлюб «з уваги на розпусту» (1 Коринтян 7:2, Хом.). Сьогоднішній світ однаково поганий або навіть гірший від світу часів стародавнього Коринта. Неморальні теми, які люди у світі відкрито обговорюють, нескромна манера одягатися, еротичний матеріал у журналах та книжках, по телебаченню та у фільмах — все це розпалює бажання до незаконного сексу. Коринтянам, які жили у подібному оточенні, апостол Павло сказав: «Краще женитися, ніж розпалятися» (1 Коринтян 7:9).

11, 12. а) Яку повинність мають чоловік і дружина одне перед одним і як їм ставитися до її сповнення? б) Як слід підходити до справи, коли сповнення подружньої повинності треба тимчасово припинити?

¹¹ Тому Біблія наказує одруженим християнам: «Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов [«повинність любови», Бач.], так же само й чоловікові дружина» (1 Коринтян 7:3). Зауважте, що підкреслюється давання, а не вимагання. Фізична близькість у подружжі приносить справжнє задоволення тоді, коли кожен партнер бажає зробити приємність іншому. Наприклад, Біблія наказує чоловікам поводитися з дружинами «за розумом» (1 Петра 3:7). Це особливо стосується сповнення подружньої повинності. Якщо чоловік не поводиться з дружиною ніжно, їй буде важко отримувати втіху від цієї сторони подружнього життя.

¹² Бувають часи, коли подружні партнери змушені відмовляти одне одному в подружній повинності. Так може робити дружина у відповідні дні місяця або коли вона почувається дуже змученою. (Порівняйте Левит 18:19). Так може робити чоловік, коли він займається серйозною проблемою на роботі або почувається емоційно виснаженим. Такі перерви у сповненні подружньої повинності проходять найкраще, коли обидва партнери відкрито обговорюють ситуацію і досягають «взаємної згоди» (1 Коринтян 7:5, Хом.). Це допоможе обом партнерам не робити поспішних неправильних висновків. Але якщо дружина свідомо відмовляє чоловікові в подружній повинності або чоловік умисно відмовляється з любов’ю сповняти цей подружній обов’язок, вони роблять свого партнера менш захищеним від спокуси. У такій ситуації в подружжі можуть виникнути проблеми.

13. Як християнам берегти своє мислення чистим?

¹³ Як і всі християни, одружені служителі Бога мусять уникати порнографії, бо вона може викликати нечисті й неприродні бажання (Колосян 3:5). Вони також мусять контролювати свої думки і дії, коли мають справу з усіма представниками протилежної статі. Ісус застерігав: «Кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм» (Матвія 5:28). Застосовуючи біблійні поради відносно статевого життя, подружні пари зможуть уникати пасток перелюбу. Вони можуть і далі втішатися чудовою близькістю подружнього життя, в якому статеві зносини є цінним подарунком від Творця подружжя — Єгови (Приповістей 5:15—19).

БІБЛІЙНА ПІДСТАВА ДЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ

14. Яка безрадісна ситуація деколи виникає? Чому?

¹⁴ Приємно, що більшість християнських подружжів можуть справлятися з будь-якими проблемами. Але буває і по-іншому. Через те що люди недосконалі й живуть у грішному світі, контрольованому Сатаною, деякі подружжя стоять на межі розпаду (1 Івана 5:19). Як християнам поводитися у такій складній ситуації?

15. а) Яку Біблія дає єдину підставу для розлучення з можливістю знову одружитися? б) Чому деякі вирішили не розлучатися з невірним подружнім партнером?

¹⁵ Як уже згадувалося у 2-му розділі цієї книжки, розпуста є єдиною біблійною підставою для розлучення з можливістю знову одружитисяc (Матвія 19:9, Хом.). Якщо ви маєте незаперечні докази невірності свого партнера, перед вами стоїть складний вибір. Чи ви далі будете жити у подружжі, чи розлучитеся? Правила тут немає. Деякі християни повністю пробачили щиро розкаяному партнеру, і врятоване подружжя досягло успіху. Інші вирішили не розлучатися заради дітей.

16. а) Які обставини спонукали декого розлучитися зі своїм партнером, що згрішив? б) Чому ніхто не повинен критикувати невинного партнера, коли він приймає рішення, розлучатися йому чи ні?

¹⁶ З другого боку, внаслідок гріха могла наступити вагітність або партнер міг заразитися хворобою, яка передається статевим шляхом. Може статись також, що потрібно захистити дітей від статевих домагань одного з батьків. Безперечно, перш ніж прийняти рішення, слід багато чого зважити. Але якщо ви дізналися про невірність свого подружнього партнера і після цього поновили з ним статеві зносини, цим ви показуєте, що простили йому і бажаєте далі жити з ним у подружжі. З того часу вже не існує біблійної підстави на розлучення з можливістю знову одружитися. Ніхто не повинен втручатись і намагатися вплинути на ваше рішення, нікому також не слід критикувати вас за нього. Вам жити з наслідками свого рішення. «Кожен нестиме свій власний тягар» (Галатів 6:5).

ПІДСТАВИ ДЛЯ ОКРЕМОГО ПРОЖИВАННЯ

17. Коли немає розпусти, яку умову Біблія ставить особі, котра прийняла рішення про окреме проживання або розлучення?

¹⁷ Чи існують ситуації, які оправдують окреме проживання або навіть розлучення з подружнім партнером, коли той не вчинив розпусти? Так, але тоді християнин не є вільним знову одружитися з якоюсь іншою особою (Матвія 5:32). Хоча Біблія і дозволяє таке окреме проживання, вона ставить умову: особа, яка залишає свого партнера, «хай зостається незаміжня, або... хай помириться» (1 Коринтян 7:11). Які ж критичні ситуації роблять окреме проживання доцільним?

18, 19. В яких критичних ситуаціях партнер може обдумувати, наскільки доцільним є окреме проживання за рішенням суду чи розлучення, хоча й без можливості знову одружитися?

¹⁸ Наприклад, сім’я може терпіти нужду через велике ледарство або погані звички чоловікаd. Він може програвати гроші сім’ї в азартних іграх або витрачати їх на свою пристрасть до наркотиків чи алкоголю. Біблія каже: «Коли ж хто... про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1 Тимофія 5:8). Коли такий чоловік відмовляється змінитись і, можливо, навіть витрачає на свої пороки гроші, зароблені дружиною, вона може захистити своє благополуччя і благополуччя своїх дітей, отримавши право на окреме проживання за рішенням суду, якщо це дозволяє закон країни, в якій вони живуть.

¹⁹ Про такий юридичний крок можна думати і тоді, коли партнер застосовує насилля, можливо, повторно б’є своє подружжя так, що його здоров’я чи навіть життя є в небезпеці. Крім того, коли хтось із подружжя постійно намагається змусити свого партнера порушити якимось чином Божі накази, то партнер, який у небезпеці, також може розглянути можливість окремого проживання, особливо коли під загрозою його духовне життя. Він може зробити висновок, що єдиний спосіб «Бога... слухатися більш, як людей» — це отримати право на окреме проживання за рішенням суду (Дії 5:29).

20. а) Що можуть запропонувати зрілі друзі й старійшини, коли подружжя розпадається, але чого вони не повинні пропонувати? б) Виправданням чого для одружених християн не повинні служити посилання в Біблії на окреме проживання і розлучення?

²⁰ В усіх випадках крайнього насилля ніхто не повинен створювати тиску на невинного партнера, ані щоб він пішов від свого подружжя, ані щоб залишався з ним. Хоча зрілі друзі й старійшини можуть запропонувати підтримку та біблійні поради, вони не знають усіх деталей про взаємини між чоловіком і дружиною. Тільки Єгова може бачити це. Звичайно, християнська дружина не виявляла б пошани до Божого шлюбного розпорядку, коли б використовувала сумнівні виправдання, аби тільки звільнитися від подружжя. Але коли надзвичайно небезпечна ситуація не змінюється, нікому не слід критикувати жінку, яка вирішила жити окремо. Те ж саме можна сказати про християнського чоловіка, який вибирає окреме проживання. «Всі станемо перед судним престолом Божим» (Римлян 14:10).

ЯК БУЛО ВРЯТОВАНЕ ПОЛАМАНЕ ПОДРУЖЖЯ

21. Який випадок показує, що біблійні поради стосовно подружжя мають практичну цінність?

²¹ Через три місяці після того, як Лючія, згадана раніше, пішла від свого чоловіка, вона зустріла Свідків Єгови і почала вивчати з ними Біблію. «На моє превелике здивування,— каже вона,— Біблія показала практичне вирішення моєї проблеми. Вже через тиждень після початку вивчення мені захотілось помиритися з чоловіком. Сьогодні я можу сказати, що Єгова знає, як рятувати подружжя у критичній ситуації, тому що його вчення допомагають партнерам вчитися поважати одне одного. Твердження, що Свідки Єгови розділяють сім’ї,— неправда. У моєму випадку сталося якраз протилежне». Лючія навчилася застосовувати біблійні принципи у своєму житті.

22. На що слід покладатися усім подружнім парам?

²² Випадок Лючії не виняток. Подружнє життя повинне бути благословенням, а не тягарем. Для цього Єгова попіклувався про найкраще джерело порад для сімей — дав своє дорогоцінне Слово. Біблія «недосвідченого умудряє» (Псалом 19:8—12). Вона врятувала багато сімей, що були на межі розпаду, і поліпшила життя інших, які мали серйозні проблеми. Хай же всі подружні пари повністю довіряють порадам, які Бог Єгова дає для подружнього життя. Вони справді приносять неоціниму користь!

1, 2. а) Які зміни приносить із собою похилий вік? б) Яке задоволення побожні чоловіки біблійних часів знаходили на схилку літ?

ЗВІКОМ ми дуже змінюємося. Фізичні немочі підривають наші сили. Глянувши в дзеркало, помічаємо, що з’являються нові зморшки, що сивіє волосся, можливо, що й самого волосся стає менше. Часом може зраджувати пам’ять. Коли діти одружуються, а також коли з’являються внуки, ми розвиваємо нові взаємини. Для декого вихід на пенсію означає зміну ритму життя.

² Фактично похилий вік може принести з собою багато випробувань (Екклезіяста 12:1—8). Однак розгляньмо приклад Божих слуг у біблійні часи. Хоча смерть зрештою забрала їх, вони набули знання і розуміння, які принесли їм багато задоволення у старості (Буття 25:8; 35:29; Йова 12:12; 42:17). Як їм вдалося залишатися щасливими, незважаючи на старіння? Безумовно, завдяки тому, що вони жили згідно з принципами, які сьогодні записані для нас у Біблії (Псалом 119:105; 2 Тимофія 3:16, 17).

3. Яку пораду Павло дав старшим чоловікам і жінкам?

³ У своєму посланні до Тита апостол Павло дав добрі вказівки людям похилого віку. Він писав: «Щоб старі чоловіки тверезі були, поважні, помірковані, здорові у вірі, у любові, у терпеливості. Щоб старі жінки в своїм стані так само були, як належить святим,— не обмовниці, не віддані п’янству, навчали добра» (Тита 2:2, 3). Ці слова можуть допомогти вам зустріти труднощі, які несе з собою похилий вік.

ПРИСТОСУЙТЕСЯ ДО САМОСТІЙНОСТІ СВОЇХ ДІТЕЙ

4, 5. Як реагує багато батьків, коли їхні діти залишають дім, і як декотрі пристосовуються до цієї нової ситуації?

⁴ До змінених ролей у сім’ї потрібно пристосовуватися. Наскільки ж правдиві ці слова, коли дорослі діти залишають дім і одружуються! Для багатьох батьків це стає першим нагадуванням, що вони старіють. Хоча батьки й раді, що їхні діти досягли повноліття, вони часто турбуються, чи зробили все можливе для приготування своїх дітей до самостійності. До того ж вони скучають за своїми дітьми.

⁵ Зрозуміло, батьки продовжують турбуватися благополуччям своїх дітей навіть після того, як ті залишають дім. «Я би так тішилася, коли б вони частіше давали про себе знати, коли б я була впевнена, що у них все в порядку»,— каже одна мати. Один батько розповідає: «Коли дочка залишила дім, нам було нелегко. Нашій сім’ї дуже не вистачало її, тому що ми завжди робили все разом». Як ці батьки звиклися з відсутністю своїх дітей? У багатьох випадках завдяки тому, що допомагали іншим людям.

6. Що допомагає правильно дивитися на сімейні взаємини?

⁶ Коли діти створюють власні сім’ї, роль батьків міняється. У Буття 2:24 сказано: «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї,— і стануть вони одним тілом». Визнання Божого принципу головування і належного порядку допоможе батькам правильно дивитися на речі (1 Коринтян 11:3; 14:33, 40).

7. Яку гарну позицію зайняв один чоловік, коли його дочки одружилися і залишили дім?

⁷ Одна подружня пара відчула пустку у житті, коли обидві дочки одружилися й виїхали з дому. Спершу чоловік ображався на зятів. Але, роздумуючи над принципом головування, він усвідомив, що тепер дочки мають чоловіків, які відповідають за свої сім’ї. Тому, коли його дочки просили в нього поради, він питав їх, що думають їхні чоловіки, і тоді намагався підтримувати їхні рішення. Зараз зяті вважають його своїм другом і з радістю приймають від нього поради.

8, 9. Як декотрі батьки пристосувалися до самостійності своїх дорослих дітей?

⁸ А що, коли молодята, хоча й не роблять чогось небіблійного, все ж не чинять так, як, на думку батьків, було б найкраще? «Ми завжди стараємося допомогти їм зрозуміти погляд Єгови,— пояснює одна пара, яка має одружених дітей,— але коли ми не погоджуємося з якимось їхнім рішенням, ми все одно приймаємо його і даємо дітям свою підтримку й підбадьорення».

⁹ У деяких азіатських країнах матерям буває особливо тяжко змиритися із самостійністю своїх синів. Проте ті жінки, які поважають християнський порядок і головування, відчувають, що розходжень між ними та їхніми невістками не так багато. Одна християнка каже, що самостійність її синів стала для неї «джерелом щораз більшої вдячності». Вона із захопленням спостерігає, як її сини керують власними сім’ями. З другого боку, це означало полегшення фізичного та емоційного навантаження, яке вона та її чоловік мають у похилому віці.

ЗМІЦНЯЙТЕ ПОДРУЖНІ УЗИ

10, 11. Яка біблійна порада допоможе християнам уникати деяких пасток середнього віку?

¹⁰ Досягаючи середнього віку, люди поводять себе по-різному. Деякі чоловіки змінюють стиль одягу, щоб виглядати молодшими. Багато жінок турбуються про зміни, які приносить із собою клімактеричний період. На жаль, декотрі люди середнього віку провокують заздрощі й ревнощі своїх подружніх партнерів, кокетуючи з молодшими особами протилежної статі. Однак побожні старші чоловіки «розсудливі» і приборкують неправильні бажання (1 Петра 4:7, Дерк.). Зрілі жінки з любові до чоловіків і через бажання задовольняти Єгову також стараються підтримувати своє подружжя міцним.

¹¹ Цар Лемуїл під натхненням записав похвалу «чеснотній жінці», яка чинить своєму чоловікові «добро, а не зло, по всі дні свого життя». Християнський чоловік не залишить без уваги те, що його дружина бореться з емоційними розладами середнього віку. Любов спонукує його ‘похваляти її’ (Приповістей 31:10, 12, 28).

12. Як подружні пари можуть з роками ще більше зблизитися?

¹² Всі ті роки, поки ви виховували дітей, ви обоє, мабуть, з радістю відмовлялися від особистих бажань, щоб піклуватися про потреби дітей. Коли вони залишають дім, настає час знову зосередитися на подружньому житті. «Після того як наші дочки залишили дім,— каже один чоловік,— я знову почав залицятися до своєї дружини». Інший чоловік каже: «Ми турбуємося здоров’ям одне одного і нагадуємо одне одному займатися фізичними вправами». Щоб не почуватися самотніми, вони з дружиною запрошують у гості інших членів збору. Так, вияв зацікавлення до інших людей приносить благословення. Крім того, це вгодне Єгові (Филип’ян 2:4; Євреїв 13:2, 16).

13. Яку роль відвертість і щирість відіграють у взаєминах подружжя, котре разом зустрічає старість?

¹³ Не дозволяйте, щоб у спілкуванні між вами та вашим партнером росла прогалина. Відверто розмовляйте одне з одним (Приповістей 17:27). «Ми поглиблюємо взаєморозуміння турботою і увагою»,— каже один сімейний чоловік. Його дружина погоджується: «Тепер, у старшому віці, ми любимо посидіти за чаєм, порозмовляти, а також працювати разом». Ваша відвертість і щирість допоможуть зміцнити подружні узи, зробити їх здатними витримувати тиск Сатани — нищителя родин.

РАДІЙТЕ СВОЇМИ ВНУКАМИ

14. Яку роль бабуся Тимофія, очевидно, відіграла у християнському вихованні свого внука?

¹⁴ «Корона для старших — онуки» (Приповістей 17:6). Спілкування з ними може приносити багато задоволення, радості й підбадьорення. Біблія схвально відгукується про Лоіду, бабусю Тимофія, яка разом з дочкою Евнікією ділилася з маленьким онуком своєю вірою. Цей хлопчик ріс, знаючи, що його мати й бабця цінують біблійну правду (2 Тимофія 1:5; 3:14, 15).

15. Що доброго можуть робити для своїх онуків бабусі й дідусі, але чого їм слід уникати?

¹⁵ Дідусі й бабусі, ви можете зробити багато доброго для своїх онуків у цій особливій галузі. Ви ділилися знанням про наміри Єгови зі своїми дітьми. Тепер ви можете робити подібне для ще одного покоління! Багато маленьких дітей із захопленням слухають, як дідусь чи бабуся розказують їм біблійні історії. Звичайно, ви не перебираєте на себе відповідальності батька пильно навчати своїх дітей біблійних істин (Повторення Закону 6:7). Але ви можете доповнювати його зусилля. Хай же ваші молитви будуть такі, як у псалмоспівця: «Ти, Боже, не кидай мене аж до старости та сивини, поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню, і кожному, хто тільки прийде — про чини великі Твої!» (Псалом 71:18; 78:5, 6).

16. Як дідусі й бабусі можуть виявляти обережність, щоб не стати причиною проблем у сім’ї?

¹⁶ На жаль, деякі дідусі й бабусі так пестять онуків, що наживають собі проблем зі своїми дорослими дітьми. Однак ваша щира доброзичливість може спонукати внуків довіритися вам, коли вони не можуть відкритися своїм батькам. Деколи діти надіються, що їхні поблажливі дідусь чи бабуся підтримають їх, коли вони не хочуть слухати батьків. Що тоді? Дійте мудро і заохотьте внуків бути відвертими зі своїми батьками. Можна сказати їм, що це подобається Єгові (Ефесян 6:1—3). Якщо необхідно, можете запропонувати внукам, що ви самі підготуєте їхніх батьків до розмови з ними. Діліться з онуками своїм багатолітнім досвідом. Ваша щирість і відвертість принесуть їм багато користі.

ПРИСТОСОВУЙТЕСЯ ДО ВІКУ

17. Яке рішення псалмоспівця треба наслідувати старіючим християнам?

¹⁷ З роками ви помітите, що не можете робити усього того, що робили раніше і що хотіли б робити зараз. Як можна зжитися зі старінням? Внутрішньо ви, можливо, почуваєтеся 30-літніми, але дзеркало зраджує іншу реальність. Не знеохочуйтеся. Псалмоспівець благав Єгову: «Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя, не лиши Ти мене». Постановіть наслідувати рішення псалмоспівця, який сказав: «Я буду постійно надіятись, і славу Твою над усе я помножу!» (Псалом 71:9, 14).

18. Як зрілий християнин може принести багато користі у пенсійному віці?

¹⁸ Багато заздалегідь готуються збільшити свою участь у прославленні Єгови після виходу на пенсію. «Я наперед спланував, що мені робити, коли дочка закінчить школу,— пояснює один пенсіонер.— Я постановив розпочати повночасне проповідницьке служіння і продав своє підприємство, щоб звільнитися для повнішого служіння Єгові. Я молився до Бога про керівництво». Якщо ви наближаєтеся до пенсійного віку, хай вас потішають слова нашого Величного Творця: «Я буду Той Самий до старости вашої, і до сивини вас носитиму» (Ісаї 46:4).

19. Які поради даються особам у літах?

¹⁹ Пристосуватися до життя на пенсії не завжди легко. Апостол Павло радив старшим чоловікам бути «тверезими». Це означає також взагалі бути стриманими і не піддаватися схильності шукати легкого життя. Режим і самодисципліна тепер можуть бути навіть потрібнішими, ніж раніше. Тому будьте зайняті, «[«запопадливі», Бач.] завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!» (1 Коринтян 15:58). Розширюйте свої можливості допомагати іншим (2 Коринтян 6:13). Багато християн роблять це, запопадливо проповідуючи добру новину у новому ритмі. Незважаючи на вік, будьте «здорові у вірі, у любові, у терпеливості» (Тита 2:2).

ЯК ПЕРЕЖИТИ ВТРАТУ ПОДРУЖНЬОГО ПАРТНЕРА

20, 21. а) Що у теперішній системі речей зрештою розлучає шлюбних партнерів? б) Який добрий приклад дає овдовілим подружнім партнерам Анна?

²⁰ Це сумний, але правдивий факт, що у теперішній системі речей подружніх партнерів з часом розлучає смерть. Овдовілі християни знають, що дорогі їм особи зараз сплять, і вони впевнені, що знову побачать їх (Івана 11:11, 25). Але втрата все-таки тяжка. Як же її пережити?a

²¹ Допомогти може приклад однієї жінки з біблійних часів. Анна овдовіла всього після семи років подружнього життя, і під час подій, про які ми читаємо, їй вже було 84 роки. Звичайно, вона горювала за своїм чоловіком. Що допомогло їй пережити втрату? Вона служила Богу Єгові у храмі день і ніч (Луки 2:36—38). Аннине молитовне служіння, безумовно, стало чудовим ліком від її горя та вдовиної самотності.

22. Як деякі вдівці та вдови справляються із самотністю?

²² «Найбільшим випробуванням для мене було те, що я не мала з ким поговорити,— пояснює 72-літня жінка, яка овдовіла десять років тому.— Мій чоловік був добрим слухачем. Ми часто розмовляли про збір і про наше християнське служіння». Інша вдова каже: «Правда, час гоїть, але, на мою думку, точніше було б сказати, що гоїть правильне використання часу. Зараз я в стані більше допомагати іншим». Один 67-річний вдівець погоджується з цим: «Набагато легше пережити втрату, коли потішаєш інших».

БОГ ЦІНУЄ ПОХИЛИХ ВІКОМ

23, 24. Яку велику потіху Біблія дає людям похилого віку, особливо вдівцям і вдовам?

²³ Хоча смерть забирає дорогого партнера, Єгова завжди залишається вірним і надійним. «Одного прошу я від Господа,— співав стародавній цар Давид,— буду жадати того,— щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати!» (Псалом 27:4).

²⁴ Апостол Павло закликає: «Шануй вдів, удів правдивих» (1 Тимофія 5:3). Поради після цього заклику вказують, що достойним вдовам, які не мають близьких родичів, можливо, була потрібна матеріальна підтримка від збору. Однак вказівка ‘шанувати’ означає також цінувати їх. Яку ж чудову потіху побожні вдови і вдівці можуть отримати від усвідомлення того, що Єгова цінує їх і буде їх підтримувати! (Якова 1:27).

25. Яка ціль залишається актуальною в похилому віці?

²⁵ Боже натхнене Слово каже: «Пишність старих — сивина». «То пишна корона, [«коли», Кул.] знаходять її на дорозі праведности» (Приповістей 16:31; 20:29). Тому, одружені ви чи знову самотні, продовжуйте ставити служіння Єгові на перше місце. Тоді ви вже сьогодні матимете добре ім’я в Бога і надію на вічне життя у світі, де не буде більше страждань похилого віку (Псалом 37:3—5; Ісаї 65:20).

1. В якому боргу ми є перед своїми батьками і тому як нам слід ставитися до батьків і поводитися з ними?

«СЛУХАЙ батька свого,— він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя»,— радив мудрий чоловік давнини (Приповістей 23:22). «Я б ніколи цього не зробив!» — можливо, скажете ви. Замість гордувати матір’ю чи батьком, більшість з нас відчуває до них глибоку любов. Ми усвідомлюємо, що є у великому боргу перед ними. По-перше, батьки дали нам життя. Джерелом життя є Єгова, але без наших батьків нас просто не було б. Хоч би що ми дали батькам, воно не буде таким цінним, як життя. По-друге, подумаймо: скільки потрібно саможертовності, пильного догляду, витрат і ніжної уваги, щоб виховати дитину від немовлятка до дорослого. Яка ж розсудлива порада Божого Слова: «Шануй свого батька та матір... щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!» (Ефесян 6:2, 3).

УСВІДОМЛЕННЯ ЕМОЦІЙНИХ ПОТРЕБ

2. Як дорослі діти можуть «віддячуватися» своїм батькам?

² Апостол Павло писав до християн: «Нехай [діти чи внуки] учаться перше побожно шанувати родину свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно» (1 Тимофія 5:4). Дорослі діти ‘віддячуються’ тим, що виявляють своїм батькам та дідусям з бабусями вдячність за роки любові, праці й турботи, які вони затратили на них. Діти можуть робити це, визнаючи, що літні особи, як і всі люди, мають потребу — а деколи дуже сильну — в любові й підтримці. Як усі ми, вони теж хочуть почуватися потрібними. Вони хочуть бачити, що їхнє життя має цінність.

3. Як можна шанувати своїх батьків та дідусів з бабусями?

³ Отже, ми можемо шанувати своїх батьків та дідусів з бабусями, говорячи їм, що любимо їх (1 Коринтян 16:14). Якщо батьки не живуть з нами, ми повинні пам’ятати, що вісточка від нас значить для них дуже багато. Бадьорий лист, телефонний дзвінок чи візит можуть дуже потішити їх. Мійо, 82-річна жінка з Японії, пише: «Моя дочка [чоловік якої є роз’їзним служителем] каже мені: «Мамо, будь ласка, «подорожуй» з нами». Вона висилає мені їхній розклад візитів і номери телефонів, за якими їх можна застати кожного тижня. Я можу відкрити карту і сказати: «Ага, вони зараз тут!» Я постійно дякую Єгові, що він поблагословив мене такою дитиною».

МАТЕРІАЛЬНА ДОПОМОГА

4. Як єврейська релігійна традиція заохочувала до бездушності у ставленні до літніх батьків?

⁴ Чи шанування батьків включає в себе також турботу про їхні матеріальні потреби? Так, часто потрібно і цього. У дні Ісуса єврейські релігійні провідники підтримували традицію, за якою людина могла оголосити свої гроші або майно «даром Богові», і тоді вона звільнялася від відповідальності використовувати їх для догляду за батьками (Матвія 15:3—6). Як бездушно! По суті, тодішні релігійні провідники заохочували людей не шанувати своїх батьків, а гордувати ними, егоїстично закривати очі на їхні потреби. Хай же так ніколи не станеться з нами! (Повторення Закону 27:16).

5. Чому інколи шанування батьків включає в себе фінансову допомогу, хоча в деяких країнах й існують державні соціальні програми?

⁵ Сьогодні у багатьох країнах існують державні соціальні програми, завдяки котрим задовольняються деякі матеріальні потреби похилих віком людей — наприклад, потреба в їжі, одязі й притулку. Крім того, старші особи, можливо, самі відкладали деякі кошти на старість. Але якщо у них кінчаються засоби або їх не вистачає, діти шанують своїх батьків, докладаючи всіх сил, щоб задовольнити їхні потреби. По суті, турбота про батьків похилого віку є доказом відданості Богу Єгові — Творцеві сім’ї.

ЛЮБОВ І САМОПОЖЕРТВА

6. Які зміни у плані житла дехто робить, щоб ліпше піклуватися про потреби своїх батьків?

⁶ Багато дорослих дітей відгукуються на потреби своїх немічних батьків з любов’ю і самопожертвою. Одні забирають батьків до себе додому або переїжджають жити ближче до них. Інші переїжджають у дім батьків. Часто такі кроки стають благословенням як для батьків, так і для дітей.

7. Чому недобре поспіхом приймати рішення стосовно стареньких батьків?

⁷ Однак деколи такі переїзди не дають добрих результатів. Чому? Можливо, тому, що рішення було прийняте поспіхом або воно базувалося виключно на емоціях. «Розумний добре обдумує дороги свої»,— мудро перестерігає Біблія (Приповістей 14:15, Дерк.). Скажімо, вашій старенькій матері важко жити самій і ви думаєте, що було б краще, якби вона переїхала до вас. Обдумуючи свої дороги, ви можете зважити наступне: які її дійсні потреби? Чи існують приватні або урядові служби соціального обслуговування населення, які пропонують прийнятне альтернативне рішення? Чи вона хоче переїжджати? Якщо так, як це вплине на її життя? Чи їй доведеться залишити друзів? Як це вплине на неї в емоційному плані? Чи ви обговорили все це з нею? Як такий переїзд вплине на вас самих, вашого подружнього партнера та ваших дітей? Якщо матері потрібен догляд, хто буде цим займатися? Чи можна поділити відповідальність? Чи ви обговорили справу з усіма, кого вона прямо стосується?

8. З ким можна порадитися перед прийняттям рішення про допомогу стареньким батькам?

⁸ Оскільки відповідальність за догляд лежить на всіх дітях у сім’ї, можливо, було б мудро зібрати сімейну раду, щоб кожен міг взяти участь у прийнятті рішення. Корисно також порадитися зі старійшинами християнського збору або друзями, які зустрічалися з подібними ситуаціями в житті. «Ламаються задуми з браку поради,— застерігає Біблія,— при численності ж радників здійсняться» (Приповістей 15:22).

ВИЯВЛЯЙТЕ СПІВЧУТТЯ І РОЗУМІННЯ

9, 10. а) Незважаючи на похилий вік, якої пошани заслуговують літні особи? б) Що дорослі діти завжди повинні виявляти своїм батькам, діючи в їхніх інтересах?

⁹ Шанування наших постарілих батьків вимагає співчуття і розуміння. З роками їм буде щораз важче ходити, їсти і запам’ятовувати. Вони, можливо, потребуватимуть допомоги. Часто діти починають вважати, що їхні батьки зовсім безпорадні, і намагаються давати їм вказівки. Але похилі віком — це дорослі люди, які ціле життя нагромаджували життєву мудрість і досвід, самі піклувалися про себе і приймали власні рішення. Роль батьків і дорослих може лежати в самій основі їхньої індивідуальності й самоповаги. Коли батьки відчувають, що мусять передати управління своїм життям у руки дітей, вони можуть стати пригніченими або гнівливими. Деякі обурюються і протистоять будь-яким діям, котрі вони розглядають як намагання позбавити їх самостійності.

¹⁰ Для таких проблем не існує легких вирішень, але було б гарно з нашого боку дозволити літнім батькам, наскільки можливо, самим стежити за собою і приймати власні рішення. Мудро також не вирішувати чогось за батьків, не порозмовлявши попередньо з ними самими. Вони, можливо, вже багато втратили. Дозвольте їм володіти тим, що у них ще є. Ви, мабуть, побачите, що, чим менше ви контролюєте життя батьків, тим ліпшими будуть ваші взаємини з ними. Вони будуть щасливішими і ви також. Навіть коли необхідно наполягти на чомусь заради їхнього добра, шанувати батьків означає рахуватися з їхнім почуттям власної гідності й виявляти їм належну повагу. Боже Слово радить: «Перед сивим волосом мусиш підвестись і особу старого шанувати» (Левит 19:32, Хом.).

ПРАВИЛЬНЕ СТАВЛЕННЯ ДО БАТЬКІВ

11—13. Якщо у дорослих дітей були не досить добрі взаємини з батьками у минулому, як вони все-таки можуть піклуватися про батьків похилого віку, хоча це і нелегко?

¹¹ Деколи дорослим дітям важко шанувати своїх постарілих батьків через колишні взаємовідносини з ними. Скажімо, ваш батько був холодним і непривітним, а мати — деспотичною і різкою. Ви, можливо, досі відчуваєте гіркоту, гнів чи біль через те, що батьки не були такими, як вам хотілося. Чи можна перебороти такі почуття?a

¹² Чоловік на ім’я Бассе, який виріс у Фінляндії, розповідає: «Мій вітчим був есесівським офіцером у фашистській Німеччині. Він дуже швидко виходив із себе і тоді ставав небезпечним. Багато разів він на моїх очах бив матір. Раз він розізлився і вдарив мене пряжкою ременя по обличчі. Удар був настільки сильний, що я впав на ліжко».

¹³ Однак була також інша сторона його особистості. Бассе розповідає: «З другого боку, він тяжко працював і не шкодував себе, забезпечуючи сім’ю матеріально. Він ніколи не виявляв батьківської любові, але я знав, що у нього зранена душа. Мати вигнала його з дому ще малим хлопцем. Він ріс, покладаючись на кулаки, і пішов на війну дуже молодим. До деякої міри я розумів його і не звинувачував. Коли я підріс, то вирішив допомагати йому як можу аж до його смерті. Це не було легко, але я робив усе, що в моїх силах. Я старався до кінця бути йому добрим сином і думаю, що він вважав мене таким».

14. Яка біблійна порада стосується усіх ситуацій, включаючи ті, коли виникає потреба доглядати за постарілими батьками?

¹⁴ У справах сім’ї, як і у всіх життєвих ситуаціях, можна застосовувати наступну біблійну пораду: «Вдягніться... у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість, терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу. Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само» (Колосян 3:12, 13, Хом.).

ПІКЛУВАЛЬНИКИ ТАКОЖ ПОТРЕБУЮТЬ ПІКЛУВАННЯ

15. Чому догляд за батьками деколи є джерелом пригнічення?

¹⁵ Піклування про немічних батьків — важка праця, вона включає в себе різні обов’язки, велику відповідальність і займає багато часу. Але найтяжче буває в емоційному плані. Важко дивитися на батьків, що втрачають здоров’я, пам’ять і самостійність. Санді, яка походить з Пуерто-Рико, розповідає: «Мати була центром нашої родини. Серце обливалося кров’ю, коли я доглядала її. Спершу вона почала кульгати, потім їй знадобилася паличка, далі ходунки, а потім крісло на колесах. Після цього її стан ставав щораз гіршим, аж поки вона померла. У неї розвивалася злоякісна пухлина кості, і їй потрібен був цілодобовий догляд. Ми купали її, годували і читали для неї вголос. Нам було дуже важко, особливо в емоційному плані. Коли я усвідомила, що мати помирає, я розплакалася, тому що дуже любила її».

16, 17. Які поради допоможуть піклувальникові мати врівноважений погляд на ситуацію?

¹⁶ Що вам робити, якщо ви опинитесь у подібній ситуації? Велика допомога — слухати Єгову, читаючи Біблію, і звертатися до нього в молитві (Филип’ян 4:6, 7). Намагайтеся повноцінно харчуватися і висиплятися. Тоді ви будете краще підготовані як емоційно, так і фізично, щоб піклуватися про дорогу вам людину. Добре деколи зробити перерву від щоденних турбот. Навіть коли відпустка неможлива, все одно було б мудро відкладати деякий час на відпочинок. Для цього можна попросити когось іншого побути з немічним батьком чи матір’ю.

¹⁷ Досить часто піклувальники ставлять нереалістичні вимоги до себе. Але не почувайтеся винними в тому, що є понад ваші сили. У деяких випадках може виникнути потреба довірити дорогу вам людину на піклування в установу з медичним доглядом. Якщо ви є піклувальником, майте реалістичні сподівання щодо себе. Слід зважувати потреби не тільки батьків, але й дітей, подружнього партнера, а також свої.

НАДНОРМАЛЬНА СИЛА

18, 19. Яку підтримку обіцяє Єгова і який приклад показує, що він сповняє цю обіцянку?

¹⁸ Через своє Слово, Біблію, Єгова турботливо дає вказівки, які можуть дуже допомогти у піклуванні про стареньких батьків, але це не єдина допомога, яку дає Єгова. «Близько Господь до всіх, які до нього взивають...— писав псалмоспівець під натхненням,— заклик їхній почує і спасе їх». Єгова спасе, тобто збереже, своїх вірних слуг навіть у найважчих ситуаціях (Псалом 145:18, 19, Хом.).

¹⁹ Жінка з Філіппін, на ім’я Мирна, відчула це, коли доглядала свою матір, яку розбив параліч. «Нічого так не пригнічує, як страждання дорогої людини, коли вона не може навіть сказати, де болить,— пише Мирна.— Це було так, ніби вона тоне на моїх очах, а я нічого не можу зробити. Багато разів я схилялась на коліна і говорила Єгові про те, яка я зморена. Я голосила, як Давид, котрий просив Єгову зібрати його сльози в посудину і пам’ятати про нього [Псалом 56:9, Хом.]. І Єгова згідно зі своєю обіцянкою дав мені необхідну силу. «Господь був підпорою моєю» (Псалом 18:19, Хом.).

20. Які біблійні обіцянки допомагають піклувальникам залишатися оптимістичними, навіть коли особа, яку вони доглядають, помирає?

²⁰ Хтось сказав, що догляд за старенькими батьками — це «історія без щасливого кінця». Незважаючи на найщиріші зусилля піклувальника, старша людина може померти, як це сталося з матір’ю Мирни. Але ті, хто довіряє Єгові, розуміють, що смерть не є кінцем історії. Апостол Павло сказав: «Маю надію я в Бозі... що настане воскресення праведних і неправедних» (Дії 24:15). Тих, які втратили стареньких батьків через смерть, потішає надія на воскресіння і обіцянка чудового Божого нового світу, в якому «не буде вже смерти» (Об’явлення 21:4).

21. Які добрі плоди приносить пошана до батьків похилого віку?

²¹ Божі слуги глибоко поважають своїх батьків, навіть якщо ті постаріли (Приповістей 23:22—24). Вони шанують їх. Чинячи так, вони бачать сповнення натхненої приповісті: «Батько твій і матір твоя будуть задоволені; хай потішиться та, що породила тебе» (Приповістей 23:25, Дерк.). Але ті, хто шанує своїх батьків похилого віку, приносять утіху і честь передусім Богу Єгові.

1. Яким був намір Єгови для сім’ї?

КОЛИ Єгова з’єднав Адама і Єву подружніми узами, Адам виразив свою радість словами, які стали найранішою єврейською писаною поезією (Буття 2:22, 23). Однак Творець мав на думці не тільки задоволення людей — своїх дітей. Він хотів, щоб подружні пари і сім’ї виконували його волю. Він сказав першій парі: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» (Буття 1:28). Яке ж величне й цінне призначення! Якими щасливими могли бути Адам і Єва разом зі своїми майбутніми дітьми, коли б вони виконували волю Єгови з цілковитою слухняністю!

2, 3. Як сім’ї можуть стати щасливішими сьогодні?

² Також і сьогодні сім’ї найбільш щасливі, коли в них усі разом виконують Божу волю. Апостол Павло писав: «Благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього» (1 Тимофія 4:8). Сім’я, що живе благочестиво і дотримується вказівок Єгови, які містяться у Біблії, знайде щастя у «житті теперішньому» (Псалом 1:1—3; 119:105; 2 Тимофія 3:16). Навіть коли тільки один член сім’ї застосовує біблійні принципи, справи ідуть краще, ніж коли цього не робить ніхто.

³ У книжці розглядалося багато біблійних принципів, які сприяють сімейному щастю. Мабуть, ви помітили, що деякі з них повторюються досить часто. Чому? Тому що вони представляють могутні істини, корисні для всіх членів родини в різних сферах сімейного життя. Сім’ї, котрі намагаються застосовувати ці біблійні принципи, бачать, що благочестя справді «має обітницю життя теперішнього». Перегляньмо ще раз чотири з цих важливих принципів.

ЦІННІСТЬ САМОВЛАДАННЯ

4. Чому самовладання є дуже необхідним у подружньому житті?

⁴ Цар Соломон говорив: «Людина, що стриму не має для духу свого,— це зруйноване місто без муру» (Приповістей 25:28; 29:11). ‘Стримування духу’ — самовладання — є життєво необхідним для тих, хто хоче мати щасливу сім’ю. Підкорення згубним емоціям, наприклад люті чи неморальній похоті, завдасть збитків, на відшкодування котрих підуть роки, якщо ситуацію взагалі можна буде виправити.

5. Як недосконалі люди можуть розвивати самовладання і яка з цього буде користь?

⁵ Звичайно, ніхто з нащадків Адама не може повністю контролювати свою недосконалу плоть (Римлян 7:21, 22). Однак самовладання, або стриманість, є плодом Божого духу (Галатів 5:22, 23, Дерк.). Отже, Божий дух розвине в нашій особистості самовладання, якщо ми молимося про це, якщо застосовуємо відповідні поради зі Святого Письма, а також якщо спілкуємося з людьми, котрі виявляють цю рису, і уникаємо тих, які не мають її (Псалом 119:100, 101, 130; Приповістей 13:20; 1 Петра 4:7). Це допоможе нам ‘утікати від розпусти’ навіть тоді, коли ми відчуваємо спокусу (1 Коринтян 6:18). Ми будемо відкидати насилля, уникати алкоголізму або переборювати його. Ми також будемо спокійніше реагувати на те, що нас дратує, і на складні ситуації. Хай же всі, в тому числі діти, вчаться розвивати цей важливий плід духу (Псалом 119:1, 2).

НАЛЕЖНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ГОЛОВУВАННЯ

6. а) Який порядок головування встановив Бог? б) Про що повинен пам’ятати чоловік, щоб його головування приносило сім’ї щастя?

⁶ Другим важливим принципом є визнання головування. Павло описав належний порядок головування так: «Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог» (1 Коринтян 11:3). Це значить, що провід у сім’ї бере чоловік, дружина вірно і віддано підтримує його, а діти слухаються своїх батьків (Ефесян 5:22—25, 28—33; 6:1—4). Зауважте, однак, що головування веде до щастя лише тоді, коли воно здійснюється належним чином. Чоловіки, які живуть благочестиво, знають, що голова — це не диктатор. Вони наслідують свого Голову — Ісуса. Хоча Ісус мав бути за «голову над усім», він «прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити» (Ефесян 1:22, Кул.; Матвія 20:28). Так само християнські чоловіки головують не для власної вигоди, але щоб піклуватися про інтереси дружини та дітей (1 Коринтян 13:4, 5).

7. Які біблійні принципи допоможуть дружині сповняти роль, відведену їй Богом у сім’ї?

⁷ Зі свого боку дружина, яка живе благочестиво, не конкурує з чоловіком і не намагається тримати його у своїх руках. Вона з радістю підтримує його і співпрацює з ним. Біблія деколи каже про жінку «заміжня» або «мужня», і оригінальне значення цих слів не залишає сумнівів, що муж є її головою (Буття 20:3, Хом., Кул.). Через шлюб вона потрапляє під «закон чоловіка» (Римлян 7:2). У той же час Біблія називає її «помічником під стать йому» (Буття 2:20, Дулуман). Вона має риси і здатності, яких бракує чоловікові, і дає йому потрібну підтримку (Приповістей 31:10—31). Біблія також говорить, що дружина — це «подруга», вона працює плече до плеча зі своїм партнером (Малахії 2:14). Ці біблійні принципи допомагають чоловікові й дружині цінувати становище одне одного, ставитися з належною повагою до свого партнера і шанувати його почуття власної гідності.

‘БУДЬТЕ ШВИДКИМИ ПОСЛУХАТИ’

8, 9. Поясніть деякі принципи, котрі допоможуть усім членам сім’ї покращити своє вміння спілкуватися.

⁸ У цій книжці часто наголошується на потребі спілкування. Чому? Тому що набагато легше вирішувати справи, коли люди розмовляють і справді слухають одне одного. Повторно підкреслюється, що спілкування — процес двосторонній. Учень Яків так сказав про це: «Нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити» (Якова 1:19).

⁹ Важливо також стежити за тим, як ми говоримо. Необдумані, задирливі або надто критичні слова не сприяють успішному спілкуванню (Приповістей 15:1; 21:9; 29:11, 20). Навіть коли ми праві, але говоримо жорстоко, пихато чи бездушно, це принесе, мабуть, більше шкоди, ніж користі. Наше слово має бути зі смаком, «приправлене сіллю» (Колосян 4:6). Воно повинне також бути, як «золоті яблука на срібнім тарелі» (Приповістей 25:11). Сім’ї, які вчаться добре спілкуватися, роблять цим великий крок до щастя.

ВАЖЛИВА РОЛЬ ЛЮБОВІ

10. Який вид любові надзвичайно важливий у подружжі?

¹⁰ На сторінках цієї книжки часто трапляється слово «любов». Чи ви пам’ятаєте, який вид любові головним чином мався на увазі? Правда, романтичне кохання (грецьке е́·рос) відіграє важливу роль у подружжі, і у щасливих сім’ях між чоловіком і дружиною розвивається глибока прихильність і дружба (грецьке фі·лı́·а). Але ще важливішою є любов, яку по-грецьки називають а·ґа́·пе. Це та любов, яку ми розвиваємо до Єгови, до Ісуса і до ближніх (Матвія 22:37—39). Це любов, яку Єгова виявляє до людей (Івана 3:16). Як чудово, що ми можемо виявляти той самий вид любові до нашого подружнього партнера й дітей! (1 Івана 4:19).

11. Як любов сприяє благополуччю подружжя?

¹¹ У подружжі ця велична любов справді є «досконалим зв’язком єдності» (Колосян 3:14, НС). Вона зближує подружніх партнерів і спонукує їх робити все для блага одне одного і своїх дітей. Коли сім’ї стикаються зі складними ситуаціями, любов допомагає їм вирішувати справи в єдності. З плином часу, коли подружні партнери зустрічатимуть старість, любов допомагатиме їм далі підтримувати й цінувати одне одного. «Любов... не шукає тільки свого... усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!» (1 Коринтян 13:4—8).

12. Чому любов шлюбних партнерів до Бога зміцнить їхнє подружжя?

¹² Подружній союз особливо міцний, коли він базується не тільки на взаємній любові між партнерами, але головним чином на любові до Єгови (Екклезіяста 4:9—12). Чому? Послухаймо, що написав апостол Іван: «Це бо любов до Бога: берегти його заповіді» (1 Івана 5:3, Хом.). Так, наприклад, подружжя повинне виховувати своїх дітей у благочесті не лише через глибоку любов до них, але й тому, що це наказ Єгови (Повторення Закону 6:6, 7). Подружні партнери повинні остерігатися неморальності не лише через любов одне до одного, але головним чином тому, що вони люблять Єгову, який «блудників та перелюбів судитиме» (Євреїв 13:4). Навіть коли один партнер створює у подружжі серйозні проблеми, любов до Єгови спонукуватиме іншого далі дотримуватися біблійних принципів. Щасливі ті сім’ї, в яких взаємна любов зміцняється любов’ю до Єгови!

СІМ’Я, ЩО ВИКОНУЄ БОЖУ ВОЛЮ

13. Як рішучість виконувати Божу волю допоможе концентруватися на справді важливих речах?

¹³ Ціле життя християнина зосереджується на виконанні Божої волі (Псалом 143:10). Власне це розуміється під благочестям. Виконання Божої волі допомагає сім’ям концентруватися на справді важливих речах (Филип’ян 1:9, 10, НС). Наприклад, Ісус попереджував: «Я ж прийшов «порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її». І: «вороги чоловікові — домашні його!» (Матвія 10:35, 36). Як і перестерігав Ісус, багато його послідовників зазнають переслідування від членів своєї сім’ї. Яка сумна і важка ситуація! Однак сімейні узи не повинні переважати нашої любові до Бога Єгови та Ісуса Христа (Матвія 10:37—39). Якщо ми витерпимо, незважаючи на опір сім’ї, противники можуть змінитися, побачивши добрі плоди нашого благочестя (1 Коринтян 7:12—16; 1 Петра 3:1, 2). Навіть коли цього не стається, якщо ми припинимо служити Богові через опір, то не досягнемо цим тривалих добрих результатів.

14. Як бажання виконувати Божу волю допоможе батькам діяти в інтересах своїх дітей?

¹⁴ Виконання Божої волі допомагає батькам приймати правильні рішення. Наприклад, у деяких суспільствах батьки схильні вважати виховання дітей можливістю вкласти гроші з таким розрахунком, що діти доглядатимуть їх на старість. Хоча батьки мають право сподіватися у похилому віці догляду від своїх дорослих дітей, вони не повинні з таких міркувань скеровувати дітей до матеріалістичного способу життя. Батьки не роблять жодної послуги своїм дітям, коли виховують у них більше цінування матеріальних речей, ніж духовних (1 Тимофія 6:9).

15. Який чудовий приклад матері, яка виконує Божу волю, дала Евнікія, мати Тимофія?

¹⁵ Чудовим прикладом у цьому є Евнікія, мати Павлового молодого друга Тимофія (2 Тимофія 1:5). Хоча Евнікія мала невіруючого чоловіка, вона разом з Тимофієвою бабусею Лоідою досягла успіху, виховавши Тимофія так, що він тримався благочестя (2 Тимофія 3:14, 15). Коли Тимофій досяг відповідного віку, Евнікія дозволила йому залишити дім і розпочати місіонерську працю проповідування Царства разом з Павлом (Дії 16:1—5). Як вона, мабуть, тішилася, коли її син став чудовим місіонером! Його відданість Богові у дорослому віці свідчила про те, яке виховання він отримав, будучи дитиною. Безумовно, Евнікія відчувала задоволення й радість, слухаючи повідомлення про Тимофієве вірне служіння, хоча, мабуть, і скучала за сином (Филип’ян 2:19, 20).

СІМ’Я І ВАШЕ МАЙБУТНЄ

16. Яку належну синівську турботу виявляв Ісус, але що було його головною метою?

¹⁶ Ісус виховувався у побожній сім’ї і в дорослому віці виявляв належну синівську турботу про свою матір (Луки 2:51, 52; Івана 19:26). Однак головною метою Ісуса було виконувати Божу волю, яка для нього полягала також в тому, щоб відкрити людям дорогу до вічного життя. Він зробив це, коли склав своє досконале людське життя у жертву за грішних людей (Марка 10:45; Івана 5:28, 29).

17. Яку славну перспективу Ісусова вірність відкрила для тих, хто чинить Божу волю?

¹⁷ Після смерті Ісуса Єгова воскресив його до небесного життя і дав йому велику владу, зрештою призначивши його Царем у небесному Царстві (Матвія 28:18; Римлян 14:9; Об’явлення 11:15). Завдяки жертві Ісуса з’явилася можливість, щоб деякі люди були вибрані правити з ним у тому Царстві. Вона також відкрила решті людей праведного серця шлях до досконалого життям на землі, відновленій до райського стану (Об’явлення 5:9, 10; 14:1, 4; 21:3—5; 22:1—4). Одним з найвеличніших привілеїв, що існує сьогодні, є розповідати цю славну добру новину своїм ближнім (Матвія 24:14).

18. Яке нагадування і підбадьорення дається сім’ям та окремим особам?

¹⁸ Як показав апостол Павло, живучи благочестиво, люди мають обітницю отримати ті благословення «майбутнього життя». Це, безумовно, найкращий спосіб знайти щастя! Пам’ятайте: «Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!» (1 Івана 2:17). Тому діти чи батьки, чоловіки чи дружини, одинокі дорослі люди з дітьми чи без них — усі намагаймося чинити Божу волю! Навіть коли ви зазнає́те тиску чи зустрічаєтеся з надзвичайними труднощами, не забувайте, що ви є слугою живого Бога. Тож хай ваші дії приносять Єгові радість (Приповістей 27:11). І хай ваша поведінка принесе вам щастя тепер і вічне життя у майбутньому новому світі!