У 1969 році Ато Лакур зі своєю сім’єю переїхав на острів Руруту, що на архіпелазі Тубуаї, перевівшись туди на роботу. Він охрестився три роки перед тим і був єдиним з сім’ї, хто пізнав правду, і єдиним вісником на островах. Наступного дня після приїзду на Руруту він пішов проповідувати. У своєму щоденнику Ато написав: «Я почав проповідувати сам. Це важко. Тут міцно вкорінений Вавилон Великий».

Однак невдовзі зацікавлені люди стали відгукуватися на добру новину, й утворилася невелика група. Спочатку вони збиралися у вітальні дому Лакурів. Ато говорить: «Нашу групу, яка вважалася новою релігією на острові, назвали «релігією Лакура». Але Єгова «зростив» її, і в 1976 році група стала збором» (1 Кор. 3:6).

Рудольф та Нарсісс Хаамарураі переїхали на Бора-Бора. Рудольф звільнився з посади начальника електрокомпанії на Таїті, і на Бора-Бора став заробляти на життя збиранням кокосів та заготівлею ко́при — висушеного м’якуша кокосів. Упродовж двох років він не знаходив іншої роботи. Але Єгова рясно поблагословив саможертовність Рудольфа та його дружини, і вони на власні очі побачили, як на острові сформувався збір! Понад 25 років зібрання збору проводились у домі подружжя Хаамарураі. Зрештою в 2000 році збір став збиратися у власному новому Залі Царства, розміщеному біля мальовничої лагуни Бора-Бора.