ЯК ЗБІР МАВ ПОСТАВИТИСЬ ДО ГРІШНИКА, КОЛИ ТОЙ РОЗКАЯВСЯ

7. Який результат принесло те, що грішника вилучили зі збору? (2 Коринфян 2:5—8).

⁷ Прочитайте 2 Коринфян 2:5—8. Павло зазначив, що грішникові «достатньо докору, який він отримав від більшості братів». Коли чоловіка вилучили зі збору, він усвідомив, що йому необхідно покаятися. Іншими словами, повчання досягло своєї мети, і в ньому більше не було потреби (Євр. 12:11).

8. Які вказівки Павло дав зборові?

⁸ Тому Павло заохотив збір «з готовністю простити й потішити цього чоловіка», а також «запевнити його у своїй любові». Зверніть увагу, Павло хотів, щоб чоловіка не просто прийняли назад у збір, а щоб йому і словом, і ділом показали, що його по-справжньому простили і дуже люблять. Завдяки цьому брат відчув би, що у зборі йому раді.

9. Чому декому у зборі могло бути важко пробачити розкаяному грішникові?

⁹ Чи всім було легко прийняти грішника назад? Біблія про це прямо не говорить, але цілком можливо, що ні. Зрештою, цей чоловік стягнув ганьбу на весь збір і, може, завдав болю комусь особисто. Дехто міг думати: «Я докладаю стільки зусиль, щоб залишатись морально чистим, а цей чоловік робив що хотів, і тепер його треба радо прийняти? Це несправедливо». (Порівняйте Луки 15:28—30.) Чому ж братам і сестрам було так важливо виявити щиру любов до розкаяного одновірця?

10, 11. Що могло б статися, якби старійшини не пробачили розкаяному грішнику?

¹⁰ Уявіть, що сталося б, якби старійшини не дозволили чоловікові повернутися у збір, незважаючи на те, що він щиро розкаявся. Або якби чоловік повернувся, але збір не виявив йому любові. Його міг би охопити «надмірний смуток». Чоловік подумав би, що його ситуація безнадійна і немає сенсу докладати зусиль, щоб відновити стосунки з Богом.

¹¹ Більш того, якби брати й сестри не простили розкаяного грішника, це поставило б під загрозу і їхні стосунки з Єговою. Чому? Тому що тоді вони наслідували б не свого милосердного Бога, а жорстокого і безсердечного Сатану. По суті, вони стали б знаряддям у руках Диявола, який хотів би, щоб у чоловіка пропало будь-яке бажання служити Єгові (2 Кор. 2:10, 11; Еф. 4:27).

12. Як коринфський збір міг наслідувати Єгову?

¹² Тож як брати й сестри з коринфського збору могли наслідувати Єгову, а не Сатану? Їм потрібно було повестися так, як Бог поводиться з розкаяними грішниками. Зверніть увагу, що́ про Єгову написали автори деяких біблійних книг. «Ти добрий і охоче прощаєш»,— сказав Давид (Пс. 86:5). Пророк Михей написав: «Чи є такий Бог, як ти, котрий прощає провини і пробачає переступи?» (Мих. 7:18). А ось до чого закли́кав Ісая: «Хай неправедна людина покине дорогу свою і лиха́ — свої думки. Нехай повернеться до Єгови, і він виявить їй милосердя, хай повернеться до нашого Бога, і він великодушно простить» (Ісаї 55:7).

13. Чому було доречно поновити у зборі розкаяного грішника? (Дивіться інформацію в рамці «Коли чоловіка поновили в коринфському зборі?».)

¹³ Щоб наслідувати Єгову, коринфський збір мав радо прийняти розкаяного грішника і запевнити його у своїй любові. Виконавши вказівку Павла і простивши того чоловіка, брати показали б, що «в усьому... слухняні» (2 Кор. 2:9). Це правда, що від вилучення минуло лише декілька місяців. Але повчання вже спонукало чоловіка покаятися. Тому не було жодної потреби затягувати з його поновленням у зборі.