Християнська родина відводить духовним речам перше місце

«Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі» (1 ПЕТРА 3:8).

1. Який вибір всі ми маємо і як наш вибір може вплинути на наше майбутнє?

ЯКОЮ великою мірою вищенаведений вірш стосується найдавнішого інституту людства — родини! І наскільки важливо, щоб батьки брали провід у всіх цих аспектах! Їхні позитивні, а також негативні риси, як це звичайно буває, проявлятимуться в дітях. Проте у кожного члена родини залишається можливість вибору. Як християни ми можемо вибрати бути або духовними особами, або тілесними. Ми можемо вибрати або догоджати Богові, або викликати його незадоволення. Результатом цього вибору може бути або благословення — вічне життя і мир, або прокляття — вічна смерть (Буття 4:1, 2; Римлян 8:5—8; Галатів 5:19—23).

2. а) Як Петро проявив турботу про родину? б) Що таке духовність? (Дивіться примітку).

² Слова апостола в Першому посланні Петра, 3-му розділі, 8-му вірші слідують за чудовою порадою, даною ним чоловікам і дружинам. Петро був справді зацікавлений у благополуччі християнських родин. Він знав, що сильна духовність є секретом успіху дружної родини, в якій панує атмосфера доброзичливості та взаємопідтримкиa. Так, у 7-му вірші він натякає, що коли його порада, дана чоловікам, ігнорується, то результатом стане духовний бар’єр між чоловіком і Єговою. Молитви чоловіка можуть наштовхнутись на перешкоду, якщо він нехтує потреби своєї дружини або пригнічує її поганим обходженням.

Христос — досконалий приклад духовності

3. Яким чином Павло наголосив на приклад Христа, даний чоловікам?

³ Духовність родини залежить від доброго прикладу. Коли чоловік є християнином, що застосовує свою віру на практиці, він є прикладом у проявленні духовних якостей. Якщо в родині нема віруючого чоловіка, цю відповідальність звичайно пробує нести матір. Ісус дав нам досконалий приклад для наслідування в обох випадках. Його поведінка, слова і мислення були завжди підкріпляючі і відсвіжні. Знову і знову апостол Павло скеровує увагу читача на Ісусів зразок. Наприклад, він каже: «Чоловік — голова дружини, як і Христос — Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! Чоловіки,— любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе» (Ефесян 5:23, 25, 29; Матвія 11:28—30; Колосян 3:19).

4. Який приклад духовності дав Ісус?

⁴ Ісус був блискучим прикладом духовності і головування, яке проявлялося з любов’ю, добротою і співчуттям. Він був саможертовним і не потурав своїм бажанням. Він завжди славив свого Отця і поважав його головування. Він слідував керівництву свого Отця і тому міг сказати: «Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий,— не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене», «Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив» (Івана 5:30; 8:28; 1 Коринтян 11:3).

5. Який приклад подав Ісус чоловікам, забезпечуючи потреби своїх послідовників?

⁵ Що це означає для чоловіків? Це означає, що зразком, який їм треба у всьому наслідувати, є Христос, котрий завжди підкорявся своєму Отцеві. Наприклад, як Єгова дає поживу всякому живому створінню на землі, так само Ісус давав поживу своїм послідовникам. Він не нехтував їхніми основними матеріальними потребами. Він здійснив чудо, нагодувавши одного разу 5000 чоловік, а іншого — 4000, що є доказом його турботи і почуття відповідальності (Марка 6:35—44; 8:1—9). Подібно і сьогодні: відповідальні голови сімей дбають про фізичні потреби своїх домашніх. Але чи на цьому їхня відповідальність закінчується? (1 Тимофія 5:8).

6. а) Про які важливі родинні потреби слід дбати? б) Як чоловіки та батьки можуть проявляти розуміння?

⁶ Родини мають також інші, важливіші потреби, як це підкреслював Ісус. У них є духовні та емоційні потреби (Повторення Закону 8:3; Матвія 4:4). Всі ми впливаємо одні на одних як у сім’ї, так і в зборі. Нам потрібно доброго керівництва, яке б спонукувало нас справляти на інших позитивний вплив. З цього погляду чоловіки та батьки повинні відігравати основну роль, тим паче якщо вони старійшини чи службові помічники. Одиноким батькам потрібно таких же якостей, коли вони допомагають своїм дітям. Батьки повинні розуміти не тільки те, що було сказане членами родини, але й те, що залишилось невисказаним. Це вимагає проникливості, часу і терпіння. Це одна з причин, чому Петро сказав, що чоловіки повинні бути уважними до своїх дружин і жити з ними за розумом (1 Тимофія 3:4, 5, 12; 1 Петра 3:7).

Небезпеки, яких слід уникати

7, 8. а) Що потрібне, коли родина хоче уникнути духовної корабельної аварії? б) Що потрібне на християнському шляху крім доброго старту? (Матвія 24:13).

⁷ Чому так важливо приділяти увагу духовності родини? Щоб проілюструвати це, можна задати таке запитання: чому важливо, щоб лоцман корабля зосереджував свою увагу на морській карті, ведучи корабель на небезпечних ділянках, де трапляються мілини? У серпні 1992 року рейсовий корабель «Квін Елізабет II» («КЕ II») проходив через район підступних мілин і скель, де, кажуть, часто робились навігаційні помилки. Один місцевий житель сказав: «Багато хто втратив роботу через цей район». «КЕ II» наштовхнувся на підводний риф. Як виявилось пізніше, ця помилка обійшлася дорого. Третину корпусу корабля було пошкоджено, і його відправили на декілька тижнів на ремонт.

⁸ Подібно, якщо родинний «лоцман» не буде вивіряти свої дії по морській карті, Божому Слові, його родина легко може зазнати духовної шкоди. Для старійшини або службового помічника результатом може бути втрата привілеїв у зборі, а для інших членів родини, можливо, серйозні збитки. Тому кожен християнин повинен вважати, щоб не впасти в духовне самовдоволення, покладаючись тільки на колишню добру звичку вивчення Біблії або на колишню завзятість. На нашому християнському шляху не досить просто мати добрий старт — подорож повинна бути ще й успішно завершена (1 Коринтян 9:24—27; 1 Тимофія 1:19).

9. а) Наскільки важливим є особисте вивчення? б) Які доречні запитання можна задати собі з цього приводу?

⁹ Для того щоб уникнути духовної мілини, скель і рифів, нам потрібно постійно йти в ногу з нашою «морською картою», регулярно вивчаючи Боже Слово. Ми не можемо покладатися тільки на знаття основ, яке привело нас у правду. Наша духовна сила залежить від регулярної і збалансованої програми вивчення і служіння. Наприклад, прийшовши на вивчення в зборі «Вартової башти» з цим номером у руках, ми можемо запитати себе: «Чи я або ціла моя родина дійсно вивчили цю статтю, прочитуючи вірші і роздумуючи над їх застосуванням? Чи, може, ми просто підкреслили відповіді? Чи, можливо, ми забули хоча б прочитати цю статтю перед тим, як відвідати зібрання?» Щирі відповіді можуть дати поживу для роздумів і викликати бажання змінити щось на краще, якщо це необхідно (Євреїв 5:12—14).

10. Чому є важливим самоаналіз?

¹⁰ Чому такий самоаналіз важливий? Тому що ми живемо у світі, в якому панує дух Сатани і який різними підступними способами старається зруйнувати нашу віру в Бога і його обітниці. Це світ, котрий хоче, аби ми були настільки зайнятими, щоб аж не мали часу подбати про свої духовні потреби. Тому ми повинні запитати себе: «Чи моя родина сильна духовно? Чи ми як батьки настільки сильні, як це повинно бути? Чи ми всією родиною розвиваємо духовну силу, що активізує наш розум і допомагає нам робити рішення, основані на праведності та щирій вірності?» (Ефесян 4:23, 24).

11. Чому християнські зібрання корисні в духовному відношенні? Наведіть приклад.

¹¹ Наша духовність повинна зміцнюватись кожним відвіданим нами зібранням. Ті дорогоцінні години в Залі Царства або на книговивченні допомагають нам відсвіжитись після довгих годин, проведених у спробах якось вижити в цьому ворожому сатанинському світі. Наскільки відсвіжне, приміром, вивчення книжки «Найбільша Людина, Яка будь-коли жила»! Вона допомогла нам краще познайомитися з Ісусом, його життям і служінням. Ми ретельно прочитували вказані вірші, робили пошуки додаткової інформації і, таким чином, багато чого навчилися з Ісусового прикладу (Євреїв 12:1—3; 1 Петра 2:21).

12. Як проповідницьке служіння випробовує нашу духовність?

¹² Чудовим випробуванням нашої духовності є християнське служіння. Для того щоб і далі наполегливо брати участь у формальному та неформальному свідченні, часто стикаючись із байдужими чи вороже настроєними людьми, нам потрібно правильних мотивів, любові до Єгови та ближніх. Звичайно ж, нікому не подобається бути відкинутим, а таке може траплятись у нашому проповідницькому служінні. Але ми повинні пам’ятати, що люди відкидають добру новину, а не нас. Ісус сказав: «Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас. Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить. (...) Але все це робитимуть вам за Ім’я Моє, бо не знають Того, хто послав Мене» (Івана 15:18—21).

Вчинки говорять про людину більше, ніж слова

13. Як одна особа може підривати духовність цілої родини?

¹³ А що з сім’єю, в якій чистоту й охайність у домі шанують всі, крім когось одного? Дощового дня всі, за винятком забудькуватого члена родини, вважають, щоб не нанести бруду до хати. Брудні сліди, що тягнуться повсюди, служать доказом його недбайливості і завдають зайвої роботи іншим. Те ж саме можна сказати про духовність. Тільки одна егоїстична або недбала особа може заплямувати репутацію цілої родини. Не лише батьки, але й усі члени сім’ї повинні старатися відображати склад розуму Христа. Як радісно, коли всі працюють разом, маючи на меті досягнути вічного життя! Умонастрій цієї родини є духовним (але не лицемірним). У таких сім’ях рідко можна знайти сліди духовної занедбаності (Екклезіяста 7:16; 1 Петра 4:1, 2).

14. Які матеріальні спокуси розставляє на нашому шляху Сатана?

¹⁴ Всі ми маємо основні матеріальні потреби, які повинні задовольняти щоденно, аби підтримувати своє життя (Матвія 6:11, 30—32). Але часто в нас є більше бажань, ніж потреб. Наприклад, сатанинська система пропонує нам різного роду новинки та прилади. Якщо ми постановимо собі мати все найостанніше, то ніколи не будемо задоволеними, бо найостанніша річ швидко стає застарілою і з’являється найсучасніший зразок. Комерційний світ запустив карусель, яка ніколи не зупиняється. Він спокушує нас вишукувати все більше і більше грошей, щоб задовольняти небачену досі кількість бажань. Це може призвести до «численних нерозумних і шкідливих пожадливостей» або «безглуздих і небезпечних амбіцій». Це може закінчитися незбалансованим життям, коли на духовні речі залишається все менше і менше часу (1 Тимофія 6:9, 10; «Єрусалимська Біблія», англ.).

15. Чому важливим є приклад голови сім’ї?

¹⁵ І знов же таки тут дуже важливий приклад голови християнського дому. Його зрівноважене ставлення до світських та духовних обов’язків повинно надихати всіх інших членів родини. І звичайно ж, завдасть тільки шкоди приклад батька, який дає чудові усні настанови, але сам не живе відповідно до власних слів. Діти скоро зможуть розпізнати підхід до життя під гаслом: «Роби так, як я кажу, а не так, як я роблю». Подібно і старійшина чи службовий помічник, що заохочує інших більше проповідувати від дому до дому, проте рідко приєднується до своєї родини в цьому виді служіння, швидко втратить довір’я інших до себе як у родині, так і в зборі. (1 Коринтян 15:58; порівняйте Матвія 23:3).

16. Які запитання ми можемо задати собі?

¹⁶ Отже, ми можемо для свого ж добра переглянути своє життя. Чи основним об’єктом нашої уваги є досягнення світських успіхів за рахунок духовного прогресу? Чи ми просуваємось у світі і регресуємо в зборі? Пам’ятайте Павлову пораду: «Вірне це слово: коли хто єпископства [посади наглядача, НС] хоче,— доброго діла він прагне» (1 Тимофія 3:1). Почуття відповідальності в зборі говорить про нашу духовність більше, ніж просування по роботі. Слід зберігати добре виважену рівновагу, щоб наш роботодавець не мав над нами стільки влади, неначе ми присвятилися йому, а не Єгові (Матвія 6:24).

Змістовний обмін думками сприяє духовності

17. Що допомагає розвивати справжню любов у родині?

¹⁷ Мільйони домів стали сьогодні місцем, куди люди приходять тільки переночувати. Як це можливо? Члени родини приходять додому лише поспати та поїсти, а потім розбігаються хто куди. Рідко коли вони їдять за одним столом. Відчуття родинної близькості немає. Результат? Недостатній обмін думками, брак змістовного спілкування. А це може стати причиною втрати інтересу до інших членів сім’ї, а то і повної байдужості. Коли ми любимо одні одних, то знаходимо час говорити і слухати. Ми підтримуємо і допомагаємо. Цей аспект духовності охоплює змістовний обмін думками між подружніми партнерами, батьками та дітьмиb. Потрібен час і тактовність, коли ми викликаємо одне одного на розмову, щоб поділитися своїми радощами, переживаннями і проблемами (1 Коринтян 13:4—8; Якова 1:19).

18. а) Що часто є основною завадою в спілкуванні? б) На чому базуються серйозні взаємини?

¹⁸ Добрий обмін думками вимагає часу та зусиль. Це означає, що треба виділяти час, щоб говорити одне з одним та слухати одне одного. Одною з найбільших завад у цьому є апарат, який краде час і займає почесне місце у багатьох домах,— телевізор. Постає питання: ви управляєте телевізором чи телевізор вами? Щоб управляти телевізором, треба проявляти рішучість, а також мати силу волі вимкнути його. Але це відкриє нам шлях до добрих стосунків одне з одним як членами сім’ї та духовними братами і сестрами. Серйозні взаємини вимагають доброго обміну думками, розуміння одне одного, знаття того, що потребує інша людина, що приносить їй задоволення, а також слів вдячності за все, що інші роблять для нас. Іншими словами, змістовне спілкування показує, що ми не нехтуємо іншими (Приповістей 31:28, 29).

19, 20. Що ми будемо робити, якщо любимо членів своєї родини?

¹⁹ Отож, якщо ми любимо одне одного в родинному колі (не слід при цьому забувати про невіруючих членів сім’ї), то будемо робити багато для того, щоб будувати і підтримувати свою духовність. У сімейному оточенні ми будемо дотримуватись Петрової поради: «Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі. Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки,— благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення» (1 Петра 3:8, 9).

²⁰ Ми вже тепер можемо мати благословення Єгови, якщо будемо старатися підтримувати свою духовність, і це може забезпечити нам успадкування його благословень у майбутньому, коли ми одержимо в подарунок вічне життя на райській землі. Є також багато чого іншого, що ми можемо зробити в родинному колі, аби допомогти одне одному духовно. Наступна стаття буде обговорювати, який нам пожиток з того, що ми робитимемо все разом як сім’я (Луки 23:43; Об’явлення 21:1—4).

[Примітки]

Християнська родина все робить разом

«Тож благаю вас, браття... щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!» (1 КОРИНТЯН 1:10).

1. Яка ситуація з єдністю в багатьох родинах?

ЧИ ВАША родина дружна? Чи, може, кожен неначебто прямує власним шляхом? Чи робите ви все разом? Чи, навпаки, така хвилина, коли ви буваєте разом, випадає рідко? Саме слово «родина» наводить на думку, що разом живуть дружні, зріднені домочадціa. Але не всі родини дружні. Один британський лектор висловився навіть так: «Замість того щоб бути основою доброго суспільства, родина... є джерелом усіх наших прикрощів». Чи так справа стоїть і з вашою родиною? Якщо ви даєте ствердну відповідь, то чи повинно так бути?

2. Які особи, згадані в Біблії, показали, що вийшли з добрих родин?

² Єдність у родині або її відсутність звичайно залежить від того, керують нею обоє батьків чи тільки хтось один з них. У біблійні часи дружні сім’ї, що поклонялися разом, благословлялись Єговою. Так було в стародавньому Ізраїлі, де Їфтахова дочка, Самсон і Самуїл різними способами показали, що вийшли з побожних сімей (Суддів 11:30—40; 13:2—25; 1 Самуїла 1:21—23; 2:18—21). У ранні християнські часи Тимофія — вірного супутника Павла у декотрих місіонерських подорожах — з дитинства бабуся Лоіда та матір Евнікія навчали Святого єврейського Письма. І яким же чудовим учнем та місіонером він став! (Дії 16:1, 2; 2 Тимофія 1:5; 3:14, 15; дивіться також Дії 21:8, 9).

Чому слід робити все разом?

3, 4. а) Які риси повинні бути притаманні дружній родині? б) Як дім може бути чимось більшим, ніж просто житлом?

³ Чому сім’ям корисно все робити разом? Тому що це будує взаєморозуміння та взаємоповагу. Замість того щоб відділятись одне від одного, ми налагоджуємо близькі стосунки і підтримуємо одне одного. В одній статті в недавньому номері журналу «Сімейні стосунки» (англ.) говорилось: «Картина характерних рис «міцних сімей» вимальовується відносно чітко. Серед них є почуття відповідальності одне за одного, висока оцінка одне одного, тепле відчуття близькості, добрий обмін думками, здатність розв’язувати проблеми і духовність як важливий фактор у житті».

⁴ Якщо в родині є всі ці риси, дім більше не подібний до бензоколонки — місця, де можна зупинитися за пальним. Це вже більше ніж дім. Це принадне місце, яке притягає членів сім’ї. Це притулок, де панують сердечність і любов, співчуття і розуміння (Приповістей 4:3, 4). Це гніздо, де витає дух родинної єдності, а не лігво скорпіонів з незгодами і розбратом. Але як цього досягнути?

Спільне сімейне вивчення

5. Що ми застосовуємо для того, щоб навчитися правдивого поклоніння?

⁵ Про те, яким має бути правдиве поклоніння Єгові, ми дізналися за допомогою нашої здатності розмірковувати, тобто «сили розуму» (Римлян 12:1, НС). Наше поводження не повинно керуватися спалахами емоцій, подібними до тих, що викликаються ораторськими промовами і красномовством телепроповідників. Натомість мотиви своїх учинків ми знаходимо за допомогою регулярного біблійного вивчення і розмірковування над Біблією та посібниками для її вивчення, котрі постачаються «вірним і мудрим рабом» (Матвія 24:45). Наші християнські вчинки є результатом того, що ми користуємось розумом Христа в кожній ситуації чи при кожній спокусі, що може виникати. З цього погляду Єгова є нашим Великим Просвітителем (Псалом 25:9; Ісаї 54:13; 1 Коринтян 2:16).

6. Який у нас є глобальний приклад родинного вивчення?

⁶ Родинне вивчення Біблії відіграє важливу роль у підтримуванні духовності кожної християнської сім’ї. Коли проходить ваше родинне вивчення? Якщо воно відбувається випадково або носить імпульсивний характер, то, певно, проводиться в кращому разі нечасто. Спільне вивчення Біблії вимагає незмінного, чіткого графіка. Тоді кожен знає, в який день і в котрій годині інші члени родини сподіваються його присутності на родинному вивченні. Понад 12 000 членів родин Бетелів по всьому світі знають, що їхнє родинне вивчення відбувається щопонеділка ввечері. Як приємно цим добровільним працівникам Бетелів пам’ятати, що одного й того ж вечора всі вони беруть участь в однаковому вивченні на островах Тихого океану і Нової Зеландії, потім в Австралії, Японії, Гонконзі, на Тайвані, а далі в Азії, Африці та Європі й врешті-решт в Америці. Незважаючи на те що членів родин цих різних Бетелів розділяють тисячі кілометрів і говорять вони різними мовами, ці родинні вивчення вселяють у них почуття єдності. Таке ж почуття можна розвивати і в менших масштабах за допомогою родинного вивчення (1 Петра 2:17; 5:9).

7. Як ми повинні ставитись до слова правди, беручи до уваги слова Петра?

⁷ Апостол Петро радить нам: «Немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння, якщо ви спробували, що добрий Господь» (1 Петра 2:2, 3). Який прекрасний образ викликає в уяві Петро цими словами! Він вжив грецьке дієслово е·пі·по·те́·са·те, яке, згідно з «Лінгвістичним ключем до грецького Нового Завіту» (англ.), походить від слова, що означає «прагнути, бажати, жадати». Воно означає палке бажання. Чи бачили ви, як звірята нетерпляче шукають материнського соска́ і яке вдоволене немовля, коли годується материнською груддю? Ми повинні так само бажати слова правди. Грецький науковець Вільям Барклі сказав: «Для щирого християнина вивчення Божого слова — не праця, а саме задоволення, адже він знає, що там його серце знайде харч, якого прагне».

8. З яким нелегким завданням, пов’язаним з проведенням родинного вивчення, повинен справлятись голова родини?

⁸ Велику відповідальність покладає родинне вивчення на голову родини. Він повинен старатися, щоб воно було цікавим для всіх і щоб усі могли брати в ньому участь. Дітям не повинно здаватись, що вивчення призначене тільки для дорослих. Якість вивчення важливіша, ніж кількість пройденого матеріалу. Робіть так, щоб Біблія була живою книгою. Коли це є відповідним, допомагайте своїм дітям відтворювати в уяві місцевості й особливості Палестини, де відбувались обговорювані події. Усіх слід заохочувати робити особисті пошуки додаткового матеріалу і ділитись їх результатами з членами родини. Таким чином діти також можуть «рости із Господом» (1 Самуїла 2:20, 21).

Разом проповідуйте

9. Як можна зробити так, щоб проповідницька праця приносила радість усій родині?

⁹ Ісус сказав: «Але перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана» (Марка 13:10). Ці слова дають кожному добросовісному християнину завдання — проповідувати, ділитися доброю новиною про правління Божого Царства з іншими. Якщо родина буде робити це спільно, то це може принести всім її членам багато радості і підбадьорення. Матері і батьки гордяться своїми дітьми, коли ті представляють іншим добру новину. Одна пара з трьома синами віком від 15 до 21 року розповіла, що в них завжди було звичкою йти разом з дітьми в проповідницьку працю щосереди після школи і щосуботи зранку. Батько сказав: «Кожного разу ми вчимо їх чогось нового. Ми стараємось, щоб наше спільне проповідування було для них радісним і підбадьорливим».

10. Як можуть батьки допомагати своїм дітям у служінні?

¹⁰ Праця родини, яка спільно докладає зусиль у проповідуванні й навчанні, може бути дуже плодотворною. Часами люди позитивніше реагують на просте, але щире представлення дитини. Поряд є мама чи тато, готові допомогти при потребі. Батьки можуть забезпечити дітям поступове навчання, щоб вони, таким чином, стали служителями «бездоганними, що вірно навчають науки правди». Таке спільне проповідування дасть батькам можливість спостерігати за тим, який склад розуму мають їхні діти, наскільки вони успішні і чи проявляють добрі манери в служінні. Якщо сім’я регулярно проповідує разом, то батьки бачать прогрес дітей і послідовно навчають їх, заохочують їх зміцняти свою віру. У той же самий час діти бачать, що їхні батьки є добрим прикладом у служінні. У ці тяжкі і жорстокі часи спільна праця дружної сім’ї може навіть гарантувати до деякої міри безпеку в околицях з високим рівнем злочинності (2 Тимофія 2:15; Филип’ян 3:16).

11. Що легко може ослабити завзятість дітей щодо правди?

¹¹ Діти швидко розпізнають у дорослих дволичність. Якщо батьки не виявляють справжньої любові до правди і проповідування від дому до дому, то навряд чи можна сподіватися завзятості від їхніх дітей. Отже, батьки з нормальним станом здоров’я, все польове служіння яких обмежується щотижневим вивченням Біблії з власними дітьми, можуть поплатитися за це, коли ті подорослішають (Приповістей 22:6; Ефесян 6:4).

12. Як деякі родини можуть одержати особливі благословення від Єгови?

¹² Перевага «поєднаності в однім розумінні» полягає в тому, що, можливо, родина зможе співпрацювати так, щоб принаймні один її член мав змогу служити повночасним піонером у зборі. Багато сімей по всьому світі роблять це, і для всіх них є благословенням бачити, яких успіхів досягає у проповідуванні член їхньої родини, як зростає його успішність (2 Коринтян 13:11; Филип’ян 2:1—4).

Разом вирішуйте проблеми

13, 14. а) Які ситуації можуть впливати на злагоду в сім’ї? б) Як можна запобігти багатьом сімейним проблемам?

¹³ У ці тяжкі, небезпечні часи всі ми переживаємо труднощі (2 Тимофія 3:1). Ми маємо проблеми на роботі, в школі, на вулиці й навіть удома. Дехто страждає через слабе здоров’я чи затяжні емоційні проблеми, які часом призводять до натягнутості в стосунках і непорозумінь у родині. Як знайти вихід з таких ситуацій? Замкнутись кожному в собі? Живучи в одному домі, відділитись одне від одного? Ні. Замість цього нам потрібно виговорити все, що нас непокоїть, і попросити допомоги. І де можна знайти краще місце для цього, як не в родинному колі, де нас люблять? (1 Коринтян 16:14; 1 Петра 4:8).

¹⁴ Всякий лікар знає, що профілактика краща від лікування. Це слушно й у випадку сімейних проблем. Відверта і щира розмова часто може запобігти тому, щоб проблема переросла в серйозну. І навіть якщо серйозні проблеми таки виникли, з ними можна давати собі раду і навіть можна їх розв’язувати, якщо родина разом обмірковує біблійні принципи, котрі стосуються справи. Часто незгоди можна перетворити на рівні стосунки, застосовуючи Павлові слова в Колосян 3:12—14: «Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. (...) А над усім тим — зодягніться в любов, що вона — союз досконалости!»

Разом відпочивайте

15, 16. а) Яка риса повинна вирізняти християнські родини? б) Якими роблять людей деякі релігії і чому?

¹⁵ Єгова — щасливий Бог, а правда — щаслива звістка, єдина надія для людства. Крім того, одним з плодів духу є радість. Ця радість дуже відрізняється од короткочасного торжества спортсмена, котрий переміг в якихось змаганнях. Це глибоке, постійне почуття вдоволеності, яке переповнює серце і виникає як наслідок підтримування тісних стосунків з Єговою. Це радість, що базується на духовних цінностях і підкріпляючих взаєминах (Галатів 5:22; 1 Тимофія 1:11).

¹⁶ Отже, будучи Свідками Єгови, ми не маємо жодної підстави бути понурими чи позбавленими чуття гумору. Деякі релігії роблять людей такими, бо різновид їхньої віри наголошує негативні речі. Їхні вчення мають результатом похмурий, безрадісний спосіб поклоніння, який не є ані біблійним, ані зрівноваженим. Вони не ведуть до створення щасливих сімей у служінні Богові. Ісус бачив потребу відпочинку. Одного разу, наприклад, він запропонував своїм учням: «Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте» (Марка 6:30—32; Псалом 126:1—3; Єремії 30:18, 19).

17, 18. Які існують способи відпочинку, відповідні для християнських родин?

¹⁷ Подібно і родини потребують часу для відпочинку. Один батько сказав про своїх дітей: «Ми робимо разом багато чого приємного: ходимо на пляж, граємо в м’яча у парку, організовуємо пікніки в горах. Іноді у нас проводиться «день піонера» — ми разом йдемо у служіння, а потім їмо святковий обід і навіть можемо дарувати одне одному подарунки».

¹⁸ Інші пропозиції, що їх батьки можуть взяти до уваги, — це екскурсії в зоопарк, на дитячі майданчики, в музеї та інші цікаві місця. Похід у ліс, спостерігання за птахами, робота на городі — все це заняття, в яких кожен з радістю може брати участь. Батьки також можуть заохочувати своїх дітей навчитися грати на музичних інструментах або зайнятись якимось практичним хобі. Зрівноважені батьки, безперечно, будуть знаходити час для ігор зі своїми дітьми. Якщо сім’я грає разом в якісь ігри, то більш імовірно, що всі її члени будуть разом!

19. Яка сучасна тенденція може шкодити родині?

¹⁹ Сьогодні серед молодих є тенденція відокремлюватись од родини і займатися чимось своїм, коли йдеться про відпочинок. Хоча нічого шкідливого немає в тому, щоб молода особа мала хобі або улюблений вид розваг, не було б мудро допустити, щоб такі інтереси постійно відокремлювали її від решти членів сім’ї. Натомість ми хочемо застосовувати принцип, висловлений Павлом: «Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших» (Филип’ян 2:4).

20. Яким чином конгреси можуть бути радісним часом?

²⁰ Як радісно всім нам бачити родини, що сидять разом на конгресах! Старші діти часто можуть допомогти батькам з молодшими. Якщо родина сидить разом, то це запобігає тенденції декотрих молодих людей згруповуватися на задніх рядах і не дуже дослухатися до програми конгресу. Радісною може бути навіть дорога на конгрес і з конгресу, коли родина поінформована, якою дорогою їхати, що цікавого можна побачити по дорозі і де зупинитися заночувати. Уявіть собі, наскільки захопливою для родин за Ісусових днів мусила бути подорож до Єрусалима! (Луки 2:41, 42).

Благословення згуртованості

21. а) Як ми можемо добитися успіху в подружньому житті? б) Які є чотири добрі пропозиції щодо міцного подружжя?

²¹ Досягти того, аби шлюб був успішним, а родина — дружною, ніколи не було легко, і все це не буває випадковістю. Дехто, здається, зробив висновок, що простіше «скласти зброю», розірвати шлюб і пробувати почати все заново. Однак ті ж самі проблеми виникають у другому чи третьому шлюбі. Найкраща відповідь — християнська: старайтеся досягнути успіху, застосовуючи біблійні принципи любові й поваги. Єдність сім’ї залежить від готовності йти на поступки, від неегоїстичності. Один радник з питань шлюбу висунув просту формулу того, як зробити подружжя міцним. Він написав: «Майже у всіх добрих подружжях було виявлено чотири вирішальні елементи: готовність вислухати, уміння попросити пробачення, здатність підтримувати емоційно і бажання виявляти ніжність». Ці фактори, безумовно, можуть допомогти зробити шлюб міцним, бо вони також ґрунтуються на здорових біблійних принципах (1 Коринтян 13:1—8; Ефесян 5:33; Якова 1:19).

22. Який пожиток з того, що родина дружна?

²² Якщо ми будемо дотримуватись біблійної поради, то матимемо надійну основу для дружної сім’ї, а дружні сім’ї — підвалина згуртованого і духовно сильного збору. Отже, Єгова рясно поблагословить нас, якщо ми будемо прославляти його в єдності.

[Примітка]

Християнська родина допомагає старшим особам

«Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя, не лиши Ти мене» (ПСАЛОМ 71:9).

1. Як поводяться зі старшими в багатьох культурах?

«ДОСЛІДЖЕННЯ показують, що майже шестеро старших людей з тих семи (86%), що зазнають поганого поводження, зазнають його з боку власних родин»,— сказано в газеті «Уолл-стріт джорнел». А журнал «Модерн матюріті» повідомив: «Погане поводження із старшими особами є лише останнім різновидом [родинного насилля], який виплив на поверхню і потрапив на сторінки національних газет». Так, старші особи в багатьох культурах стають жертвами дуже жорстокого поводження і зневаги. Наші часи справді характеризуються тим, що багато людей «самолюбні... невдячні, непобожні, нелюбовні» (2 Тимофія 3:1—3).

2. Як Єгова дивиться на старших, згідно зі Святим єврейським Письмом?

² Проте зовсім не так слід було обходитися зі старшими людьми в стародавньому Ізраїлі. У Законі говорилось: «Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого, і будеш боятися Бога свого. Я — Господь!» Книга натхнених мудрих приповістей радить нам: «Слухай батька свого,— він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя». Вона наказує: «Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї». Мойсеїв Закон учив поваги й уважності до старших осіб обох ста́тей. Ясно, що Єгова бажає, щоб старші були в пошані (Левит 19:32; Приповістей 1:8; 23:22).

Турбота про старших у біблійні часи

3. Як Йосип проявив співчуття до свого батька?

³ Повага повинна була проявлятись не тільки на словах, але й у турботливих учинках. Йосип виявив до свого старенького батька велике співчуття. Він хотів, щоб Яків прийшов з Ханаану до Єгипту, подолавши відстань понад 300 кілометрів. Тому Йосип послав Якову «десять ослів, нав’ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав’ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу». Коли Яків прибув у Ґошен, Йосип вирушив йому назустріч і «впав йому на шию, та й плакав довго на шиї його». Він виявив до свого батька велику любов. Який же чудовий приклад уважності до старших! (Буття 45:23; 46:5, 29).

4. Чому Рут є чудовим прикладом для наслідування?

⁴ Іншим чудесним зразком для наслідування в прояві доброти до старших є Рут. Те, що вона не була єврейкою, не заважало їй підтримувати тісні стосунки зі своєю літньою овдовілою свекрухою Ноомі. Вона залишила свій народ і пішла на ризик ніколи більше не знайти собі чоловіка. Коли Ноомі переконувала її повернутись до свого народу, Рут відповіла одними з найчарівніших слів у Біблії: «Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог. Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою» (Рут 1:16, 17). Рут також виявила чудові якості, коли висловила бажання вийти заміж за немолодого Боаза на умовах левірату (Рут, розділи 2—4).

5. Які якості проявляв Ісус у поводженні з людьми?

⁵ Ісус дав подібний приклад у своєму поводженні з людьми. Він був терпеливим, співчутливим, добрим, він надихав інших. Він проявив особисту зацікавленість бідним чоловіком, який був недужим, неспроможним ходити протягом 38 років. Він був уважним до вдів (Луки 7:11—15; Івана 5:1—9). Навіть під час агонії перед своєю болісною смертю на стовпі мук він подбав про те, щоб його матір, котрій було тоді, можливо, за 50, була взята під опіку. Ісус для всіх був приємним товариством, за винятком своїх лицемірних ворогів. Таким чином, він міг сказати: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм» (Матвія 9:36; 11:28, 29; Івана 19:25—27).

Хто заслуговує уваги?

6. а) Хто заслуговує особливої турботи? б) Які запитання ми можемо собі поставити?

⁶ Оскільки Єгова та його Син Ісус Христос дали такі чудові приклади турботливості, охрещеним християнам правильним є наслідувати їхній зразок. Серед нас є деякі, що тяжко працювали і були переобтяжені різними клопотами багато років,— старші брати і сестри, які ввійшли в осінню пору свого життя. Серед них, можливо, наші батьки або дідусь з бабусею. Чи ми розцінюємо їх як недостойних нашої уваги? Ставимось до них звисока і ведемо себе з ними поблажливо? Чи, може, навпаки, високо цінуємо їхній багатий життєвий досвід і мудрість? Це правда, що деякі з них можуть випробовувати наше терпіння своїми дивними звичками та слабкостями, які не такі вже й рідкісні в старому віці. Але запитайте себе: «Чи був би я на їхньому місці іншим?»

7. Як можна проілюструвати потребу мати співчуття до старших людей?

⁷ Ось, наприклад, що розповідає зворушлива історія із Середнього Сходу про те, як одна дівчинка проявила співчуття до старшої особи. Бабуся допомагала на кухні і випадково упустила і розбила порцелянову тарілку. Вона розстроїлась через власну незграбність, а її дочка неабияк розсердилась. Вона закликала свою малу дочку і послала її в магазин неподалік купити небитку дерев’яну тарілку для бабусі. Дівчинка повернулася з двома дерев’яними тарілками. Мати запитала: «Навіщо ти купила дві тарілки?», на що дівчинка затинаючись відповіла: «Одна для бабусі, а друга для тебе, коли ти постарієш». Так, у цьому світі всіх нас у перспективі чекає старіння. Чи не були б ми вдячні, якби з нами поводилися з терпеливістю і добротою? (Псалом 71:9).

8, 9. а) Як ми повинні обходитись зі старшими особами, що серед нас? б) Що слід пам’ятати тим, які недавно стали християнами?

⁸ Ніколи не забувайте, що в багатьох старших братів та сестер за плечима довгі роки вірної християнської діяльності. Вони, безперечно, заслуговують нашої пошани й уваги, допомоги та підбадьорення. Один мудрий чоловік сказав правильно: «Сивизна — то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности». І сива голова, чи то чоловіка, чи жінки, повинна поважатись. Деякі з цих старших чоловіків та жінок все ще вірно служать піонерами, багато чоловіків далі вірно служать старійшинами у зборах, а декотрі зразково виконують роботу роз’їзних наглядачів (Приповістей 16:31).

⁹ Павло радив Тимофію: «Старшого не докоряй, але вмовляй, немов батька, а молодших — як братів, старших жінок — немов матірок, молодших — як сестер, зо всякою чистістю» (1 Тимофія 5:1, 2). Ті, хто недавно прийшов у християнський збір зі світу, де панує неповага та неввічливість, повинні особливо прислухатись до Павлових слів, що основані на любові. Ви, молоді, не наслідуйте поганого складу думок, який ви могли бачити в дітей у школі. Не обурюйтесь, коли якийсь старший Свідок сердечно дає вам пораду (1 Коринтян 13:4—8; Євреїв 12:5, 6, 11). Однак, коли старші особи у зв’язку зі слабим здоров’ям або фінансовими труднощами потребують допомоги, на кому лежить основна відповідальність надавати її?

Роль родин у піклуванні про старших

10, 11. а) Хто, згідно з Біблією, повинен брати на себе ініціативу в піклуванні про старших? б) Чому доглядати старших не завжди легко?

¹⁰ У ранньому християнському зборі виникла проблема, пов’язана з піклуванням про вдів. Яким чином апостол Павло показав, що такі потреби слід задовольняти? «Шануй вдів, удів правдивих. А як має вдовиця яка дітей чи внучат, нехай учаться перше побожно шанувати родину свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно. Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1 Тимофія 5:3, 4, 8).

¹¹ Коли в старшої особи виникає якась потреба, першими її помічниками повинні стати близькі родичіa. Таким чином дорослі діти можуть виразити вдячність за багато років любові, праці й опіки, присвячених їм батьками. Це може бути непросто. У міру того як люди старіють, вони, природно, стають повільнішими, а дехто навіть стає абсолютно непрацездатним. Інші можуть стати егоцентричними і надміру вимогливими, можливо, навіть не усвідомлюючи цього. Але чи не були ми також егоцентричними і надміру вимогливими в дитячі літа? І хіба наші батьки не кидались з усіх ніг нам на допомогу? Тепер, коли вони постаріли, все змінилось. Тож чого потрібно в такій ситуації? Співчуття і терпіння. (Порівняйте 1 Солунян 2:7, 8).

12. Які якості потрібні в піклуванні про старших та інших у християнському зборі?

¹² Апостол Павло дав наступну практичну пораду: «Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос [Єгова, НС] вам простив, робіть так і ви! А над усім тим — зодягніться в любов, що вона — союз досконалости!» Якщо ми повинні проявляти таке співчуття і таку любов у зборі, то чи не слід нам тим більше проявляти їх у родині? (Колосян 3:12—14).

13. Хто, окрім старших батьків чи дідуся з бабусею, може потребувати допомоги?

¹³ Часами такої допомоги можуть потребувати не тільки батьки чи дідусь з бабусею, але й інші старенькі родичі. Дехто зі старших осіб, у кого немає дітей, провів багато років у місіонерському, роз’їзному та інших видах повночасного служіння. Вони щиро ставили Царство на перше місце ціле своє життя (Матвія 6:33). Чи не було б правильно проявити стосовно них дух турботливості? У нас є, безперечно, чудовий приклад того, як Товариство Вартової башти піклується про стареньких членів Бетелів. У Бетелі всесвітнього центру в Брукліні й у ряді інших філіалів декільком стареньким братам і сестрам щоденно приділяють увагу підготовлені члени родини Бетелю, призначені виконувати такі обов’язки. Вони з радістю піклуються про цих старших осіб, так неначе б ті були їхніми власними батьками чи дідусями і бабусями. У той же час вони багато чого вчаться від цих старших осіб з багатим життєвим досвідом (Приповістей 22:17).

Роль збору в піклуванні про старших

14. Яким чином про старших піклувалися в ранньому християнському зборі?

¹⁴ У багатьох країнах тепер є системи закладів для пристарілих, а також оплачуваний державою медичний догляд за старенькими. Християни можуть до повної міри користуватися такими засобами, якщо їм дається на це право. Проте в першому столітті таких можливостей не було. Тому християнський збір вжив певних заходів для надання допомоги нужденним вдовам. Павло дав наступну вказівку: «А вдову вносити до списку [щоб збір надав їй допомогу] не менше, як шістдесятлітню, що була за дружину одному чоловікові, засвідчену в добрих ділах, якщо дітей виховала, якщо подорожніх приймала, якщо ноги святим умивала, якщо помагала обездоленим, якщо всякий добрий учинок виконувала». Таким чином, Павло показав, що збір теж мав відігравати певну роль у допомаганні старшим. Така допомога могла надаватися жінкам з духовним складом розуму, які не мали віруючих дітей (1 Тимофія 5:9, 10).

15. Чому може бути потрібною допомога в тому, щоб одержати державну допомогу?

¹⁵ Там, де певну допомогу надає старшим особам держава, звичайно є багато канцелярської роботи, яка може здаватись нескінченною і тому лякати. У таких випадках було б добре, якби наглядачі у зборі організували допомогу, щоб старша особа могла звернутися з проханням одержувати грошову допомогу або навіть збільшити її розмір. Іноді зміна життєвих обставин може привести до підвищення пенсії. Але є також багато інших практичних моментів, про які можуть подбати наглядачі для того, щоб забезпечити старшим належний догляд. Що можна назвати серед цих моментів?

16, 17. Якими різними способами можна проявити до старших у зборі гостинність?

¹⁶ Гостинність — це звичай, який сягає своїм корінням у біблійні часи. До наших днів у багатьох країнах Середнього Сходу до чужинців виявляється гостинність: щонайменше їм пропонують чашку чаю або кави. Отже, нічого дивного немає в тому, що Павло написав: «Беріть уділ у потребах святих, будьте гостинні до чужинців» (Римлян 12:13). Грецький відповідник до слова гостинність, фі·ло·ксе·нı́·а, буквально означає «любов (доброта) до чужинців». Якщо християни повинні бути гостинні до чужинців, то чи не повинні вони бути ще гостиннішими до тих, хто зв’язаний з ними узами віри? Запрошення на обід часто може стати для старшої особи приємною перервою в заведеному порядку буднів. Якщо ви хочете почути на своїй дружній вечірці голос мудрості і життєвого досвіду, запросіть і старших. (Порівняйте Луки 14:12—14).

¹⁷ Існує багато способів того, як можна підтримати старших людей. Якщо ми формуємо групу, щоб добратись якимось видом транспорту в Зал Царства або на конгрес, то подумаймо, чи є старші особи, які б зраділи такій можливості? Не чекайте, поки вони попросять вас. Запропонуйте самі. Інший вид практичної допомоги полягає в тому, щоб зробити для них покупки. Або ж якщо їхнє здоров’я в досить-таки непоганому стані, то чи можемо ми взяти їх з собою, коли йдемо за покупками? Але впевніться, що їм буде де відпочити і підкріпитися у разі, якщо виникне така потреба. Поза сумнівом, тут вимагаються терпіння і доброта, але винагородою за це може бути щира вдячність старшої особи (2 Коринтян 1:11).

Цінний скарб збору

18. Чому старші особи є благословенням для збору?

¹⁸ Яке благословення бачити в зборі сріблисту та цілком білу сивину (а також голови, що полисіли з віком)! Це означає, що серед жвавих, енергійних молодих людей ми маємо коштовні перлини мудрості і життєвого досвіду — справжній скарб будь-якого збору. Їхні знання — неначе освіжна вода, яку треба зачерпнути з джерела. У Приповістей 18:4 це висловлено так: «Слова уст людини — глибока вода, джерело премудрости — бризкотливий потік». Як підбадьорює старших, коли їм дають знати, що вони потрібні й ціновані! (Порівняйте Псалом 92:15).

19. Як дехто зробив жертву заради своїх стареньких батьків?

¹⁹ Дехто у повночасному служінні побачив необхідність відмови од своїх привілеїв для того, щоб повернутись додому й опікуватися старенькими, хворими батьками. Вони зробили жертву заради тих, хто колись жертвував заради них. Чоловік і дружина, які колись були місіонерами і все ще перебувають у повночасному служінні, повернулись додому, щоб доглядати своїх стареньких батьків. І робили вони це понад 20 років. Чотири роки тому чоловікову матір треба було покласти в приватну лікарню. Чоловік, якому тепер за 60 років, відвідує свою 93-літню матір щодня. Це він пояснює так: «Як я можу покинути її? Це ж моя мати!» В інших випадках бувало так, що збори та окремі особи відгукувались і пропонували доглядати стареньких, щоб їхні діти могли залишатись на місцях свого призначення. Така самовіддана любов також гідна великої похвали. У кожній ситуації треба сумлінно шукати вихід, бо нехтувати старшими особами не годиться. Покажіть, що ви любите своїх стареньких батьків (Вихід 20:12; Ефесян 6:2, 3).

20. Який приклад дав нам Єгова у піклуванні про старших?

²⁰ Так, наші старші брати та сестри справді пишна корона для своїх родин і зборів. Єгова сказав: «І Я буду Той Самий до старости вашої, і до сивини вас носитиму, Я вчинив, і Я буду носити, й Я двигатиму й порятую!» Проявляймо ж таке саме терпіння і турботу до наших старших братів і сестер у християнській родині (Ісаї 46:4; Приповістей 16:31).