Унікальна здатність гекона

Цікаві ідеї люди можуть почерпнути і від наземних тварин. Скажімо, маленькі ящірки, які називаються геконами, мають унікальну здатність лазити по вертикальних гладеньких, як скло, поверхнях і зачіплюватися навіть за стелю. Цими істотами захоплювалися ще в біблійні часи (Приповістей 30:28, НС). Як же вдається геконам перемагати сили гравітації?

Варто зазначити, що тваринки не виділяють якогось клею. Їхній секрет криється в крихітних волосинках, або щетинках, що вкривають лапки. Щетинки так щільно прилягають до поверхні, що між молекулами щетинок і молекулами поверхні виникає слабке притягання. Таку взаємодію називають силами Ван дер Ваальса. Зазвичай гравітація сильніша від цих сил, і тому ми не можемо пересуватися по вертикальній площині. Однак завдяки великій кількості щетинок збільшується поверхня зчеплення і зростають сили міжмолекулярного притягання. Власне тому гекон не падає.

Як же людям практично застосувати таке відкриття? За цим принципом можна створити синтетичні матеріали, які замінили б липучку — інший, підказаний природою винахідa. У журналі «Економіст» (англ.) один дослідник пояснив, що новий синтетичний матеріал став би особливо корисним «у медицині в тих випадках, коли використання хімічних клеїв — протипоказано».

Лапки гекона не забруднюються і ніколи не залишають по собі слідів. Гекони легко прикріпляються до будь-яких поверхонь, окрім тефлону. Науковці намагаються використати цю унікальну здібність у своїх винаходах.