у п’яти містах Німеччини — Дортмунді, Гамбурзі, Лейпцигу, Мюнхені і Франкфурті-на-Майні.

Тисячі добровольців готували стадіони й прилеглі території, аби вони стали належними місцями для поклоніння (Повторення Закону 23:15). Ось приклад. У Лейпцигу місцеві Свідки гарно прибрали стадіон та пообіцяли зробити це і після завершення конгресу. Адміністрація стадіону була настільки вражена роботою братів, що зменшила орендну плату на суму, необхідну для прибирання.

Делегати в Мюнхені зробили такий плакат: «Роз’єднані мовами — об’єднані любов’ю».

У Баварії делегати конгресу відвідували Зали Царства, де їх радо вітали місцеві Свідки. Одну групу супроводжувала гід, яка не була Свідком Єгови. Їй дуже сподобалося, з якою любов’ю Свідки приймали своїх одновірців. Ось що розповів брат з цієї групи: «Коли ми автобусом повертались до готелю, наша гід сказала, що ми дуже відрізняємось від інших туристів. Ми гарно вдягнені та охоче слухаємось старших групи. Серед нас не чути поганих слів і немає безладу. Її вразило те, наскільки швидко чужі люди можуть здружитися».

У Німеччині промови виголошувались 18 мовами. У Дортмунді вони перекладались арабською, іспанською, португальською, російською та фарсі; у Франкфурті-на-Майні — англійською, сербською/хорватською, французькою; у Гамбурзі — голландською, датською, тамільською і шведською; у Лейпцигу — китайською, польською і турецькою; у Мюнхені — грецькою, італійською та німецькою мовою жестів.

[Ілюстрація на сторінці 9]

У Франкфурті-на-Майні хорватські делегати отримали «Переклад нового світу» рідною мовою.