11. Які дві категорії приношень складали в Ізраїлі первосвященики і для чого вони це робили?

¹¹ «Усякий бо первосвященик настановляється, щоб приносити дари та жертви»,— писав апостол Павло (Євреїв 8:3). Зауважте, що Павло розділяє приношення первосвящеників у стародавньому Ізраїлі на дві категорії — «дари» та «жертви», або «жертви за гріхи» (Євреїв 5:1). Зазвичай люди дають дари, аби виразити прихильність та вдячність, а також щоб розвинути дружбу або здобути схвалення чи милість (Буття 32:21; Приповістей 18:16). Подібно багато з приношень, котрі треба було складати згідно з Законом, можна вважати «дарами» Богу, завдяки яким людина сподівалася отримати його прихильність і ласкуb.

13. Опишіть приношення, які складалися добровільно як дари Богові.

¹³ До приношень, котрі складалися добровільно як дари або як один зі способів наблизитись до Бога з метою отримати його ласку, належали цілопалення, хлібні жертви та мирні жертви. На думку деяких учених, давньоєврейський вираз, перекладений як «цілопалення», означає «жертва сходження вгору» або «жертва, яка сходить угору». І це доречно, адже, коли складалося цілопалення, зарізану тварину спалювали на жертовнику, і духмяні, або любі, пахощі сходили на небо до Бога. Характерною особливістю цілопалення було те, що спочатку кров’ю тварини кропили навколо жертовника, а потім цілу тварину складали в жертву Богу. Священики мали ‘все те спалити на жертовнику як цілопалення, огняну жертву, пахощі любі для Господа’ (Левит 1:3, 4, 9; Буття 8:21).

14. Як приносилась хлібна жертва?

¹⁴ Хлібна жертва описується в 2-му розділі книги Левит. Це була добровільна жертва — борошно високої якості з додатками ладану, зазвичай полите оливою. «Візьме звідти [священик] повну свою жменю пшеничної муки її, і оливи її зо всім її ладаном, та й спалить священик на жертівнику за пригадувальну частину,— це огняна жертва, пахощі любі для Господа» (Левит 2:2). Ладан був одним із складників священного кадила, яке спалювалось на кадильному жертовнику в скинії та в храмі (Вихід 30:34—36). Очевидно, саме це мав на увазі Давид, коли сказав: «Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх — як жертва вечірня» (Псалом 141:2).

15. Яка була мета мирної жертви?

¹⁵ Ще однією добровільною жертвою була описана в 3-му розділі Левит мирна жертва. Цю назву можна також перекласти як «жертва приношень миру». У давньоєврейській мові слово «мир» означало набагато більше, ніж просто відсутність війни чи неспокою. «У Біблії воно несе в собі таку думку, але крім того означає стан миру або мирні стосунки з Богом, добробут, радість і щастя»,— говориться в книжці «Вивчення інститутів Мойсеєвого Закону» (англ.). Отже, мирні жертви складалися не для того, щоб налагодити мир з Богом,— так би мовити, умилостивити Його,— а щоб виразити вдячність або відзначити благословенний стан миру з Богом, який мали схвалені ним люди. Після принесення Єгові крові й жиру тварини як священики, так і особа, котра складала жертву, їли решту м’яса разом (Левит 3:17; 7:16—21; 19:5—8). Так у чудовий символічний спосіб людина, що складала жертву, священики та Єгова споживали їжу разом, показуючи, які між ними існують мирні стосунки.