13. а) Як могутній ангел звертає увагу на масштаби розпусти Вавилона Великого? б) Яка неморальність, поширена у стародавньому Вавилоні, має місце також у Вавилоні Великому?

¹³ Могутній ангел тоді звертає увагу на велику розпусту Вавилона Великого, кажучи: «Бо лютим [«пристрасним», Кул.] вином розпусти своєї він напоїв всі народи! І земні царі з ним розпусту чинили, а земні купці збагатіли від сили розкоші його!» (Об’явлення 18:3). Ця розпусниця пройняла всі народи своїми нечистими обрядами. Згідно з грецьким істориком Геродотом, у стародавньому Вавилоні вимагалось, щоб кожна дівчина втрачала свою незайманість під час поклоніння у храмі. Пошкоджені війною скульптури в Ангкор-Ват у Кампучії і в храмах Кхаджурахо (Індія) зображають індуського бога Вішну в оточенні огидних еротичних сцен. Сенсаційні викриття аморальності у світі телепроповідників, які потрясли Сполученими Штатами Америки у 1987 і 1988 роках, а також поширений серед служителів церков гомосексуалізм є доказом того, що навіть загальновизнане християнство ставиться поблажливо до обурюючих прикладів буквальної розпусти. Однак у цьому XX столітті всі країни стали жертвою ще серйознішого виду розпусти.

14—16. а) Які духовно недопустимі релігійно-політичні відносини розвинулись у фашистській Італії? б) Що говорили єпископи римсько-католицької церкви, коли Італія вторгнулась в Абіссінію?

¹⁴ Ми вже говорили про недопустимі релігійно-політичні взаємини, які прискорили прихід Гітлера до влади в нацистській Німеччині. Інші країни теж постраждали через втручання релігії у світські справи. Наприклад, у фашистській Італії 11 лютого 1929 року Муссоліні й кардинал Гаспаррі підписали Латеранські угоди, якими визнали створення незалежної Ватиканської держави. Папа Пій XI заявив, що «повернув Італію Богові, а Бога Італії». Але чи це була правда? Вдумайтесь у те, що сталося через шість років після цього. Третього жовтня 1935 року Італія вторглася в Абіссінію, заявляючи, що це «варварська країна, де ще практикується рабовласництво». Але хто в дійсності виявився варваром? Чи ж католицька церква засудила варварство Муссоліні? Тоді як папа висловлювався двозначно, його єпископи відверто благословляли збройні сили італійської «батьківщини». У своїй книжці «Ватикан в еру диктаторів» (англ.) Ентоні Роудс каже:

¹⁵ «У пастирському листі від 19 жовтня [1935 року] єпископ Удіне [Італія] писав: «Зараз не час визначати правоту чи неправедність цієї справи, і нам не личить робити це. Наш обов’язок як італійців, а також християн — сприяти успіху зброї». Єпископ Падуї писав 21 жовтня: «В цей важкий час ми благаємо вас вірити нашим державним діячам і збройним силам». Єпископ Кремона освятив 24 жовтня кілька полкових прапорів і сказав: «Нехай Бог благословить цих солдатів, які на африканських територіях завойовуватимуть нові плодючі землі для генія італійського народу і таким чином приноситимуть туди римську і християнську культуру. Нехай Італія знову стане християнським наставником цілого світу».

¹⁶ Абіссінію за благословенням римсько-католицького духівництва було захоплено. Чи ж хтось із цих служителів церкви може сказати, як апостол Павло, що є «чистий від крови всіх»? (Дії 20:26).

17. Як Іспанія потерпіла через те, що її духівництво не ‘перекувало мечі свої на лемеші’?

¹⁷ До Німеччини, Італії та Абіссінії необхідно додати ще одну державу, яка стала жертвою розпусти Вавилона Великого,— Іспанію. Громадянська війна 1936 — 1939 років почалась у тій країні частково через те, що демократичний уряд старався зменшити величезний вплив римсько-католицької церкви. Під час війни католицький фашистський провідник революційних сил Фра́нко проголосив себе «християнським генералісимусом святого хрестового походу», хоча пізніше він позбувся того титулу. В тій війні загинуло кілька сотень тисяч іспанців. Крім цього, скромні підрахунки виявляють, що націоналісти Франко замордували 40 000 членів Народного фронту, тоді як останні вбили 8000 церковнослужителів — монахів, священиків, черниць і неофітів. Таким є жах і трагедія громадянської війни, що є свідченням того, наскільки мудро слухатись Ісусових слів: «Сховай свого меча в його місце, бо всі хто візьме меча,— від меча і загинуть» (Матвія 26:52). Як це огидно, що загальновизнане християнство втягається в таке велике кровопролиття! Його духівництво абсолютно не послухалось наказу ‘перекувати мечі свої на лемеші’! (Ісаї 2:4).

[Рамка на сторінці 263]

«Царі з ним розпусту чинили»

На початку XIX сторіччя європейські купці перевезли в Китай контрабандним шляхом багато опіуму. У березні 1839 року китайська влада, намагаючись припинити цю незаконну торгівлю, конфіскувала у британських комерсантів 20 000 ящиків наркотиків. Це довело до напружених стосунків між Великобританією та Китаєм. Стосунки між цими двома країнами погіршувались, і декотрі протестантські місіонери наполягали, щоб Великобританія оголосила війну. Наводимо приклад таких висловлювань.

«Як ці труднощі потішають моє серце. На мою думку, це розгніває британський уряд і Бог своєю силою поламає перепони на дорозі до поширення євангелія Христа в Китаї» (Генрієтта Шак, місіонерка Південної баптистської церкви).

Зрештою вибухнула війна, сьогодні відома як опіумна війна. Місіонери всім серцем заохочували Великобританію такими висловами:

«Я змушений дивитись на теперішній стан справ не як на опіумну або на англійську справу, але як на великий план Провидіння, щоб лукавство людини сприяло Його милостивим намірам щодо Китаю і можна було проламати його недоступний мур» (Пітер Паркер, місіонер конгрегаціоналістичної церкви).

Інший місіонер конгрегаціоналістичної церкви Семюель В. Вільямс додав: «Божа рука очевидна в обставинах, що так чудово склались, і ми не вагаємося, що Той, хто сказав, що приніс меч на землю, прибув сюди, щоб швидко знищити Своїх ворогів і заснувати Своє Царство. Він руйнуватиме і руйнуватиме, аж поки не поставить Князя миру».

Про жахливе винищення китайців місіонер Дж. Луїс Шак написав: «На мою думку, такі сцени... є прямим знаряддям Господа, щоб очистити від сміття шлях до поширення Божественної Правди».

Місіонер конгрегаціоналістичної церкви Ілайджа С. Бріджман додав: «Бог часто користувався цивільною владою, щоб приготувати дорогу для Свого царства... Тепер він користується людьми і сам керує ними. Високий правитель усіх держав користується Англією, щоб покарати і принизити Китай». (Цитати взяті з нарису Стюарта Крейтона Міллера «Цілі і засоби», англ., 1974 рік, надруковано у творі «Місіонерське підприємництво в Китаї та Америці» [Гарвардське дослідження, редаговане Джоном К. Фербенком]).