Знову вдома у Капернаумі

ПРО Ісуса вже всюди відомо, і у відлюдні місця, де він зупиняється, приходить багато людей. Але через кілька днів він знову іде до Капернаума, що біля Галілейського моря. Новина про те, що Ісус повернувся додому, швидко облітає усе місто, і до нього починають сходитися люди. Фарисеї і вчителі Закону приходять аж з Єрусалима.

Збирається так багато людей, що неможливо потрапити в дім чи навіть підійти до дверей. Невдовзі Ісус зробить щось надзвичайне і дуже важливе. Це покаже нам, що він має силу усунути причину людських страждань і повернути добре здоров’я всім, кому захоче.

У той час як Ісус навчає людей, до дому підходять четверо чоловіків, які несуть на ношах паралізованого. Вони хочуть, щоб Ісус зцілив їхнього друга, але через натовп не можуть внести його в дім. Невже доведеться повертатися ні з чим? Чоловіки не знеохочуються. Вони вилазять на плаский дах, роблять отвір і через нього опускають до Ісуса ноші з паралізованим.

Чи Ісус сердиться, що його перервали? Зовсім ні. Навпаки, він глибоко вражений вірою цих чоловіків. Ісус говорить паралізованому: «Твої гріхи прощено». Але хіба Ісус може прощати гріхи? Книжники і фарисеї вважають, що ні. Вони міркують у своєму серці: «Як цей чоловік може так говорити? Це богозневага. Хто може прощати гріхи, окрім самого Бога?»

Знаючи їхні думки, Ісус каже: «Чому ви розмірковуєте так у своїх серцях? Що́ простіше сказати паралізованому: “Твої гріхи прощено” чи: “Встань, візьми свої ноші та йди”?»

Тоді Ісус перед усіма, в тому числі перед своїми критиками, здійснює чудо і цим показує, що має владу прощати на землі гріхи і що він є найбільшою людиною, яка будь-коли жила. Він повертається до паралізованого і говорить: «Встань, візьми свої ноші та йди додому». Чоловік відразу встає, бере ноші і на очах у всіх виходить. Люди надзвичайно вражені; вони прославляють Бога, вигукуючи: «Чогось такого ми ще ніколи не бачили».

Чи ви помітили, що Ісус вказує на зв’язок між хворобою та гріхом і пояснює, що відновлення фізичного здоров’я залежить від прощення гріхів? Біблія говорить, що наш прабатько Адам згрішив, і всі ми успадкували наслідки цього гріха — хвороби і смерть. Але під час правління Божого Царства Ісус простить гріхи всім, хто любить Бога і служить йому. Тільки уявіть: люди більше ніколи не будуть хворіти! Марка 2:1—12; Луки 5:17—26; Матвія 9:1—8; Римлян 5:12, 17—19.

Ісус запрошує Матвія йти за ним

ЗЦІЛИВШИ в Капернаумі паралізованого, Ісус іде за місто до Галілейського моря. До нього знову приходять натовпи людей, і він навчає їх. Ідучи далі, Ісус бачить Матвія, якого теж називають Левієм. Він сидить у конторі, де збирають податки. Ісус запрошує його: «Будь моїм учнем і йди за мною».

Очевидно, Матвій уже знайомий з вченнями Ісуса, так само як з ними були знайомі Петро, Андрій, Яків та Іван, перш ніж Ісус покликав їх іти за ним. І, подібно до них, Матвій також відразу відгукується на запрошення. Він встає, покидає свою роботу збирача податків і йде за Ісусом.

Згодом, мабуть, на честь того, що Матвій отримав від Ісуса таке запрошення, він влаштовує у своєму домі великий бенкет. Крім Ісуса та його учнів, там зібралося багато збирачів податків. Більшість юдеїв зневажає цих людей, бо вони збирають податки для римської влади, яку ненавидить народ. До того ж багато збирачів податків нечесні і стягують з людей більше грошей, ніж належить.

Коли фарисеї бачать, що Ісус сидить за одним столом з такими людьми, то запитують його учнів: «Чому ваш учитель їсть разом зі збирачами податків та грішниками?» Почувши це запитання, Ісус відповідає фарисеям: «Лікар потрібний не здоровим, а хворим. Тож ідіть і навчіться, що́ означає: “Я хочу милосердя, а не жертви”. Бо я прийшов покликати не праведних, а грішних».

Мабуть, Матвій запросив до себе збирачів податків, щоб вони послухали Ісуса і зцілилися духовно. Тому Ісус, спілкуючись з ними, хоче допомогти їм розвинути добрі стосунки з Богом. Ісус не зневажає цих людей, на відміну від фарисеїв, які вдають із себе праведників. Навпаки, він співчуває їм і допомагає як духовний лікар.

Те, що Ісус милосердно ставиться до грішників, не означає, що він закриває очі на їхні гріхи,— просто він виявляє до них такі ж почуття, як і до фізично хворих людей. Наприклад, згадайте, як Ісус, спонуканий співчуттям, торкнувся до прокаженого і сказав: «Хочу. Будь чистим». Виявляймо ж і ми милосердя до нужденних, докладаючи особливих зусиль, щоб допомагати їм духовно. Матвія 8:3; 9:9—13; Марка 2:13—17; Луки 5:27—32.

Ісуса розпитують про піст

МИНУВ майже рік з того часу, як Ісус відзначав Пасху в 30 році н. е. Іван Хреститель уже кілька місяців сидить у в’язниці. Хоча він хотів, щоб його учні стали послідовниками Ісуса, але це зробили не всі з них.

Декотрі з Іванових учнів підходять до Ісуса і запитують: «Чому ми та фарисеї постимо, а твої учні — ні?» Для фарисеїв піст — це релігійний обряд, який вони виконують двічі на тиждень. Очевидно, Іванові учні теж дотримуються цього звичаю. Можливо, вони постять ще й тому, що засмучені через арешт Івана, і їх цікавить, чому Ісусові учні не тужать разом з ними.

На це Ісус відповідає: «Ви, мабуть, погодитесь, що друзям нареченого немає чого сумувати, поки він ще з ними? Однак настануть дні, коли нареченого від них заберуть. Тоді вони і будуть постити».

Учні Івана мусять пам’ятати, що Іван сам назвав Ісуса Нареченим. Тому Іван, подібно до Ісусових учнів, вважав би недоречним постити, поки Ісус ще живий. Згодом, коли Ісус помер, його учні тужили і постили. Але після того як він воскрес і вознісся на небо, у них більше не було підстав для жалоби й посту.

Далі Ісус пояснює свої слова такими прикладами: «Ніхто не пришиває до старого одягу латки з нової тканини, інакше латка збіжиться і діра стане ще більшою. Так само не наливають молодого вина в старі бурдюки, інакше бурдюки прорвуться, вино виллється і бурдюки пропадуть. Молоде вино наливають у нові бурдюки». Як ці приклади пов’язані з постом?

Ісус хоче допомогти учням Івана Хрестителя зрозуміти, що не потрібно очікувати, що Ісусові послідовники будуть дотримуватися давніх обрядів юдаїзму, скажімо ритуального посту. Ісус прийшов не для того, щоб «пришити латку» і продовжити існування старої системи поклоніння, яка мала бути знищена. Не слід підганяти християнство під юдаїзм і під його людські традиції. Християнство не має бути подібним до латки з нової тканини на старому одязі чи до молодого вина в старих бурдюках. Матвія 9:14—17; Марка 2:18—22; Луки 5:33—39; Івана 3:27—29.