«МЕНЕ НЕМОЖЛИВО ЗАЛЯКАТИ»

Група щирих зацікавлених у Сан-Антоніо почала робити швидкий поступ і виявляти справжню любов до Божого Слова. «У тамтешніх селах,— пояснює Френк,— жінки дуже сором’язливі. За традицією, вони слухняні своїм батькам і чоловікам. Жінки там не розмовляють з чужинцями. Тому їм нелегко проповідувати від дому до дому».

Приссиліан Шо, якій тоді було 20, служила неохрещеним вісником і дуже прагнула ділитися доброю новиною з одноплемінниками. Одного разу Приссиліан та її зовиця, Амалія Шо, йшли на повторні відвідини і зіткнулися з чималою проблемою.

Приссиліан розповідає: «Я не сказала батькові, що йду проповідувати, бо він заборонив мені цим займатись, а я його боялась. Тієї неділі зранку під час проповідування ми несподівано побачили батька перед входом до баптистської церкви, членом якої він був. Попервах ми присіли у високій траві, бо не хотіли, щоб він нас побачив. Але тут я сказала: “Знаєш, Амеліє, нас бачить Єгова. Недобре, що ми боїмося батька. Єгова сильніший від нього”».

Батько Приссиліан розлютився до нестями. Проте на неї чекало ще більше випробування, адже він запекло противився тому, щоб вона стала Свідком Єгови. Перед конгресом, на якому Приссиліан мала охреститись, вона палко молилась до Єгови про допомогу. Зрештою вона відважилась і сказала батькові про своє рішення.

— Завтра,— промовила вона,— я їду до міста Беліз.

— Для чого? — запитав батько.

— Щоб охреститись,— відповіла Приссиліан.— Цього вимагає від мене Єгова, і я це зроблю. Я люблю тебе, але я теж повинна любити Єгову.

— Ти справді збираєшся це зробити? — гнівно запитав батько.

— Так,— сказала вона.— У Дії 5:29 написано, що я повинна підкорятися передусім Богові, а не людині.

Розлютований батько різко розвернувся і пішов геть. «Я відчула себе в безпеці тільки в машині, якою мала їхати на конгрес,— пригадує Приссиліан.— Невідомо, що він зі мною зробить, коли повернусь додому. Але тоді я вже буду охрещеною. Тож навіть якщо він захоче мене вбити, я робитиму те, що є правильним».

Хоча зразу по приїзді батько на неї не накинувся, все ж пізніше погрожував убити її. «З часом він побачив, що мене неможливо залякати,— каже Приссиліан,— тому дав собі з тим спокій».

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 235, 236]

Люди з народу майя люблять Єгову

ХОРХЕ І НІКОЛАС ШО (З ЇХНЬОЮ СЕСТРОЮ ПРИССИЛІАН)

РОКИ НАРОДЖЕННЯ: 1969 і 1971

РІК ХРЕЩЕННЯ: 1997

ДЕЯКІ ФАКТИ: згідно з традиціями майя, навіть одружені діти повинні поважати своїх батьків і цілковито їм коритися.

◼ КОЛИ Ніколас і Хорхе пізнали та полюбили Єгову, їхній батько рішуче заборонив їм сповідувати новознайдену віру.

«Я пояснив батькові, що те, чого навчаюсь, приносить лише добро,— розповідає Ніколас.— Батько належав до баптистської церкви і не розділяв мого ентузіазму. Я декілька разів припиняв вивчення Біблії, бо не хотів ображати батька. А втім, я розумів, що напиватися разом з батьком недобре, адже цим не подаю хорошого прикладу своїм дітям. Моя дружина і діти були такі нещасні, що ніколи не усміхались.

Коли я став регулярно вивчати Біблію та приходити на зібрання, правда допомогла мені полишити поганий спосіб життя. Я тяжко працював, щоб забезпечити рідних, і вже не витрачав зароблених грошей на шкідливі звички. Нині ми цілою сім’єю служимо Єгові, а в нашому домі чути сміх і всі щасливі».

Подібне було й у житті Хорхе. Він пиячив і лихословив, тому його сім’я страждала. У вихідні Хорхе ніколи не було вдома. Але його дуже змінило вивчення Біблії.

«Що більше я навчався правди,— розповідає Хорхе,— то більше батько противився цьому. Він називав нас фальшивими пророками. Кілька разів він погрожував нам своїм мачете. Брат Кардоза, який вивчав зі мною Біблію, заздалегідь готував нас до батькових випадів. Кардоза запитував: “А що, коли батько вижене вас на вулицю?” — “Але ж він мене любить, він цього не зробить”,— заперечував я. На жаль, батько саме так і зробив.

Усе ж я любив правду і моє життя змінювалось на краще. Я став іншою людиною, і це мало добрий вплив на домашніх. Ми поважаємо одне одного та є щасливі. Тепер проповідування приносить мені неабияку радість. Я вдячний Єгові, що можу служити сталим піонером».