11. Чому вигук: «Зацарював Бог твій!» — був доречним у 537 році до н. е.?

¹¹ Тепер нашу увагу знову скеровано до ще спустошеної Сіонської гори. Наближається посланець, що несе добру новину: «Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: «Царює твій Бог! [«Зацарював Бог твій!», Кул.]» (Ісаї 52:7).

12. Хто брав провід у праці ‘благовіщення’ і як саме?

¹² За днів Ісаї «благовісником» не було названо жодної людини чи групи людей. Але сьогодні відомо, хто це. Ісус Христос — найбільший Божий посланець миру. Перебуваючи на землі, він проповідував добру новину про визволення від усіх наслідків гріха, успадкованого від Адама, у тому числі від хвороб та смерті (Матвія 9:35). Ісус подавав чудовий приклад: він ревно проповідував добру новину про щось ліпше, використовуючи кожну нагоду, аби навчати людей про Боже Царство (Матвія 5:1, 2; Марка 6:34; Луки 19:1—10; Івана 4:5—26). І учні наслідували його.

13. а) Як апостол Павло ширше застосовує вислів: «Які гарні на горах ноги благовісника»? б) Чому можна сказати, що ноги благовісників «гарні»?

¹³ Апостол Павло у Посланні до римлян цитує слова з Ісаї 52:7, щоб наголосити на важливості проповідування доброї новини. Він ставить ряд питань, які змушують задуматись, зокрема: «Як [люди] почують без проповідника?». Далі він каже: «Як написано: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра» (Римлян 10:14, 15). Таким чином Павло ширше застосовує слова з Ісаї 52:7, використовуючи не форму однини — «благовісника», яка була вжита в оригінальному тексті в книзі Ісаї, а форму множини — «благовісників». Усі християни наслідують Ісуса Христа й тому є посланцями доброї новини про мир. В якому розумінні їхні ноги «гарні»? Слова Ісаї створюють у нашій уяві образ провісника, який наближається до Єрусалима з поблизьких гір Юди. Здалека ноги посланця неможливо побачити. Але, по суті, ноги є лише символом: вони зображають самого посланця, на якого тут звернено особливу увагу. Подібно як у I столітті Ісус та його учні були гарними для сумирних осіб, сьогодні покірним людям, які приймають рятівну добру новину, також приємно бачити Божих Свідків.

Починаючи з 1919 року. Того року на конгресі в Сідар-Пойнті (штат Огайо) Дж. Ф. Рутерфорд, тодішній президент Товариства «Вартова башта», виголосив хвилюючу промову за назвою: «Звернення до співпрацівників». Ця промова базувалася на віршах з Ісаї 52:7 та Об’явлення 15:2. Вона заохотила всіх присутніх взятися за проповідницьку працю. Таким чином «на горах» стали з’являтися «гарні... ноги». Спершу помазані християни, а пізніше і їхні товариші, «інші вівці», з ревністю почали проповідувати добру новину про те, що Єгова став Царем (Івана 10:16).