НАДІЯ НА ВІДНОВЛЕННЯ

Приблизно 1527 року у Віттенберзі також мешкав теолог Йоганнес Кампанус, якого в той час вважали одним з найвидатніших учених. Хоча Кампанус жив у самому осередку релігійних реформ, він розчарувався у вченнях Мартіна Лютера. Чому?

Кампанус заперечував і вчення про трансубстанціацію, і вчення про консубстанціаціюd. За словами автора Андре Сегенні, Кампанус вважав, що «хліб як сутність завжди залишається хлібом, але як святий дар він символізує тіло Христа». Щоб обговорити ці питання, у 1529 році був проведений Марбурзький релігійний диспут. Але на ньому Кампанусу не дали можливості розповісти те, про що він дізнався зі Святого Письма. Після диспуту реформатори з Віттенберга почали його уникати.

Також реформаторів обурив погляд Кампануса щодо Отця, Сина і святого духа. У своїй книжці «Відновлення», виданій 1532 року, Кампанус написав, що Ісус і його Отець — це дві різні особи («Restitution»). Як він пояснював, Отець і Син — «одне» в тому розумінні, що й чоловік і дружина — «одне тіло»: між ними панує єдність, але вони є окремими особами (Івана 10:30; Матвія 19:5). Кампанус зазначив, що у Святому Письмі наводиться те саме порівняння, аби показати, що Бог має владу над Сином: «Жінці голова — чоловік, а голова Христові — Бог» (1 Коринфян 11:3).

А що сказати про святий дух? Знову посилаючись на Біблію, Кампанус написав: «Жоден вірш у Святому Письмі не дає підстав робити висновок, що Святий Дух є третьою особою [Трійці]... Дух Бога слід розуміти як дію, духовну силу і діяльність, через яку Він [Бог] все підготовляє і здійснює» (Буття 1:2).

Лютер назвав Кампануса богохульником і противником Божого Сина. А інший реформатор навіть вимагав його страти. Незважаючи ні на що, Кампанус залишався непохитним. В одній книжці говориться: «Кампанус був переконаний, що відхід від автентичного апостольського і біблійного розуміння становища Бога, а також чоловіка [в сім’ї] призвів до занепаду Церкви» («The Radical Reformation»).

Кампанус ніколи не прагнув створити якусь релігійну групу. Він сказав, що марно шукав правду «серед сект і всіх єретиків». Кампанус сподівався, що в католицькій церкві відбудеться відновлення і вона повернеться до правдивих християнських учень. Проте католицькі провідники все ж заарештували його, і, можливо, він провів у в’язниці понад 20 років. Як вважають історики, Йоганнес Кампанус помер приблизно 1575 року.