Людина не може дозволити собі просто забути про походження своїх харчових запасів. Як сільськогосподарські культури, так і худоба — все слабшає від надмірного інбридингу. Величезне зібрання видів у вологому тропічному лісі містить генетичну розмаїтість, потрібну для зміцнення свійських тварин чи рослин. Наприклад, мексиканський ботанік Рафаел Ґусман відкрив нові види злаків, споріднені із сучасною кукурудзою. Його знахідці надзвичайно зраділи фермери, бо ця рослина (Zea diploperennis) виявилася стійкою проти п’яти із семи найсерйозніших хвороб, які нищать урожай кукурудзи. Вчені сподіваються за допомогою цих нових видів вивести стійкий проти захворювань сорт кукурудзи.

У 1987 році мексиканський уряд став на захист гірського пасма, де росте ця дика кукурудза. Проте коли нищиться так багато лісу, безсумнівно, гинуть інші — такі ж безцінні — види, і гинуть ще до того, як їх відкриють. У лісах Південно-Східної Азії живе декілька видів дикої худоби, які могли б зміцнити породи свійських тварин. Але всі ці види опинилися на грані зникнення, через те що нищиться їхнє природне середовище.

Вологий тропічний ліс не тільки дає нам їжу та чисте повітря, він може бути справжнім сховищем ліків. Четверту частину всіх ліків, що їх виписують лікарі, одержують із рослин тропічних лісів. З екваторіальних гірських лісів в Андах до нас прийшов хінін, який допомагає боротися з малярією; з Амазонії — кураре, що використовується в хірургії як засіб для релаксації м’язів; а з Мадагаскару — рослина Catharanthus roseus — її алкалоїди значно збільшують шанси вижити для багатьох хворих на лейкемію. Незважаючи на такі вражаючі результати, тільки біля 7 відсотків тропічних рослин було досі обстежено на предмет лікувальних властивостей. А час збігає. Інститут по боротьбі з раком у Сполучених Штатах Америки попереджає, що «поширене зведення вологих тропічних лісів може відчутно перешкодити протираковій кампанії».