Коли Ісус все ще перебуває у Самарії чи в Галілеї, фарисеї запитують його про прихід Божого Царства. Вони вважають, що цей прихід має бути дуже пишним і урочистим. Однак Ісус каже: «Боже Царство прийде не так, що всі відразу його помітять, і ніхто не говоритиме: “Ось тут!” або “Там!” Кажу вам: Боже Царство є серед вас» (Луки 17:20, 21).

На думку декого, Ісусові слова означають, що Царство править у серцях Божих служителів. Але Царство не може бути в серцях фарисеїв, з якими розмовляє Ісус. Воно серед них у тому розумінні, що зараз поміж ними перебуває вибраний Цар Божого Царства, Ісус Христос (Матвія 21:5).

Можливо, після того, як фарисеї ідуть, Ісус пояснює учням деякі подробиці про прихід Царства. Щодо своєї присутності у царській владі Ісус каже: «Прийде час, коли ви захочете побачити один з днів Сина людського, але не побачите» (Луки 17:22). Ісус дає зрозуміти, що правління Сина людського в Царстві розпочнеться в майбутньому. Деякі учні, напевно, будуть прагнути, щоб це сталося якнайшвидше, але їм доведеться чекати аж до часу, який Бог визначив для приходу Сина людського.

Ісус продовжує: «Люди говоритимуть вам: “Дивіться туди!” або “Дивіться сюди!” Але не виходьте і не женіться за ними. Бо, як блискавка спалахує, освітлюючи небо від одного краю до іншого, так само буде і з Сином людським у його день» (Луки 17:23, 24). Що допоможе Ісусовим учням не гнатися за лжемесіями? Ісус каже, що прихід правдивого Месії буде подібний до блискавки, яку видно з далекої відстані. Докази його присутності у царській владі будуть чітко видимі для всіх уважних спостерігачів.

Потім Ісус пояснює, якими у той час будуть люди, і для цього наводить приклади з давнини. Він говорить: «За днів Сина людського буде так, як було за днів Ноя... Подібно було і за днів Лота: люди їли, пили, купували, продавали, садили й будували. Проте в день, коли Лот вийшов із Содома, з неба полив вогняний та сірчаний дощ і знищив усіх. Так само буде і в день виявлення Сина людського» (Луки 17:26—30).

Ісус не говорить, що люди за днів Ноя і Лота були знищені через те, що займалися буденними справами: їли, пили, купували, продавали, садили і будували. Ной, Лот і їхні сім’ї теж цим займалися. Але інші люди зовсім не звертали уваги на Божу волю і на те, в який час вони живуть. Отже, Ісус заохочує своїх учнів зосереджуватися на виконанні Божої волі. Саме завдяки цьому вони зможуть врятуватися, коли в майбутньому Бог наведе знищення.

Учням слід остерігатися, щоб їхню увагу не поглинуло те, що пропонує світ,— те, що вони залишили. Ісус каже: «Якщо в той день хтось буде на даху, а свої речі матиме вдома, хай не сходить за ними і, якщо хтось буде в полі, так само хай не повертається за тим, що залишив. Пам’ятайте про Лотову дружину» (Луки 17:31, 32). Вона стала соляним стовпом.

Ісус продовжує описувати, що буде відбуватись, коли Син людський правитиме як Цар. Він каже своїм учням: «Тієї ночі двоє лежатимуть в одному ліжку: одного буде забрано, а другого покинуто» (Луки 17:34). Отже, хтось отримає спасіння, а хтось буде покинутий, тобто втратить своє життя.

Учні запитують: «Де, Господи?» Ісус відповідає: «Де буде тіло, туди злетяться орли» (Луки 17:37). Так, в майбутньому Ісусові послідовники будуть як далекозорі орли — вони зберуться навколо правдивого Христа, тобто Сина людського. У той час Ісус буде давати своїм учням духовну поживу, яка рятуватиме життя тим, хто має віру.

Ісус уже наводив своїм учням приклад про те, що необхідно бути наполегливим у молитві (Луки 11:5—13). Тепер, можливо перебуваючи в Самарії або в Галілеї, він знову наголошує на потребі завжди молитися і не падати духом. Цього разу він розповідає такий приклад:

«В одному місті був суддя, який не боявся Бога і не зважав на людей. У тому ж місті жила вдова, що постійно приходила до нього і просила: “Винеси справедливе рішення у справі між мною і тим, хто зі мною судиться”. Деякий час суддя не хотів їй допомагати, проте зрештою сказав собі: “Хоч Бога я не боюсь і на людей не зважаю, але оскільки ця вдова надокучає мені, винесу справедливе рішення в її справі, щоб вона не приходила й не мучила мене своїми проханнями”» (Луки 18:2—5).

Ісус пояснює цей приклад так: «Чуєте, що сказав цей неправедний суддя? Чи ж Бог не подбає про те, щоб для його обранців, котрі день і ніч благають його про допомогу, було встановлено справедливість, хоча в їхньому випадку він і виявляє терпіння?» (Луки 18:6, 7). Що Ісус хоче цим сказати про свого Батька?

Ісусові слова не означають, що Бог Єгова чимось схожий на неправедного суддю. Насправді Ісус використовує протиставлення: якщо навіть неправедний суддя відгукується на наполегливі прохання, тим більше це зробить Бог. Наш небесний Батько праведний і добрий, і він відповідає на прохання своїх служителів, якщо вони не перестають молитися і не падають духом. Це можна побачити з наступних слів Ісуса: «Говорю вам: [Бог] обов’язково зробить це, притому дуже швидко» (Луки 18:8).

З простими і бідними людьми часто поводяться несправедливо, тоді як до багатих і впливових ставляться з прихильністю. Але Богові це не подобається. У свій час він встановить справедливість — покарає злих, а своїм служителям дасть вічне життя.

Хто має таку ж віру, як ця вдова? Скільки людей переконані в тому, що Бог «дуже швидко» відновить справедливість? Після того як Ісус наголошує, наскільки важливо бути наполегливим у молитвах, він звертає увагу на те, що потрібно також вірити у силу молитви. Ісус запитує: «Коли прийде Син людський, чи знайде він віру на землі?» (Луки 18:8). Ці слова, напевно, означають, що в час приходу Христа мало хто буде виявляти віру.

Серед слухачів Ісуса є люди, які надто впевнені у своїй вірі. Вони вважають себе праведними і дивляться на інших звисока. Для цих людей Ісус розказує приклад:

«Два чоловіки ввійшли у храм помолитися — один фарисей, а другий збирач податків. Фарисей став і почав молитися подумки: “Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші — здирники, неправедні, перелюбники — або як он той збирач податків. Я пощу двічі на тиждень і даю десятину з усього, що набуваю”» (Луки 18:10—12).

Фарисеї відомі тим, що виставляють напоказ свою вдавану праведність, щоб вразити інших. Вони постановили дотримуватися посту по понеділках і четвергах — у великі базарні дні, коли їх може побачити багато людей. Також фарисеї ретельно платять десятину навіть з трав (Луки 11:42). Кілька місяців тому вони показали свою зневагу до простих людей, сказавши: «Ці люди взагалі не знають Закону [тобто фарисейського тлумачення Закону], вони про́кляті» (Івана 7:49).

Ісус продовжує свій приклад: «А збирач податків стояв віддалік, не наважуючись навіть підвести очі до неба. Він тільки бив себе в груди і говорив: “Боже, будь ласкавим до мене, грішника”». Збирач податків смиренно визнає свої гріхи, тож Ісус робить висновок: «Кажу вам: цей чоловік пішов додому праведнішим, ніж фарисей. Бо кожен, хто звеличується, буде принижений, а хто упокорюється, буде звеличений» (Луки 18:13, 14).

Отже, Ісус чітко показує, наскільки важливо бути смиренними. Ці повчання дуже цінні для Ісусових учнів, адже вони виросли у суспільстві, де самовдоволені фарисеї надають великої ваги становищу. Повчання Ісуса також цінні для всіх його послідовників.