Чи люди спроможні встановити уряд, який дійсно приніс би їм тривале щастя?

Про що свідчить людська історія?

Еккл. 8:9: «Запанувала людина над людиною на лихо для неї». (Це правда, хоча декотрі уряди і правителі починали з високих ідеалів).

«Кожна цивілізація, що колись існувала, обов’язково доходила до свого кінця. Історія є низкою зусиль, що потерпіли невдачу, прагнень, що не здійснилися... Тож історик змушений жити з передчуттям неминучої трагедії». (Генрі Кіссінджер, професор політології; цит. за: «Нью-Йорк таймс» [«The New York Times»], 13 жовтня 1974 року, с. 30B).

Що перешкоджає людським зусиллям в галузі державного управління?

Єрем. 10:23: «Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком». (Бог не уповноважив своє людське твориво вибирати собі власну дорогу незалежно від Бога).

Бут. 8:21: «Нахил людського серця лихий від віку його молодого». (Не тільки правителі, але також ті, над ким вони правлять, народжені в гріху, мають егоїстичні нахили).

2 Тим. 3:1—4: «Останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні... запеклі... бундючні». (Тривалого розв’язання сьогоднішніх проблем людства не може знайти лише одна якась країна; вони вимагають всебічного міжнародного співробітництва. Але егоїстичні інтереси перешкоджають цьому, вони також серйозно стримують будь-яку реальну співпрацю різних організацій в самих державах).

Біблія також виявляє, що справами людей маніпулюють надлюдські сили. «Ввесь світ лежить у владі лукавого» (1 Ів. 5:19, УКУ). «Ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти... світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» (Еф. 6:12). «Духи демонські... виходять до царів усього всесвіту, щоб зібрати їх на війну того великого дня Вседержителя Бога» (Об’яв. 16:14).

Як людям назавжди звільнитися від корумпованих і гнобительських урядів?

Чи призначення інших посадових осіб розв’яже проблему?

Чи ж не правда, що люди, які отримують владу в результаті вільних виборів, як правило, таким же чином і втрачають її всього через декілька років? Чому? Тому що більшість не задоволена їхньою роботою.

Пс. 146:3, 4: «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть!» (Отже, будь-які програми для поліпшення ситуації, які запроваджують правителі, невдовзі переходять у руки інших і часто забуваються).

Хоч би хто став правителем, він усе-таки буде частиною цього світу, що лежить у владі Сатани (1 Ів. 5:19, УКУ).

Чи вирішує справу насильний переворот?

Навіть якщо корумповані правителі будуть зняті зі своїх посад, а несправедливі закони скасовані, новий уряд все одно складатиметься з недосконалих людей і далі буде частиною політичної системи, котра, як виразно показує Біблія, є під контролем Сатани.

Матв. 26:52: «Сховай свого меча в його місце, бо всі хто візьме меча,— від меча і загинуть». (Ісус сказав це одному зі своїх апостолів у той час, коли урядова влада була несправедливо застосована проти самого Божого Сина. Чи можна собі уявити достойнішу справу, за яку варто було б боротися насильницькими методами, якби це було правильно?)

Прип. 24:21, 22 (Хом.): «Мій сину, Господа й царя страхайся; з бунтівниками не приставай, бо вмить прийде їхня погибель, і знищення, що йде від обох, хто передбачить?»

Людські правителі не задовольняють нагальних потреб людства

Розгляньмо декілька прикладів того, чого потребують люди по цілому світі,— речі, яких не дають людські уряди, але які пообіцяв Бог: 1) Життя у світі, вільному від загрози війни (Ісаї 2:4; Пс. 46:10, 11). 2) Вдосталь харчів для кожного (Пс. 72:16). 3) Зручне житло для всіх людей (Ісаї 65:21). 4) Приємна праця для всіх, хто потребує її, щоб можна було утримувати себе і свою сім’ю (Ісаї 65:22). 5) Життя, не затьмарене хворобами й немочами (Об’яв. 21:3, 4). 6) Справедливість; звільнення від релігійного, расового, соціального та національного упередження (Ісаї 9:6; 11:3—5). 7) Безпека; життю чи майну не загрожуватимуть злочинці (Мих. 4:4; Прип. 2:22). 8) Світ, в якому найціннішими рисами вважатимуться любов, доброзичливість, турбота про ближніх і правдивість (Пс. 85:11, 12; Гал. 5:22, 23).

Вже тисячі років політичні правителі обіцяють своїм людям кращі умови життя. Які ж результати цього? Хоча люди в багатьох країнах мають більше в матеріальному плані, але вони не є щасливішими, і проблеми, з якими вони стикаються, сьогодні складніші, ніж будь-коли.