ЗБІР — ДЖЕРЕЛО ВЕЛИКОЇ ПОТІХИ

12. Як ми можемо бути джерелом потіхи для інших?

¹² Згорьованих осіб може потішати також християнський збір. (Прочитайте 1 Фессалонікійців 5:11.) Як ви можете зміцнювати і потішати тих, у кого «пригнічений дух» (Присл. 17:22). Пам’ятайте, що є «час мовчати і час говорити» (Еккл. 3:7). Вдова, на ім’я Далін, пояснює: «Тим, хто в жалобі, потрібно ділитися з кимось своїми думками і почуттями. Тому найважливіше, що ви можете зробити для них,— це вислуховувати їх не перебиваючи». Юнія, брат якої вчинив самогубство, додає: «Хоча ви не можете повністю збагнути їхній смуток, але має значення те, що ви хочете зрозуміти їхні почуття».

13. Чого не слід забувати, коли йдеться про смуток?

¹³ Крім того, не забуваймо, що кожен по-різному відчуває і виражає смуток. Іноді людині, яка зазнає нестерпного емоційного болю, важко передати словами свої найглибші почуття. Боже Слово говорить: «Серце знає свою гіркоту, і радощів його не розділить сторонній» (Присл. 14:10). Навіть коли хтось і висловлює свої почуття, іншим не завжди легко зрозуміти, що намагається сказати така людина.

14. Як можна знайти слова потіхи для тих, хто в жалобі?

¹⁴ Тож зрозуміло, що інколи ми не знаємо, що сказати людині, яку переповнює смуток. Усе ж Біблія говорить, що «язик мудрих — мов ліки» (Присл. 12:18). Брошура «Коли помирає той, кого ви любите» допомогла багатьом знайти слова потіхи, якими можна поділитися з іншимиc. Однак часто найліпше, що ми можемо робити,— це плакати з тими, хто плаче (Рим. 12:15). Габі, в якої помер чоловік, каже: «Сльози стали мовою мого серця. Тому я відчуваю полегшення, коли друзі плачуть зі мною. У такі хвилини я не одна у своєму горі».

15. Як можна потішити людину, якщо нам важко зробити це особисто? (Дивіться інформацію в рамці «Теплі слова потіхи».)

¹⁵ Якщо вам важко потішити людину особисто, можливо, простіше буде зробити це, надіславши листівку зі словами співчуття, SMS, електронне повідомлення чи лист. Ви можете процитувати слова з Біблії, які несуть потіху, згадати якусь хорошу рису померлої людини або поділитися приємними спогадами про неї. Юнія говорить: «Мене дуже потішає, коли хтось з одновірців надсилає мені коротке підбадьорливе повідомлення або запрошує провести час разом. Завдяки цьому я розумію, що мене люблять і про мене турбуються».

16. Як ще ми можемо неабияк потішати інших?

¹⁶ Не применшуйте цінності ваших молитов. Згадуйте в них про братів і сестер, які втратили когось із близьких, а також моліться разом з ними. У такій ситуації буває нелегко висловлювати свої думки. Але навіть якщо ви говоритимете крізь сльози, ваші щиросерді благання можуть неабияк потішити того, хто в жалобі. Далін пригадує: «Іноді я прошу сестер, які приходять підбадьорити мене, помолитися зі мною. Вони починають молитися, часто їм спершу важко підібрати слова. Проте кожного разу після кількох речень їхній голос стає сильнішим, а їхня молитва — дуже палкою. Їхня міцна віра, любов і турбота надзвичайно зміцнюють мене».

ПРОДОВЖУЙТЕ ПОТІШАТИ ІНШИХ

17—19. Чому нам треба постійно потішати згорьованих?

¹⁷ Різні люди по-різному переживають смуток. Тому будьте поруч зі згорьованою людиною не лише перших кілька днів, коли біля неї багато друзів і родичів, але й у подальші місяці, коли інші повернуться до свого звичного життя. «Справжній друг любить повсякчас і в нещасті стає рідним братом» (Присл. 17:17). Одновірці можуть бути джерелом потіхи для згорьованої людини доти, доки вона цього потребуватиме. (Прочитайте 1 Фессалонікійців 3:7.)

¹⁸ Пам’ятайте, що певні дати, музика, фотографії, заняття або навіть запахи, звуки чи пори року можуть викликати у тих, хто в жалобі, гострий смуток. Згорьованому чоловікові або дружині доводиться багато чого робити вперше самим, наприклад відвідувати конгрес чи Спомин. І це може завдавати невимовного болю. Один брат розповідає: «Я очікував, що після смерті дружини мені буде дуже важко пережити нашу річницю шлюбу. І це справді було нелегко. Проте щоб я не почувався самотнім, декілька братів і сестер організували невелику зустріч, на яку зібралися мої найближчі друзі».

¹⁹ Але не забувайте, що згорьована людина потребує підбадьорення не лише в особливі дні. «Нерідко допомога і спілкування дуже потрібні й тоді, коли немає якихось річниць,— пояснює Юнія.— Такі неочікувані вияви уваги дуже цінні і приносять велику потіху». Безумовно, ми не можемо цілковито розвіяти смуток чи заповнити пустку тих, хто втратив дорогу людину, але ми можемо деякою мірою потішити їх і розрадити, надаючи їм практичну допомогу і підтримку (1 Ів. 3:18). Габі пригадує: «Я надзвичайно вдячна Єгові за сердечних старійшин, які допомагали мені пережити важкі періоди в житті. Завдяки їм я почувалася наче в обіймах Єгови».