Християнський погляд вищої влади

«Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога» (РИМЛЯН 13:1).

1, 2. (а) Чому Павла ув’язнено в Римі? (б) Які питання Павлове звернення до кесаря підносять?

АПОСТОЛ Павло написав вищесказане до римлян близько 56 року н. е. Кілька років пізніше, він був ув’язнений в Римі. Чому? Юрба зробила замах на його життя в Єрусалимі й римські солдати врятували його. У Кесарії Павла фальшиво обвинувачували, але він владно обороняв себе перед Феліксом, римським губернатором. Фелікс, у надії одержати хабар, тримав його ув’язненого два роки. Зрештою, Павло вимагав зустрічі з наступним губернатором, Фестом, щоб його справу переслухано перед кесарем (Дії 21:27​-32; 24:1—25:12).

² Павло мав це право будучи римським громадянином. Але чи це було правильно Павлові звертатись до імператорської влади беручи до уваги Ісусові слова, що Сатана є «князь світу цього», і те що Павло сам казав, що Сатана є «богом цієї системи»? (Івана 14:30; 2 Коринтян 4:4, НС). Або чи римська влада мала якусь «відносну позицію», щоб Павло правильно шукав у неї охоронення своїх прав? Чи раніші слова апостолів, що «Богові треба коритися більш ніж людям», указують на правильність підкорення людським правителям, коли в справу не входить непослух до Бога? (Дії 5:29, НС).

3. Який зрілий погляд Павло виявив, і як сумління є включене в цьому?

³ Павло допомагає нам відповісти на ці запитання в його Посланні до римлян, у якому виявляє зрілий погляд людської влади. До Римлян 13:1​-7, Павло докладно пояснює роль, християнського сумління відносно цілковитої слухняності всевишній Владі, Богові Єгові, і слухняності «вищій владі».

Ототожнення вищої влади

4. Який погляд був вивірений в 1962 році, і які питання виникають?

⁴ Протягом якихось років, до 1962 року, Свідки Єгови вірили, що вища влада була Бог Єгова й Ісус Христос. Проте, згідно з сказаним у Приповістей 4:18, розуміння збільшилось, і вони спростували цей погляд, через який можуть виникати деякі запитання. Чи це правильно казати, що до вищої влади входять царі, президенти, прем’єр-міністри, мери, судді, та інші, які володіють світською політичною владою цього світу, і яким ми є зобов’язані відносно коритись?

5. Як зміст Послання до римлян 13:1 допомагає нам ототожнити вищу владу, і як різні переклади Біблії підтверджують цю тотожність?

⁵ Іриней, письменник з другого століття н. е., каже, що на думку декотрих його дня, у Посланні до римлян 13:1 Павло говорив про «ангельські сили [або] невидимі правителі». Іриней сам вірив, що вища влада була «людська». Зміст Павлових слів виявляє, що Іриней думав правильно. В останніх віршах 12 розділу до Римлян, Павло пояснює як християнам слід поводитись перед «усіма людьми», щоб вони навіть «ворогів» любили й поводились люб’язно до них (Римлян 12:17​-21). Ясно, коли каже «всіма людьми», то це стосується чоловіків не в християнському зборі. «Вища влада», яку Павло обговорює, також не є в християнському зборі. Погоджуючись з цим, зверніть увагу на різні переклади першої частини Римлян 13:1: «Усі мусять коритись державній владі» (Переклад сьогоднішньою англійською мовою); «усі мусять коритись урядовій владі» (Новий міжнародний переклад); «усі повинні слухатись громадянської влади» (Новий Завіт сучасною англійською мовою, Філліпса).

6. Як те що Павло говорить про давання податків і мита показує, що вища влада мусить бути світська?

⁶ Павло каже, що ця влада вимагає податкової платежі й належного мита (Римлян 13:6, 7). Християнський збір не вимагає податків і мита; Єгова, Ісус Христос або будь-які «невидимі правителі» теж не вимагають його (2 Коринтян 9:7). Податки платяться тільки світській владі. Згідно з цим, грецькі слова на «податок» і «мито», яких Павло вживає в Римлян 13:7, стосуються точно грошей, яких платять державіa.

7, 8. (а) Як різні вірші погоджуються з думкою, що християни повинні підкорятись політичній владі цього світу? (б) Тільки під якими обставинами християнин не може коритися «владі»?

⁷ Крім того, Павлове напучування, щоб підкорятись вищій владі погоджується з Ісусовим наказом, щоб віддати «кесареве кесареві», а «кесар» — це світська влада (Матвія 22:21). Це також погоджується з тим, що Павло написав до Тита: «Нагадуй їм, щоб слухали влади верховної та корилися їй, і до всякого доброго діла готові були» (Тита 3:1). Отже, коли уряд вимагає, щоб християни брали участь у якомусь громадському ділі, то вони правильно погоджуються з цим, якщо такі діла не є компромісною заступкою на якусь небіблійну службу або порушують біблійні принципи, як-от у Ісаї 2:4.

⁸ Петро також каже, що ми повинні підкорятись світській владі цього світу: «Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа,— чи то цареві, як найвищому, чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців» (1 Петра 2:13, 14). У згоді з цим, християни також будуть слухатись того, що Павло написав Тимофієві: «Отож, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя»b (1 Тимофія 2:1, 2).

9. Чому казати, що людська влада є «вища» не применшує славу Єгови?

⁹ Коли Павло каже, що світська влада є «вища», то чи це якимсь чином применшує славу, яка належиться Єгові? Ні, бо Єгова не є тільки вищий. Він «Суверенний Господь», «Всевишній» (Псалом 73:28, НС; Даниїла 7:18, 22, 25, 27, НС; Об’явлення 4:11; 6:10). Підкорення людській владі ні в якому разі не применшує наше поклоніння Всевишній Владі, Суверенному Господеві Єгові. До якої ж міри ця влада вища? Тільки відносно інших людей і їхньої сфери діяльності. Ця влада має відповідальність правити й охороняти людські суспільства, і для цієї цілі вкладає закони для ведення громадських справ.

«Встановлені від Бога»

10. (а) Коли Павло каже що вища влада є «встановлена», то що це доказує про владу Єгови? (б) Що Єгова дозволив відносно «встановлення» деяких правителів, і як це випробовує Його слуг?

¹⁰ Що Бог Єгова є вищий від світської влади можна бачити з того, що ця влада є «встановлена від Бога». Проте, з цього підноситься запитання. Кілька років після того, як Павло написав це послання, римський імператор Нерон жорстоко переслідував християн. Чи це значить, що Бог особисто установив Нерона на посаду імператора? Зовсім ні! Це не значить, що Бог вибирає кожного особистого правителя, а тоді встановляє його на посаду «Божою милістю». Краще, Сатана деколи маневрує немилосердних правителів на їхню посаду, і Єгова дозволяє це, разом з випробовуванням, якого такі правителі стягають на Його вірних слуг. (Порівняйте Йова 2:2​-10).

11, 12. Які записані події показують, що Єгова особисто маневрував світську владу на позицію або усував її?

¹¹ Проте, Єгова особисто втручувався в справи декотрих правителів або урядів для того, щоб вони послужили Його величному намірові. Наприклад, за днів Авраама Він дозволив ханаанеянам замешкати Ханаан. Пізніше, Єгова викорінив їх і дав землю потомкам Авраама. Протягом мандрування ізраїльтян у пустині, Єгова не дозволив їм спустошувати Едому, Моаву, і мешканців гори Сеїру. Однак, Він наказав їм знищити царства Сигона й Ога (Буття 15:18​-21; 24:37; Вихід 34:11; Повторення Закону 2:4, 5, 9, 19, 24; 3:1, 2).

¹² Після того, як Ізраїль поселився в Ханаані, Єгова продовжував прямо цікавитись владою, яка впливала на Його народ. Деколи, як Ізраїль згрішив, Єгова допускав поганській владі панувати над ними. Коли ізраїльтяни покаялись, Він викорінював ту владу із землі (Суддів 2:11​-23). Зрештою Він дозволив Вавілонові завоювати Іудею, як і багато інших народів (Ісаї 14:28—19:17; 23:1​-12; 39:5​-7). Після поневолення Ізраїлю Вавілоном, Єгова передрік походження й падіння світових сил, які пануватимуть над Його людьми від часу Вавілонії аж до нашого дня (Даниїла, розділи 2, 7, 8, і 11).

13. (а) Так як Мойсей співав, чому Єгова призначив кордони народів? (б) Чому Бог пізніше відновив Ізраїль на його батьківщину?

¹³ Мойсей співав про Єгову так: «Як Всевишній народам спадок давав, коли Він розділяв синів людських, Він поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів. Бо частка Господня [Єгови, НС] — народ Його, Яків — відміряний уділ спадщини Його». (Повторення Закону 32:8, 9; порівняйте Дії 17:26). Так, щоб виконати Свій намір, Бог наказував котра влада зостанеться, а котра буде знищена. Таким чином, Він призначив нащадкам Авраама успадкувати землю й пізніше повернув їх на ту землю, щоб згодом, так як було пророковано, з неї вийшло обітоване Насіння (Даниїла 9:25, 26; Михея 5:2).

14. У більшості випадків, у якому розумінні Єгова встановлює людську владу?

¹⁴ У більшості випадків, Єгова встановляє правителів у розумінні, що дозволяє людям займати відносні позиції влади в стосунках одні з одними, але завжди нижчу від Нього. Тому, Ісус сказав Понтієві Пилатові, як стояв перед тим правителем: «Надо Мною ти жодної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було» (Івана 19:11). Це не значить, що Бог особисто призначив Пилата на таку посаду — Бог тільки дозволив йому мати владу над Ісусовим життям або смертю.

«Бог цієї системи»

15. Як Сатана має владу над цим світом?

¹⁵ А що сказати про вислів у Біблії, що Сатана є богом, або князем, цього світу? (Івана 12:31; 2 Коринтян 4:4). І що сказати про хвастощі Сатани, як він показав Ісусові всі царства світу й сказав: «Всю оцю владу... мені це передане, і я даю, кому хочу, її» (Луки 4:6). Ісус не заперечував Сатані в цьому. І те що Сатана сказав погоджується з тим, що Павло пізніше написав до ефесян: «Ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» (Ефесян 6:12). Крім того, книга Об’явлення змальовує Сатану в ролі великого змія, який дає тваринному символові світової політичної системи «її силу, і престола свого, і владу велику» (Об’явлення 13:2).

16. (а) З чого стає відомо, що влада Сатани є обмежена? (б) Чому Єгова дозволяє Сатані мати владу над людством?

¹⁶ Але, зверніть увагу на те, що Сатана промовив до Ісуса, тобто «бо мені це [тобто, владу] передане». Це показує, що Бог тільки дозволяє йому мати владу. А чому Бог дозволяє Йому владу? Сатана став правителем світу ще в раю Едемському, коли публічно обвинувачував Бога в неправді й в несправедливому користуванні Його суверенітетом (Буття 3:1​-6). Адам і Єва пішли за Сатаною й не послухались Бога Єгови. При цьому Єгова міг, зовсім справедливо, знищити Сатану і його двох нових послідовників (Буття 2:16, 17). Але те що Сатана промовив дійсно було особистим викликом Єгові. Тому, Бог із Своєї мудрості, дозволив Сатані жити якийсь час, і Адам з Євою мали нагоду родити дітей. Таким чином, Бог дав Сатані час і нагоду довести своє фальшиве обвинувачення (Буття 3:15​-19).

17, 18. (а) Чому можна казати, що Сатана є богом цього світу? (б) В який спосіб «немає влади» в цьому світі «хіба від Бога»?

¹⁷ Події, які відбувались після бунту в Едемі доказали, що обвинувачення Сатаною були зовсім неправдиві. Адамові потомки не зазнають щасливості під правлінням Сатани ні під правлінням людини (Екклезіястова 8:9). З другого боку, Божі стосунки з Його людьми доводять перевагу божественного правління (Ісаї 33:22). Але тому що більшість Адамових нащадків не приймають суверенітету Єгови, то свідомо чи несвідомо служать Сатані, як їхньому богові (Псалом 14:1; 1 Івана 5:19).

¹⁸ Незабаром, те спірне питання, яке виникло в Едемі буде розв’язане. Боже Царство візьме повну владу над справами людства, а Сатана буде вкинений в безодню (Ісаї 11:1​-5; Об’явлення 20:1​-6). Тим часом, людству потрібно якогось ладу, щоб надати йому порядкового життя. Єгова «не є Богом безладу, але миру» (1 Коринтян 14:33). Тому, Він дозволив урядовій владі існувати в суспільстві, яке розвивалось поза Едемом, і людям мати владу в цьому розпорядку. Таким чином, «немає влади, як не від Бога».

Справедлива влада

19. Чи Сатана має прямий контроль над кожним людським правителем?

¹⁹ Ще від часу коли людина збунтувалась у Едемі, Сатана мав волю діяти між людством, і користувався своєю владою маневрувати світові події так як хвалився перед Іусусом (Йова 1:7; Матвія 4:1​-10). Проте, це не значить, що кожен правитель цього світу прямо підкоряється контролю Сатани. Декотрі — так як Нерон у першому столітті й Адольф Гітлер у нашому — дійсно виявляли дух Сатани. Але інші ні. Сергій Павло, проконсул Кіпру, був «чоловік розумний», який «прагнув послухати Божого слова» (Дії 13:7). Галліон, проконсул Ахаї, не піддався тискові від євреїв, які обвинувачували Павла (Дії 18:12​-17). Багато інших правителів шанобливо й добросовісно користувались своєю владою. (Порівняйте Римлян 2:15).

20, 21. Які події в 20 столітті є доказом на те, що людські правителі не завжди виконують волю Сатани?

²⁰ У книзі Об’явлення було передречено, що «протягом Господнього дня», від 1914 року, Єгова навіть маневрує людських правителів, щоб розладнити наміри Сатани. У Об’явленні говориться, що Сатана буде жорстоко переслідувати помазаних християн, і що «земля» поглине те переслідування (Об’явлення 1:10; 12:16). Стихії в «землі», суспільстві людства на ній, охоронятимуть людей Єгови від переслідування Сатаною.

²¹ Чи дійсно так сталось? Так. Наприклад, протягом 1930 і 1940 років, Свідків Єгови в Сполучених Штатах жорстоко переслідували, на них нападали юрбою й часто несправедливо арештували. Вони одержали полегшення, коли Верховний суд США видав кілька рішень і узаконив їхню працю. По інших місцевостях теж, світська влада допомагала Божим людям. Близько 40 років тому в Ірландії, юрба римсько-католиків накинулась на двох Свідків у місті Корк. Місцевий поліцейський допоміг Свідкам, і суд притяг переслідників до суду. Тільки два роки тому на островах Фіджі, верховне начальство слухало запропонування, щоб заборонити діяльності Свідків Єгови. Один начальник сміливо обстоював Свідків, і відкинули пропозицію.

22. Які запитання будуть обговорюватись у наступних статтях?

²² Ні, світська влада не завжди служить намірам Сатани. Християни можуть підкорятись вищій владі, і це не значить, що вони підкоряються самому Сатані. Вони будуть підкорятись цій владі доти, поки Бог дозволить їй існувати. Але що значить таке підкорення? І чого християнам правильно сподіватись від вищої влади? Ці запитання будуть обговорюватись у статтях для студії на сторінках 14 і 19 у цьому журналі.

[Примітки]

Роль вищої влади

«Бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся» (РИМЛЯН 13:4, «Філарет»).

1, 2. Як багато людей так званого християнства втягаються в революційні заворушення?

ДВА роки тому, збір єпископів у Лондоні обурив редактора газети Нью-Йорк пост. Це була Ламбетська конференція, на яку зібралось понад 500 єпископів англіканського віросповідання. Обурення заіскрила резолюція ухвалена на конференції, яка виражала розуміння для людей, «які перепробують усякі можливості, вибирають озброєну боротьбу як єдиний засіб до правосуддя».

² Редактор Пост сказав, що в дійсності це було схвалення тероризму. Але, ті єпископи тільки наслідували зростаючий напрям у світі. Вони не були інакші від католицького священика в Гані, який запропонував партизанську війну як найскоріший, найпевніший, і найбезпечніший спосіб визволити Африку; або від єпископа методистської церкви в Африці, який клявся продовжувати «війну визволення до гіркого кінця»; або від багатьох місіонерів так званого християнства, які воювали разом з повстанцями проти урядів у Азії й Південній Америці.

Правдиві християни не «протистоять владі»

3, 4. (а) Які принципи порушують так звані християни, коли поширюють революцію? (б) Що один чоловік узнав відносно Свідків Єгови?

³ У першому столітті, Ісус сказав про Своїх послідовників: «Вони не є частиною світу, так як Я не є частиною світу» (Івана 17:14, НС). Який-небудь так званий християнин який сприяє революції є частиною цього світу. Він не є послідовником Ісуса; і не «кориться вищій владі» (Римлян 13:1). Такому було б добре послухати перестороги апостола Павла, що «той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе» (Римлян 13:2).

⁴ У протилежності багатьом людям так званого християнства, Свідки Єгови не беруть участі в збройному насильстві. Один чоловік у Європі переконався про це. Він пише: «Як я побачив плід релігії й політики, то присвятив себе перекинути існуючу верству суспільства. Я приєднався до групи терористів і вони втренували мене воювати всякою зброєю; я брав участь у багатьох грабіжах з насильством. Моє життя завжди було в небезпеці. З плином часу мені стало відомо, що ми вели боротьбу, приречену на невдачу. Я зовсім розстроївся безнадійністю. Одного дня в мої двері застукав Свідок Єгови. Жінка розказала мені про Боже Царство. Я відповів, що вона марнувала мій час, і покликав дружину вислухати її. Дружина вислухала, і з нею почали студіювати Біблію. Зрештою, я теж погодився студіювати Біблію. Не можу знайти відповідних слів висловити моє полегшення, коли зрозумів яка сила спонукувала людство до лукавства. Чудесно, обіцянка про Царство дала мені непохитну надію й ціль у житті».

5. Чому християни спокійно підкоряються вищій владі, і доки вони будуть підкорятись їй?

⁵ Християни є амбасадорами або послами Бога й Христа (Ісаї 61:1, 2; 2 Коринтян 5:20; Ефесян 6:19, 20). Як такі, вони зостаються нейтральними в світових конфліктах. Незважаючи на те, що декотрі політичні системи здаються більш успішні економічно ніж інші, а декотрі дозволяють більшої свободи, то християни не класифікують одну бути кращою від іншої. Вони знають, що всі системи недосконалі. Це «Божа постанова», щоб вони продовжували діяти, поки Боже Царство не візьме владу над ними (Даниїла 2:44). Отже, християни мирно підкоряються вищій владі, тоді як сприяють вічному добробуту людей проповідуванням доброї новини про Царство (Матвія 24:14; 1 Петра 3:11, 12).

Коряться законові

6. Чому є багато добрих людських законів незважаючи на те, що «ввесь світ лежить під владою лукавого»?

⁶ Національні уряди вкладають закони, більшість з яких сприяють добру. Чи ж це повинно дивувати нас беручи до уваги, що «ввесь світ лежить під владою лукавого»? (1 Івана 5:19, НС). Ні. Єгова наділив нашого оригінального батька, Адама, сумлінням, і це природне почуття правильного й неправильного відображується в різні способи в людських законах (Римлян 2:13​-16). Хаммурапі, законодавець стародавньої Вавілонії, у передмові до свого закону сказав: «У той час [вони] призначили мене підвищувати добробут народу, мене, Хаммурапі, вірного, богобійного князя, поширювати правосуддя в країні, знищувати лукавих і зло, щоб міцний не гнобив слабкого».

7. Коли б хтось порушив закон, то хто має право покарати його, і чому?

⁷ Більшість урядів казатимуть, що їхні закони служать такій самій цілі: поширюють добробут громадян і підтримують порядок у суспільстві. Тому, вони карають за антисуспільну поведінку — душогубство й крадіж, і вкладають закони, наприклад обмежують швидкість їзди й закони стоянки автомобілів. Коли хтось навмисно порушить їхній закон або протистоїть владі, то «самі візьмуть осуд на себе». Осуд від кого? Не обов’язково від Бога. Грецьке слово перекладене суд може стосуватись цивільної процедури, замість суду Єгови. (Порівняйте 1 Коринтян 6:7). Коли б людина поводилася незаконно, то вища влада має право покарати її.

8. Як збір повинен реагувати коли б якийсь член учинив серйозний злочин?

⁸ Свідки Єгови заслужили добру репутацію за те, що не протистоять людській владі. Коли б якась особа в зборі порушила закон, то збір не буде охороняти її від покарання. Коли б хтось украв, учинив душогубство, зводив наклеп, шахрував на податках, гвалтував, обманював, уживав незаконні наркотики, або в який-небудь інший спосіб протистояв законній владі, то збір суворо дисциплінував би його за це — і такий не повинен думати, що коли світська влада карає, то переслідує (1 Коринтян 5:12, 13; 1 Петра 2:13​-17, 20).

Предмет страху

9. До кого християни можуть звернутись коли їх загрожують порушники закону?

⁹ Павло продовжує свою дискусію про вищу владу, і каже: «Бо володарі — пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї» (Римлян 13:3). Вірні християни не бояться покарання від світської влади, але злочинці, які вчиняють «злі діла». Коли б такі беззаконні елементи загрожували Свідкам Єгови, то Свідки правильно приймають охорону від поліції або від війська (Дії 23:12​-22).

10. Як Свідки Єгови «одержали похвалу» від влади?

¹⁰ Павло каже, що християнин, який дотримує закон вищої влади «матиме похвалу від неї». Як приклад цього, зверніть увагу на деякі листи, яких Свідки Єгови одержали в Бразілії після обласних конгресів. Від канцлера муніципального спортивного відділу: «Ви заслужили щонайвищої хвали своєю мирною поведінкою. Це потішає нас, що в сьогоднішньому турботному світі так багато людей ще вірять у Бога й поклоняються Йому». Від директора муніципального стадіону: «Незважаючи на велику кількість присутніх, немає жодного випадку, який заплямував би конгрес, завдяки бездоганному організуванню». Від мера: «Бажаємо скористатись цією нагодою похвалити вас за вашу порядність та чудесну, добровільну дисципліну, і бажаємо вам успішних майбутніх конгресів».

11. Чому проповідування доброї новини не може бути поганим ділом?

¹¹ Вислів «добре діло» стосується вчинків учинених згідно із законом вищої влади. Крім того, наше проповідування, якого Бог, а не людина, наказав нам виконувати, не є зле діло — факт якого політична влада повинна визнати. Це публічна служба, яка підвищує мораль тих людей, які реагують на неї. Отже, маємо надію, що вища влада охоронятиме наше право проповідувати людям. Павло звертався до влади, щоб узаконити проповідування доброї новини (Дії 16:35​-40; 25:8​-12; Филип’ян 1:7). Недавно, Свідки Єгови подібно домагалась і їхню діяльність визнали законною в Східній Німеччині, Угорщині, Польщі, Румунії, Беніні, Майанмарі (Бурмі).

«Це Божий слуга»

12-14. Як вища влада була Божий слуга (а) у біблійні часи? (б) у сучасні?

¹² Павло говорить про світську владу, і каже: «Володар — Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві» (Римлян 13:4).

¹³ Національна влада деколи служила як Божий служитель у точний спосіб. Кір служив Божим інтересам, коли повернув євреїв з Вавілонії відбудувати Божий дім (Ездри 1:1​-4; Ісаї 44:28). Артаксеркс служив Богові, коли послав Ездру з пожертвою на відбудування того дому, а пізніше призначив Неемію відбудувати мури Єрусалима (Ездри 7:11​-26; 8:25​-30; Неемії 2:1​-8). Римська вища влада так само служила Богові, коли врятувала Павла від юрби в Єрусалимі, охороняла його під час морської аварії, і зробила розпорядок, щоб він мав свій власний дім у Римі (Дії 21:31, 32; 28:7​-10, 30, 31).

¹⁴ Подібно цьому, світська влада служила Божим служителем у наш час. Наприклад, у 1959 році, Верховний суд Канади виніс вирок, що Свідок Єгови, якого в Квебеку обвинувачували в проповідуванні бунтарського й знеславляючого наклепу не був винуватим — і таким чином протистояв упередженню тодішнього прем’єра Квебеку, Моріса Дюплессі.

15. Як вища влада діє в ролі Божого слуги, і яке право вона має?

¹⁵ Крім того, у загальний спосіб, національні уряди служать у ролі Божого служителя, коли зберігають громадський спокій аж поки Боже Царство не прийме тієї відповідальності. Так як Павло сказав, для цієї мети влада «носить меч»,— її право карати. Звичайно, карають ув’язненням або штрафують. У декотрих країнах також карають смертною кароюa. З другого боку, багато країн вибрали не карати смертною карою, і це теж є їхнє право.

16. (а) Тому що вища влада є Божий слуга, то що декотрі Божі слуги вірили було правильно робити? (б) При якій праці християнин не може працювати, і чому ні?

¹⁶ Тому що вища влада є Божим служителем, то це пояснює чому Даниїл, три євреї, Неемія, і Мордехай служили на відповідальних посадах у вавілонському й перському урядах. На таких позиціях вони могли звертатись до державної влади й домагатись добра Божим людям (Неемії 1:11; Естер 10:3; Даниїла 2:48, 49; 6:1, 2). Сьогодні декотрі християни також виконують урядову службу. Але, не будучи частиною світу, вони не приєднуються до політичних партій, не шукають політичних посад, і не вирішують політику політичних організацій.

Потреба віри

17. Які ситуації можуть спонукувати декотрих нехристиян протистояти владі?

¹⁷ А що, коли б влада терпіла зіпсуттю, а навіть гнобила? Чи ж християнам старатись заступити ту владу іншою, яка здається є кращою? Урядове зіпсуття й несправедливість не є нічого нового. У першому столітті, Римська імперія дозволяла таке неправосуддя як рабство. Вона теж терпіла зіпсутим діячам. Біблія говорить про шахруючих митників, неправедного суддю, і обласного губернатора, який приймав хабар (Луки 3:12, 13; 18:2​-5; Дії 24:26, 27).

18, 19. (а) Як християни реагують на зловживання або зіпсуття урядових діячів? (б) Як християни поліпшили життя декотрих людей, як можна бачити з того, що один історик сказав, і з інформації в квадратику?

¹⁸ Християни могли припинити такі несправедливості, але вони не робили цього. Наприклад, Павло не проповідував скасування рабства, і не наказував християнським рабовласникам звільняти їхніх рабів. Краще, він радив рабів, як і рабовласників поводитись співчутливо одні з одними, як християни. (1 Коринтян 7:20​-24; Ефесян 6:1​-9; Филимона 10-16; також дивіться 1 Петра 2:18). Християни також не брали участі в революційних заворушеннях. Вони були зайняті проповідуванням «доброї новини» миру (Дії 16:36). У 66 році н. е., римське військо оточило Єрусалим, а тоді відступило. Замість зостатись із бунтарськими оборонцями того міста, єврейські християни «втекли в гори» так як Ісус був наказав (Луки 21:20, 21).

¹⁹ Ранні християни жили під тодішніми обставинами й старались поліпшувати життя людей допомагаючи їм впроваджувати в життя біблійні принципи. Історик Джон Лорд, у своїй книжці Стародавній римський світ, написав: «Правдиві успіхи християнства можна бачити в поліпшенні життя тих людей, які сповідували його догмати, замість змінювати на вигляд популярні інституції, уряд, або закони». Чи ж християнам сьогодні інакше поводитись?

Коли держава не допомагає

20, 21. (а) Як одна світська влада не діяла як Божий служитель на добро? (б) Як Свідки Єгови реагують, коли держава бере участь у переслідуванні їх?

²⁰ У вересні 1972 року, жорстоке переслідування спалахнуло проти Свідків Єгови в одній країні центральної Африки. Обікрали тисячі Свідків і дуже знущались над ними — били, катували й мордували. Чи вища влада сповнила свій обов’язок охороняти Свідків? Ні! Краще, вона заохочувала людей до насильства, і змушувала цих невинних християн утікати до сусідніх країн.

²¹ Чи ж цим Свідкам Єгови не слід повставати проти таких мучителів? Ні. Християни повинні терпеливо зносити таку зневагу, і покірно наслідувати Ісуса про Якого кажеться: «Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо» (1 Петра 2:23). Вони знають, що коли Ісуса заарештували в саду Гефсиманії, Він докорив учневі, який обороняв Його мечем, і пізніше сказав Понтієві Пилатові: «Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси» (Івана 18:36; Матвія 26:52; Луки 22:50, 51).

22. Який гарний приклад подали декотрі Свідки в Африці, коли зносили жорстоке переслідування?

²² Пам’ятаючи Ісусів приклад, ті Свідки в Африці мали відвагу послухати Павлової поради: «Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! Коли можливо, якщо це залежить від вас,— живіть у мирі зо всіма людьми! Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь [Єгова, НС]». (Римлян 12:17​-19; порівняйте Євреїв 10:32​-34). Який же гарний приклад ті африканські брати подали нам сьогодні! Навіть коли б влада не поводилась шанобливо, то правдиві християни не порушують біблійних принципів.

23. Які запитання ще треба обговорити?

²³ Але, чого ж вища влада повинна сподіватись від християн? Чи вища влада може вимагати від них чого тільки забажає? Цей пункт будемо обговорювати в наступній статті.

[Примітка]

Наше відносне підкорення вищій владі

«Тому треба коритися» (РИМЛЯН 13:5).

1. Як Свідки Єгови постраждали з рук нацистської вищої влади, і чи вони страждали тому що «чинили зло»?

СЬОМЕ січня 1940 року, Франза Райтера й п’ятьох молодих австрійців стратили гільйотиною. Це були Бібелфоршер, Свідки Єгови, яких стратили через те, що сумління не дозволяло їм воювати за гітлерівський рейх. Райтер був тільки один з тисячів Свідків, які померли за їхню віру протягом першої й другої світових війн. Багато інших перетерпіли довгі роки в концтаборах. Чи ж усі ці постраждали через «меч» нацистської вищої влади, тому що «чинили зле»? (Римлян 13:4). Зовсім ні! Павло продовжує й каже, що ці християни слухали Божих наказів у 13 розділі його Послання до римлян, незважаючи на те, що мусили постраждати з рук влади.

2. З якої непереборної причини ми мусимо підкорятись вищій владі?

² У Римлян 13:5, апостол написав: «Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління». Перед цим, Павло сказав, тому що влада «носить меча», то це була добра причина покорятись їй. Тепер, він дає нам ще кращу причину: сумління. Ми служимо Богові «чистим сумлінням» (2 Тимофія 1:3). Біблія наказує нам підкорятись вищій владі, і ми слухаємо цього наказу, тому що хочемо задовольнити Бога (Євреїв 5:14). Наше сумління, привчене Біблією, спонукує нас коритись владі навіть у відсутності якоїсь людини, яка бачила б нас. (Порівняйте Екклезіястова 10:20).

«Через це ви і податки даєте»

3, 4. Яку репутацію придбали Свідки Єгови, і чому це правильно, щоб християни платили податки?

³ Кілька років тому в Нігерії, спалахнуло повстання через платежу податків. Кілька людей було вбито, і влада звернулась до війська. Вояки вторгнулись у Зал Царства й вимагали причини на зібрання, яке в той час відбувалось у ньому. Узнавши, що це було біблійне зібрання Свідків Єгови, офіцер дав наказ воякам відступити, кажучи: «Свідки Єгови не підбурюють людей не платити податків».

⁴ Ті нігерські Свідки придбали собі добру репутацію за те, що послухали Павлових слів: «Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті» (Римлян 13:6). Коли Ісус дав правило, «віддати кесареве кесареві», то говорив про платежу податків (Матвія 22:21). Світська влада будує дороги, постачає поліцейську охорону, будує бібліотеки, транспортні засоби, школи, поштові послуги, і багато більше. Ми користаємо з цих постачань. Тому це правильно платити за них оподаткуванням.

«Віддайте належне усім»

5. Що значить «віддайте належне усім»?

⁵ Павло продовжує: «Тож віддайте належне усім: кому податок — податок, кому мито — мито, кому страх — страх, кому честь — честь» (Римлян 13:7). Слово «належне» містить у собі всю світську владу, яка є Божий громадський слуга. Цьому винятків немає. Навіть коли б нам не подобалась політична система під якою ми живемо, то все ж таки платимо податки. Коли в нашій країні релігійні організації не оподатковані, то збори теж можуть користатись цим. І так як інші громадяни, християни можуть звертатись до будь-якого розпорядку знижувати податок. Жоден християнин не повинен ухилятись від платежу належних податків. (Порівняйте Матвія 5:41; 17:24​-27).

6, 7. Чому ми повинні платити податки навіть коли б гроші вживались оплачувати щось з яким ми не погоджуємося, або коли влада переслідує нас?

⁶ Припустім, що податок здається несправедливий. Або коли б частиною того податку оплачувалось щось з яким ми не погоджуємось — аборт, сховища крові й плазми, або програми, які суперечать нашим поглядам про нейтралітет? Ми все ж таки будемо платити всі податки. Влада буде відповідальна за те, як вона вживає податкові гроші. Нас не призначено судити владу. Це Бог є «Суддя землі», і в Його час, Він розрахується з урядами за спосіб користування їхньою владою (Псалом 94:2; Єремії 25:31). До того часу, ми будемо платити податки.

⁷ А що коли б влада переслідувала нас? Ми таки будемо платити податки за її щоденні послуги. Про переслідування Свідків одної африканської країни, у газеті Сан-Франціско Екзаминер каже: «Їх можна вважати зразковими громадянами. Вони платять податки, доглядають за хворими, ведуть боротьбу проти неписьменності». Так, ці переслідувані Свідки платили їхні податки.

«Страх» і «честь»

8. Що це «страх», якого належно віддати владі?

⁸ «Страх» про якого говорить у Римлян 13:7 це не боягузливий страх, але пошана до світської влади, страх, щоб не порушити її закон. Цю пошану віддається владі через її посаду, а не через особи, які служать на тій посаді. Біблія, каже, що римський імператор Тіберій, був «погорджуваний» (Даниїла 11:21). Все ж таки він був імператором, і тому християнин належно віддаватиме йому страх і честь.

9. В які способи ми віддаємо честь людській владі?

⁹ Відносно честі, ми слухаємо Ісусового наказу, щоб не кликати нікого релігійними титулами (Матвія 23:8​-10). Але відносно світської влади, ми звертаємось до осіб будь-яким шанобливим титулом. До римських губернаторів Павло звертався титулом «достойний» (Дії 26:25). Даниїл звертався до Навуходоносора, як «мій пане» (Даниїла 4:16 [4:19, НС]). Християни сьогодні можуть звертатись до влади такими висловами пошани, як «Ваша світлість» або «Ваша величність». Вони можуть ставати на ноги, коли суддя ввійде в зал судового засідання або шанобливо кланятись перед правителем, якщо це є звичай.

Відносне підкорення

10. Як Ісус показав, що вимоги людської влади є обмежені?

¹⁰ Оскільки Свідки Єгови коряться людській владі, то чому Франз Райтер і багато інших так дуже постраждали? Тому що наше підкорення є відносне, і влада не завжди визнає біблійне обмеження їхніх вимог. Якщо вимога влади порушує християнське привчене сумління, то поступає поза її Богом дану межу. Ісус сказав про це так: «Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже» (Матвія 22:21). Коли кесар вимагає того що належиться Богові, то християнин мусить перше коритись Богові.

11. Який принцип показує, що багато людей погоджуються з обмеженістю людської влади?

¹¹ Чи це підривна або зрадницька позиція? Зовсім ні. Це розширення принципу, якого визнають більшість цивілізованих націй. У 15 столітті, одного Пітера фон Гагенбаха засудили за те, що він заворушив тероризм у місцевості Європи над якою мав владу. Він обороняв себе кажучи, що тільки корився наказу свого старшого, герцога Бургундії. Суд відкинув це твердження. Заявляти претензії що особа, яка чинить жорстокості не є відповідальною якщо слухається наказу вищої влади, вже кілька разів користувались з того часу — а головно нацистські воєнні злочинці перед Міжнародним воєнним трибуналом у Нюренбурзі. Таку заяву звичайно відкидають. Міжнародний воєнний трибунал виніс такий вирок: «Особи мають міжнародні обов’язки, які перевищують національні нав’язані на них особистою державою».

12. Які біблійні приклади показують, що декотрі Божі слуги не слухали надмірних вимог влади?

¹² Божі слуги завжди визнавали, що їхнє сумлінне підкорення вищій владі є обмежене. Коли Мойсей народився в Єгипті, фараон дав наказ, щоб стратити всіх єврейських новонароджених немовлят чоловічої статі. Але акушерки зберігали немовлятка живими. Чи вони неправильно робили коли не послухали фараона? Ні, вони слухались їхнього Богом даного сумління, і Бог поблагословив їх за це (Вихід 1:15​-20). Під час поневолення Ізраїлю у Вавілонії, Навуходоносор вимагав, щоб його діячі, а навіть євреї Шадрах, Мешах, і Евед-Него, поклонились перед ідолом, якого він поставив у долині Дура. Три євреїв не поклонились тому ідолові. Чи вони помилялись? Ні, тому що, коли б послухали наказу царя, то порушили б Божий закон (Вихід 20:4, 5; Даниїла 3:1​-18).

«Слухайтеся Бога»

13. Який приклад зробили ранні християни відносно слухняності вищій владі?

¹³ Так само, коли єврейська влада наказали Петрові й Іванові більше не проповідувати про Ісуса, вони відповіли: «Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога» (Дії 4:19; 5:29). Вони не могли не говорити. Журнал Християнське століття (англ.) звертає увагу на ще одну сумлінну позицію ранніх християн, коли каже: «Ранні християни не служили при війську. Роланд Бейнтон каже, що від закінчення ери Нового Завіту до десятиліть 170—180 нашої ери, немає жодного доказу, що християни служили при війську (Ставлення християн до війни й миру [Абінгдон, 1960, англ.], сторінки 67—8)... Свіфт каже, що Юстін Мученик розуміє, що християни звичайно стримувались від насильних учинків».

14, 15. Які біблійні принципи керували відносним підкоренням ранніх християн до людської влади?

¹⁴ Чому ранні християни не служили при війську? Немає сумніву, що кожен пильно студіював Боже Слово та Закони й робив особисте рішення на основі його Біблією привченого сумління. Вони були нейтральні, «не були частиною світу», і через нейтралітет не могли вибирати сторони в світських конфліктах (Івана 17:16, НС; 18:36). Крім того, вони належали до Бога (2 Тимофія 2:19). Умирати за державу значило б давати кесареві те, що належить до Бога. Крім того, християни були частиною міжнародного братерства зобов’язане любов’ю (Івана 13:34, 35; Колосян 3:14; 1 Петра 4:8; 5:9). Вони не могли служити при війську з можливістю вбивати співхристиян, і щоб не порушити свого сумління.

¹⁵ Крім того, християни не могли погоджуватись з такими популярними релігійними обрядами як культ імператора. Тому їх уважали за «дивних і небезпечних. Люди звичайно підозрівали їх» (Все ж Біблія говорить, автор У. А. Смарт). Хоч Павло написав християнам «віддавати кому страх — страх», то вони не забували, що Єгові належиться більший страх, або пошана (Римлян 13:7; Псалом 86:11). Ісус Сам сказав: «Не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні» (Матвія 10:28).

16. В яких справах християни мусять уважно зважати на їхнє підкорення вищій владі?

¹⁶ Будучи християнами, ми сьогодні зустрічаємо подібні проблеми. Ми не можемо брати участі в жодному сучасному ідолопоклонстві — будь-то шанобливо салютувати на честь образу чи символу або приписувати спасіння якійсь особі чи організації (1 Коринтян 10:14; 1 Івана 5:21). Так як ранні християни, ми не можемо йти на компроміс з нашим християнським нейтралітетом. (Порівняйте 2 Коринтян 10:4).

«Із лагідністю та зо страхом»

17. Як Петро порадив християн, які страждали, тому що не хотіли порушити свого сумління?

¹⁷ Апостол Петро писав про нашу сумлінну позицію й сказав: «То вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи» (1 Петра 2:19). Так, це угодне Богові, коли християнин стоїть непохитно всупереч переслідуванню. Він сам скористає, тому що підкріпить свою віру і буде очищений (Якова 1:2​-4; 1 Петра 1:6, 7; 5:8​-10). Петро також написав: «Коли ви за праведність і страждаєте, то ви блаженні! А їхнього страху не бійтеся, і не тривожтеся! А Господа Христа освятіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом» (1 Петра 3:14, 15, Огієнко, 1988). Дійсно це помічна порада!

18, 19. Як глибока пошана і поміркованість можуть допомогти християнинові коли влада обмежує нашу свободу поклоніння?

¹⁸ Коли влада переслідує християн, тому що не розуміє їхньої позиції, або тому що релігійні провідники так званого християнства зображують Свідків Єгови у фальшивому світлі, то виявляти факти владі деколи полегшує тиск. Лагідно, і зі страхом, християнин не протистоїть переслідникам фізично. Проте, він обороняє свою віру всякими законними заходами, а тоді залишає справу у руках Єгови (Филип’ян 1:7; Колосян 4:5, 6).

¹⁹ Глибока пошана також доводить християнина робити все що може, щоб коритись владі й не порушити свого сумління. Наприклад, коли б заборонили християнам збиратися по зібраннях, то вони якимсь іншим способом будуть живитися при столі Єгови. Всевишня влада, Бог Єгова, каже нам через Павла: «І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той» (Євреїв 10:24, 25). Можна обережно збиратись по таких зібраннях. Бог благословитиме такі розпорядки коли тільки кілька збираються разом. (Порівняйте Матвія 18:20).

20. У разі заборони прилюдного проповідування доброї новини, то як християни можуть поводитись із справою?

²⁰ Декотра влада забороняє публічне проповідування доброї новини. Християни під такою владою пам’ятають, що через Ісуса Самого, Всевишня Влада каже: «Але перше Євангелія [добра новина, НС] мусить бути народам усім проповідувана» (Марка 13:10). Тому, вони слухають всевишньої влади, незважаючи на особистий кошт. Де було можливо, апостоли проповідували прилюдно й від дому до дому, але людям можна проповідувати в інший спосіб — свідчити їм неформально (Івана 4:7​-15; Дії 5:42; 20:20). Часто влада не буде перешкоджати проповідуванню якщо вживається тільки Біблія. Тому всі Свідки мусять добре навчитись переконувати людей із Святого Письма. (Порівняйте Дії 17:2, 17). Сміливо, однак шанобливо, християни часто можуть слухатись Єгови й не стягати на себе гнів вищої влади (Тита 3:1, 2).

21. Що християни мусять вибирати, коли б кесар безжалісно переслідував їх?

²¹ Деколи, влада безжалісно переслідує християн. Тоді, з чистого сумління, ми мусимо тривати в добрих учинках. Молодий Франц Райтер мусив вибирати: піти на компроміс з своєю вірою або померти. Тому що він не міг зректись поклоніння Богові, то помер сміливо. Вечором перед його смертю, Франц написав у листі до своєї мати: «Завтра рано мене стратять. Бог підкріпляє мене, так як Він завжди підкріпляв усіх правдивих християн у давнину... Якщо сама будеш вірна до самої смерті, то коли воскресну, побачимося».

22. Яку надію ми маємо, і як можна тим часом продовжувати?

²² Колись, все людство буде жити під тільки одним законом, законом Бога Єгови. До того часу, конче треба щиро дотримувати Божий розпорядок і відносно підкорятись вищій владі тоді як в усьому підкоряємось нашому суверенному Господеві, Єгові (Филип’ян 4:5​-7).