Чи ви колись бачили рибу, що ходить?
ЩО ЗА ВИДОВИЩЕ! Я стояв біля мангрової драговини і дивився на замулене дно, де нібито не було нічого живого. Проте виявилось, що було. Виступала трупа незвичайних акробатів. Чому незвичайних? Кожний з акробатів на зріст не більше 15 сантиметрів. То були риби.
Хоча, здавалося б, риби, які ходять і стрибають — все одно, що слони, які літають, але я таки бачив цих риб. Як же риба може ходити, дертися вгору, стрибати та ще й навіть дихати поза водою?
Риба, котру я бачив, називається муловим стрибуном. Одна з її незвичайних особливостей — вирячені очі, які можуть втягуватися. Ще однією ознакою є грудні плавці, за допомогою яких мулові стрибуни рухаються в мулі, ніби на костурах. А як же стрибає муловий стрибун? Ця незвичайна рибка може відштовхуватися хвостом, піднімаючись на 60 сантиметрів. Крім того, мулові стрибуни прекрасні інженери-будівельники: послуговуючись плавцями як лопатами, вони споруджують у мулі нори.
У мулових стрибунів є бак для кисню — рот і зяброві кришки, котрі зберігають вологу під час «пірнань» на суходолі. Коли запас кисню в «баці» вийшов, риба швидко повертається на ділянку мулу, аби заправитися.
Якщо у вас є можливість потрапити на мулисте узбережжя в Африці або Азії і ви здатні витримувати москітів і тропічне сонце, чому б не відшукати мулового стрибуна? Тоді й ви зможете сказати: ми бачили, рибу, що ходить! (Надіслано).
[Відомості про ілюстрації, сторінка 31]
Тло: Jane Burton/Bruce Coleman Inc.
Inset images: Photographed by Richard Mleczko