Про Ісуса вже відомо всюди, і багато людей приходять до нього у відлюдні місця, щоб послухати його і побачити його могутні діла. Однак через кілька днів він знову йде в Капернаум, осередок своєї діяльності. Звістка про повернення Ісуса швидко облітає це місто, що лежить на березі Галілейського моря. Тож чимало людей сходиться до дому, де він зупинився. Серед них є фарисеї та вчителі Закону, які прийшли з різних місцевостей Галілеї і Юдеї, в тому числі з Єрусалима.

«До нього зійшлося так багато людей, що навіть біля дверей не залишилося місця, і він почав розповідати їм добру новину» (Марка 2:2). Невдовзі Ісус зробить щось надзвичайне. Стане зрозуміло, що він здатний усунути причину людських страждань і повернути добре здоров’я всім, кому захоче.

У той час як Ісус навчає людей у переповненій кімнаті, до дому підходять четверо чоловіків, які несуть на ношах паралізованого. Вони хочуть, щоб Ісус зцілив їхнього друга, але через натовп не можуть «піднести його до Ісуса» (Марка 2:4). Як же їм прикро! Тож чоловіки вилазять на плаский черепичний дах, роблять у ньому отвір і спускають в кімнату ноші з паралізованим.

Чи Ісус сердиться, що його перервали? Ні. Він глибоко вражений вірою цих чоловіків і каже паралізованому: «Твої гріхи прощено» (Матвія 9:2). Але хіба Ісус може прощати гріхи? Книжники і фарисеї вважають, що ні. Вони міркують: «Чому цей чоловік так говорить? Він зневажає Бога. Хто може прощати гріхи, крім самого Бога?» (Марка 2:7).

Знаючи їхні думки, Ісус каже: «Чому ви розмірковуєте так у своїх серцях? Що простіше сказати паралізованому: “Твої гріхи прощено” чи “Встань, візьми свої ноші і йди”?» (Марка 2:8, 9). Ісус справді може простити гріхи чоловіка на основі жертви, яку складе в майбутньому.

Тоді Ісус показує натовпу, в тому числі своїм критикам, що має владу прощати на землі гріхи. Він повертається до паралізованого і говорить: «Кажу тобі, встань, візьми свої ноші і йди додому». Чоловік відразу встає, бере ноші і на очах у всіх виходить. Люди надзвичайно вражені! Вони прославляють Бога, вигукуючи: «Ми ще ніколи такого не бачили!» (Марка 2:11, 12).

З Ісусових слів видно, що існує зв’язок між гріхами та хворобами і що відновлення фізичного здоров’я залежить від прощення гріхів. Біблія вчить, що наш прабатько Адам згрішив і що всі ми успадкували наслідки гріха — хвороби і смерть. Але під час правління Божого Царства Ісус простить гріхи тим, хто любить Бога і служить йому. Хвороби назавжди відійдуть в минуле (Римлян 5:12, 18, 19).

Після зцілення паралізованого Ісус деякий час залишається в околицях Капернаума на березі Галілейського моря. До нього знову приходять натовпи людей, і він навчає їх. Коли Ісус йде далі, то бачить Матвія, якого ще називають Левієм. Цей чоловік сидить у конторі, де збирають податки. Ісус звертається до нього з чудовим запрошенням: «Будь моїм учнем і йди за мною» (Матвія 9:9).

Очевидно, Матвій, подібно як Петро, Андрій, Яків та Іван, вже чув про вчення і чуда Ісуса. Він також відразу відгукується на запрошення. У своєму Євангелії Матвій описує це так: «Матвій встав та пішов за ним» (Матвія 9:9). Отже, він покидає свою роботу збирача податків і стає учнем Ісуса.

Через якийсь час Матвій влаштовує у своєму домі великий бенкет. Мабуть, причиною цього є особливе запрошення, яке він отримав від Ісуса. Кого, крім Ісуса та його учнів, Матвій кличе на цей бенкет? Багатьох збирачів податків, своїх колишніх товаришів. Вони служать римській владі, котру так ненавидять місцеві жителі. Наприклад, вони стягують портове мито, мито з караванів, які проходять головними шляхами, а також мито на ввіз товарів. Як до цих людей ставиться більшість євреїв? Вони зневажають їх, бо ті часто стягують більше грошей, ніж належить. На бенкеті присутні також грішники, тобто особи, які мають погану репутацію (Луки 7:37—39).

Коли самовдоволені фарисеї бачать, що Ісус сидить за одним столом з такими людьми, то запитують його учнів: «Чому ваш учитель їсть разом зі збирачами податків і грішниками?» (Матвія 9:11). Почувши це, Ісус відповідає: «Здоровим лікар не потрібний, а хворим потрібний. Тож ідіть і навчіться, що означають слова: “Я хочу милосердя, а не жертви”. Бо я прийшов покликати не праведних, а грішних» (Матвія 9:12, 13; Осії 6:6). Хоча фарисеї лицемірять, називаючи Ісуса «учителем», вони таки можуть багато навчитися від нього.

Напевно, Матвій запросив до себе збирачів податків та грішників, щоб вони послухали Ісуса та зцілились духовно, і «багато з них стали Ісусовими послідовниками» (Марка 2:15). Ісус хоче допомогти їм розвинути добрі стосунки з Богом. На відміну від фарисеїв, які вдають із себе праведників, він не зневажає таких людей. Ісус виявляє співчуття й милосердя. Як духовний лікар він може допомогти тим, хто духовно хворий.

Те, що Ісус милосердно ставиться до збирачів податків та грішників, не означає, що він закриває очі на їхні гріхи. Просто він виявляє до них такі ж почуття, як і до фізично хворих людей. Наприклад, згадайте, як Ісус співчутливо торкнувся прокаженого і сказав: «Хочу! Будь чистим» (Матвія 8:3). Тож наслідуймо Ісуса: виявляймо милосердя до тих, хто потребує допомоги, і, що найважливіше, надаваймо їм духовну підтримку.