Головний храм

Неподалік розкопу стоїть Сокало — станція підземної залізниці. Тут можна бачити модель відтворений в зменшеному вигляді того, яким гадають був головний храм. Храм збудовано на форму піраміди з двома до башти подібними будинками на верху. Бувши центром поклоніння ацтеків, навколо нього були інші храми на центральній площі Теночтітлана. Тут були головні ідоли, яким ацтеки поклонялись, Хуіцілопочтлі, бог війни, і Тлалок, бог дощу.

До іспанської колонізації, Теночтітлан було острів у долині озер. Паралельно до вулиць були канали для перевозу вантажу малими човнами, називаючись чалупа. Сальвадор Тоскано, в своїй книжці, Квавтемок, описує нам це так: „Велика площа головного храму стояла в центрі острова, і Кортес додає, що ,немає людської мови, щоб нею оповісти величність і винятковість того храму, такого великого, що масиви для помешкання 500 людей можна було будувати в його межах. На площі поміщались кілька пірамід для поклоніння й ігор у м’яч. Там будували доми священиків, були платформи в вигляді черепа (цомпантліс), і монументальні храми збудовані з тесаного каменя й ароматичної кедрини. Крім цих будинків, стояла головна храмова піраміда для поклоніння богу сонця і війни, Хуіцілопочтлі, 30 метрів [100 футів] висоти — 116 східців до верха — з якої було видно цілий острів’”.

Однак, ми не можемо не відчувати холоду й дрижання, коли дивимося на жертовний камінь перед капличкою Хуіцілопочтлі. Жертву ставили на той плоский камінь, догори обличчям, а тоді виривали з неї серце, і жертвували його богам.

Інший камінь, статуя богині Койолахвкі, виявляє ще інший аспект ацтекського поклоніння. Кажуть, що богиня Койолахвкі була сестрою Хуіцілопочтлі, яку він убив і порозрізував на кусочки. Отже, плоска скульптура представляє її розчленовану, з головою відрізаною від грудної клітки. Очевидно, ацтеки не відчували докорів сумління через те, що поклонялись розчленованій богині.

Порівняння — стародавнє і сучасне

Читачам Біблії відомо, що жертвування людей часто було частиною фальшивого поклоніння. Ханаанеяни, а навіть деколи відступницькі ізраїльтяни, жертвували своїх дітей демонським богам. (2 Царів 23:10; Єремії 32:35) Ацтеки, теж, жертвували своїх дітей. Про це читаємо в книжці Ель Темпло Майор: „У одній з цих [ямів] знайшли останки пожертвованих дітей разом із образом бога дощу. Чи це було спеціальне жертвування, тому що настала посуха?”

На сторінці 219 та сама книжка додає й каже: „Фрей Хуан де Торквемада говорить про це в книжці Монаркія індіана (Індіанська монархія): ,Дітей брали до дуже прикрашених вівтарів жертвування, на верху переносних платформ або носилках, прикрашені квітами і пір’ям, яких носили священики на раменах своїх. Інші люди йшли перед ними, грали на музичні інструменти, співали й танцювали. Таким то способом дітей проводили до місцевостей де вони були пожертвовані демонам’”.

Звертаючи увагу на інші подібності між релігією ацтеків а релігією старого світу, то заявляють, що бог Тлалок також був богом родючості. Один з головних вівтарів є присвячений йому. У храмі теж є вирізьблено дві великі гадюки, а гадюки — це символ плодючості. Багато стародавніх поганських релігій старого світу теж мали богів плодючості, і гадюка була дуже поширеним релігійним символом. Також цікаво зауважити, що, так як заявляють, бог Хуіцілопочтлі народився богині Коатлікве, і цю матір-богиню пізніше назвали „мати всіх богів”.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Богиня Коатлікве.

[Відомості про джерело]

Nat’l Institute of Anthropology and History, Mexico

[Ілюстрація на сторінці 20]

Богиня Койолахвкі.

[Відомості про джерело]

Nat’l Institute of Anthropology and History, Mexico