• Чи мутації — основа еволюції?
    Життя. Як воно виникло? Шляхом еволюції чи творення?

    • Експерименти з плодовими мушками

      14, 15. Що з’ясувалося в результаті експериментів над плодовими мушками, які проводилися впродовж десятиріч?

      14 Небагато експериментів з мутаціями можуть зрівнятися масштабністю з тими, що проводилися на звичайних плодових мушках Drosophila melanogaster. З початку 1900-х років учені піддавали мільйони цих мушок дії рентгенівських променів. Це збільшило частоту мутацій більше як у сто разів.

      15 Що ж засвідчують експерименти, які проводились протягом усіх тих десятиріч? Про один з результатів Добжанський висловився так: «Виразні мутанти дрозофіли, з якою було проведено так багато класичних генетичних дослідів, майже всі без винятку поступаються перед дикими мушками життєздатністю, плодючістю й тривалістю життя»17. Інший результат полягав у тому, що мутації так і не привели до появи чогось нового. Плодові мушки мали здеформовані крила, ноги й тіла та інші спотворення, але вони завжди залишалися плодовими мушками. При схрещуванні мутантних мушок з’ясувалося, що після ряду поколінь на світ починали з’являтись нормальні плодові мушки. Якби цих нормальних мушок залишили в їхньому природному стані, то вони б зрештою мали більше шансів вижити, ніж слабіші від них мутанти, і це забезпечило б збереження плодової мушки в її початковій формі.

      16. Як носій спадкової інформації сприяє збереженню живих організмів незмінними?

      16 Носій спадкової інформації — ДНК має чудову властивість усувати завдане їй генетичне ушкодження. Це сприяє збереженню характерних рис організму, який розвиватиметься згідно зі своїм генетичним кодом. «Саєнтифик америкен» описує, як «життя кожного організму та його незмінність із покоління в покоління» оберігається «ферментами, які безупинно усувають» генетичні ушкодження. У вищезгаданому журналі зазначено: «Зокрема негайною реакцією на значне ушкодження молекул ДНК може стати синтез більшої кількості репаративних ферментів»18.

      17. Чому Ґольдшмідта розчарували експерименти з мутаціями?

      17 Отже, автор книжки «Справу Дарвіна переглянуто» розповідає про шанованого генетика, покійного нині Річарда Ґольдшмідта наступне: «Після багаторічних спостережень за мутаціями в плодових мушок Ґольдшмідт впав у розпач. Зміни, скаржився він, були такі безнадійно мікроскопічні, що, якби в одній особині зосередилась і тисяча мутацій, нового виду й тоді б не було»19.