Богобійні патріархи, як голови сімей, також дбали за духовні потреби своїх родин. Вийшовши з ковчегу після всесвітнього Потопу, «збудував Ной жертівника Господеві. ...І приніс на жертівнику цілопалення». (Буття 8:20; порівняйте Йова 1:5). Вірний патріарх Авраам подав добрий приклад тим, що давав членам родини особисті настанови. Він «наказав синам своїм і домові своєму по собі... дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право» (Буття 18:19). Отже, головування з любов’ю сприяло духовному і душевному добробуту сім’ї.

Нині християнські чоловіки наслідують цей приклад. Вони головують у справах поклоніння, допомагаючи своїм сім’ям виконувати Божі вимоги і подаючи добрий приклад (Матвія 28:19, 20; Євреїв 10:24, 25). Подібно до патріархів, християнські чоловіки і батьки дають членам своїх сімей особисті настанови.

Рішучі дії

Коли патріарх Яків нарешті виплатив величезний борг своєму тестю, то спитав: «Коли ж я буду працювати для власного дому?» (Буття 30:30). Як кожний батько, Яків відчував необхідність забезпечувати матеріальні потреби своєї родини і через це тяжко працював. У Буття 30:43 говориться: «Дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли».

Однак кілька років по тому, коли Яків перебрався у ханаанський край, він очевидно не знав, що його донька Діна розвинула небезпечну звичку спілкуватися з ханаанцями, котрі були язичникамиa (Буття 34:1). Він також не діяв рішуче, коли дізнався, що в його домі є поганська атрибутика. У всякому разі, після жахливого ґвалтування Діни Яків почав діяти рішуче. «Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся»,— наказав він (Буття 35:2—4).

Християнські батьки повинні бути пильними у тому, що стосується духовності їхніх сімей. Якщо є серйозна загроза духовному добробуту сім’ї, як-от неморальна література або непристойна музика вдома, то вони повинні рішуче діяти.

Цікаво, що такі жінки віри, як Сарра, Ревека та Рахіль, також значно впливали на родину. Хоча вони підкорялися своїм чоловікам, проте не стримувалися від вияву ініціативи там, де це було належно і необхідно. Приміром, у Вихід 4:24—26 нам говориться, що коли Мойсей і його родина йшли в Єгипет, то «стрів був його Господь [«Ангел Єгови», «Септуагінта»] і шукав, щоб убити його [Мойсеєвого сина]». Очевидно, син Мойсея був у смертельній небезпеці через те, що Мойсей не обрізав його. Ціппора рішуче взялася до дії та обрізала свого сина. Тому ангел залишив його. Християнські дружини сьогодні також можуть виявляти ініціативу в належній ситуації.

Батьківське навчання під Мойсеєвим Законом

У 1513 році до н. е., коли Ізраїль став нацією, закінчилася доба патріархів (Вихід 24:3—8). Батьки й далі служили як голови сімей. А втім, родинний закон був підпорядкований національному Законові, котрий дав Бог Мойсею і який контролювався призначеними суддями (Вихід 18:13—26). Левитське священство перебрало на себе у поклонінні все, що пов’язано з жертвами. Все ж батьки і далі відігравали важливу роль. Мойсей напучував: «Будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Повторення Закону 6:6, 7).

Закон визначив особливі нагоди, такі, як Пасха, під час котрих навчання проводилося формально і неформально. Коли наближався день Пасхи, 14 нісана, єврейські сім’ї починали готуватися до своєї звичайної мандрівки до Єрусалима. (Повторення Закону 16:16; порівняйте Луки 2:41.) Яка дитина не буде збудженою під час таких зборів? Сама подорож є приємною. А ще, тоді вже закінчився сезон дощів і весняне сонечко починало перемагати зимове холодне повітря. Коли розтавали сніги на горі Гермон, ріка Йордан була повна до самих берегів.

По дорозі батьки могли навчати своїх дітей не тільки географії краю, а й багатій історії, пов’язаній з місцями, які вони минали. Це могли бути гори Евал і Ґарізім, де читалися прокляття і благословення Закону. Вони також могли проходити повз Бетель, де Яків бачив у видінні небесну драбину. Які ж захопливі розмови могли виникати! Під час подорожі до сімейних груп приєднувалися мандрівники з інших частин краю і усі насолоджувалися приємним спілкуванням.

Кінець кінцем сім’я входила в Єрусалим, ‘корону краси’ (Псалом 50:2). Учений Альфред Едершайм говорить: «Багато з цих паломників отаборялися за стінами міста. А тих, хто розміщався всередині міста, радо приймали». Авжеж, єврейська молодь безпосередньо отримувала урок братерської любові і гостинності. Щорічні конгреси Свідків Єгови сьогодні служать подібній меті.

Нарешті наступало 14 нісана. Заріза́ли пасхальну тварину і пекли її кілька годин. Близько півночі родина їла ягня, прісний хліб і гіркі трави. Згідно зі звичаєм син питався: «Що то за служба ваша?» Тоді батько формально навчав, говорячи: «Це жертва — Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг» (Вихід 12:26, 27; 13:8).