Одного разу язичеська жінка благала його вилікувати її дочку, що була під сильним впливом демона. Спочатку трьома різними способами Ісус натякнув їй, що він не допоможе: по-перше — не давши їй відповіді; по-друге — прямо сказавши, що його послано не до язичників, а до євреїв, і по-третє — навівши приклад, в якому лагідно виклав ту саму думку. Однак жінка і після цього наполягала і виявила цим самим надзвичайну віру. З огляду на таку виняткову обставину Ісус побачив, що у цьому випадку не слід було застосовувати загальне правило,— це був час для гнучкості заради вищих принципівa. Отже Ісус зробив те, від чого тричі відмовився раніше. Він вилікував дочку тої жінки! (Матвія 15:21—28).

[Ілюстрація на сторінці 16]

Коли жінка виявила надзвичайну віру, Ісус побачив, що у цьому випадку не слід застосовувати загальне правило.