Щоб відповісти на це запитання, подумаймо про зібрання, яке провів Ісус невдовзі після свого воскресіння.

14. а) Що відбулося перед тим зібранням? б) Чому апостоли, мабуть, відчули полегшення, коли «Ісус підійшов» і звернувся до них?

¹⁴ Спершу звернімо увагу на те, що́ відбулося до того зібрання. Перед Ісусовою смертю апостоли «покинули його та втекли» і, як було передречено, вони «розбіглися по своїх домах» (Марка 14:50; Ів. 16:32). Після воскресіння Ісус запросив занепалих духом апостолів на спеціальне зібранняd. Прийнявши запрошення, «одинадцять учнів пішли в Галілею на гору, куди їх скерував Ісус». Коли вони прибули на місце, «Ісус підійшов» і звернувся до них (Матв. 28:10, 16, 18). Уявіть, яке, мабуть, полегшення відчули апостоли, коли їхній Учитель так до них поставився. Про що він говорив?

15. а) Що обговорив Ісус і чого він не зробив? б) Як зібрання вплинуло на апостолів?

¹⁵ Ісус почав зібрання словами: «Дана мені вся влада». Потім він дав своїм послідовникам завдання: «Ідіть та робіть учнями людей». Зрештою Ісус сердечно запевнив учнів: «Я буду з вами всі дні» (Матв. 28:18—20). Чи ви помітили, чого не зробив Ісус? Він не докорив апостолам, не використав зібрання, щоб поставити під сумнів їхні спонуки чи посилити в них почуття вини згадкою про тимчасову слабкість їхньої віри. Натомість Ісус запевнив апостолів у своїй любові та любові Батька і доручив їм вагоме завдання. Як Ісусів підхід вплинув на апостолів? Їх це настільки зміцнило, підбадьорило і потішило, що невдовзі вони знову «навчали й звіщали добру новину» (Дії 5:42).