Вільні, але підзвітні

«І пізнаєте правду,— а правда вас вільними зробить!» (ІВАНА 8:32).

1, 2. (а) Як зображається свобода в людській історії? (б) Хто єдиний є дійсно вільним? Поясніть.

СВОБОДА. Яке сильне слово! Людство зносило незчисленні війни та революції, як і незліченні соціальні безладдя, тому що люди хотіли бути вільними. Дійсно, «Американська енциклопедія» говорить: «У розвитку цивілізації жодне поняття не відіграло більшої ролі, ніж свобода».

² Проте, незважаючи на це, скільки людей є дійсно вільними? Скільки хоча б знають, що таке свобода? «Ворлд бук енциклопедія» (англ.) говорить: «Для людей мати повну свободу — значить бути без обмежень відносно того, як вони думають, говорять або діють. Вони повинні усвідомити, який у них є вибір, і мати можливість зробити його». Маючи це на увазі, чи ви знаєте кого-небудь, хто дійсно є вільним? Хто може сказати, що він «без обмежень думає, говорить або діє»? Справді, тільки одна особа в цілому всесвіті відповідає цьому описові — Єгова Бог. Він єдиний, хто абсолютно вільний. Тільки він може зробити будь-який вибір і потім здійснити його, незважаючи на весь опір. Він є «Вседержитель [Всемогутній, НС]» (Об’явлення 1:8; Ісаї 55:11).

3. За якої умови, звичайно, люди задовольняються свободою?

³ Для людей, що займають скромне становище, свобода може бути тільки відносною. Звичайно, вона подарована або гарантована владою і залежить від нашої підлеглості тій владі. Дійсно, майже в усіх випадках особа могла бути вільною тільки тоді, коли усвідомлювала, що влада є гарантом її свободи. Наприклад, особи, які живуть у «вільному світі», задовольняються багатьма вигодами, такими, як свобода переміщення, свобода слова та свобода віросповідання. Що гарантує ці свободи? Закон країни. Окрема людина може задовольнятися ними тільки доти, доки підкоряється законові. Якщо вона зловживає своєю свободою та порушує закон, то стає підзвітною владі, і її свобода може бути критично обмежена судовим вироком (Римлян 13:1​-4).

Божа свобода з підзвітністю

4, 5. Якою свободою задовольняються поклонники Єгови, і для чого він буде тримати їх підзвітними?

⁴ У першому столітті Ісус говорив про свободу. Він сказав до євреїв: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду,— а правда вас вільними зробить!» (Івана 8:31, 32). Він не говорив про свободу слова або про свободу віросповідання. Він, напевно, не говорив про звільнення від римського ярма, чого прагнуло багато євреїв. Ні, це було щось набагато дорогоцінніше — подарованою свободою, але не завдяки людським законам або примхам якогось людського правителя, а дякуючи найвищому Суверену всесвіту, Єгові. То була свобода від забобонів, свобода від релігійної неосвіченності та багато іншого. Свобода, подарована Єговою, є справжньою свободою, і вона триватиме цілу вічність.

⁵ Апостол Павло сказав: «Господь же — то Дух, а де Дух Господній,— там воля» (2 Коринтян 3:17). Протягом століть Єгова мав справу з людством, щоб вірні люди, зрештою, задовольнялися самою найкращою та самою величною людською свободою, «на волю слави синів Божих» (Римлян 8:21). Тим часом Єгова дарує нам відносну свободу за допомогою біблійної правди і тримає нас підзвітними, якщо будемо зловживати тією свободою. Апостол Павло писав: «І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його,— Йому дамо звіт!» (Євреїв 4:13).

6-8. (а) Якою свободою втішались Адам та Єва, і за якої умови могли вони триматися своєї свободи? (б) Що втратили Адам та Єва для самих себе й для нащадків?

⁶ Підзвітність Єгові постала ще при житті наших перших людських батьків, Адама та Єви. Єгова створив їх із дорогоцінним даром свободи волі. Поки вони користувалися тією свободою відповідально, то втішалися іншими благословеннями, такими, як свобода від страху, свобода від хвороби, свобода від смерті та свободою наближатися до свого небесного Отця з чистим сумлінням. Але коли вони зловжили своєю свободою волі, то все змінилося.

⁷ Єгова помістив Адама та Єву в Едемському саду і дав для їхнього користування плоди зі всіх дерев у саду — за винятком одного. Його він зберігав для самого себе; то було «дерево знання добра й зла» (Буття 2:16, 17). Утримуючись від споживання плодів того дерева, Адам та Єва могли визнавати, що тільки Єгова був вільним установляти норми добра й зла. Якщо б вони діяли відповідно та стрималися від споживання забороненого плоду, то Єгова продовжував би забезпечувати їх іншими свободами.

⁸ На жаль, Єва піддалася змієвій підступній спокусі, що вона повинна «знати добро й зло» для самої себе (Буття 3:1​-5). Перше вона, а потім Адам, їли заборонений плід. Як результат, коли Бог Єгова прийшов поговорити з ними в Едемський сад, вони засоромились і сховались (Буття 3:8, 9). Вони вже були грішниками, які втратили відчуття свободи наближатися до Бога з чистим сумлінням. Через те вони також втратили свободу від хвороб та смерті як для самих себе, так і для своїх нащадків. Павло сказав: «Як через одного чоловіка [Адама] ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12; Буття 3:16, 19).

9. Хто відомий як той, що добре використовував відносну свободу, яку мав?

⁹ Проте людство ще мало свободу волі, і згодом деякі недосконалі люди користувалися нею, щоб відповідально служити Єгові. Імена деяких із них збереглися для нас із давнини. Чоловіки, наприклад, Авель, Енох, Ной, Авраам, Ісак та Яків (також названий Ізраїлем), є взірцями осіб, котрі користувалися відносною свободою, однак мали задоволення у виконуванні Божої волі. І в результаті це виявилося їм на добро (Євреїв 11:4​-21).

Свобода людей, вибраних Богом

10. Які були умови угоди, котру Єгова зробив зі своїм особливим народом?

¹⁰ За днів Мойсея Єгова визволив синів Ізраїлевих — які в той час становили мільйони — від рабства в Єгипті та склав з ними угоду, за допомогою якої вони стали його особливим народом. Під цією угодою ізраїльтяни мали священство та систему жертвоприношення тварин, чим символічно покривалися їхні гріхи. Отже, вони мали свободу наближатися до Бога в поклонінні. Вони також мали систему законів та правил, щоб зберігатися вільними від забобонних практик та фальшивого поклоніння. Пізніше вони одержать Обітовану землю як спадщину з гарантією божественної охорони від своїх ворогів. Їхня частина угоди зобов’язувала ізраїльтян дотримуватися Закону Єгови. Ізраїльтяни охоче прийняли ці умови, говорячи: «Усе, що Господь говорив, зробимо!» (Вихід 19:3​-8; Повторення Закону 11:22​-25).

11. Який був результат, коли Ізраїль не дотримався зі свого боку угоди з Єговою?

¹¹ Понад 1500 років ізраїльтяни були в тому особливому спорідненні з Єговою. Але час від часу вони не дотримувалися угоди. Неодноразово вони спокушалися фальшивим поклонінням і ставали рабами ідолопоклонства та релігійного забобону, тому-то Бог допустив, щоб вони були фізично поневоленими своїми ворогами (Суддів 2:11​-19). Замість того, щоб задовольнятися благословеннями, що визволяли їх через дотримування умов угоди, вони були покарані Богом за порушення тих умов (Повторення Закону 28:1, 2, 15). Кінець кінцем, у 607 році до н. е. Єгова дозволив Вавілонові поневолити народ (2 Хронік 36:15​-21).

12. Що, зрештою, стало очевидним відносно Мойсеєвого Закону-угоди?

¹² То був тяжкий урок. Вони повинні були навчитися з нього важливості додержання Закону. Незважаючи на те, коли через 70 років ізраїльтяни повернулися на свою батьківщину, вони все ще не дотримувалися Закону-угоди належним чином. Майже через сто років після їхнього повернення Єгова сказав ізраїльським священикам: «А ви відхилились з дороги, вчинили таке, що багато спіткнулись в Законі, Левієвого заповіта понищили» (Малахії 2:8). Насправді, навіть найбільш щирі ізраїльтяни не могли дотримуватися норм досконалого Закону. Замість того, щоб бути благословенням, Закон став, за словами апостола Павла, «прокляттям» (Галатів 3:13). Ясно, що було потрібно чогось більшого, ніж Мойсеєва Закон-угода, щоб принести недосконалому, вірному людству славетну свободу дітей Божих.

Природа християнської свободи

13. Яка краща основа для свободи була, кінець кінцем, забезпечена?

¹³ Тим чимось більшим був жертовний викуп Ісуса Христа. Близько 50 року н. е. Павло писав зборові помазаних християн у Галатії. Він описав, як Єгова звільнив їх від рабства Закону-угоди й потім сказав: «Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!» (Галатів 5:1). Яким чином Ісус зробив людей вільними?

14, 15. Яким чудовим способом Єгова зробив вільними віруючих євреїв та неєвреїв?

¹⁴ Після Ісусової смерті євреї, які прийняли його як Месію і стали його учнями, прийшли під умови нової угоди, що замінила стару Закон-угоду (Єремії 31:31​-34; Євреїв 8:7​-13). Під цією новою угодою вони — і неєврейські віруючі, що пізніше приєдналися до них,— стали частиною нового духовного народу, який замінив тілесний Ізраїль у ролі Божого особливого народу (Римлян 9:25, 26; Галатів 6:16). Наприклад, вони втішалися свободою, яку пообіцяв Ісус, коли сказав: «Правда вас вільними зробить!». Крім звільнення їх від прокляття Мойсеєвого Закону, правда звільнила єврейських християн від усіх обтяжливих традицій, які релігійні провідники нав’язали їм. І це звільнило неєврейських християн від ідолопоклонства та забобонів їхнього колишнього поклоніння (Матвія 15:3, 6; 23:4; Дії 14:11​-13; 17:16). І це не все.

¹⁵ Ісус, коли говорив про правду, що звільняє, сказав: «Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха» (Івана 8:34). Тому що Адам та Єва згрішили, то кожна людина, що коли-будь жила, ставала грішною і, таким чином, рабом гріха. Єдиним винятком був сам Ісус, й Ісусова жертва звільнила віруючих від того рабства. Правда, вони ще були недосконалими та грішними по природі. Тепер, однак, вони могли розкаятися в своїх гріхах і попросити прощення на основі Ісусової жертви, будучи впевненими, що їхні прохання будуть почуті (1 Івана 2:1, 2). На основі Ісусової викупної жертви Бог визнав їх праведними, і вони могли наближатися до нього з чистим сумлінням (Римлян 8:33). Крім того, оскільки викуп відкрив можливість воскресіння для вічного життя, правда навіть визволила їх від страху смерті (Матвія 10:28; Євреїв 2:15).

16. Як християнська свобода була більшою за будь-яку свободу, що пропонується світом?

¹⁶ Яким чудовим способом християнська свобода відкрилася для чоловіків та жінок, незалежно від їхнього положення з погляду людини. Бідні люди, в’язні, навіть раби могли бути вільними. З другого боку, особи високого рангу, які відкинули звістку про Христа, були ще в рабстві релігійних забобонів, гріха та страху смерті. Ми ніколи не повинні переставати дякувати Єгові за цю свободу, якою ми задовольняємося. Ніщо в світі, що пропонується, не може й близько прирівнятись до неї.

Вільні, але підзвітні

17. (а) Як деякі в першому столітті втратили християнську свободу? (б) Чому нам не треба обманюватись уявною свободою в сатанинському світі?

¹⁷ У першому столітті, мабуть, велика більшість помазаних християн раділа зі своєї свободи й відстоювала свою вірність за всяку ціну. На жаль, деякі покуштували християнську свободу зі всіма її благословеннями, а потім відкинули її, повернувшись у рабство, в світ. Чому так сталось? Віра багатьох із них, безсумнівно, ослабла, і вони «відпали» (Євреїв 2:1). Інші «мають віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися в вірі» (1 Тимофія 1:19). Можливо, вони стали матеріалістичними або неморальними. Як важливо, щоб ми охороняли нашу віру та зміцнювали її особистим навчанням, спілкуванням, молитвою та християнською діяльністю! (2 Петра 1:5​-8). Ніколи не переставаймо цінувати Божу свободу! Дійсно, дехто може бути спокушений недбалістю, яку бачить поза християнским збором, думаючи, що світські люди є більш вільними, ніж ми. Справді, однак те, що схоже на свободу в світі, є, звичайно, тільки безвідповідальністю. Якщо ми не є рабами Бога, то стаємо рабами гріха, а рабство платить гірку плату (Римлян 6:23; Галатів 6:7, 8).

18-20. (а) Як деякі стають «як вороги хреста Христового»? (б) Як деякі «мають волю на прикриття лихого»?

¹⁸ Крім того, у своєму Посланні до филип’ян Павло писав: «Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового» (Филип’ян 3:18). Так, були колишні християни, що стали ворогами віри, можливо, навіть відступниками. Як важливо не йти слідом за ними! Крім того, Петро писав: «Як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі» (1 Петра 2:16). Як же можна мати волю для прикриття лихого? Вчиненням серйозних гріхів — можливо таємно — і все ще подальшим спілкуванням зі збором.

¹⁹ Пам’ятайте Діотрефа. Іван писав про нього: «Діотреф, що любить бути першим у них [у зборі], нас не приймає... Що він робить... сам не приймає братів, і тим, що бажають приймати, боронить, і вигонить із Церкви [збору, НС]» (3 Івана 9, 10). Діотреф користувався своєю свободою для прикриття свого власного егоїстичного честолюбства.

²⁰ Учень Юда писав: «Бо крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого — Ісуса Христа» (Юди 4). Доки такі особи будуть спілкуватися зі збором, доти вони будуть псуючим впливом (Юди 8​-10, 16). В Об’явленні ми читаємо, що в Пергамському та Тіятирському зборах було сектанство, ідолопоклонство та неморальність (Об’явлення 2:14, 15, 20​-23). Яке ж це зловживання християнською свободою!

21. Що чекає тих, хто зловживає своєю християнською свободою?

²¹ Що чекає тих, хто зловживає своєю християнською свободою таким чином? Пам’ятаєте, що трапилося з Ізраїлем, вибраним Божим народом, від якого Єгова, зрештою, відрікся. Чому? Тому що ізраїльтяни використали своє споріднення з Богом для прикриття лихого. Вони хвалилися, що були Авраамовими синами, але відреклися від Ісуса, Насіння Авраама та вибраного Єговою Месії (Матвія 23:37​-39; Івана 8:39​-47; Дії 2:36; Галатів 3:16). «Ізраїль Божий» у цілому не буде виявляти подібної невірності (Галатів 6:16). Але будь-котрий християнин, який є причиною духовного або тілесного забруднення, буде, зрештою, дисциплінований навіть несприятливим вироком. Ми всі підзвітні в тому, як використовуємо нашу християнську свободу.

22. Яку радість отримують ті, хто використовує свою християнську свободу, щоб працювати як раби для Бога?

²² Як набагато краще працювати як раб для Єгови й, таким чином, справді бути вільним. Тільки Єгова дарує дійсно цінну свободу. У Приповістей говориться: «Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто» (Приповістей 27:11). Давайте користуватися нашою християнською свободою для виправдання Єгови. Якщо зробимо так, то наше життя буде цілеспрямоване, ми будемо приносити задоволення нашому небесному Отцеві, і, кінець кінцем, будемо серед тих, хто втішатиметься славетною свободою синів Божих.

Мудро використовуйте свою християнську свободу

«Будьте як вільні люди, однак тримайтеся своєї свободи... як раби Божі» (1 ПЕТРА 2:16, НС).

1. Яку свободу втратив Адам, і яку свободу відновить Єгова?

КОЛИ наші перші батьки згрішили в Едемському саду, то втратили для своїх дітей розкішну спадщину — свободу від гріха та псування. У результаті усі ми народилися рабами, щоб деградувати та вмерти. На щастя, однак, Єгова має мету відновити вірним людям чудову свободу. Сьогодні щиросерді схвильовано чекають «з’явлення синів Божих», унаслідок чого вони «визволяться від неволі тління на волю слави синів Божих» (Римлян 8:19​-21).

«Помазані, щоб проповідувати»

2, 3. (а) Хто такі «сини Божі»? (б) Яким чудовим становищем вони задовольняються, і яку відповідальність воно приносить?

² Хто є тими «синами Божими»? Це Ісусові помазані духом брати, які будуть правителями разом із ним у небесному Царстві. Перші з них виявилися протягом першого століття н. е. Вони прийняли визволяючу правду, якої вчив Ісус, і після свята П’ятидесятниці 33 року н. е. брали участь у славетному привілеї, про якого говорив Петро, коли писав їм: «Але ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої» (1 Петра 2:9а; Івана 8:32).

³ Що за чудове благословення бути Божою особливою власністю! І сучасний останок цих помазаних синів Божих задовольняється таким самим блаженним становищем перед Богом. Але з таким високим привілеєм приходять відповідальності. Петро звертав увагу на одну з цих відповідальностей, коли продовжив говорити, щоб вони «звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Петра 2:9б).

4. Як помазані християни виконали відповідальність, що приходить з їхньою християнською свободою?

⁴ Чи помазані християни виконали цю відповідальність оголошувати всюди про Божі видатні якості? Так. Пророкуючи про останок 1919 року, Ісая сказав: «Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев’язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в’язням — відчинити в’язницю, щоб проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога» (Ісаї 61:1, 2). Сьогодні помазаний останок, наслідуючи Ісусів приклад, до котрого стосується, головним чином, частина цього вірша, ревно проголошує іншим добру новину про свободу (Матвія 4:23​-25; Луки 4:14​-21).

5, 6. (а) Який був результат сповненого ентузіазму проповідування помазаних християн? (б) Якими привілеями та відповідальностями задовольняються ті, що належать до великого натовпу?

⁵ У результаті його, сповненого ентузіазму проповідування, з’явився на світовій сцені в ці останні дні великий натовп інших овець. Вони виходять з усіх народів, щоб приєднатися до помазаних християн у служінні Єгові, і правда звільнила їх також (Захарія 8:23; Івана 10:16). Подібно до Авраама, вони визнані праведними на основі віри і ввійшли у близьке споріднення з Богом Єговою. Їх, як і Рахав, визнано праведними й поставлено в ряд тих, хто виживе — в їхньому випадку — переживе Армагеддон (Якова 2:23​-25; Об’явлення 16:14, 16). Але такі високі привілеї також приносять із собою відповідальність говорити іншим про Божу славу. Ось чому Іван бачив їх, прилюдно вихваляючих Єгову, бо «взивали вони гучним голосом, кажучи: «Спасінням ми зобов’язані Богові нашому, який сидить на троні, та Агнцеві» (Об’явлення 7:9, 10, 14, НС).

⁶ За останній рік великий натовп, який зараз налічує понад чотири мільйони, разом із малим останком помазаних християн, провів близько мільярда годин, проголошуючи всюди про видатні якості Єгови. Це була найкраща можливість користуватися їхньою духовною свободою.

«Царя поважайте»

7, 8. Яку відповідальність щодо світської влади приносить із собою христинська свобода, і в зв’язку з цим, якого неправильного відношення нам потрібно уникати?

⁷ Наша християнська свобода приносить із собою інші відповідальності. Петро вказав на декотрі, коли писав: «Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте» (1 Петра 2:17). Що мається на думці під виразом «царя поважайте»?

⁸ «Цар» представляє світських правителів. Сьогодні в світі поширився дух неповаги до влади, і це може легко впливати на християн. Християнин може навіть бажає знати, чому йому треба шанувати «царя» в той час, коли «ввесь світ лежить у злі» (1 Івана 5:19). У зв’язку з цими словами, він може відчувати свободу не підкорятися незручним законам та утримуватися від податків, якщо є можливість уникнути їх. Але це могло б іти проти чіткого Ісусового наказу «віддавати кесареве — кесареві». То може бути, в дійсності, використанням «волі на прикриття лихого» (Матвія 22:21; 1 Петра 2:16).

9. Які є дві вагомі причини бути покірними світській владі?

⁹ Християни повинні ставитися з повагою до влади та підкорятися їй — навіть якщо це й відносно (Дії 5:29). Чому? У 1 Петра 2:14 вказано на три причини, коли говориться, що володарі, «як від нього [Бога, НС] послані для карання злочинців та для похвали доброчинців». Страх покарання є вагомою причиною для підкорення владі. Яка була б ганьба для когось із Свідків Єгови, коли б їх оштрафували або посадили до в’язниці за насильство, злодійство або якийсь інший злочин! Уявіть, як дехто радів би з розголошення таких випадків! З другого боку, розвиваючи репутацію людей, які коряться громадській владі, ми отримуємо похвалу від неупереджених офіційних осіб. Нам можуть дати більшу свободу виконувати нашу діяльність проповідування доброї новини. Крім того, «щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей» (1 Петра 2:15б). Це друга причина для підкорення владі (Римлян 13:3).

10. Яка найважливіша причина підкорятися світській владі?

¹⁰ Але є ще важливіша причина. Влади існують із дозволу Єгови. Як сказав Петро, політичні правителі «послані» Єговою (НС), і така є «Божа воля», щоб християни залишалися підкореними їм (1 Петра 2:15а). Подібно говорить і апостол Павло: «Влади існуючі встановлені від Бога». Отже, наше сумління, виховане Біблією, спонукує нас підкорятися владі. Якщо ми самі відмовляємося підкорятися їй, то «противимося Божій постанові» (Римлян 13:1, 2, 5). Хто з нас міг би охоче бажати противитися Божій постанові? Яке то було б зловживання християнською свободою!

«Братство любіть»

11, 12. (а) Яка відповідальність відносно співвіруючих приходить із нашою християнською свободою? (б) Хто особливо заслуговує нашої любові й чому?

¹¹ Петро також сказав, що християнам треба «мати любов до всього товариства братів» (1 Петра 2:17, НС). Це друга відповідальність, яка приходить із християнською свободою. Більшість із нас належить до збору. Справді, кожен із нас належить до міжнародного товариства, або організації, братів. Проявляючи до них любов, ми мудро користуємося нашою свободою (Івана 15:12, 13).

¹² Апостол Павло виділив групу християн, котрі особливо заслуговують нашої любові. Він сказав: «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм,— вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи,— бо це для вас не корисне» (Євреїв 13:17). Тими, хто беруть на себе керівництво в зборі, є старійшини. Правда, ці люди не є досконалими. Незважаючи на те, вони таки призначені під наглядом Керівного органу. Вони дають керівництво своїм прикладом та уважністю до інших і призначені наглядати над нашими душами. Яке це важливе завдання! (Євреїв 13:7). На щастя, більшість зборів мають прекрасний дух співробітницва і старійшинам радісно працювати з ними. Їм трудніше виконувати свої обов’язки, коли окремі особи не бажають співробітничати. Старійшина все-таки виконує свою працю, але робить це, як каже Павло, «зідхаючи». Певно, що ми не хочемо, щоб старійшини зітхали! Ми бажаємо, щоб вони мали радість у їхній праці, так щоб вони могли підкріпляти нас.

13. Які існують способи співробітництва зі старійшинами?

¹³ Яким чином ми можемо співпрацювати зі старійшинами? Один спосіб полягає у співучасті в утримуванні та прибиранні Залу Царства. Іншим є співробітництво у відвідуванні хворих та допомаганні неспроможним. На додаток, ми можемо прикладати зусиль залишатися духовно сильними і, таким чином, не стати тягарем. Важлива сфера співробітництва полягає в підтримуванні моральної та духовної чистоти збору як нашою особистою поведінкою, так і сповіщанням старійшинам відомих нам випадків серйозного гріха.

14. Як нам треба сприяти дисциплінарній дії, обраній старійшинами?

¹⁴ Інколи, щоб зберегти чистоту збору, старійшини виключають нерозкаяного грішника (1 Коринтян 5:1​-5). Це захищає збір. Це може також допомогти грішнику. Часто таким дисциплінуванням допомагали грішникові схаменутися. Але що, коли виключений є близьким другом або родичем? А що, коли він є нашим батьком або матір’ю, чи нашим сином, або дочкою. Чи ми, однак, поважаємо рішення старійшин? Справді, це може бути тяжко. Але яке ж зловживання нашою свободою, коли будемо піддавати сумніву рішення старійшин і продовжувати духовне спілкування з тим, хто має розбещений вплив у зборі! (2 Івана 10, 11). Людей Єгови в цілому слід похвалити за їхнє співробітництво в цих справах. У результаті, організація Єгови залишається незабрудненою в цьому нечистому світі (Якова 1:27).

15. Якщо якась особа вчиняє серйозний гріх, то що нам негайно потрібно робити?

¹⁵ А що, як ми вчинили серйозний гріх? Цар Давид описав тих, до кого Єгова був милостивим, коли говорив: «Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його? — У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі [хто не приніс Мою душу до нікчемного ухилення, НС], і хто не присягав на обману» (Псалом 24:3, 4). Якщо з деяких причин ми не маємо більше «чистих рук та щирого серця», то мусимо негайно діяти. Наше вічне життя в небезпеці.

16, 17. Чому винним у серйозних гріхах не слід самим старатися розв’язувати питання?

¹⁶ Дехто був спокушений таїти серйозні гріхи, можливо, міркуючи: «Я сповідався Єгові та розкаявся. Отже, для чого вплутувати старійшин?» Грішник, певно, соромиться або боїться того, що можуть зробити старійшини. Він повинен, проте, пам’ятати, що хоч тільки Єгова може очищати нас від гріхів, але він зробив старійшин, головним чином, відповідальними за чистоту збору (Псалом 51:4). Вони є для лікування, «щоб приготувати святих» (Ефесян 4:12). Не йти до них, коли потребуємо духовної допомоги, подібно до того, як не йти до лікаря, коли ми хворі.

¹⁷ Ті, що самі стараються розв’язати цю справу, переконуються, що й через багато місяців або років їхнє сумління все ще серйозно турбує їх. Навіть гірше: ті, хто таїть серйозну провину, грішать удруге і навіть утретє. Коли, зрештою, старійшини дізнаються про справу, то це вже випадок повторюваного гріха. Як набагато краще слухатися поради Якова! Він писав: «Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвіторів Церкви [старійшин збору, НС], і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім’я» (Якова 5:14). Ідіть до старійшин, поки ще не запізно виправитися. Якщо ми чекаємо довше, то можемо зачерствіти серцем щодо гріха (Екклезіястова 3:3; Ісаї 32:1, 2).

Зовнішній вигляд і розваги

18, 19. Чому священик доброзичливо відзивався про Свідків Єгови?

¹⁸ П’ять років тому в одному парафіяльному журналі італійський католицький священик сердечно похвалив Свідків Єговиa. Він сказав: «Особисто, я люблю Свідків Єгови; я це відверто визнаю... Вони, я знаю, бездоганної поведінки, солодкомовні... [і] дуже переконливі. Коли ми самі зрозуміємо, що правда потребує приємного представництва? Що ті, хто проголошує правду, не повинні бути байдужими, непристойно пахнучими, розпатланими, недбалими?»

¹⁹ Згідно з цими словами, на священика справив враження серед інших речей спосіб, яким Свідки одягалися та представляли самих себе. Очевидно, ті, кого він зустрів, слухали поради, що давалася «вірним і мудрим рабом» протягом років (Матвія 24:45). Біблія говорить, що жіночий одяг повинен бути «упорядкованим та скромним» (1 Тимофія 2:9, НС). У цей час занепаду та порада необхідна також і для чоловіків. Чи не логічно, що представники Божого Царства повинні пристойно представляти самих себе стороннім людям?

20. Чому християнину завжди треба бути свідомим відносно свого одягу?

²⁰ Дехто може згодитися, що на зібраннях та в проповідницькому служінні потрібно бути уважними відносно свого одягу, але може здаватись, що біблійні принципи не стосуються інших обставин. Чи ми, однак, коли-небудь перестаємо бути представниками Божого Царства? Дійсно, обставини є різні. Якщо допомагаємо будувати Зал Царства, то будемо одягатися не так, коли є присутніми на зібранні в цьому ж самому Залі Царства. Коли ми на дозвіллі, то, напевно, одягнемось відповідно для відпочинку. Але кожного разу, оскільки на нас дивляться інші люди, наш одяг мусить завжди бути упорядкованим і скромним.

21, 22. Як ми захищені від шкідливих розваг, і яким способом можемо переглянути пораду з цього питання?

²¹ Інша сфера, яка привертала багато уваги,— розваги. Люди — а особливо молоді — потребують розваг. Це не гріх або пусте марнування часу запланувати відпочинок для сім’ї. Ісус сам запросив своїх учнів «трохи спочити» (Марка 6:31). Але будьте уважними, щоб розваги не відімкнули двері духовному забрудненню. Ми живемо у світі, де розваги підкреслюють статеву неморальність, грубе насильство, страх та спіритизм (2 Тимофія 3:3; Об’явлення 22:15). Вірний і мудрий раб насторожі щодо таких небезпек і постійно застерігає нас проти них. Чи ви відчуваєте, що ці нагадування є обмеженням вашої свободи? Чи ви вдячні, що організація Єгови достатньо турбується про вас, постійно звертаючи увагу на такі небезпеки (Псалом 19:8; 119:95).

²² Ніколи не забуваймо, що хоч наша свобода приходить від Єгови, то ми є відповідальними за те, як користуємося нею. Якщо ігноруємо добру пораду й робимо неправильне рішення, то не можемо винуватити когось іншого. Апостол Павло сказав: «Кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові» (Римлян 14:12; Євреїв 4:13).

Чекайте зі сподіванням свободи синів Божих

23. (а) Якими благословеннями відносно свободи ми зараз задовольняємося? (б) Яких благословенств ми з нетерпінням чекаємо?

²³ Ми, дійсно, блаженні люди. Ми вільні від фальшивої релігії та забобонів. Завдяки жертовному викупові, ми можемо наближатися до Єгови з чистим сумлінням, будучи звільненими духовно від поневолення гріха та смерті. І скоро відбудеться «з’явлення синів Божих». В Армагеддоні Ісусові брати в своїй небесній славі з’являться перед людством як руйнівники ворогів Єгови (Римлян 8:19; 2 Солунян 1:6​-8; Об’явлення 2:26, 27). Потім ці сини Божі стануть шляхами для благословення, що людству потече від Божого трону (Об’явлення 22:1​-5). Кінець кінцем, внаслідок з’явлення синів Божих вірне людство одержить благословення зі слави свободи синів Божих. Чи ви з нетерпінням очікуєте того часу? Якщо так, то мудро користуйтеся християнською свободою. Служіть Богові тепер, і це принесе вам задоволення від тієї надзвичайної свободи протягом цілої вічності!

[Примітка]