Чи Бог стоїть на першому місці у вашій сім’ї?

«Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм» (МАРКА 12:29, 30).

1. Наскільки важливо любити Єгову?

«КОТРА заповідь перша з усіх?» — запитав Ісуса один із книжників. Замість висловити свій особистий погляд, Ісус у відповідь на його запитання процитував Боже Слово, а саме Повторення Закону 6:4, 5. Він відповів: «Перша: «Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний». І: «Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї» (Марка 12:28—30).

2. а) Яке протистояння потрібно було зносити Ісусові? б) Що може часами стояти на перешкоді тому, аби ми подобалися Єгові?

² Дотримуватися того, що Ісус назвав першою і найважливішою заповіддю, означає завжди робити те, що подобається Єгові. Ісус робив так, хоча одного разу Петро став відмовляти його від цього, а іншого разу — Ісусові близькі родичі (Матвія 16:21—23; Марка 3:21; Івана 8:29). А що, коли ви перебуваєте в подібній ситуації? Скажімо, члени вашої сім’ї хочуть, щоб ви перестали вивчати Біблію і спілкуватися зі Свідками Єгови. Чи ви поставите Бога на перше місце, виконуючи те, що подобається йому? Чи ви ставите Бога на перше місце навіть тоді, коли члени сім’ї протидіють вашим зусиллям служити йому?

Пастка сімейного переслідування

3. а) Які результати можуть принести Ісусові вчення для сім’ї? б) Як хтось із членів сім’ї може показати, кого він любить більше?

³ Ісус не применшував труднощів, які можуть виникнути через те, що сім’я переслідує когось із тих своїх членів, хто прийняв його вчення. «Вороги чоловікові — домашні його»,— сказав Ісус. Але, попри ці сумні наслідки, Ісус вказав, хто має стояти на першому місці, кажучи: «Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний» (Матвія 10:34—37). Ми ставимо Бога Єгову на перше місце, дотримуючись вчень його Сина Ісуса Христа, який є «образом істоти Його [Бога]» (Євреїв 1:3; Івана 14:9).

4. а) Що, за словами Ісуса, означає бути його послідовником? б) В якому розумінні християни повинні зненавидіти членів сім’ї?

⁴ Одного разу, коли Ісус говорив про те, що дійсно означає бути його справжнім учнем, він згадав: «Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі,— той не може буть учнем Моїм» (Луки 14:26). Ісус напевно не мав на увазі того, що його послідовники повинні буквально ненавидіти членів своєї сім’ї, оскільки він наказав людям любити навіть своїх ворогів (Матвія 5:44). Радше Ісус мав на увазі те, що його послідовники мусять любити членів сім’ї менше, ніж люблять Бога. (Порівняйте Матвія 6:24). У гармонії із цим, коли Біблія говорить, що Яків ‘зненавидів’ Лію і покохав Рахіль, мається на увазі, що він не любив Лію так сильно, як любив її сестру Рахіль (Буття 29:30—32). Навіть свою «душу», або життя, сказав Ісус, ми повинні зненавидіти, тобто любити менше, ніж Єгову!

5. Як Сатана підступно використовує сімейний розпорядок?

⁵ Як Творець і Дарівник життя, Єгова достойний цілковитої відданості усіх своїх слуг (Об’явлення 4:11). «Схиляю коліна свої перед Отцем,— написав апостол Павло,— що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі» (Ефесян 3:14, 15). Єгова влаштував сімейний розпорядок таким чудовим способом, що члени сім’ї мають природні людські почуття одні до одних (1 Царів 3:25, 26; 1 Солунян 2:7). Проте Сатана Диявол підступно використовує ці природні родинні почуття, включаючи бажання подобатися рідним. Він розпалює полум’я переслідування з боку сім’ї, і непохитно стояти за біблійну правду за таких обставин для багатьох є неабиякою трудністю (Об’явлення 12:9, 12).

Долайте цю трудність

6, 7. а) Як можна допомогти членам сім’ї зрозуміти те, наскільки важливо вивчати Біблію і спілкуватися з християнами? б) Як ми можемо довести, що по-справжньому любимо членів своєї сім’ї?

⁶ Що робитимете ви, коли перед вами поставлять вибір: або догоджати Богові, або комусь із членів сім’ї? Чи ви будете виправдовувати себе, кажучи, ніби Бог не сподівається, що ми вивчатимемо його Слово і застосовуватимемо його принципи, якщо це виклика́є сімейні незгоди? Але подумайте. Якщо ви поступаєтесь і припиняєте вивчати Біблію або спілкуватися зі Свідками Єгови, як же ваші близькі зрозуміють, що точне знання з Біблії є справою життя або смерті? (Івана 17:3; 2 Солунян 1:6—8).

⁷ Ми можемо проілюструвати цю ситуацію наступним чином. Припустімо, один член сім’ї має надмірний потяг до алкоголю. Чи принесло б йому добро, якби ми просто ігнорували його проблему з пияцтвом або дивилися на неї крізь пальці? Чи було б ліпше для збереження миру поступитись і нічого не робити, аби розв’язати цю проблему? Ні, ви, напевно, таки погодитесь, що найліпше було б постаратися допомогти йому подолати проблему з пияцтвом, навіть якщо це означало б мужньо зносити його гнів і погрози (Приповістей 29:25). Так само якщо ви по-справжньому любите членів своєї сім’ї, то не поступитесь перед їхніми зусиллями припинити ваше вивчення Біблії (Дії 5:29). Тільки тоді, коли ви твердо тримаєтеся своєї позиції, у вас є можливість допомогти їм зрозуміти, що від того, чи ми живемо згідно з Христовими вченнями, залежить наше життя.

8. Яке благо ми маємо з того, що Ісус вірно виконував Божу волю?

⁸ Часами дуже важко ставити Бога на перше місце. Але пам’ятайте, Сатана також перешкоджав Ісусові виконувати Божу волю. Однак Ісус ніколи не піддавався, він навіть зніс за нас великі страждання на стовпі мук. Біблія говорить про «Христа Ісуса, Спасителя нашого», «що помер був за нас» (Тита 3:6; 1 Солунян 5:10). Чи ж ми не вдячні за те, що Ісус не піддався в час переслідування? Завдяки тому що він зніс жертовну смерть, ми, виявляючи віру в його пролиту кров, маємо надію жити вічно в спокійному новому світі праведності (Івана 3:16, 36; Об’явлення 21:3, 4).

Можлива рясна нагорода

9. а) Як християни можуть брати участь у спасінні інших? б) Якою була сімейна ситуація Тимофія?

⁹ Чи ви усвідомлюєте, що теж можете брати участь у спасінні інших, включаючи ваших дорогих родичів? Апостол Павло заохочував Тимофія: «Тримайся цього [чого тебе навчено]. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає» (1 Тимофія 4:16). Тимофій жив у розділеній сім’ї, його батько, за походженням грек, був невіруючим (Дії 16:1; 2 Тимофія 1:5; 3:14). Хоча нам не відомо, чи батько Тимофія став віруючим, однак він мав чудову можливість стати ним завдяки вірній поведінці своєї дружини Евнікії та сина Тимофія.

10. Що можуть зробити християни для своїх невіруючих партнерів?

¹⁰ Святе Письмо говорить, що чоловіки й дружини, які непохитно підтримують біблійну правду, можуть сприяти спасінню своїх нехристиянських партнерів, допомагаючи їм ставати віруючими. Апостол Павло написав: «Коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним,— нехай він не лишає її. І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею,— не лишає його. Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?» (1 Коринтян 7:12, 13, 16). Апостол Петро описав, як дружини можуть спасати своїх чоловіків, заохочуючи їх: «Коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин» (1 Петра 3:1).

11, 12. а) Як були винагороджені тисячі християн і що вони робили для цього? б) Розкажіть випадок про одну християнку, непохитна вірність якої була винагороджена.

¹¹ За останні роки багато тисяч осіб стало Свідками Єгови після місяців, а навіть довгих років протистояння християнській діяльності своїх родичів-Свідків. Яка ж це нагорода для християн, котрі залишалися непохитними, і яке благословення для колишніх противників! З хвилюванням у голосі один 74-літній християнський старійшина розповідає: «Я постійно дякую своїй дружині й дітям за те, що вони стояли за правду всі роки мого протистояння». Цей старійшина сказав, що він три роки вперто не дозволяв своїй дружині навіть розмовляти з ним про Біблію. «Але вона вдалася до психологічного прийому,— сказав він,— бо свідчила мені, коли розтирала мої ноги. Який же вдячний я за те, що вона не поступилася переді мною!»

¹² Інший чоловік, який колись переслідував свою сім’ю, написав: «Я був найзапеклішим ворогом своєї дружини, бо після того, як вона пізнала правду, я часто накидався на неї з погрозами і ми щодня сварилися, доречніше сказати, сварки завжди заводив я. Але все це було безрезультатним, бо моя дружина трималася Біблії. Отже дванадцять років я точив запеклу боротьбу проти правди, своєї дружини і своїх дітей. Я був для них просто втіленням Диявола». Зрештою цей чоловік почав аналізувати своє життя. «Я зрозумів, який я поганий,— пояснює він.— Тому почав читати Біблію, і завдяки її настановам сьогодні я охрещений Свідок». Тільки-но подумайте, як була винагороджена його дружина, так, вона сприяла ‘спасінню свого чоловіка’, залишаючись вірною протягом 12 років його протистояння!

Навчіться від Ісуса

13. а) Який урок повинні взяти для себе з Ісусового життя чоловіки й дружини? б) Чого можуть навчитися з Ісусового прикладу люди, котрим важко підкорятися Божій волі?

¹³ Головний урок, який повинні взяти для себе чоловіки й дружини з Ісусового життя,— це слухатися Бога. «Я завжди чиню, що Йому до вподоби»,— сказав Ісус. «Не шукаю... волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене» (Івана 5:30; 8:29). І хоча одного разу певний аспект Божої волі був неприємним для Ісуса, він таки послухався. «Як волієш,— пронеси мимо Мене цю чашу,» — молився він. Але негайно додав: «Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля» (Луки 22:42). Ісус не просив Бога змінити Свою волю, він показав, що справді любить Бога, слухняно підкоряючись усьому тому, що було Божою волею для нього (1 Івана 5:3). Завжди ставити Божу волю на перше місце, як це робив Ісус, необхідно, щоб мати успіх не тільки у самотньому, але й у подружньому і сімейному житті. Подивіться чому.

14. Які помилкові аргументи наводять декотрі християни?

¹⁴ Як згадувалося вище, коли віруючі ставлять Бога на перше місце, вони намагаються залишатися зі своїми невіруючими партнерами і часто через це можуть допомогти їм стати гідними спасіння. Навіть коли обидва партнери віруючі, їхнє подружнє життя може бути далеко не ідеальним. Через грішні схильності чоловіки й дружини не завжди з любов’ю думають одне про одного (Римлян 7:19, 20; 1 Коринтян 7:28). Декотрі доходять до того, що починають шукати іншого партнера, хоча не мають жодної біблійної підстави для розлучення (Матвія 19:9; Євреїв 13:4). Вони аргументують, що це найліпше для них і що Божа воля, аби чоловіки й дружини залишалися разом, занадто важка (Малахії 2:16; Матвія 19:5, 6). Немає сумніву, це ще один приклад того, як думають собі люди, але не Бог.

15. Чому для нас є захистом те, що ми ставимо Бога на перше місце?

¹⁵ Як же нас захищає те, що ми ставимо Бога на перше місце! Ті подружні пари, які так роблять, стараються перебувати разом і розв’язувати свої проблеми, застосовуючи пораду з Божого Слова. Завдяки цьому вони уникають душевного болю, зумовленого тим, що ігнорується Божа воля (Псалом 19:8—12). Це видно з прикладу молодої пари, яка, перебуваючи на грані розлучення, вирішила триматися біблійної поради. Через багато років, згадуючи яким щасливим було їхнє подружжя, дружина сказала: «Щоразу, коли я думаю про те, що всі ці роки я могла б не жити зі своїм чоловіком, мені хочеться сісти і розридатися. Тоді я молюсь до Бога Єгови і дякую йому за його настанови й керівництво, які об’єднали нас, і за такі чудові стосунки».

Чоловіки й дружини, наслідуйте Христа!

16. Який приклад залишив Ісус як для чоловіків, так і для дружин?

¹⁶ Ісус, який завжди ставив Бога на перше місце, залишив чудовий приклад як для чоловіків, так і для дружин, тому добре, коли вони приділяють цьому велику увагу. Чоловіків заохочується наслідувати Ісуса, лагідно головуючи над членами християнського збору (Ефесян 5:23). А християнським дружинам можна багато чого навчитися з того, як Ісус бездоганно підкорявся Богові (1 Коринтян 11:3).

17, 18. Яким чином Ісус подав чудовий приклад для чоловіків?

¹⁷ Біблія наказує: «Чоловіки,— любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву [«збір», НС], і віддав за неї Себе» (Ефесян 5:25). Один важливий спосіб, в який Ісус виявляв любов до свого збору послідовників,— це те, що він був їхнім близьким другом. «Вас назвав друзями Я,— сказав Ісус,— бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця» (Івана 15:15). Подумайте про весь той час, який Ісус провів за розмовами зі своїми учнями, — про величезну кількість таких розмов з ними — і про довіру, яку він виявляв до них! Чи ж це не відмінний приклад для чоловіків?

¹⁸ Ісус по-справжньому цікавився своїми учнями і щиро їх любив (Івана 13:1). Коли вони не розуміли його вчень, він терпеливо відкладав час, щоб на самоті роз’яснювати їх (Матвія 13:36—43). Чоловіки, чи ви так само вважаєте чимось важливим духовне благополуччя своїх дружин? Чи ви проводите з ними час, упевняючись, що обоє охоплюєте розумом і серцем біблійні істини? Ісус супроводив своїх апостолів у служінні, мабуть, навчаючи особисто кожного з них. Чи ти йдеш зі своєю дружиною в служіння, проповідуючи від дому до дому й проводячи разом біблійні вивчення?

19. Як своїм ставленням до постійних слабкостей апостолів Ісус дав приклад для чоловіків?

¹⁹ Ісус дав бездоганний приклад для чоловіків зокрема у тому, як він ставився до недосконалості апостолів. Під час своєї останньої вечері з апостолами він знову відчув хронічний дух суперництва. Чи він суворо докорив їм? Ні, він смиренно обмив кожному з них ноги (Марка 9:33—37; 10:35—45; Івана 13:2—17). Чи ти виявляєш таке терпіння до своєї дружини? Замість нарікати на постійні слабкості, чи ти намагаєшся терпеливо їй допомагати і досягати її серця, подаючи добрий приклад? Дружини, напевно, відреагують на таке сердечне співчуття, як зрештою відреагували й апостоли.

20. Чого не слід забувати християнським дружинам і хто є їм прикладом?

²⁰ Також і дружинам потрібно взяти до уваги приклад Ісуса, який ніколи не забував, що «голова... Христові — Бог». Він завжди підкорявся своєму небесному Отцю. Подібно й дружини не повинні забувати, що «жінці голова — чоловік», так, її чоловік — її голова (1 Коринтян 11:3; Ефесян 5:23). Апостол Петро заохочував християнських дружин брати до уваги приклад ‘святих жінок’ ранніх часів, зокрема приклад Сарри, яка «корилась Авраамові, і паном його називала» (1 Петра 3:5, 6).

21. Чому подружжя Авраама й Сарри було успішним, і чому подружжя Лота та його дружини зазнало невдачі?

²¹ Сарра очевидно покинула зручний дім у багатому місті, щоб жити в наметах у чужій країні. Чому? Чи тому, що вона воліла жити так? Малоймовірно. А може, тому що її чоловік сказав їй іти? Безсумнівно, власне тому, оскільки Сарра кохала і поважала Авраама за його побожні риси (Буття 18:12). Але головною причиною, чому вона пішла за своїм чоловіком, була її любов до Єгови і щире бажання дотримуватись Божих вказівок (Буття 12:1). Слухняність Богові приносила їй насолоду. З другого боку, Лотова дружина вагалася виконувати Божу волю і тому оглянулася, шкодуючи за полишеними речами в її рідному місті Содомі (Буття 19:15, 25, 26; Луки 17:32). Як же трагічно закінчилося це подружжя, і все це через її непослух Богові!

22. а) Керуючись мудрістю, яку самоперевірку повинні зробити члени сім’ї? б) Що ми розглянемо на наступному вивченні?

²² Тому, чи то як чоловіку, чи як дружині, тобі необхідно запитати себе: «Чи Бог стоїть на першому місці в нашій сім’ї? Чи я справді намагаюся виконувати свій сімейний обов’язок, даний Богом? Чи я докладаю усіх зусиль, щоб кохати свого партнера і допомагати йому здобувати або підтримувати міцні стосунки з Єговою?» У більшості сімей також ростуть діти. І далі ми розглянемо роль батьків та потребу для них обох і їхніх дітей ставити Бога на перше місце.

Батьки й діти, ставте Бога на перше місце!

«Бога бійся, й чини Його заповіді» (ЕККЛЕЗІЯСТА 12:13).

1. Який страх потрібно розвивати батькам і дітям і що це їм принесе?

У ПРОРОЦТВІ про Ісуса Христа сказано, що «Його уподобання — в страху Господньому» (Ісаї 11:3). Його страх являв собою глибоку пошану до Бога і благоговіння перед ним, страх не сподобатися Богові, бо він любив його. Батьки й діти повинні розвивати страх перед Богом, подібний до Христового, і цей страх принесе їм таке задоволення, як Ісусу. Їм потрібно ставити Бога на перше місце у своєму житті, виявляючи послух до його заповідей. Один письменник Біблії сказав, що «належить це кожній людині» (Екклезіяста 12:13).

2. Яка була найважливіша заповідь Закону і кому її було дано головним чином?

² Найважливіша заповідь Закону, а саме, що ми повинні ‘любити Господа Бога усім серцем, всією душею і всією силою’, була дана головним чином батькам. Це показано наступними словами Закону: «Пильно навчиш цього [слів про любов до Єгови] синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Повторення Закону 6:4—7; Марка 12:28—30). Отже батькам було наказано, щоб, ставлячи Бога на перше місце, вони самі любили його і навчали того самого своїх дітей.

Християнський обов’язок

3. Як Ісус показав, наскільки важливо приділяти увагу дітям?

³ Ісус виявив, наскільки важливо приділяти увагу навіть малечі. Якось під кінець Ісусового земного служіння люди почали приносити до нього своїх малят. Очевидно, вважаючи, що Ісус занадто зайнятий, аби його турбувати, учні намагалися зупинити людей. Але Ісус докорив своїм учням: «Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм». Ісус навіть «їх пригорнув», показавши в чуйний спосіб, як важливо приділяти увагу дітям (Луки 18:15—17; Марка 10:13—16).

4. Кому було дано наказ ‘робити учнями всі народи’ і чого це вимагає від них?

⁴ Ісус також вияснив, що на його послідовниках лежить відповідальність навчати не тільки своїх дітей, але й інших. Після смерті та воскресіння Ісус «з’явився нараз більше як п’ятистам браттям», в тому числі й тим, що були батьками (1 Коринтян 15:6). Це, очевидно, відбулося на горі в Галілеї, куди також прийшли і його 11 апостолів. Там Ісус їм усім наказав: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи... навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Матвія 28:16—20, Хоменко). Жоден християнин не має законного права нехтувати цим наказом! Щоб виконувати цей наказ, батьки і матері повинні дбати про своїх дітей, а також брати участь у праці публічного проповідування й навчання.

5. а) З чого видно, що більшість з апостолів, якщо не всі, були одружені й тому, мабуть, мали дітей? б) До якої поради повинні були серйозно ставитись голови сімей?

⁵ Варто зазначити, що навіть апостолам потрібно було врівноважувати свої сімейні обов’язки з обов’язком проповідувати і пасти Божу отару (Івана 21:1—3, 15—17; Дії 1:8). А це тому, що більшість з них, якщо не всі, були одружені. Тому апостол Павло пояснив: «Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?» (1 Коринтян 9:5; Матвія 8:14). Декотрі апостоли також, мабуть, мали дітей. Ранні історики, як, наприклад, Євсевій, говорять, що Петро мав дітей. Усі ранні християнські батьки повинні були зважати на біблійну пораду: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1 Тимофія 5:8).

Головний обов’язок

6. а) Яке нелегке завдання мають християнські старійшини, у котрих є сім’ї? б) Який основний обов’язок старійшини?

⁶ Християнські старійшини, які сьогодні мають сім’ї, перебувають у такій самій ситуації, як і апостоли. Вони мусять урівноважувати свій обов’язок дбати про духовні та матеріальні потреби членів своєї сім’ї з обов’язком публічно проповідувати й пасти Божу отару. Яка діяльність повинна мати пріоритет? У «Вартовій башті» за 1 лютого 1965 року зауважувалося: «Родина є його [батьковим] першим обов’язком й він не може відповідно служити в зборі, коли перше не подбає про неї».

7. Як ставлять Бога на перше місце християнські батьки?

⁷ Отже, батьки мусять ставити Бога на перше місце, виявляючи це тим, що зважають на наказ ‘виховувати їх [дітей] у послусі й напоумленні Господньому’ (Ефесян 6:4, Хом.). Цей обов’язок не можна доручити комусь іншому, навіть якщо батько має завдання наглядати за діяльністю християнського збору. Як такі батьки можуть дбати про свої обов’язки — піклуватися про матеріальний, духовний та душевний стан членів сім’ї — і водночас головувати й брати провід у зборі?

Підтримуйте, коли потрібно

8. Як дружина старійшини може підтримувати його?

⁸ Зрозуміло, підтримка приносить велику користь старійшинам, котрі мають сімейні обов’язки. У вищеподаній «Вартовій башті» зауважується, що християнська дружина може бути підтримкою для свого чоловіка. Там говориться: «Вона може постаратися, щоб йому було вигідно приготовляти свої промови й мати добрий розклад часу вдома, мати обіди все на час, бути готовою йти вчасно на всі зібрання в зборі. (...) Під проводом свого чоловіка християнська дружина може багато помогти виховувати своїх дітей в такий спосіб, щоб вони подобались Єгові» (Приповістей 22:6). Так, дружина була створена як «поміч», і буде мудро, коли чоловік прийматиме її допомогу (Буття 2:18). Її підтримка може дати йому змогу ефективніше дбати як про свою сім’ю, так і про обов’язки у зборі.

9. Кого в солунському зборі заохочувалося допомагати іншим членам збору?

⁹ А втім, не тільки дружини християнських старійшин можуть підтримувати наглядачів, які мусять ‘пасти отару Божу’ і дбати про свою сім’ю (1 Петра 5:2, Деркач). Хто ще може це робити? Апостол Павло заохотив братів у Солуні шанувати тих, що «старшинують» над ними. Однак, продовжуючи і звертаючись до тих самих братів, особливо до тих, хто не головує, Павло написав: «Благаємо ж, браття, ми вас: напоумляйте непорядних, потішайте малодушних [«утішайте пригнічені душі», НС], підтримуйте слабих, усім довготерпіть» (1 Солунян 5:12—14).

10. Який благотворний вплив справляє на збір сердечна допомога всіх братів?

¹⁰ Як добре, коли брати у зборі мають любов, що спонукує їх утішати пригнічених, підтримувати слабих, напоумляти непорядних і всім довготерпіти! Попри страждання через велику скорботу, брати в Солуні, які на той момент лише недавно прийняли біблійну правду, застосовували цю Павлову пораду (Дії 17:1—9; 1 Солунян 1:6; 2:14; 5:11). Подумайте, як благотворно вплинуло їхнє сердечне співробітництво на зміцнення і єдність цілого збору! Так само старійшинам, які часто повинні дбати про свої сім’ї, значно легше справлятися з обов’язками в пастирській праці, коли брати сьогодні заспокоюють, підтримують і напоумляють одні одних.

11. а) Чому логічно дійти висновку, що слово «брати» теж стосується жінок? б) Яку допомогу може надати сьогодні зріла християнка молодшій жінці?

¹¹ Чи, звертаючись до «братів», апостол Павло мав на увазі й сестер? Так, бо чимало жінок ставали віруючими (Дії 17:1, 4; 1 Петра 2:17; 5:9). Як могли допомагати такі жінки? У зборі були молодші жінки, які не могли контролювати свою «пристрасть» або ставали «пригніченими душами» (1 Тимофія 5:11—13, Укр. Катол. Ун-т). Декотрі жінки сьогодні мають подібні проблеми. Можливо, їм всього-на-всього потрібно, щоб хтось вислухав їх або щоб вони могли поплакатися на чийомусь плечі. Часто зріла християнка є найвідповіднішою особою для такої допомоги. Наприклад, вона може обговорити з іншою жінкою такі особисті проблеми, з якими сам християнин не може відповідно справитися. Підкреслюючи цінність такої допомоги, Павло написав: ‘Старі жінки нехай вчать добру, наставляють молодих любити чоловіків, любити дітей, бути розсудливими, чистими, господарними, добрими, підвладними своїм чоловікам, щоб Слово Боже не зневажалося’ (Тита 2:3—5, Дерк.).

12. Чийого керівництва необхідно триматися усім членам збору?

¹² Яким же благословенням є смиренні сестри в зборі, коли вони одностайно підтримують своїх чоловіків і старійшин! (1 Тимофія 2:11, 12; Євреїв 13:17). Старійшини, які мають сімейні обов’язки, особливо користають з того, що всі допомагають одні одним у дусі любові і підкоряються керівництву призначених пастирів (1 Петра 5:1, 2).

Батьки, що ви ставите на перше місце?

13. Яким чином багато батьків занапащають свої сім’ї?

¹³ Багато років тому відомий конферансьє зауважив: «Я знаю чоловіків, котрі успішно управляють фірмами із сотнями працівників; вони знають, як давати собі раду в кожній ситуації, як карати й обдаровувати у світі бізнесу. Але найбільшу справу вони ведуть у своїй сім’ї і саме її занапащають». Чому? Чи ж не тому, що вони ставлять бізнес та інші справи на перше місце і нехтують порадою Бога? Його Слово говорить: ‘Цих слів, що Я наказую, пильно навчиш синів своїх’. Це потрібно було робити щодня. Батьки не повинні шкодувати свого часу та виявляти любов і глибоку турботу (Повторення Закону 6:6—9).

14. а) Як батьки повинні дбати про своїх дітей? б) Що включає в себе правильне виховання дітей?

¹⁴ Біблія нагадує нам, що діти — спадщина від Єгови (Псалом 127:3). Чи ви дбаєте про дітей так, як про Божу власність, дар, котрий він вам доручив? Ваша дитина, напевно, позитивно відреагує, коли ви пригорнете її до себе, виявляючи цим свою сердечну турботу та увагу (Марка 10:16). Але щоб ‘привчати дитину до дороги її’, вимагається чогось більшого, ніж обійми та поцілунки. Щоб дитина мала мудрість уникати пасток у житті, їй також потрібне сердечне напучування. Батьки виявляють щиру любов тоді, коли ‘шукають для дитини картання’ (Приповістей 13:1, 24; 22:6).

15. З чого видно необхідність батьківського покарання?

¹⁵ Необхідність батьківського покарання можна побачити зі слів однієї шкільної радниці про дітей, які приходять до неї в кабінет: «Вони нещасні, пригнічені та розгублені. Вони плачуть, коли розповідають всю правду. Багато, куди більше дітей, ніж ми можемо собі уявити, робило замах на своє життя, звичайно, не від великого щастя, але тому, що вони почувають себе вкрай нещасними, непотрібними й розбитими, бо в такому юному віці на них тяжить велика «відповідальність», яка просто заважка для них». Вона додала: «Коли дитина відчуває на собі велику відповідальність, вона лякається». Щоправда, діти можуть намагатися уникати покарання, але насправді вони цінують батьківське керівництво та обмеження. Вони радіють, що їхні батьки турбуються ними настільки, що накладають на них обмеження. «Це знімає з мене величезний тягар»,— сказав один підліток, батьки якого зробили так.

16. а) Що трапляється з декотрими дітьми, які виховуються в християнських домах? б) Чому свавільна поведінка дитини не обов’язково означає, що батьки погано її навчали?

¹⁶ Однак незважаючи на те, що батьки декотрих молодих людей люблять і добре навчають їх, ці діти, неначе блудний син з Ісусової притчі, відкидають батьківське керівництво й відбиваються від рук (Луки 15:11—16). Проте сам цей факт не означає, що батьки не сповняли обов’язку правильно виховувати свою дитину, як вказується в Приповістей 22:6. Твердження: «привчай юнака до дороги його, і він... не вступиться з неї» — було висунено як загальне правило. На жаль, немов блудний син, декотрі діти ‘погорджуватимуть послухом батьків’ (Приповістей 30:17).

17. У чому батьки свавільних дітей можуть знайти розраду?

¹⁷ Батько одного свавільного сина гірко скаржився: «Я постійно старався досягнути його серця. Що мені робити, адже я випробував стільки методів. Нічого не діє». Існує надія, що такі свавільні діти, можливо, з часом пригадають собі любов та напучення своїх батьків і повернуться, як повернувся блудний син. Усе-таки фактом є те, що декотрі діти бунтуються та чинять неморальність, а це завдає глибоких душевних ран їхнім батькам. Батьки можуть отримати розраду, взявши до уваги те, що навіть найбільший вчитель на землі бачив, як його колишній учень Юда Іскаріотський зрадив його. І, поза всяким сумнівом, сам Єгова засмутився, коли багато його духовних синів відхилили його пораду й збунтувалися, хоча на ньому не було жодної вини (Луки 22:47, 48; Об’явлення 12:9).

Діти, кому ви хочете подобатись?

18. Як діти можуть показати, що вони ставлять Бога на перше місце?

¹⁸ Єгова настійно радить дітям: «Слухайтеся своїх батьків у Господі» (Ефесян 6:1). Дотримуючись цього, молоді люди ставлять Бога на перше місце. Не будьте безрозсудними! «Зневажає безумний напучення батькове»,— говорить Боже Слово. Ви також не повинні самовпевнено припускати, що можна залишатися без напучення. Правдою є те, що існує «покоління... чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите» (Приповістей 15:5; 30:12). Тому зважайте на божественні вказівки: ‘слухайте’, ‘заховуйте’, ‘не забувайте’, ‘стережіть’, ‘не відкидайте’ наказів і покарання батьків і ‘прислухайтеся’ до них (Приповістей 1:8; 2:1; 3:1; 4:1; 6:20).

19. а) Які вагомі підстави мають діти, щоб слухатися Єгову? б) Як діти можуть виявляти свою вдячність Богові?

¹⁹ У тебе є вагомі причини слухатися Єгови. Він любить тебе і дає свої закони, включаючи закон, який наказує дітям слухатися своїх батьків, щоб захистити тебе і сприяти щастю у твоєму житті (Ісаї 48:17). Він теж віддав свого Сина, щоб той помер за тебе, чим уможливив тобі спасіння від гріха й смерті, а також вічне життя (Івана 3:16). Чи ти вдячний за це? Бог дивиться з неба, досліджуючи твоє серце, щоб дізнатися, чи ти справді любиш його і цінуєш його дари (Псалом 14:2). Також дивиться й Сатана і, насміхаючись з Бога, заявляє, що ти не будеш слухатися Його. Своїм непослухом ти втішаєш Сатану і ‘засмучуєш’ Єгову (Псалом 78:40, 41, Дерк.). Єгова звертається до тебе: «Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто» (Приповістей 27:11). Так, стоїть питання: кому ти хочеш подобатись, Сатані чи Єгові?

20. Як одна дівчинка відважно служить Єгові навіть коли їй страшно?

²⁰ Виконувати Божу волю, всупереч натиску Сатани і його світу на нас, не так уже й легко. Ми можемо відчувати страх. Одна дівчинка завважила: «Страх — це немов холод. Його можна подолати». Вона пояснила: «Коли тобі зимно, можна вдягнути светр. Якщо й це не допомагає, можна вдягнути ще один. І так можна одягатися доти, доки не пройде холод і ти зігрієшся. Тому молитися до Єгови, коли ми перелякані, це немов вдягати светр, коли зимно. Якщо після одної молитви мені все ще страшно, я знову й знову молюся доти, доки страх не минає. І це діє. Це допомагає мені уникати неприємностей!»

21. Як Єгова підтримає нас, якщо ми по-справжньому старатимемось ставити його на перше місце у своєму житті?

²¹ Якщо ми по-справжньому стараємось ставити Бога на перше місце у своєму житті, Єгова підтримає нас. Він зміцнить нас, даючи при потребі через ангелів таку саму допомогу, яку він давав своєму Синові (Матвія 18:10; Луки 22:43). Батьки й діти, не втрачайте відваги. Майте християнський страх, і він принесе вам справжню втіху (Ісаї 11:3). Так, «Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!» (Екклезіяста 12:13).