Серед перших вісників Царства, які почали давали ґрунтовне свідчення у Французькій Полінезії, було подружжя Феліксів, Жан-Марі та Жанн. Вони пізнали правду в Алжирі, який на той час був французькою колонією. У 1953 році Жан-Марі та Жанн охрестились, а в 1955-му почули заклик служити там, де більша потреба. Серед неопрацьованих місцевостей згадувалась і Французька Полінезія. Тож, відгукнувшись на заохочення, Фелікси разом з малим сином, Жаном-Марком, 1956 року переїхали на Таїті. Жан-Марі — інженер по професії — ніяк не міг знайти роботу, тому разом з сім’єю переїхав за 230 кілометрів на північний схід від Таїті, на острів Макатеа (архіпелаг Туамоту). Там Жан-Марі влаштувався на роботу в компанії, яка займалась видобуванням фосфатів.

Фелікси відразу почали свідчити своїм сусідам і співпрацівникам Жана-Марі. Ось що пише Жанн: «Остров’яни мали глибоку повагу до Біблії, дуже уважно слухали звістку про Царство і були старанними у вивченні Божого Слова. Все це неабияк підбадьорювало нас. Однак місцеві священнослужителі чітко показали нам, що ми на островах небажані. Вони застерігали свою паству перед «фальшивими пророками», які з’явились серед неї, а також казали не розмовляти з нами і навіть не проходити повз наш дім».

Проте з часом більшість людей змінила свій погляд на цю християнську сім’ю. Остров’яни стали поважати Жана-Марі та Жанн за те, що вони, на відміну від деяких європейців на острові Макатеа, не дивились на полінезійців зверхньо.

А втім, потрібно було мужності, щоб і далі проповідувати, оскільки директор компанії міг у будь-яку хвилину звільнити Жана-Марі з роботи. Крім того, два жандарми час від часу приходили до дому Феліксів і розпитували про їхню діяльність. Мало-помалу офіцери французької поліції все ж усвідомили, що Жан-Марі і Жанн не становлять жодної загрози. Поліцейські навіть почали ставитися до них дружньо.

Першим зацікавленим, який зробив духовний поступ, був полінезієць Мауї Піїраї, співробітник Жана-Марі. Правда торкнулася його серця і спонукала зробити величезні зміни у житті. Він перестав курити, зловживати алкоголем і одружився з жінкою, з якою прожив 15 років. Мауї охрестився у жовтні 1958 року і став першим місцевим полінезійцем, який присвятив своє життя Єгові. Звичайно, Мауї почав ділитися доброю новиною з іншими, і це викликало гнів духівництва. Один пастор навіть пробував добитися звільнення Мауї з роботи. Але його план зазнав невдачі, бо Мауї був старанним працівником і мав чудову репутацію.

Другою особою, яка відгукнулась на звістку з Божого Слова на Макатеа, стала шкільна вчителька Жерман Амару. Вона познайомилася з правдою через свого учня Жана-Марка, сина Феліксів. Учительку настільки вразили біблійні знання семилітнього хлопчика, що вона зателефонувала його батькам, і ті розпочали з нею біблійне вивчення. Жерман не лише сама пізнала правду, а й допомогла набути знань про Єгову своїй співробітниці Монік Саж та її чоловіку Роже.

Подружжя Феліксів і Мауї Піїраї розпочали вивчення з Мануарі Тефаатау, молодим дияконом протестантської церкви на Макатеа, і з його другом Араї Терії. Спочатку ці два чоловіки продовжували відвідувати свою церкву, ділячись з іншими парафіянами біблійною правдою про Трійцю, пекельний вогонь, безсмертя душі і таке інше. Лише уявіть, який переполох зчинився у протестантській громаді. А втім, чимало щирих людей, подібно до мешканців стародавньої Верії, почали досліджувати Біблію, щоб переконатись, чи те, що вони чули, було правдою (Дії 17:10—12).

Неважко здогадатися, що все це не сподобалось церковному пастору. Він погрозив, що кожен, хто не перестане слухати Свідків, буде вилучений із церкви. Декотрі парафіяни злякались цієї погрози, але інші зробили духовний поступ і самі покинули церкву. Серед таких відважних осіб були Мануарі та Араї, а також Моеа, дружина Мауї Піїраї, і Таїна Ратаро, про якого ще далі буде згадуватись.

На початку вісники та зацікавлені, кількість яких зростала, зустрічалися в домі Феліксів. На зібраннях Жан-Марі виголошував промови французькою, а Мауї перекладав їх таїтянською. Коли ж 1959 року Фелікси залишили Макатеа, зібрання стали проводитись у домі Мауї, який на той час вже був охрещеним Свідком. Які враження від служіння на островах залишились у подружжя Феліксів? Жанн, яка сьогодні є вдовою і живе в Італії, говорить від імені обох: «Ми ніколи не жалкували про рішення служити на островах, а роки, проведені на Макатеа, згадували як найліпші роки спільного життя».

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 77]

Церковний диякон стає вісником Царства

Мануарі Тефаатау

Рік народження: 1913

Рік хрещення: 1959

Факти з біографії: був дияконом протестантської церкви; пізнав правду від перших дослідників Біблії на острові Макатеа.

Після того як у 1956 році на Макатеа прибули Свідки Жан-Марі та Жанн Фелікс, правдою зацікавились Мауї Піїраї та Жерман Амару. Вони почали свідчити мені, і невдовзі я став ділитися біблійною правдою з іншими парафіянами. Це викликало чималий переполох у церкві, і пастор навіть заборонив мені спілкуватися зі Свідками Єгови.

Тоді я без вагань покинув церкву і почав відвідувати зібрання, які проводились у домі Феліксів. Декілька інших парафіян також стали вивчати Біблію і приходити на зібрання. Я дуже радий, що міг належати до першої невеличкої групи дослідників Біблії у Французькій Полінезії.