Однак наближається Пасха 33 року н. е., тож Ісус знову вирушає в дорогу. Він іде через Самарію аж до Галілеї. Ісус востаннє відвідує цю місцевість. В Галілеї Ісус і його учні, очевидно, приєднуються до тих, хто прямує в Єрусалим на святкування Пасхи. Вони йдуть через Перею, область на схід від Йордану.

На початку подорожі, коли Ісус входить в одне село чи то в Самарії, чи в Галілеї, його зустрічають десять чоловіків, хворих на проказу. Ця жахлива хвороба поступово з’їдає різні частини тіла — пальці на руках і ногах, вуха, ніс і губи. Щоб вберегти інших від зараження, Божий Закон накладав на кожного прокаженого такий обов’язок: «Він буде прикривати свої уста і вигукувати: “Нечистий! Нечистий!” Він буде нечистий весь час, поки має виразки. Він... має жити поза табором».

Десять прокажених виконують цю вимогу Закону і тримаються від Ісуса здалека. Однак вони голосно кричать: «Ісусе, Наставнику, змилосердься над нами!»

Побачивши їх на віддалі, Ісус наказує їм: «Підіть і покажіться священикам». Він говорить це, тому що, згідно з Божим Законом, саме священики уповноважені оголошувати чистими тих прокажених, які вилікувались. Тоді вони отримують дозвіл жити серед здорових людей.

Десять прокажених вірять у чудотворну силу Ісуса. Тому вони поспішають до священиків, хоча ще не зцілилися. Дорогою їхня віра в Ісуса винагороджується. Вони бачать і відчувають, що їхнє здоров’я відновлюється!

Дев’ять колишніх прокажених ідуть далі, а десятий, самарянин, повертається і розшукує Ісуса. Чому? Тому що він дуже вдячний за своє одужання. Він голосно прославляє Бога і коли знаходить Ісуса, то падає йому до ніг і дякує.

Тоді Ісус запитує: «Хіба не десятеро очистились? Де ж інші дев’ятеро? Невже, окрім цього чоловіка з іншого народу, серед них не знайшлося нікого, хто б повернувся, аби віддати Богові славу?»

Потім він говорить до самарянина: «Встань і йди. Твоя віра зцілила тебе».

Коли ми читаємо про те, як Ісус зцілив десятьох прокажених, нам треба взяти до серця урок, який міститься у питанні: «Де ж інші дев’ятеро?» Невдячність, яку виявили дев’ятеро чоловіків,— це серйозна провина. Чи ми, подібно до самарянина, вдячні за все, що дає нам Бог, у тому числі за надійну обітницю вічного життя в Божому праведному новому світі?

Коли об’явиться Син людський

КОЛИ Ісус перебуває ще на півночі (або в Самарії, або в Галілеї), фарисеї запитують його про прихід Божого Царства. Вони вважають, що прихід Царства має бути дуже пишним і урочистим. Але Ісус каже: «Боже царство прийде не так, що всі відразу помітять його, і ніхто не говоритиме: “Ось тут!” або “Там!” Кажу вам, Боже царство є серед вас».

Іноді слова Ісуса «серед вас» перекладають як «всередині вас». Тому дехто думає, що Ісус хотів сказати, ніби Боже Царство править у серцях Божих служителів. Але Ісус звертається до невіруючих фарисеїв, тож очевидно, що Боже Царство не може бути всередині їхніх сердець. Все ж воно серед них, бо серед них перебуває призначений Цар Божого Царства, Ісус Христос.

Можливо, після того, як фарисеї йдуть, Ісус продовжує говорити зі своїми учнями про прихід Царства. Маючи на увазі в першу чергу свою майбутню присутність у царській владі, Ісус попереджає: «Люди говоритимуть вам: “Дивіться туди!” або “Дивіться сюди!” Але не виходьте і не біжіть за ними [фальшивими месіями]. Бо як блискавка, спалахнувши, засяє від одного краю неба до іншого, так об’явиться і Син людський». Ісус пояснює, що докази його присутності в царській владі будуть добре помітні для всіх, хто захоче їх побачити, так само, як сяючу блискавку видно з далекої відстані.

Потім Ісус порівнює майбутні події з подіями давніх часів, показуючи, як будуть поводитись люди під час його присутності. Він говорить: «За днів же Сина людського буде так, як було за днів Ноя. (...) Подібно було і за днів Лота: люди їли, пили, купували, продавали, садили й будували. Проте в день, коли Лот вийшов із Содома, з неба впав вогняний та сірчаний дощ і знищив їх усіх. Так само буде і в той день, коли об’явиться Син людський».

Ісус не має на увазі, що люди за днів Ноя і Лота були знищені тільки через те, що займалися буденними справами: їли, пили, купували, продавали, садили і будували. Ной, Лот і їхні сім’ї теж займалися такими справами. Але інші люди не звертали жодної уваги на Божу волю і саме тому були знищені. З цієї ж причини будуть знищені люди у той час, коли об’явиться Христос протягом великого лиха, яке прийде на цю систему.

Щоб підкреслити, наскільки важливо швидко реагувати на докази його майбутньої присутності у царській владі, Ісус додає: «Якщо в той день хтось буде на даху, а свої речі матиме вдома, хай не сходить за ними, і якщо хтось буде в полі, так само хай не повертається за тим, що залишив. Пам’ятайте про Лотову дружину».

Коли докази Христової присутності стануть явними, люди повинні пильнувати, щоб прив’язаність до матеріальних речей не стримала їх від негайних дій. Лотова дружина, втікаючи із Содома, очевидно з жалем, озирнулася на все, що залишила позаду, і стала соляним стовпом.

Описуючи далі ситуацію, яка існуватиме під час його майбутньої присутності, Ісус каже своїм учням: «Тієї ночі двоє лежатимуть в одному ліжку; одного буде забрано, а другого залишено. Дві молотимуть на тих самих жорнах; одну буде забрано, а другу залишено».

Те, що когось забрано, відповідає тому, що Ной зі своєю сім’єю увійшов у ковчег і що ангели вивели Лота та його сім’ю із Содома. Це означає спасіння. З іншого боку, те, що когось залишено, означає знищення.

Тоді учні питають: «Де, Господи?»

«Де буде тіло, туди злетяться й орли»,— відповідає Ісус. Ті, кого «забрано» для спасіння, подібні до далекозорих орлів, які збираються коло «тіла». Згадане тіло представляє правдивого Христа під час його невидимої присутності в царській владі і духовний бенкет, який приготував Єгова. Луки 17:20—37; Буття 19:26.

Важливість молитви і смирення

РАНІШЕ, коли Ісус був в Юдеї, він навів приклад про те, що необхідно бути наполегливим у молитві. Тепер, під час своєї останньої подорожі в Єрусалим, він знову наголошує на потребі безупинно молитись. Ісус, очевидно, далі перебуває в Самарії або Галілеї, коли розказує своїм учням такий приклад:

«В одному місті був собі суддя, який і Бога не боявся, і людей не поважав. Жила також у тому місті вдова, що постійно приходила до нього та просила: “Розсуди мене справедливо з моїм противником”. Суддя деякий час не хотів їй допомагати, але зрештою сказав сам до себе: “Хоч і Бога я не боюсь, і людей не поважаю, та оскільки ця вдова надокучає мені, розсуджу справедливо її справу, щоб вона більше не приходила й не добивала мене”».

Далі Ісус пояснює значення цього прикладу: «Чуєте, що сказав цей неправедний суддя? Чи ж Бог не подбає про те, аби заради його вибранців, котрі день і ніч волають до нього про допомогу, було встановлено справедливість, хоча в їхньому випадку він і виявляє довготерпіння?»

Ці слова Ісуса не означають, що Бог Єгова чимось схожий на неправедного суддю. Але  якщо навіть неправедний суддя відгукується на наполегливі прохання, то немає сумніву, що праведний і добрий Бог відповість на невпинні благання свого народу. Тож Ісус продовжує: «Говорю вам: він [Бог] обов’язково зробить це, притому дуже швидко».

Часто простим і бідним людям відмовляють у справедливості, тимчасом як до впливових і багатих ставляться прихильно. Однак Бог не тільки подбає про те, щоб злі були справедливо покарані, але й поведеться справедливо зі своїми служителями, давши їм вічне життя. Проте скільки людей переконані в тому, що Бог «дуже швидко» відновить справедливість?

Говорячи головним чином про віру в силу молитви, Ісус запитує: «Коли прийде Син людський, то чи знайде він справжню віру на землі?» Хоча це запитання залишається без відповіді, можна зробити висновок, що під час Христового приходу в царській владі мало хто виявлятиме таку віру.

Серед тих, хто слухає Ісуса, є люди, які надто впевнені у своїй вірі. Вони вважають себе праведними і дивляться на інших звисока. Можливо, так поводяться навіть деякі Ісусові учні. Тому для цих людей Ісус розказує приклад.

«Два чоловіки ввійшли у храм помолитися — один фарисей, а другий збирач податків. Фарисей встав і почав молитися подумки: “Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші — здирники, неправедні, перелюбники, або навіть як он той збирач податків. Я пощу двічі на тиждень і даю десятину з усього, що набуваю”».

Фарисеї відомі тим, що виявляють прилюдно свою праведність, намагаючись справити враження на інших. Щопонеділка і щочетверга вони дотримуються посту, який самі собі встановили, а також ретельно платять десятину з незначних польових трав. Кілька місяців тому вони показали свою зневагу до простих людей під час свята Наметів, сказавши: «Ці люди взагалі не знають Закону [тобто фарисейського тлумачення цього Закону], вони прокляті».

Продовжуючи свій приклад, Ісус говорить про одного такого «проклятого» чоловіка: «Збирач же податків стояв віддалік, не наважуючись навіть піднести очей до неба. Він тільки бив себе в груди і говорив: “Боже, будь милосердним до мене, грішника”». Збирач податків смиренно визнав свої провини, тому Ісус говорить про нього: «Кажу вам, цей чоловік повертатиметься додому, виявившись праведнішим, ніж фарисей; бо кожен, хто звеличується, буде принижений, а хто упокорюється, буде звеличений».

Таким чином, Ісус ще раз підкреслює важливість смирення. Оскільки учні Ісуса виросли у суспільстві, в якому самовдоволені фарисеї мають сильний вплив, а становищу і посаді надається великої ваги, не дивно, що це позначилось і на них. Але який чудовий урок смирення дає їм Ісус! Луки 18:1—14; Івана 7:49.